ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" січня 2024 р. Справа № 911/3597/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.
за участю представників учасників справи:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Гордієнко Н.П.
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Надточиєва А.П.
від третьої особи-1: не з`явився
від третьої особи-2: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"</a>
на рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2023 (повний текст рішення підписано 14.03.2023) (суддя Конюх О.В.)
у справі № 911/3597/21 Господарського суду Київської області
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"</a>
до Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
про стягнення 476 850,00 грн
та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"</a>,
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"</a> - ОСОБА_1 ,
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Приватного підприємства "Автоентерпрайз" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплімент Плюс",
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог за первісним позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті"</a> (далі - ТОВ "Іоніті", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (далі - ПП "Автоентерпрайз", відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 476 850,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- між ТОВ "Іоніті" (замовник) та ПП "Автоентерпрайз" (виконавець) укладено договір від 16.12.2019 про надання послуг з розміщення обладнання (далі - Договір), відповідно до якого відповідач зобов`язався надавати позивачу послуги з розміщення зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, у тому числі надати можливість позивачу розмістити обладнання у погоджених сторонами місцях, забезпечити доступ представників позивача до обладнання, не використовувати його для власних потреб, забезпечити підключення до електромережі та безперебійне електричне живлення обладнання позивача, охорону обладнання від викрадення, пошкодження, знищення тощо;
- умовами пункту 5.4 Договору встановлено обов`язок відповідача сплатити позивачу штраф у випадку будь-якого порушення виконавцем умов Договору, що призвело до неможливості використання позивачем для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до Договору (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів позивача до обладнання, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи позивача, відключення обладнання від електричної мережі), за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання обладнання, в сумі 1 500 грн на день за кожний зарядний пристрій постійного струму плюс 150 грн на день за кожний зарядний пристрій змінного струму за весь період неможливості використання обладнання;
- згідно з актом приймання-передачі від 16.12.2019 до Договору ТОВ "Іоніті" розмістило, а ПП "Автоентерпрайз" надало місце для розміщення двох зарядних пристроїв (один постійного струму та один змінного струму) за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка, вул. Житомирська, 1А, ресторан "Бістро Пекаря Березівка";
- актом обстеження обладнання від 27.08.2020 позивач зафіксував факт неможливості використання зарядних пристроїв у зв`язку із відключенням обладнання. Також, внаслідок огляду було виявлено відсутність у зарядному пристрої постійного струму для заряджання електромобілів модема, належного позивачу, і виявлено наявність стороннього модема, який не належить позивачу, і походження якого позивачу не відомо;
- позивач не надавав ані усної, ані письмової згоди на відключення обладнання та жодним іншим чином не погоджував можливість і необхідність відключення з відповідачем або іншими особами. Також позивач не надавав дозволу на вилучення модема обладнання і не погоджував розміщення іншого. Навпаки - позивач розраховував на безперебійну можливість використання обладнання у власній господарській діяльності, і саме з метою забезпечення виконання цього наміру уклав Договір з відповідачем;
- 05.01.2021 працівниками позивача було здійснено повторне обстеження обладнання, в ході якого зафіксовано неусунення відповідачем порушень Договору. Зокрема, зафіксовано наявність у зарядному пристрої постійного струму для заряджання електромобілів "Бістро Пекаря Березівка" стороннього (не належного позивачу) модема, налаштованого на роботу в білінговій системі AUTOENTERPRISE, без надання позивачу доступу до дистанційного управління обладнанням та без можливості використання обладнання у господарській діяльності позивачу; відсутність на місці розміщення обладнання зарядного пристрою змінного струму для заряджання електромобілів "Бістро Пекаря Березівка", що свідчить про його демонтування. Як зазначено в акті обстеження від 05.01.2021, можливість використання обладнання позивача у власній господарській діяльності після відключення, зафіксованого актом обстеження обладнання від 27.08.2020, не відновлено;
- заміна модема обладнання без згоди позивача призвела до неможливості використання обладнання в господарській діяльності позивача, і, очевидно, що позивач не може використовувати у власній господарській діяльності зарядний пристрій, що відключений від електричної мережі та демонтований без його згоди;
- рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі № 911/3420/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2021, стягнуто з ПП "Автоентерпрайз" на користь ТОВ "Іоніті" штрафні санкції за період з 27.08.2020 по 18.11.2020 включно. Станом на дату розгляду справи № 911/3420/20 в суді апеляційної інстанції порушення не було усунуто, тож позивач у справі № 911/3597/21 просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції з 19.11.2020 по дату прийняття постанови Північним апеляційним господарським судом 03.09.2021 (289 днів) у сумі 476 850,00 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог за зустрічним позовом
18.01.2022, під час підготовчого провадження у даній справі, до Господарського суду Київської області від ПП "Автоентерпрайз" (позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ "Іоніті" (відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору від 16.12.2019 про надання послуг з розміщення обладнання разом з його дублікатами.
Позовні вимоги ПП "Автоентерпрайз" обґрунтовані тим, що:
- спірний Договір 16.12.2019 не укладався та має ознаки фальсифікації. У Договорі міститься посилання на довіреність від 05.07.2019, однак ПП "Автоентерпрайз" 27.03.2020 було відкликано видану довіреність та печатку. Крім того, зазначена довіреність передбачала укладення договорів та додаткових угод від імені та в інтересах ПП "Автоентерпрайз" виключно за умови погодження таких договорів із директором підприємства в письмовій формі або шляхом повідомлення на електронну пошту. Однак такий договір погоджений не був;
- дублікат Договору не був завірений належним чином ані позивачем, ані відповідачем на написі "Дублікат", зокрема, засвідчена тільки його копія, тобто копія дублікату, яку він подав до суду. ТОВ "Іоніті" не пояснило у своїй позовній заяві, звідки взявся дублікат Договору, і чому в нього немає оригіналу Договору, що також підтверджує його фальсифікацію. Термін дії довіреності на ім`я ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа-1) закінчувався 31.12.2019, отже, після цієї дати він не мав жодних правових підстав ні на підписання договорів від імені ПП "Автоентерпрайз", ні на створення будь-яких дублікатів. Відтак, довіреність від 05.07.2019, на яку посилається позивач, з таким текстом ніколи не видавалася ОСОБА_1 , підпис за попередніми ознаками не належить директору ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_2 , що, в свою чергу, робить усі похідні документи незаконними. З наданого дублікату Договору вбачається, що він був підписаний ОСОБА_1 , який є власником та засновником ТОВ "Іоніті", тобто, фактично, даний Договір був укладений виключно на свою користь, адже 100 % частки ТОВ "Іоніті" він отримав від своєї дружини, тобто пов`язаної особи. Отже, такий правочин є удаваним та підлягає визнанню недійсним;
- п. 3.1 Договору було передбачено виплату винагороди виконавцеві та компенсацію вартості витрат фактично використаної електроенергії. Разом із тим, за весь період цього Договору виконавцем не було виставлено жодного рахунку, не направлялось жодної претензії, не було здійснено жодної оплати; у Договорі відсутні будь-які реквізити для оплати, що, на думку ПП "Автоентерпрайз", є ознакою фіктивності Договору;
- з оскаржуваного дублікату Договору вбачається його укладення на підставі договору від 08.01.2019, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплімент Плюс" (далі - ТОВ "Комплімент Плюс", третя особа-2), у п. 1.2 якого вказано, що розміщуване обладнання належить замовнику ПП "Автоентерпрайз", але жодних документів щодо переходу права власності чи встановлення інших осіб між ТОВ "Комплімент Плюс", як відомо ПП "Автоентерпрайз", не укладалось;
- ТОВ "Іоніті" намагається не лише стягнути вигадані штрафні санкції, але й привласнити майно, яке належить ПП "Автоентерпрайз";
- акти обстеження обладнання складені неповноважною особою, містять неправдиву інформацію, оскільки обладнання продовжує бути встановленим на тому ж місці відповідно до договору, укладеного з ТОВ "Комплімент Плюс".
15.02.2022 до Господарського суду Київської області від позивача за зустрічним позовом (ПП "Автоентерпрайз") надійшла уточнена редакція зустрічної позовної заяви, в якій останній зазначив, що:
- 28.12.2017 між ПП "Автоентерпрайз" та Адвокатським об`єднанням "Олександр Перемежко та партнери" (далі - АО "Олександр Перемежко та партнери") було укладено договір про надання правової допомоги. У зв`язку з тривалою співпрацею співзасновнику АО "Олександр Перемежко та партнери" 05.07.2019 директором ПП "Автоентерпрайз" Ніконовим Д.А. було видано довіреність ОСОБА_1 на укладення від імені ПП "Автоентерпрайз" договорів (угод, контрактів) виключно за умови їх погодження з директором підприємства в письмовій формі та/або шляхом повідомлення на електронну пошту;
- 08.01.2019 між ПП "Автоентерпрайз" (замовник) та ТОВ "Комплімент Плюс" (виконавець) було укладено договір № 08/01/2019-1 на надання послуг з розміщення на його території обладнання (зарядних пристроїв № 1096 та № 0779, 3-х фазного лічильника та 3-х полюсного автомата), яке відповідно до акта приймання-передачі від 08.01.2019 було передано виконавцю. Згідно з актом приймання-передачі від 27.08.2020 виконавцю також було передано зарядний комплекс № 2913. Обладнання, розміщене на території ТОВ "Комплімент Плюс" за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка, вул. Житомирська, 1А, належить на праві власності ПП "Автоентерпрайз". Договір із ТОВ "Комплімент Плюс" є чинним;
- у дублікаті оспорюваного договору від 16.12.2019 ТОВ "Іоніті" зазначено замовником, а ПП "Автоентерпрайз" - виконавцем, однак обладнання, встановлене на території ТОВ "Комплімент Плюс", нікому не відчужувалось, не передавалось та належить на праві власності ПП "Автоентерпрайз". Укладення договору від 16.12.2019 ніколи не погоджувалось із директором ПП "Автоентерпрайз"; договір підписаний від імені ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_1, який 23.05.2018 заснував як єдиний засновник та бенефіціар ТОВ "Іоніті" за адресою, яка співпадає з адресою АО "Олександр Перемежко та партнери", яка одночасно є адресою здійснення адвокатської діяльності адвоката ОСОБА_1 згідно з Єдиним реєстром адвокатів України. Крім того, за твердженням позивача за зустрічним позовом, телефон ТОВ "Іоніті", зазначений у позовній заяві ТОВ "Іоніті", є мобільним телефоном адвоката ОСОБА_1 ;
- наявна зловмисна домовленість ОСОБА_1 та директора ТОВ "Іоніті" ОСОБА_3 при укладенні оспорюваного договору;
- ПП "Автоентерпрайз" не надавало ОСОБА_1 повноважень на укладення оспорюваного Договору; не видавало довіреності на його укладення без погодження його умов директором та в подальшому не схвалювало цього правочину; не мало наміру та підстав для укладення Договору, оскільки він не відповідає господарським інтересам підприємства; не передавало у власність ТОВ "Іоніті" чи будь-яким третім особам зарядні пристрої для електромобілів, розміщені за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка, вул. Житомирська, 1А ; не мало прав на укладення договору про надання права розміщення будь-якого майна на території, яка не належить ПП "Автоентерпрайз", і підключення до електропостачання, оскільки не має там власної електромережі; Договір було укладено представником ОСОБА_1 в своїх особистих інтересах, із перевищенням наданих повноважень, всупереч волі та бажанням довірителя, всупереч інтересам ПП "Автоентерпрайз" на заздалегідь невигідних умовах внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, з метою привласнення майна ПП "Автоентерпрайз" та створення штучних підстав для стягнення з останнього коштів з метою незаконного збагачення;
- ПП "Автоентерпрайз" не було відомо про існування оспорюваного Договору до подання ТОВ "Іоніті" позову у справі № 911/3420/20; за весь час з дати нібито укладення Договору не відбувалося ані руху грошових коштів, ані підписання будь-яких первинних господарських документів, ані будь-якого листування;
- директор підприємства ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Висновком судового експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/121-21/15118-ДД від 12.07.2021 встановлено, що надана на експертизу довіреність від 05.07.2019, видана на ім`я ОСОБА_1 , надана в якості копії, виготовлена не з наданої на експертизу довіреності від 05.07.2019, виданої ПП "Автоентерпрайз" на ОСОБА_1 , наданої в якості оригіналу; наданий на експертизу наказ ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданий в якості копії, виготовлений не з наданого на експертизу наказу ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданого в якості оригіналу. Ймовірно ОСОБА_1 або інша особа підробили наказ ПП "Автоентерпрайз" та довіреність, прибравши з її змісту обов`язок погоджувати умови договорів із директором підприємства перед укладенням.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 24.01.2023 у справі № 911/3597/21 у задоволенні первісного позову ТОВ "Іоніті" до ПП "Автоентерпрайз" про стягнення 476 850,00 грн відмовлено повністю. Зустрічний позов ПП "Автоентерпрайз" до ТОВ "Іоніті" про визнання недійсним договору задоволено повністю. Визнано недійсним договір від 16.12.2019 про надання послуг з розміщення обладнання, укладений між ТОВ "Іоніті" та ПП "Автоентерпрайз". Стягнуто з ТОВ "Іоніті" на користь ПП "Автоентерпрайз" 2 481,00 грн судового збору.
За результатами розгляду спору, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірний Договір укладений представником умисно на шкоду інтересам довірителя за зловмисною домовленістю з іншою стороною; не відповідає дійсному змісту відносин позивача та відповідача (які не були оформлені письмовим договором), позбавлений логічного та економічного змісту та створений після виникнення конфлікту та втрати ТОВ "Іоніті" контролю у білінговій системі AUTOENTERPRISE за частиною мережі зарядних пристроїв виключно з метою стягнення з ПП "Автоентерпрайз" у судовому порядку грошових коштів у вигляді штрафних санкцій.
Проаналізувавши подані до матеріалів справи роздруківки переліку транзакцій зарядних пристроїв №№ 779, 1096 та 2913, суд погодився з твердженням позивача за зустрічним позовом про те, що штрафні санкції є необґрунтованими та неспівмірними. Застосування штрафних санкцій за правовим змістом має стимулювати до належного виконання зобов`язань, однак не може бути метою договору та джерелом безпідставного збагачення.
Враховуючи, що об`єкт кафе "Бістро Пекаря Березівка" належить третій особі ТОВ "Комплімент Плюс", місцевий господарський суд дійшов висновку, що будь-які домовленості, умови та гарантії між ПП "Автоентерпрайз" та ТОВ "Іоніті" щодо розміщення будь-якого майна на об`єкті позбавлені будь-якого логічного, правового та економічного змісту.
Також, суд першої інстанції виснував, що текст оспорюваного Договору від 16.12.2019 був створений не раніше, ніж у період травень-серпень 2020 року, однак датований груднем 2019 року в межах строку дії довіреності від 05.07.2019; з цієї причини Договір створений у вигляді дублікату.
За висновком місцевого господарського суду, ОСОБА_1 , вчиняючи 16.12.2019 правочин від імені ПП "Автоентерпрайз" на користь ТОВ "Іоніті", яке ним було засноване, та з 19.05.2020 кінцевим бенефіціарним власником якого він знову став (у період дії спірного Договору), усвідомлював факт його вчинення всупереч інтересам товариства ПП "Автоентерпрайз", передбачав настання невигідних для останнього наслідків та бажав їх настання, що свідчить про зловмисну домовленість однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення зустрічного позову ПП"Автоентерпрайз" до ТОВ "Іоніті" про визнання недійсним договору від 16.12.2019 про надання послуг з розміщення обладнання, укладеного між ТОВ "Іоніті" та ПП "Автоентерпрайз".
У зв`язку із задоволенням зустрічного позову про визнання недійсним Договору, місцевий господарський відмовив у задоволенні первісного позову ТОВ "Іоніті" до ПП "Автоентерпрайз" про стягнення 476 850,00 грн штрафних санкцій, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
У зв`язку з відмовою у первісному позові ТОВ "Іоніті" до ПП "Автоентерпрайз" про стягнення 476 850,00 грн по суті з матеріально-правових підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності вирішення заяви ПП "Автоентерпрайз" від 12.09.2022 вих. № 2/225 про застосування позовної давності та положень ч. 6 ст. 236 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 24.01.2023 у справі № 911/3597/21, ТОВ "Іоніті" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити первісний позов ТОВ "Іоніті", а в задоволенні зустрічного позову ПП "Автоентерпрайз" відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ТОВ "Іоніті" посилається на те, що:
- рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, дійсним обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права;
- суд безпідставно зробив висновок про вилучення або заміну модемів одночасно в усіх зарядних пристроях ТОВ "Іоніті", які обліковувалися в білінговій мережі AUTOENTERPRISE (AE Charging Point). Натомість протиправні дії щодо масиву обладнання ТОВ "Іоніті" вчинялися поступово, що в реальному часі відображалося представниками ТОВ "Іоніті" у відповідних актах. Відключення спірного обладнання відбулося 28.08.2020 (а не в травні 2020 року, як про це зазначив суд першої інстанції в оспорюваному рішенні), про що було складено акт, копія якого надана до матеріалів справи;
- оскаржуваним рішенням суду встановлено обставини, які суперечать наявним у матеріалах справи доказам;
- суд першої інстанції намагався відносини щодо надання послуг з розміщення обладнання підмінити поняттям оренди;
- оспорюваний Договір не містить ознак договору піднайму та не потребував згоди на його укладення від ТОВ "Комплімент Плюс", як про це стверджується в оскаржуваному рішенні;
- надані ПП "Автоентерпрайз" роздруківки переліку транзакцій зарядних пристроїв не містять жодного посилання на зарядні пристрої №№ 779, 1096 та 2913, про які йдеться в оскаржуваному рішенні суду; тобто ці роздруківки не можна вважати доказами в розумінні глави 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- суд першої інстанції порушив норми процесуального права (ст. 236 ГПК України), оскільки визначив момент створення тексту оспорюваного Договору від 16.12.2019 не раніше, ніж у період травень-серпень 2020 року, не посилаючись на обґрунтовані докази, як того вимагає процесуальний закон, а лише погодився з твердженнями позивача за зустрічним позовом;
- суд повинен був обґрунтувати в своєму рішенні, посилаючись на докази, чому ОСОБА_1 , укладаючи оспорюваний Договір як представник ПП "Автоентерпрайз", вчиняє його всупереч інтересів довірителя; самі лише твердження заінтересованої особи (ПП "Автоентерпрайз"), як вказано в оскаржуваному рішенні, не можуть слугувати аргументом на користь позиції суду щодо зловмисної домовленості;
- суд в оскаржуваному рішенні мав вказати, які саме збитки були завдані укладенням оспорюваного договору;
- суд першої інстанції помилково прийняв позицію ПП "Автоентерпрайз", яка ґрунтується на одних лише судженнях за відсутності доказів;
- у порушення судової практики Верховного Суду щодо преюдиційності судових рішень, суд першої інстанції проігнорував обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2021 у справі № 911/3420/20;
- при прийнятті рішення суд у повній мірі не дослідив наявні в матеріалах справи документи, неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема, ст.ст. 610, 611, 627, 628, 651, 654, 901 ЦК України, ст. 222 ГК України, у зв`язку із чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
04.04.2023 матеріали апеляційної скарги ТОВ "Іоніті" на рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2023 у справі № 911/3597/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 передані колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи 911/3597/21; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
Після надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Київської області, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Іоніті" на рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2023 у справі № 911/3597/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.06.2023 о 10:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 06.06.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Іоніті" на рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2023 у справі № 911/3597/21; розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.08.2023 о 10:20, з урахуванням нез`явлення в судове засідання представників відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та третіх осіб, а також поданого ТОВ "Іоніті" клопотання про відкладення розгляду справи.
У подальшому розгляд даної справи судом апеляційної інстанції відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва (з 01.08.2023 на 12.09.2023, з 12.09.2023 на 03.10.2023, з 03.10.2023 на 30.10.2023, з 30.10.2023 на 12.12.2023, з 12.12.2023 до 30.01.2024), з урахуванням клопотань сторін про відкладення розгляду справи, мотивованих розглядом у Верховному Суді справ зі спорів між ТОВ "Іоніті" та ПП "Автоентерпрайз" із подібних правовідносин - № 910/4316/22, № 910/8754/22 та № 910/4462/22, висновки в яких можуть бути застосовними та релевантними до даної справи - № 911/3597/21, а також зважаючи на відсутність негативних наслідків для учасників даної справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 5011-46/18261-2012.
Зважаючи на викладене, дана справа розглянута судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.
Позиції учасників справи. Клопотання учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ПП "Автоентерпрайз" проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
ТОВ "Іоніті" подало до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення у даній справі, серед яких письмові пояснення щодо практики Верховного Суду у подібних справах, повідомлення про оприлюднення повного тексту постанови Верховного суду від 23.08.2023 у справі № 910/8754/22.
ПП "Автоентерпрайз" подало до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення та додаткові пояснення у даній справі, а також клопотання про приєднання до матеріалів даної справи копій постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 910/12774/21 та від 06.06.2023 у справі № 910/6220/22.
Крім того, до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Іоніті" надійшли клопотання про приєднання до матеріалів справи копії розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 29.03.2023 № 04-50-р про початок розгляду справи № 127-26.4/36-23 за зверненням ПП "Автоентерпрайз" та ПП "АЄ Фекторі", клопотання про приєднання доказу до матеріалів справи (заяви свідка ОСОБА_4 ), клопотання про приєднання доказу до матеріалів справи (заяви свідка ОСОБА_5 ), клопотання про приєднання доказу до матеріалів справи (заяви свідка ОСОБА_6 ), а від ПП "Автоентерпрайз" - клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (копії титульного аркушу тому № 11 кримінального провадження № 12020220490002794 від 15.09.2020; копії протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 06.09.2021 у кримінальному провадженні № 12020220490002794 від 15.09.2020) та виклик і допит свідка ( ОСОБА_4 ).
Розглянувши вищезазначені клопотання ТОВ "Іоніті" та ПП "Автоентерпрайз" про приєднання доказів до матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на таке.
У силу приписів ч.ч 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 10.12.2019 у справі № 913/479/18, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно з висновком щодо застосування ст.ст. 80, 269 ГПК України, викладеним Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів, зазначає, що клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
При цьому ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.
Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
На переконання суду апеляційної інстанції, яке ґрунтується на наведених вище нормах процесуального законодавства, сторони не обґрунтували неможливість подання відповідних доказів, які існували на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, до місцевого господарського суду з причин, що об`єктивно не залежали від них.
З огляду на вищевстановлені обставини, оскільки сторонами відповідно до ст. 269 ГПК України не доведено суду апеляційної інстанції неможливості подання таких доказів під час розгляду даної справи в суді першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від них, ці докази Північним апеляційним господарським судом не приймаються та не оцінюються.
Щодо доказів, які сторони просять суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи, які датовані періодом, що виходить за межі дати ухвалення судом першої інстанції рішення, яке оскаржується, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що подання таких доказів не відповідає вимогам ст. 269 ГПК України, яка пов`язує можливість прийняття додаткових доказів у разі їх існування на момент розгляду справи в суді першої інстанції (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 922/3369/21).
Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19 зробив висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
У зв`язку із цим, такі докази Північним апеляційним господарським судом не приймаються та не оцінюються.
Також, 26.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ПП "Автоентерпрайз" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 911/3597/21, в якому відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просить суд на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України зупинити провадження у даній справі до перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи № 910/4462/22.
Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що у справі № 910/4462/22 за первісним позовом ТОВ "Іоніті" до ПП "Автоентерпрайз" про стягнення штрафних санкцій за договором про надання послуг із розміщення обладнання (що є подібним до договору, який є предметом спору у даній справі № 911/3597/21) та за зустрічним позовом про визнання недійсним наведеного договору судом касаційної інстанції будуть у тому числі розглядатися питання про стягнення штрафних санкцій із ПП "Автоентерпрайз" та порядок їх нарахування. У зв`язку із цим, висновки касаційного суду у справі № 910/4462/22 можуть бути застосованими та релевантними до справи, що розглядається - № 911/3597/21.
Розглянувши зазначене клопотання в судовому засіданні 30.01.2024, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Виходячи з положень ст. 228 ГПК України перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку колегією суддів не є підставою для зупинення провадження у справі.
Відтак у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі № 911/3597/21 до закінчення перегляду у касаційному порядку справи № 910/4462/22, яка розглядається Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 30.01.2024 з`явились представники сторін.
Представники третіх осіб у судове засідання 30.01.2024 не з`явились. Усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а нез`явлення представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників третіх осіб.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 02.02.2022 (т. 2, а.с. 86-90), копіями сертифікатів відповідності/свідоцтв про визнання з додатками (т. 3, а.с. 17-24) ПП "Автоентерпрайз" є виробником батарей та акумуляторів, іншого електричного устаткування, в тому числі зарядних пристроїв для електромобілів, перелік моделей яких наведений, зокрема, в Декларації про відповідність технічному регламенту ДСТУ EN 61439-1:2016 (EN 61439-1:2011, IDT).
Відповідно до наявного в матеріалах справи договору про надання правової допомоги № 28-12/2017-01, укладеного 28.12.2017 між ПП "Автоентерпрайз" (Клієнт) та АО "Олександр Перемежко та партнер" (Юридична фірма) (т. 2, а.с. 102-105), Клієнт доручає Юридичній фірмі надавати правову допомогу (юридичні послуги) в цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справах та справах про адміністративні правопорушення, а також у відносинах з будь-якими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями та перед фізичними особами, а Юридична фірма погоджується надавати Клієнту таку допомогу згідно з умовами цього Договору, а Клієнт погоджується сплачувати надані послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.02.2022 (т. 2, а.с. 94-96) одним із засновників (учасників) юридичної особи АО "Олександр Перемежко та партнери" (ідентифікаційний код 38217077) є ОСОБА_1; місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36Д, офіс 54.2.
Відповідно до інформації, розміщеної в Єдиному реєстрі адвокатів України станом на 10.02.2022, ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність у формі АО "Олександр Перемежко та партнери"; адреса робочого місця: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36Д, офіс 54.2.
У матеріалах справи містяться нотаріально посвідчені копії:
- наказу № 17/07 ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 "Про використання додаткової круглої печатки" (т. 2, а.с. 187), яким наказано використовувати з 05.07.2019 в господарській діяльності ПП "Автоентерпрайз" додаткову круглу печатку для укладання договорів, додаткових угод та додатків до договорів згідно з відбитком у пункті 1 цього наказу; видати уповноваженому представнику ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_1 довіреність на право використовувати печатку та укладати договори, додаткові угоди та додатки до договорів згідно з відбитком; укладати договори, додаткові угоди та додатки до договорів;
- довіреності від 05.07.2019 (т. 2, а.с. 186), якою ОСОБА_1 надано право бути представником ПП "Автоентерпрайз" в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, для чого ОСОБА_1 надано право від імені ПП "Автоентерпрайз" укладати договори (угоди, контракти), додаткові угоди та додатки до договорів, розписуватись від імені підприємства, а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Довіреність дійсна до 31.12.2019.
Також, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, до матеріалів справи додано копії договорів (т. 2, а.с. 189-210), які укладалися з метою розміщення та експлуатації обладнання ПП "Автоентерпрайз" - зарядних пристроїв для електромобілів з різними контрагентами, які від імені ПП "Автоентерпрайз" були підписані ОСОБА_1 на підставі виданої йому довіреності від 05.07.2019.
Щодо наданих ПП "Автоентерпрайз" до матеріалів справи копій висновків Харківського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, а саме висновку № СЕ-19/121-21/15134-ПЧ від 20.07.2021 за результатами судово-почеркознавчої експертизи та висновку № СЕ-19/121-21/15118-ДД від 12.07.2021 за результатами судово-технічної експертизи, місцевий господарський суд встановив, що предметом судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/121-21/15134-ПЧ від 20.07.2021 були питання ідентифікації підпису від імені ОСОБА_2 на іншій довіреності, виданій 01.12.2019 іншій особі ( ОСОБА_7 ), тобто зазначений доказ не стосується даної справи.
У свою чергу, під час проведення судово-почеркознавчої експертизи (призначеної у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні), за результатами якої складено висновок експерта № СЕ-19/121-21/15118-ДД від 12.07.2021, на вирішення експерта не ставилось питання про приналежність ОСОБА_2 підпису на довіреності ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 на ім`я ОСОБА_1 Відповідно до висновку експерта від 12.07.2021 за результатами технічного дослідження документів встановлено, зокрема, що надана на експертизу довіреність від 05.07.2019, видана ПП "Автоентерпрайз" на ім`я ОСОБА_1 , надана в якості копії, виготовлена не з наданої на експертизу довіреності від 05.07.2019, виданої ПП "Автоентерпрайз" на ім`я ОСОБА_1 , наданої в якості оригіналу; наданий на експертизу наказ ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданий в якості копії, виготовлений не з наданого на експертизу наказу ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданого в якості оригіналу. Разом із тим, як правильно вказав місцевий господарський суд, вказаний висновок експерта не доводить факту відсутності або підробки оригіналів наказу від 05.07.2019 № 17/07 та довіреності від 05.07.2019.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.05.2018 було зареєстровано ТОВ "Іоніті" (код ЄДРПОУ 42153109), засновником (учасником), кінцевим бенефіціарним власником та керівником якого з моменту створення та до 08.02.2019 був ОСОБА_1 .
Місцезнаходженням ТОВ "Іоніті" є: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36Д, офіс 54.1.
За заявою ОСОБА_1 10.01.2019 зареєстровано знак для товарів і послуг № 252753 "IONITY" (зарядні пристрої для акумуляторних батарей, зарядні пристрої для електричних батарей, зарядні станції для електричних транспортних засобів) (т. 1, а.с. 124).
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (т. 1, а.с. 125-137, т. 2, а.с. 81-85), 08.02.2019 зареєстровано зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ "Іоніті", згідно з якими засновником (учасником) ТОВ "Іоніті" стала ОСОБА_8 , а керівником цього товариства - ОСОБА_3 ; 08.05.2020 зареєстровано зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ "Іоніті", відповідно до яких засновником (учасником) ТОВ "Іоніті" є ОСОБА_1 (рішення № 9 єдиного учасника ТОВ "Іоніті" від 07.05.2020 про перехід частки долучено до матеріалів справи, т. 2, а.с. 252). Основним видом діяльності ТОВ "Іоніті" зазначено розподілення електроенергії; серед видів діяльності вказано торгівлю електроенергією, виробництво іншого електричного устаткування.
Суд першої інстанції встановив факт підключення обладнання ТОВ "Іоніті" та використання його у відповідній білінговій системі AUTOENTERPRISE (AE Charging Point), адміністрованій ПП "Автоентерпрайз", у межах якої здійснювався облік спожитої обладнанням електроенергії та грошових коштів, що надходили від споживачів. При цьому місцевий господарський суд зазначив, що з матеріалів справи, у тому числі з роздруківок звітів на списання (т. 2, а.с. 219-251) вбачається та обома сторонами не заперечується, що між ПП "Автоентерпрайз" та ТОВ "Іоніті" склалися партнерські відносини зі створення, розширення, обслуговування, експлуатації мережі зарядних пристроїв для електромобілів, дистанційне управління якою, в тому числі розподіл коштів, здійснювалося за допомогою білінгової системи AUTOENTERPRISE, адміністрування якої здійснював відповідач за первісним позовом, що побічно підтверджується поданими ТОВ "Іоніті" звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 05.02.2021 № 43/2021-ЗВ з додатками (т. 4, а.с. 82-107) та висновком експерта за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи від 28.04.2021 № 1-28/04 (т. 4, а.с. 108-132), який фіксує вміст особистого кабінету ТОВ "Іоніті" у білінговій системі AUTOENTERPRISE (AE Charging Point).
Вказані відносини сторін припинилися у травні 2020 року, що не заперечується представниками сторін та вбачається з матеріалів справи (роздруківки із загальнодоступних джерел мережі інтернет - т. 4, а.с. 26-66, копія рішення № 254/2020 Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області - т. 2, а.с. 253-259), в результаті чого ТОВ "Іоніті" втратило доступ до дистанційного управління обладнанням (зарядними пристроями), підключеними до мережі AUTOENTERPRISE (AE Charging Point).
Також, як встановлено місцевим господарським судом та свідчать матеріали справи, між ПП "Автоентерпрайз" (замовник) в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ "Комплімент Плюс" (виконавець) в особі директора Бессарабової В.О. було укладено договір № 08/01/2019-1 від 08.01.2019 (т. 2, а.с. 107-108), відповідно до якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з розміщення обладнання: пристроїв зарядних для електромобілів типу УЗЕ, вартість обладнання, серійні номери та адреса, за якою надаються послуги, зазначаються в акті прийому-передачі такого обладнання, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити такі послуги (п. 1.1). За умовами договору № 08/01/2019-1 від 08.01.2019:
- обладнання належить замовнику на праві власності (п. 1.2);
- обладнання замовника використовується в якості підвищення комерційної привабливості торгівельної зони виконавця (п. 1.3);
- виконавець зобов`язується: розмістити обладнання у погодженому сторонами місці; забезпечити безперешкодний допуск представників замовника до обладнання в робочий час об`єкта виконавця; не використовувати обладнання для власних комерційних потреб; забезпечити підключення обладнання до електромережі виконавця; забезпечити безперебійне електричне живлення обладнання замовника; забезпечити безперешкодний допуск клієнтів замовника (власників електромобілів) до обладнання у будь-який час, організувавши наявність вільного місця для паркування електромобілів для здійснення зарядки (п. 2.1);
- замовник зобов`язується: своєчасно сплачувати за надані послуги, а також компенсувати вартість електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання згідно показників лічильників, що надаються до кожної одиниці обладнання; своїми силами та за власні кошти здійснити роботи з монтажу обладнання на об`єкті виконавця; здійснювати технічний огляд та поточний ремонт для безперебійного та належного функціонування; розмістити на обладнанні наглядну інформацію по правилам користування для унеможливлення ймовірних нещасних випадків (п. 2.2);
- за надані за договором послуги замовник щомісячно виплачує виконавцеві винагороду в розмірі 24 гривні 00 копійок, в тому числі ПДВ 4 гривні 00 копійок (п. 3.1);
- винагорода виконавцю та компенсація вартості фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, виконавцю виплачується протягом 5-ти банківських днів з дня підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг (п. 3.3);
- виконавцем заповнюється рахунок-фактура (додаток 1) на підставі показань приладів обліку електричної енергії (лічильника), встановленого для обладнання, і не пізніше 5 робочих днів місяця наступного за ним передається в 2-х екземплярах замовнику. Замовник зобов`язаний підписати отриманий від виконавця рахунок-фактуру не пізніше ніж 3 робочих дні з дня його отримання (але не пізніше 7 робочих днів з дня відправлення виконавцем цього рахунку-фактури на адресу замовника) та один примірник рахунка-фактури повернути виконавцю (п. 3.4);
- здача-приймання обладнання здійснюється на підставі акта здачі-приймання (додаток 2), який складається виконавцем та підписується сторонами (п. 3.5);
- цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року (п. 6.1);
- якщо жодна зі сторін за 10 днів до закінчення терміну дії договору не повідомила іншу сторону про намір розірвати його, то він вважається пролонгованим на тих самих умовах на наступний календарний рік (6.3).
За актом приймання-передачі від 08.01.2019 (т. 2, а.с. 110) ПП "Автоентерпрайз" (замовник) передало, а ТОВ "Комплімент Плюс" (замовник) прийняло: зарядний пристрій для одночасного обслуговування трьох електромобілів № 1096; зарядний пристрій для одночасного обслуговування трьох електромобілів № 0779; лічильник 3-х фазний; автомат 3-х полюсний.
За актом приймання-передачі від 27.08.2020 (т. 2, а.с. 111) ПП "Автоентерпрайз" (замовник) передало, а ТОВ "Комплімент Плюс" (замовник) прийняло зарядний комплекс для одночасного обслуговування чотирьох автомобілів № 2913.
Матеріали справи містять рахунки-фактури, які виставлялись для оплати виконавцем ТОВ "Комплімент-Плюс" замовнику ПП "Автоентерпрайз" за період листопад 2020 року - серпень 2021 року для компенсації вартості спожитої зарядними пристроями електроенергії та сплати винагороди за надані послуги, а також копії платіжних доручень, якими ці рахунки були оплачені (т. 2, а.с. 114-133).
Як вказав місцевий господарський суд, зазначені документи, а також витяги з платформи AE Charging Point про перелік транзакцій зарядних пристроїв №№ 779, 1096 та 2913 (т. 3, а.с. 29-163) свідчать про те, що зарядні пристрої, розміщені відповідно до договору № 08/01/2019-1 від 08.01.2019 на об`єкті "Бістро Пекаря Березівка", не припиняли реєстрацію у білінговій системі та не припиняли експлуатуватися за призначенням за місцем розміщення кафе "Бістро Пекаря Березівка" з моменту укладення договору, в тому числі у періоди з 27.08.2020 по 18.11.2020 та з 19.11.2020 по 03.09.2021.
27.08.2020 представниками ТОВ "Іоніті" в особі директора Гулея С.В. та монтажника електричного устаткування Панчелюги О.С. було складено акт обстеження обладнання - зарядного пристрою змінного струму для заряджання електромобілів (АС) "Бістро Пекаря Березівка" та зарядного пристрою постійного струму для заряджання електромобілів (DС) "Бістро Пекаря Березівка", що розташовані за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка, вул. Житомирська (т. 1, а.с. 17). В акті вказано про неможливість використання відповідного обладнання у зв`язку з його відключенням.
ТОВ "Іоніті" зверталось до Господарського суду Київської області з позовом до ПП "Автоентерпрайз" про стягнення 138 600,00 грн, посилаючись на невиконання відповідачем умов укладеного між ними договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, у зв`язку з чим та відповідно до п. 5.4 договору відповідачу були нараховані штрафні санкції за період з 27.08.2020 по 18.11.2020.
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі № 911/3420/20 (т. 1, а.с. 23-32), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2021 (т. 1, а.с. 33-46), позов задоволено повністю. Під час розгляду вказаної справи суд виходив із того, що договір про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 між ТОВ "Іоніті" та ПП "Автоентерпрайз" є укладеним.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2021 представниками ТОВ "Іоніті" в особі директора Гулея С.В. та монтажника електричного устаткування Ступака О.В. було складено акт обстеження обладнання - зарядного пристрою змінного струму для заряджання електромобілів (АС) "Бістро Пекаря Березівка" та зарядного пристрою постійного струму для заряджання електромобілів (DС) "Бістро Пекаря Березівка", що розташовані за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка, вул. Житомирська, 1А (т. 1, а.с. 18). В акті вказано, що можливість використання обладнання ТОВ "Іоніті" у власній господарській діяльності після відключення, зафіксованого актом обстеження обладнання від 27.08.2020, не відновлено. Також вказано, що у зв`язку з наявністю фактів, зафіксованих актами обстеження обладнання від 05.01.2021 та від 27.08.2020, неможливе використання в господарській діяльності ТОВ "Іоніті" наведеного нижче обладнання "Іоніті", розміщеного за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка, вул. Житомирська, 1А, а саме: зарядного пристрою змінного струму для заряджання електромобілів (АС): "Бістро Пекаря Березівка"; зарядного пристрою постійного струму для заряджання електромобілів (DC): "Бістро Пекаря Березівка".
У зв`язку із цим, посилаючись на те, що порушення Договору від 16.12.2019 ПП "Автоентерпрайз" не було усунуто, у грудні 2021 року ТОВ "Іоніті" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом від 01.12.2021 у даній справі № 911/3597/21 до ПП "Автоентерпрайз" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 476 850,00 грн за період з 19.11.2020 по 03.09.2021, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019.
ПП "Автоентерпрайз", у свою чергу, подало зустрічний позов до ТОВ "Іоніті" про визнання недійсним договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 як такого, який укладений ОСОБА_1 зі зловмисною домовленістю з директором ТОВ "Іоніті" ОСОБА_3 на шкоду довірителю на підставі підроблених документів.
З наявної в матеріалах справи копії дублікату договору про надання послуг з розміщення обладнання (т. 1, а.с. 11-15) вбачається, що 16.12.2019 між ТОВ "Іоніті" (замовник) та ПП "Автоентерпрайз" (виконавець) укладено договір про надання послуг з розміщення обладнання (Договір), за умовами якого:
- виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для заряджання електромобілів, визначених в окремих актах приймання-передачі до цього Договору, іменованих надалі - обладнання, за адресами та на умовах, які визначаються в окремих актах приймання-передачі до цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги (п. 1.1 Договору);
- місце розміщення обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі стосовно відповідного обладнання (надалі - місце). Місцем виконання цього Договору є місце розміщення обладнання (п. 1.2 Договору);
- обладнання замовника належить йому на праві власності або користування. Замовник має право здійснювати управління обладнанням (п. 1.3 Договору);
- виконавець зобов`язується: надати можливість замовнику розмістити обладнання у погоджених сторонами місцях (об`єктах); забезпечити доступ представників замовника до обладнання в робочий час об`єктів, на яких розміщується обладнання; забезпечити підключення обладнання до електричної мережі; забезпечити безперебійне електричне живлення обладнання замовника; забезпечити охорону обладнання від викрадення, пошкодження, знищення; не переміщувати та не демонтувати обладнання з місця розміщення обладнання; у будь-яких без виключень випадках отримувати письмовий дозвіл замовника на відключення обладнання від електричної мережі (підп. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.6, 2.1.7, 2.1.8, 2.1.10, 2.1.11 п. 2.1 Договору);
- замовник зобов`язується: своєчасно сплачувати за надані послуги, а також компенсувати вартість витрат електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, згідно показників лічильників, що надаються до кожної одиниці обладнання; своїми силами та за власні кошти здійснити роботи з монтажу та обслуговування обладнання на об`єктах виконавця; здійснювати технічний нагляд та поточний ремонт обладнання для безперебійного та належного функціонування; розмістити на обладнанні наглядну інформацію щодо правил користування; не допускати перевантаження електричних мереж, не перевищувати погодженого розміру потужності електроенергії, що споживається замовником (п. 2.2 Договору);
- за надані за Договором послуги замовник щомісячно виплачує виконавцеві винагороду у розмірі 30 (тридцять) грн 00 коп. (в тому числі ПДВ 5 (п`ять) грн. 00 коп.) (п. 3.1 Договору);
- винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання (у розмірі, визначеному у договорі № 08/01/2019-1), здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок виконавця, виключно після виставлення виконавцем відповідних рахунків (п. 3.2 Договору);
- винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, виплачується протягом 10-ти банківських днів після виставлення виконавцем відповідних рахунків на банківський рахунок виконавця, вказаний у таких рахунках (п. 3.3 Договору);
- розмір винагороди виконавця, зазначений у п. 3.1 цього Договору, не може бути змінений виконавцем або замовником в односторонньому порядку (п. 3.4 Договору);
- сторони домовились, що з метою популяризації обладнання замовника серед користувачів місця та інших клієнтів замовника, виконавець звільняє замовника від оплати винагороди виконавцю та компенсації вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, на період з дати укладення Договору до 30 квітня 2020 року включно (п. 3.5 Договору);
- обладнання замовника має цільове призначення та використовується для обслуговування клієнтів замовника (п. 4.2 Договору);
- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України (п. 5.1 Договору);
- у випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного Договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього Договору (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до обладнання, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення обладнання від електричної мережі), за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі, що вираховується за наступною формулою:
P=DC*1500+AC*150,
в якій, якщо інше не передбачено Договором, елементи мають наступне значення:
"=" - математичний знак "дорівнює";
"*" - математична дія множення;
"+" - математична дія додавання;
"Р" - сума штрафу у гривнях, що підлягає сплаті за день надання послуг, впродовж якого існувала неможливість використання обладнання або окремих одиниць обладнання: зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього Договору;
"DC" - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв постійного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу;
"АС" - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв змінного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу (п. 5.4 Договору);
- всі розбіжності з приводу виконання цього Договору вирішуються сторонами шляхом переговорів. Питання, з приводу яких сторони не досягли згоди шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку за місцезнаходженням замовника (п. 5.6 Договору);
- цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року включно (п. 6.1 Договору);
- якщо жодна зі сторін за 10 днів до закінчення строку дії Договору не повідомила іншу сторону про намір розірвати його, то він вважається пролонгованим на тих самих умовах на наступний календарний рік (п. 6.2 Договору).
16.12.2019 ТОВ "Іоніті" (замовник) та ПП "Автоентерпрайз" (виконавець) підписали акт приймання-передачі до Договору (т. 1, а.с. 16), відповідно до якого замовник розміщує, а виконавець надає місце для розміщення наступного обладнання: зарядний пристрій постійного струму для заряджання електромобілів (DС): "Бістро Пекаря Березівка", місце розміщення - Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка, вул. Житомирська, 1А; зарядний пристрій змінного струму для заряджання електромобілів (АС): "Бістро Пекаря Березівка", місце розміщення - Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка, вул. Житомирська, 1А.
Акт приймання-передачі від 16.12.2019, як і Договір, від імені ТОВ "Іоніті" підписаний директором ОСОБА_3, а від імені ПП "Автоентерпрайз" - ОСОБА_1 на підставі наказу № 17/07 від 05.07.2019 та довіреності від 05.07.2019.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи, що підставою позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення штрафних санкцій є договір від 16.12.2019 про надання послуг з розміщення обладнання, який позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним, першочерговим для суду є вирішення спору про визнання недійсним Договору з його дублікатами.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ЦК України).
Згідно із ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, у силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору (його частини), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Окрім того, може бути визнаний недійсним лише укладений правочин.
Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.
З огляду на викладене, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом обґрунтував свої вимоги, зокрема, тим, що ПП "Автоентерпрайз" не надавало ОСОБА_1 повноважень на укладення оспорюваного Договору, не видавало довіреності на його укладення без погодження його умов директором та в подальшому не схвалювало цього правочину; підпис на довіреності від 05.07.2019, на яку посилається ТОВ "Іоніті", за попередніми ознаками не належить директору ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_2, що, в свою чергу, робить усі похідні документи незаконними.
При цьому, в уточненій редакції зустрічної позовної заяви ПП "Автоентерпрайз" зазначило, що ймовірно ОСОБА_1 або "інша особи" підробили наказ ПП "Автоентерпрайз" та довіреність, видану на його ім`я директором ПП "Автоентерпрайз", прибравши з її змісту обов`язок погоджувати умови договорів з директором підприємства перед їх укладенням.
Таким чином, підстави позову про визнання Договору від 16.12.2019 недійсним зводяться до того, що вказаний правочин є таким, що вчинений представником у своїх особистих інтересах із перевищенням повноважень, всупереч волі та бажанням довірителя, на заздалегідь невигідних умовах.
Оцінюючи вказані доводи позивача за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає таке.
Як визначено ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Отже, позивач за зустрічним позовом у даному випадку повинен належними, допустимими, достовірними та вірогідними у розумінні названих статей доказами довести суду наявність підстав для визнання Договору недійсним.
Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що Договір від 16.12.2019, копія якого міститься в матеріалах справи, та акт приймання-передачі від 16.12.2019 до нього від імені ПП "Автоентерпрайз" підписано ОСОБА_1, який, як вказано у преамбулі Договору, діяв на підставі наказу № 17/07 від 05.07.2019 та довіреності від 05.07.2019, а від імені ТОВ "Іоніті" - директором ОСОБА_3
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявною в матеріалах справи, директором ПП "Автоентерпрайз" на день укладення спірного договору про надання послуг від 16.12.2019 був Ніконов Дмитро Анатолійович.
При цьому згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ПП "Автоентерпрайз" станом на дату укладення спірного договору (16.12.2019) були відсутні будь-які обмеження у керівника вказаного підприємства (ОСОБА_2) щодо представництва юридичної особи, у тому числі і щодо видачі довіреностей іншим особам на представництво інтересів підприємства.
Доказів існування будь-яких обмежень у керівника ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_2 щодо представництва юридичної особи, у тому числі і щодо видачі довіреностей іншим особам на представництво інтересів підприємства, матеріали справи не містять.
Із наявного в матеріалах справи наказу директора ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_2 № 17/07 від 05.07.2019 вбачається, що ним було видане розпорядження:
1) використовувати з 05.07.2019 в господарській діяльності ПП "Автоентерпрайз" додаткову круглу печатку для укладання договорів, додаткових угод та додатків до договорів згідно з відбитком, наведеним у цьому наказі;
2) видати уповноваженому представнику ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_1 довіреність на право використовувати печатку та укладати договори, додаткові угоди та додатки до договорів.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження своїх доводів щодо непідписання Договору уповноваженим представником ПП "Автоентерпрайз" позивач за зустрічним позовом надав суду копію довіреності від 05.07.2019, виданої на ім`я ОСОБА_1 ПП "Автоентерпрайз" (підприємством) в особі директора ОСОБА_2, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 уповноважений бути представником підприємства в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов`язані з укладанням та підписанням договорів оренди для розміщення зарядних пристроїв для електромобілів від імені та в інтересах підприємства, додаткових угод до них та додатків до таких договорів від імені та в інтересах підприємства, виключно за умови погодження таких договорів, угод тощо із директором підприємства у письмовій формі та/або шляхом повідомлення на електронну пошту. Для цього ОСОБА_1 надано право від імені підприємства укладати договори (угоди, контракти) розміщення обладнання, додаткові угоди та додатки до них, розписуватись від імені підприємства в таких договорах (угодах, контрактах) від імені підприємства, а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Довіреність видана без права передоручення і дійсна до 31.12.2019.
Разом із тим, у матеріалах справи (т. 2, а.с. 186) наявна копія довіреності від 05.07.2019, видана ПП "Автоентерпрайз" на ім`я ОСОБА_1, якою уповноважено останнього бути представником підприємства в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі, перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов`язані з укладанням та підписанням договорів, додаткових угод та додатків до договорів від імені підприємства. Для цього ОСОБА_1 надано право від імені підприємства укладати договори (угоди, контракти), додаткові угоди та додатки до договорів, розписуватись від імені підприємства, а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Довіреність видана без права передоручення і дійсна до 31.12.2019. Жодних обмежень повноважень ОСОБА_1 щодо укладення договорів, у тому числі шляхом їх письмового чи будь-якого іншого погодження, зазначеною довіреністю не встановлено.
Таким чином, матеріали справи містять дві копії довіреності на ім`я ОСОБА_1 від 05.07.2019 різного змісту.
Поряд із цим, вірність копії довіреності від 05.07.2019, наданої суду ТОВ "Іоніті", з оригіналу документа засвідчена нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. 04.10.2021 (зареєстровано в реєстрі за № 5407).
За змістом пунктів 2, 3 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, при підготовці до засвідчення вірності копій документів і виписок з них нотаріус зобов`язаний особисто звірити з оригіналом документа копію чи виписку з документа, вірність яких він засвідчує. Нотаріуси засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови, що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.
Отже, наявність на копії довіреності від 05.07.2019, наданої суду ТОВ "Іоніті", засвідчувального напису нотаріуса, який перед її засвідченням зобов`язаний оглянути оригінал документа, свідчить, що більш вірогідним є факт того, що ПП "Автоентерпрайз" уповноважило ОСОБА_1 бути представником від імені ПП "Автоентерпрайз" та надало право укладати договори (угоди, контракти), додаткові угоди та додатки до договорів, розписуватись від імені підприємства без додаткової умови щодо укладання правочинів за погодженням із директором підприємства у письмовій формі. Наведена довіреність не містить відомостей про обмеження повноважень ОСОБА_1 на укладення від імені ПП "Автоентерпрайз" господарських договорів (зокрема, спірного).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом вказував також на те, що за заявою директора ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_2 від 14.09.2020 було відкрите кримінальне провадження № 12020220490002794 від 15.09.2020 за ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України) про підроблення ряду документів щодо фінансово-господарської діяльності підприємства невстановленими особами.
Із цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не наданий відповідний вирок суду, що набрав законної сили, а отже, відповідний факт також не підтверджено ПП "Автоентерпрайз" належними доказами в силу приписів ч. 6 ст. 75 ГПК України.
Сам по собі факт внесення до єдиного реєстру досудових розслідувань та існування кримінального провадження за № 12020220490002794 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, судом до уваги не береться, оскільки доказів завершення кримінального провадження № 12020220490002794 та встановлення у межах такого кримінального провадження факту підробки документів суду не надано, у той час як для господарського суду відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України преюдиційне значення має лише обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили.
ПП "Автоентерпрайз" наголошує, що в межах вказаного кримінального провадження було проведено дві судові експертизи, за результатами проведення яких надано висновки Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру судово-технічної експертизи № СЕ-19/121-21/15118-ДД від 12.07.2021 та судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/121-21/15134-ПЧ від 20.07.2021, які, на його думку, підтверджують, що підпис на спірній довіреності від 05.07.2019 не належить директору ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_2
Колегія суддів, погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, відхиляє вказані доводи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, предметом судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/121-21/15134-ПЧ від 20.07.2021 були питання ідентифікації підпису від імені ОСОБА_2 на іншій довіреності, виданій 01.12.2019 іншій особі ( ОСОБА_9 ), тобто зазначений доказ не стосується даної справи та спірних правовідносин, адже у справі № 911/3597/21 ПП "Автоентерпрайз" оспорюється договір, підписаний від його імені ОСОБА_1 на підставі іншого документа - довіреності ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019.
Разом із тим, наданим позивачем за зустрічним позовом висновком експерта від 12.07.2021 № СЕ-19/121-21/15118-ДД встановлено, що:
1) У довіреності від 05.07.2019, виданій ПП "Автоентерпрайз" на ім`я ОСОБА_1 , наданій в якості оригіналу, і в наказі ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 №17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданому в якості оригіналу, друкований текст нанесений за допомогою знакодрукуючого пристрою зі струменевим способом друку.
У довіреності від 05.07.2019, виданій ПП "Автоентерпрайз" на ім`я ОСОБА_1 , наданій в якості оригіналу, і в наказі ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданому в якості оригіналу, підписи виконані писальними приладами - кульковими ручками.
У довіреності від 05.07.2019, виданій ПП "Автоентерпрайз" на ім`я ОСОБА_1 , наданій в якості оригіналу, і в наказі ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданому в якості оригіналу, відбитки круглих печаток ПП "Автоентерпрайз" та відбиток круглої печатки "Для договорів" ПП "Автоентерпрайз", нанесені контактним способом за допомогою рельєфних еластичних кліше печаток.
2) У довіреності від 05.07.2019, виданій ПП "Автоентерпрайз" на ім`я ОСОБА_1 , наданій в якості копії, і в наказі ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданому в якості копії, друкований текст нанесений за допомогою кольорового знакодрукуючого пристрою зі струменевим способом друку.
У довіреності від 05.07.2019, виданій ПП "Автоентерпрайз" на ім`я ОСОБА_1, наданій в якості копії, і в наказі ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданому в якості копії, містяться не підписи, виконані писальними приладами, а технічні зображення підписів, відтворені за допомогою кольорового знакодрукуючого пристрою зі струменевим способом друку.
У довіреності від 05.07.2019, виданій ПП "Автоентерпрайз" на ім`я ОСОБА_1, наданій в якості копії, і в наказі ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданому в якості копії, містяться не відбитки печаток, нанесені кліше, а технічні зображення відбитків круглих печаток ПП "Автоентерпрайз", та технічне зображення відбитка круглої печатки "ДЛЯ ДОГОВОРІВ" ПП "Автоентерпрайз", відтворені за допомогою кольорового знакодрукуючого пристрою зі струменевим способом друку.
3) Надана на експертизу довіреність від 05.07.2019, видана ПП "Автоентерпрайз" на ім`я ОСОБА_1, надана в якості копії, виготовлена не з наданої на експертизу довіреності від 05.07.2019, виданої ПП "Автоентерпрайз" на ім`я ОСОБА_1, наданої в якості оригіналу.
Наданий на експертизу наказ ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданий в якості копії, виготовлений не з наданого на експертизу наказу ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданого в якості оригіналу.
Отже, у висновку експерта від 12.07.2021 № СЕ-19/121-21/15118-ДД не досліджувалося питання та не було встановлено приналежності вчиненого від імені ОСОБА_2 у графі "підпис" довіреності від 05.07.2019, виданої ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_1, підпису не директору ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_2, а іншій особі.
Відповідь же на питання № 3 у висновку від 12.07.2021 № СЕ-19/121-21/15118-ДД підтверджує лише те, що в якості оригіналу довіреності від 05.07.2019 та оригіналу наказу від 05.07.2019 № 17/07 для проведення експертизи ПП "Автоентерпрайз" були надані інші документи, ніж ті, з яких насправді були виготовлені відповідні копії.
Окрім вищенаведеного, суд апеляційної інстанції також враховує, що довіреність від 05.07.2019, надана відповідачем за зустрічним позовом, містить оригінальний відбиток печатки ПП "Автоентерпрайз", водночас позивачем за зустрічним позовом, який несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на правочинах, договорах, інших первинних бухгалтерських документах, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження протиправного використання печатки іншою особою, у тому числі ОСОБА_1, або належних доказів втрати чи викрадення печатки ПП "Автоентерпрайз".
Крім того, судовою колегією взяті до уваги наявні у матеріалах справи копії укладених договорів між ПП "Автоентерпрайз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Поділ" (договір № 05-09-2019/2 від 05.09.2019), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінкомінвест" (договір № 30/09 від 30.09.2019), Товариством з обмеженою відповідальністю "А.С.П. ЛТД" (договір № 07-10-2019 від 07.10.2019), Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА" (договір № 11-11-19 від 11.11.2019), Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (договір № Е-19/М-43/001 від 01.12.2019), Приватним акціонерним товариством "Волиньобленерго" (договори № 529-1166/19 від 04.10.2019 та № б/н від 07.10.2019), Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет" (додаткова угода від 01.09.2019 до договору № 248/04Т від 01.04.2019), при підписанні яких від імені ПП "Автоентерпрайз" діяв також ОСОБА_1 на підставі виданої ПП "Автоентерпрайз" довіреності від 05.07.2019, при цьому зі змісту зазначених договорів не вбачається, що їх укладення погоджувалось із директором ПП "Автоентерпрайз".
Зазначене також спростовує доводи ПП "Автоентерпрайз" про те, що довіреність від 05.07.2019 у поданій ТОВ "Іоніті" до матеріалів справи нотаріально посвідченій копії відповідачем за підписом директора ОСОБА_2 не видавалася, адже аналогічна довіреність використовувалась при укладенні ПП "Автоентерпрайз" договорів з іншими контрагентами, дійсність яких ПП "Автоентерпрайз" не заперечується (зокрема, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності судових спорів між ПП "Автоентерпрайз" та вказаними юридичними особами з приводу дійсності перелічених договорів).
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі, зокрема, закінчення строку довіреності чи скасування довіреності особою, яка її видала. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов`язаний негайно повернути довіреність.
ПП "Автоентерпрайз", зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу, наголошує на тому, що після закінчення терміну дії довіреності, виданої 05.07.2019 ОСОБА_1 (31.12.2019), останній, у порушення вимог ст. 1006 ЦК України, не повернув її довірителю.
Вказані обставини, втім, не мають значення для правильного вирішення спору, оскільки закінчення строку довіреності та її неповернення довірителю після цього не може свідчити про підписання правочину не уповноваженою на те особою саме на час вчинення такої дії (16.12.2019) та не припиняє відповідних господарських правовідносин сторін, що виникли в установленому законом порядку за оспорюваним правочином.
Також колегія суддів, на противагу доводам ПП "Автоентерпрайз" про його необізнаність щодо факту укладення спірного договору, звертає увагу на те, що така обставина підтверджується не лише підписами сторін Договору, завіреними печатками підприємств, що свідчить про їх участь у вчиненні такої господарської операції, а й обставинами щодо подальшого його схвалення сторонами (виконання договору надання послуг, передача ПП "Автоентерпрайз" обладнання, його розміщення та обслуговування останнім).
Так, за приписами ст. 241 ЦК України, якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Зазначене в Договорі обладнання належить ТОВ "Іоніті" на праві користування, що підтверджується:
- видатковими накладними № ЛНА-000061 від 28.09.2018, № РН-0000064 від 28.09.2018 про придбання цього обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери";
- договором оренди пристроїв для заряджання електромобілів № 25-06/2018-01 від 25.06.2018 та актом приймання-передачі майна від 16.12.2019 до нього, згідно з яким ТОВ "Олександр Перемежко та партнери" передало, а ТОВ "Іоніті" прийняло обладнання в користування;
- наказами ТОВ "Іоніті" від 16.12.2019 № М962972 та № М025855 про постановку на облік обладнання, орендованого у ТОВ "Олександр Перемежко та партнери", та його облікування як: "зарядний пристрій змінного струму для заряджання електромобілів (АС): "Бістро Пекаря Березівка" (1096 IONITY by AE type 1 (40A) Бістро Пекаря Березівка"; "зарядний пристрій постійного струму для заряджання електромобілів (DС): "Бістро Пекаря Березівка" (0779 IONITY by AE CHAdeMO (80A) Бістро Пекаря Березівка".
У подальшому зазначене обладнання функціонувало в білінговій системі AUTOENTERPRISE (AE Chargin Point), адміністрованій групою компаній АВТОЕНТЕРПРАЙЗ, в межах якої здійснювався облік спожитої обладнанням електроенергії та грошових коштів, що надходили від споживачів, що підтверджується копією наданого суду електронного листування уповноваженої особи ПП "Автоентерпрайз" з ОСОБА_1, в якій представник ПП "Автоентерпрайз" направляв електронний документ про списання з акаунта ТОВ "Іоніті" грошових коштів за обслуговування станцій №№ 779, 1096 на земельній ділянці, належній ТОВ "Комплімент Плюс", яке приймається в якості доказу згідно з приписами ч. 3 ст. 96 ГПК України.
Вказаними документами спростовуються доводи ПП "Автоентерпрайз" стосовно того, що насправді таке обладнання було його власністю.
В обґрунтування зазначеного твердження ПП "Автоентерпрайз" послалося на п. 1.2 договору № 08/01/2019 від 08.01.2019, укладеного ПП "Автоентерпрайз" (замовник) з ТОВ "Комплімент Плюс" (виконавець), де зазначено, що обладнання належить замовнику на праві власності.
Однак вказаний договір, яким ТОВ "Комплімент Плюс" надало ПП "Автоентерпрайз" місце для розміщення обладнання, не є документом, який відповідно до чинного цивільного законодавства сам по собі може підтверджувати право власності ПП "Автоентерпрайз" на назване обладнання.
Також ПП "Автоентерпрайз" надано до матеріалів справи копії сертифікатів, виданих ПП "Автоентерпрайз", в яких останнє значиться виробником зарядних станцій. Оцінюючи зазначені сертифікати, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що частина сертифікатів не перекладені українською мовою, що позбавляє можливості дослідити їх зміст. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, сертифікати, викладені українською мовою, видані з терміном дії з 20.12.2019 по 19.12.2020. Тож зазначені сертифікати не можуть підтверджувати розміщення обладнання ПП "Автоентерпрайз" у період до 20.12.2019, тобто на момент укладення з ТОВ "Комплімент Плюс" договору № 08/01/2019 від 08.01.2019.
Інші документи, надані ПП "Автоентерпрайз" на підтвердження права власності на обладнання (балансові довідки від 13.06.2022 та акти введення в експлуатацію зарядних пристроїв), суд оцінює критично, оскільки вони складені в односторонньому порядку і спростовані іншими матеріалами справи.
З урахуванням положень ст. 79 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає доведеною обставину укладення між сторонами Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 та підписання його зі сторони ПП "Автоентерпрайз" уповноваженим представником.
ПП "Автоентерпрайз" зазначені обставини належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовано.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стосовно доводів позивача за зустрічним позовом про те, що Договір від 16.12.2019 було укладено представником ОСОБА_1 в своїх особистих інтересах, із перевищенням наданих повноважень, всупереч волі та бажанням довірителя, всупереч інтересам ПП "Автоентерпрайз" на заздалегідь невигідних умовах внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, з метою привласнення майна ПП "Автоентерпрайз" та створення штучних підстав для стягнення з останнього коштів з метою незаконного збагачення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
У ч. 3 ст. 238 ЦК України міститься заборона на вчинення представником правочинів з самим собою ("у своїх інтересах") або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, оскільки у такому разі представник діє в умовах очевидного конфлікту інтересів, який презюмується, тобто не потребує доведення (відповідний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 908/3467/19).
Закон, водночас, не містить прямої заборони у разі вчинення представником правочину в інтересах довірителя з афілійованою з представником юридичною особою (в якій представник є учасником чи бенефіціаром). Втім, у такому випадку тягар доведення того, що правочин не порушує прав та інтересів довірителя, покладається на контрагента.
Відповідно до ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним (постанови Верховного Суду від 24.12.2021 у справі № 551/1325/19, від 27.10.2021 у справі № 757/3996/15-ц тощо).
Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя (п. 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17).
Однак, позивач за зустрічним позовом під час розгляду справи будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів наявності факту зловмисної домовленості між ОСОБА_1 та ТОВ "Іоніті" не надав, як і не довів належними засобами доказування наявність умислу обох сторін правочину від 16.12.2019 на його укладення шляхом зловмисної домовленості, а також не довів наявність несприятливих наслідків та причинно-наслідкового зв`язку між такими наслідками та діями обох сторін.
Крім того, позивач за зустрічним позовом взагалі посилався на відсутність повноважень на підписання спірного Договору у представника ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_1, проте такі обставини виключають одну з наведених ознак укладення договору за зловмисною домовленістю.
Більше того, з матеріалів справи вбачається, що рішення єдиного учасника ТОВ "Іоніті" № 9 про перехід до ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ "Іоніті" в розмірі 100 % було прийняте попереднім власником цих корпоративних прав - ОСОБА_8 , 07.05.2020, тобто після укладення спірного договору та закінчення строку дії довіреності від 05.07.2019.
Тобто, станом на дату укладення договору від 16.12.2019 ОСОБА_1 не був ні учасником ТОВ "Іоніті", ні його керівником.
При цьому для визнання недійсним спірного Договору на підставі ст. 232 ЦК України має значення не будь-який який зв`язок, а саме правовий зв`язок з іншою стороною саме станом на дату його укладення, а тому посилання ПП "Автоентерпрайз" на те, що ТОВ "Іоніті" було засноване саме ОСОБА_1 у 2018 році, не впливає на висновки суду.
Наданий ПП "Автоентерпрайз" витяг із Бази даних "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг" про реєстрацію ОСОБА_1 за ТОВ "Іоніті" знака "IONITY", що, на думку позивача за зустрічним позовом, свідчить про укладення ОСОБА_1 спірного договору в своїх інтересах, не спростовує указаних висновків суду, як і не свідчать про зловмисну домовленість ОСОБА_1 з ТОВ "Іоніті", оскільки стосується лише реалізації права фізичної особи ОСОБА_1 на отримання прав інтелектуальної власності.
Також, як підтверджується матеріалами справи, умови Договору від 16.12.2019 передбачали отримання ПП "Автоентерпрайз" (в інтересах якого діяв ОСОБА_1 ) плати за надання ним послуг із розміщення обладнання ТОВ "Іоніті", відтак, очевидним є економічний інтерес позивача за зустрічним позовом, який відповідає предмету його комерційної діяльності (до видів якої віднесено, зокрема, торгівлю електроенергією, ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання інших допоміжних комерційних послуг, електромонтажні роботи).
Таким чином, внаслідок укладення Договору ПП "Автоентерпрайз" отримало можливість здійснювати свою господарську діяльність за відповідну ринкову плату.
Зазначене в сукупності виключає можливість застосування ст. 232 ЦК України стосовно оспорюваного правочину як підставу для визнання його недійсним за наведених позивачем за зустрічним позовом обґрунтувань.
Доводи позивача за зустрічним позовом про те, спірний договір укладався для стягнення штрафних санкцій з ПП "Автоентерпрайз", колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, оскільки жодних доказів цим обставинам, зокрема, наявності домовленості сторін на укладення договору саме про стягнення штрафних санкцій, ПП "Автоентерпрайз" у розумінні приписів ст.ст. 76-79 ГПК України не надано.
При цьому, слід зазначити, що штрафні санкції за Договором від 16.12.2019 застосовуються тільки у випадку невиконання або неналежного виконання покладених на ПП "Автоентерпрайз" зобов`язань.
Відповідно до норм зобов`язального права, неустойка (у даному випадку штраф) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або несвоєчасне виконання обов`язку.?
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23.02.2023 у справі № 925/632/20, "Верховний Суд враховує, що поняття "не на шкоду" та "з економічним позитивним ефектом" є різними категоріями з різним смисловим навантаженням, що враховано у розгляді справи судом апеляційної інстанції, і помилково ототожнено місцевим господарським судом у новому розгляді справи".
Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про завдання позивачу за зустрічним позовом шкоди від укладення спірного договору. Стягнення з ПП "Автоентерпрайз" штрафних санкцій є не шкодою, а прямим наслідком порушення господарського зобов`язання.
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує обставини реального виконання спірного договору та настання правових наслідків його укладення. Схвалення правочину позивачем за первісним позовом у вигляді електронного листування, а також встановлення обставини належності розміщеного обладнання відповідачу за зустрічним позовом, свідчать про неможливість визнання правочину недійсним як з підстав перевищення представником повноважень, так і з інших наведених ПП "Автоентерпрайз" підстав.
З урахуванням викладеного та зважаючи на наявні у справі докази, судом апеляційної інстанції встановлено, що у спірних правовідносинах сторони уклали Договір 16.12.2019 з урахуванням вимог чинного законодавства та вчинили дії, направлені на реальне виконання цієї угоди, відтак, за висновком колегії суддів, доводи ПП "Автоентерпрайз" про укладення спірного договору за зловмисною домовленістю, без наміру створення правових наслідків, для досягнення сторонами якоїсь особистої користі, є недоведеними та безпідставними.
Не врахувавши викладеного, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що спірний договір було укладено за зловмисної домовленості однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин.
Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинне законодавство не містить обмеження штрафу певною грошовою сумою чи кількістю стягнень. Виходячи із цього, сторони в Договорі від 16.12.2019, керуючись вільним волевиявленням, погодили розмір договірної штрафної санкції, визначивши формулу, за якою вона розраховується, що не суперечить нормам цивільного та господарського законодавства України.
Таким чином, повно і всебічно дослідивши обставини справи, врахувавши усі подані сторонами докази та надавши їм належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічної позовної вимоги ПП "Автоентерпрайз" про визнання недійсним договору від 16.12.2019 про надання послуг з розміщення обладнання, укладеного між ТОВ "Іоніті" та ПП "Автоентерпрайз".
Щодо первісного позову ТОВ "Іоніті" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 476 850,00 грн, слід зазначити таке.
Частиною першою статті 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У силу приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Щодо правової природи визначеної у п. 5.4 Договору санкції колегія суддів зазначає таке.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, за змістом наведених у ст. 549 ЦК України визначень, пеня - це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення та розраховуються за кожен день правопорушення, а штраф, на відміну від пені, застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.
Вказані правові висновки не суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/821/20 та від 19.03.2019 у справі № 917/889/17.
Водночас за змістом положень ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, а до різновидів штрафних санкцій, окрім штрафу та пені, віднесено і неустойку.
Частиною четвертою статті 230 ЦК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи те, що законодавством не визначений розмір неустойки за порушення негрошового зобов`язання, а також не встановлено заборону нарахування неустойки, визначеної у твердій грошовій сумі за кожен нень прострочення негрошового зобов`язання, колегія суддів вважає, що, користуючись наданим законодавством правом на вільне визначення умов договору, сторони погодили в Договорі від 16.12.2019 нарахування неустойки у певній, визначеній грошовій сумі за кожен день порушення виконавцем (ПП "Автоентерпрайз") умов цього Договору, які призвели до неможливості використання замовником (ТОВ "Іоніті") для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів.
При цьому окремо слід зауважити на тому, що можливість стягнення такої штрафної санкції у спірних правовідносинах встановлена судовими рішеннями у справі № 911/3420/20, права на перегляд якого при розгляді цієї справи № 911/3597/21 суд не має.
Твердження ПП "Автоентерпрайз", викладені у відзиві на позовну заяву, про безпідставність нарахування штрафних санкцій за період після 2020 року, оскільки згідно з п. 6.1 Договору від 16.12.2019 строк його дії до 31.12.2020, колегія суддів вважає помилковими, оскільки за змістом п. 6.2 Договору, якщо жодна зі сторін за 10 днів до закінчення строку дії Договору не повідомила іншу сторону про намір розірвати його, то він вважається пролонгованим на тих саме умовах на наступний календарний рік, а матеріали справи не місять доказів повідомлення будь-якої з сторін про намір розірвати цей Договір.
За таких обставин, нарахування неустойки за період з 19.11.2020 по 03.09.2021 включно не суперечить положенням чинного законодавства.
Перевіривши правильність нарахування позивачем неустойки за період із 19.11.2020 по 03.09.2021 в розмірі 476 850,00 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що здійснений ТОВ "Іоніті" розрахунок є арифметично правильним.
Щодо заяви відповідача (ПП "Автоентерпрайз") про застосування позовної давності до вимог позивача (ТОВ "Іоніті"), слід зазначити таке.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.
Згідно з положеннями п. 12 розділу ІХ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, серед іншого, статтею 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, враховуючи, що період неустойки (19.11.2020-30.09.2021) та звернення ТОВ "Іоніті" із позовом у даній справі (03.12.2021) припали на період дії карантину (12.03.2020-30.06.2023) позовну давність ТОВ "Іоніті" не пропущено.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Іоніті" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Зважаючи на викладене, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ТОВ "Іоніті" є неправомірними.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
При ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову ТОВ "Іоніті" та відмову у задоволенні позову ПП "Автоентерпрайз" .
Таким чином, доводи, наведені в апеляційній скарзі ТОВ "Іоніті", знайшли своє підтвердження, у зв`язку із чим вказана апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судові витрати
Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України).
З урахуванням викладеного, судові витрати, понесені ПП "Автоентерпрайз" в суді першої інстанції, покладаються на ПП "Автоентерпрайз". Судові витрати ТОВ "Іоніті", понесені ним у судах першої та апеляційної інстанцій, покладаються на ПП "Автоентерпрайз".
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"</a> задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2023 у справі № 911/3597/21 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення.
4. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"</a> задовольнити повністю.
5. Стягнути з Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (61070, Харківська обл., м. Харків, вул. Рудика, буд. 6, ідентифікаційний код 40119580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"</a> (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 36Д, офіс 54.1, ідентифікаційний код 42153109) штрафні санкції в розмірі 476 850 (чотириста сімдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 7 152 (сім тисяч сто п`ятдесят дві) грн 75 коп.
6. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Автоентерпрайз" відмовити повністю.
7. Стягнути з Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (61070, Харківська обл., м. Харків, вул. Рудика, буд. 6, ідентифікаційний код 40119580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"</a> (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 36Д, офіс 54.1, ідентифікаційний код 42153109) 14 450 (чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят) грн 63 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
8. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.
9. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву повний текст постанови складено та підписано 19.02.2024.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 30.01.2024 |
Оприлюднено | 23.02.2024 |
Номер документу | 117170947 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Демидова А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні