Постанова

від 08.02.2024 по справі 925/493/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. Справа№ 925/493/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 08.02.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 (повний текст складено 16.08.2023)

у справі №925/493/23 (суддя Н.М. Спаських)

за позовом Черкаської міської ради

до Приватного акціонерного товариства «Черкаський завод телеграфної апаратури»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління ДПС у Черкаській області

про стягнення 871 741,50 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Черкаська міська рада (далі, позивач або Рада) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою (із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства «Черкаський завод телеграфної апаратури» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 997 077,76 грн за користування земельними ділянками у м. Черкаси по вул. Одеська, 8/3; 8/4 та 8/10 в розмірі орендної плати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України за кондикційними зобов`язаннями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельних ділянках комунальної форми власності загальною площею 1,9594 га з кадастровим номером 7110136700:05:003:0096 та загальною площею 0,6818 га з кадастровим номером 7110136700:05:003:0093, що знаходяться у м. Черкаси по вул. Одеська, 8/3; 8/4 та 8/10, фактично користувався земельними ділянками без правовстановлюючих документів та не здійснював оплату за таке фактичне користування. Тобто, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача як власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельними ділянками й зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 залучено до участі у справі Головне управління ДПС у Черкаській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (далі, третя особа).

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 у справі №925/493/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд встановив, що протягом встановленого в позові періоду відповідач користується земельними ділянками на праві постійного користування згідно акту ІІ-ЧР №001221 і це право в нього не припинилося, що позивачем не спростовано. У зв`язку з цим до спірних правовідносин неможливо застосовувати приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки правовідносини у даній справі підпадають під правове регулювання податкового законодавства, в частині сплати земельного податку за постійне користування земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 11.09.2023 (про що свідчить поштовий ідентифікатор Укрпошти на конверті) Черкаська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення у частині відмови у стягненні з відповідача безпідставно утриманих грошових коштів за період з 23.06.2022 по 19.05.2023 у розмірі 479 343, 06 грн та ухвалити в оскаржуваній частині нове судове рішення, яким частково позовні вимоги задовольнити, стягнувши з відповідача на користь міського бюджету м. Черкаси безпідставно утримані кошти за період з 23.06.2022 по 19.05.2023 у розмірі 479 343, 06 грн; стягнути з відповідача на користь платника - департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та здійснити перерозподіл судових витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- судом безпідставно не взято до уваги ту обставину, що з прийняттям Радою рішення від 23.06.2022 №26-50 «Про надання ПрАТ «ЧЗТА» земельних ділянок в оренду по вул. Одеській, 8» право постійного користування відповідача на спірні земельні ділянки було припинено шляхом передання спірних земельних ділянок в оренду за рахунок власного землекористування;

- надані відповідачем інформаційні довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно не можуть бути доказами перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні відповідача у період з 23.06.2022 по 19.05.2023, оскільки реєстрація права постійного користування за відповідачем суперечила наявним правовстановлюючим документам (правоприпиняючому документу - рішенню Ради від 23.06.2022 №26-50);

- поведінка відповідача є недобросовісною, оскільки спочатку він звернувся до Ради із заявою про надання йому земельних ділянок в оренду, потім (під час розгляду справи судом першої інстанції) звернувся до позивача з листом-повідомленням про прийняте ним рішення не змінювати право постійного користування на оренду, а вже 01.08.2023 (через три дні після прийняття рішення в даній справі) з проханням про припинення права постійного користування на одну зі спірних земельних ділянок (копія клопотання від 01.08.2023 вх.№01-61/34526 додана до апеляційної скарги).

У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 у справі №925/493/23, яке мотивоване тим, що копію рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 у справі №925/493/23 було отримано 23.08.2023, та клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання письмових доказів (копії клопотання відповідача від 01.08.2023 №01-16/34526), яке мотивоване тим, що позивач не мав об`єктивної можливості подати цей доказ до суду першої інстанції, оскільки рішення було прийняте 28.07.2023, а заява отримана ним від Товариства лише 01.08.2023.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

07.11.2023 від відповідача через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві відповідач наголосив на тому, що користується земельними ділянками комунальної форми власності на праві постійного користування згідно Державного акту ІІ-ЧР №001221 і його право постійного користування у встановленому законом порядку припинене не було.

Рішення Ради від 23.06.2022 №26-50 не було фактично реалізоване сторонами, на його виконання не було укладено договору оренди та зареєстровано за відповідачем речове право оренди. Водночас, при прийнятті такого рішення у відповідача не було припинено право постійного користування (статті 141 Земельного кодексу України). Формулювання у рішенні Ради «за рахунок власного користування» не відповідає положенням статті 142 Земельного кодексу України (підстави для припинення прав на землю) та свідчить лише про те, що спірні земельні ділянки не вилучаються у іншого землекористувача, а надаються за рахунок тих, що використовуються відповідачем і що вони при цьому є комунальною власністю, що відповідач і не заперечує.

Посилання скаржника на те, що звернення відповідача до Ради із клопотанням від 01.08.2023 вх.№01-61/34526 свідчить про його суперечливу поведінку є безпідставними, оскільки вказане звернення якраз свідчить про послідовність правової поведінки та правової визначеності відповідача відносно встановленого титулу постійного користування земельною ділянкою, таке звернення було пов`язане безпосередньо з припиненням режиму постійного користування (відповідно до статті 141 Земельного кодексу України) на конкретну земельну ділянку в зв`язку з відчуженням будівлі, на якій вона розташована, іншому власнику, який не може мати таку земельну ділянку на праві постійного користування, а лише на умовах оренди.

До відзиву відповідачем додані копії листа Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №01-16/34526 від 19.09.2023 та договорів купівлі-продажу частки виробничого будинку від 09.06.2023 та 15.06.2023, укладених між ПрАТ «ЧЗТА» та ПП «Технологія смаку».

Третя особа письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надала, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2023 апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 у справі №925/493/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/493/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 у справі №925/493/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

26.09.2023 матеріали справи №925/493/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 у справі №925/493/23 залишено без руху, роз`яснено Черкаській міській раді, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, а саме: привести апеляційну скаргу у відповідність до вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління ДПС у Черкаській області, надати докази направлення копії апеляційної скарги Головному управлінню ДПС у Черкаській області листом з описом вкладення та сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 10 785,22 грн.

06.10.2023 (про що свідчить відмітка Укрпошти на конверті) скаржник направив до Північного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучив уточнену апеляційну скаргу, в якій вказав третю особу - Головне управління ДПС у Черкаській області, платіжну інструкцію №545 від 12.09.2023 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 10 785,22 грн та докази направлення копії уточненої апеляційної скарги Головному управлінню ДПС у Черкаській області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 поновлено Черкаській міській раді пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 у справі №925/493/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 у справі №925/493/23, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 23.11.2023.

07.11.2023 електронною поштою до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства «Черкаський завод телеграфної апаратури» Маковського Петра Михайловича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому викладене також клопотання про участь його представника адвоката Кірси Віталія Вікторовича в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних засобів.

13.11.2023 електронною поштою та аналогічне 15.11.2023 засобами поштового зв`язку до Північного апеляційного господарського суду від представника Черкаської міської ради Чехівського Ярослава Олеговича надійшло клопотання (вх.№09.1-21/3320/23) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у приміщенні Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 клопотання представника Черкаської міської ради Чехівського Ярослава Олеговича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства «Черкаський завод телеграфної апаратури», викладене у відзиві на апеляційну скаргу, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання 23.11.2023 в режимі відеоконференції з`явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 23.11.2023 суд перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у розгляді справи №925/493/23 в режимі відеоконференції оголошено перерву до 14.12.2023.

14.12.2023 об 11 год. 06 хв. у місті Києві була оголошена повітряна тривога, яка тривала до 12 год. 41 хв., у зв`язку з чим судове засідання за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 у справі №925/493/23 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 призначено до розгляду апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 у справі №925/493/23 у режимі відеоконференції на 18.01.2024.

У зв`язку з раптовим погіршенням самопочуття головуючого судді Михальської Ю.Б. судове засідання за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 у справі №925/493/23, призначене на 18.01.2024, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 призначено до розгляду апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 у справі №925/493/23 в режимі відеконференції на 08.02.2024.

У судовому засіданні 08.02.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 08.02.2024, з`явилися представники позивача та відповідача.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказу повідомлення третьої особи про місце, дату та час проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника третьої особи.

Представник позивача підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно утриманих грошових коштів за період з 23.06.2022 по 19.05.2023 у розмірі 479 343, 06 грн, в цій частині позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Черкаська міська рада є власником земельних ділянок загальною площею 1,9594 га кадастровий номер: 7110136700:05:003:0096 та загальною площею 0,6818 га кадастровий номер: 7110136700:05:003:0093, що знаходяться у м. Черкаси, по вул. Одеська, 8 (далі - спірні земельні ділянки), з приводу плати за користування якими, як ділянками комунальної форми власності, виник спір між сторонами.

Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки (том 1, а.с. 14, 18) дата державної реєстрації сформованих земельних ділянок з кадастровим номером 7110136700:05:003:0093 - 11.05.2021, 7110136700:05:003:0096 - 21.05.2021.

На цих земельних ділянках розміщені приналежні на праві власності відповідачу, ПрАТ «ЧЗТА», нежитлові приміщення:

1) виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 12395 кв.м., що знаходиться у м. Черкаси по вул. Одеська, 8/10 (право власності відповідача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.04.2021);

2) виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Одеська, 8/3 (право власності відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 05.04.2019);

3) виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 1330,5 кв.м., що знаходиться у м. Черкаси по вул. Одеська, 8/4 (право власності відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 14.04.2021).

23.10.2021 відповідач звернувся до позивача із заявою вх.№01-08/64890, в якій просив затвердити технічну документацію із землеустрою та надати в оренду на 49 років:

- земельну ділянку загальною площею 1,9594 га кадастровий номер: 7110136700:05:003:0096 для обслуговування нежитлових приміщень, які знаходяться у м. Черкаси по вул. Одеська, 8/3 та 8/4;

- земельну ділянку загальною площею 0,6818 га кадастровий номер: 7110136700:05:003:0093 для обслуговування нежитлового приміщення, яке знаходиться у м. Черкаси по вул. Одеська, 8/10.

Рішенням Черкаської міської ради №26-50 від 23.06.2022 відповідачу надано в оренду на 49 років вказані земельні ділянки комунальної форми власності під нежитлові будівлі, що знаходяться у м. Черкаси по вул. Одеська, 8/3, 8/4, 8/10 (том 1, а.с. 26).

Згідно пункту 1 рішення слід було зареєструвати право комунальної власності за територіальної громадою м. Черкаси на земельні ділянки:

кадастровий номер: 7110136700:05:003:0096 площею 1,9594 га;

кадастровий номер: 7110136700:05:003:0093 площею 0,6818 га та

кадастровий номер: 7110136700:05:003:0094 площею 1,2809 га.

Пунктом 2 рішення затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 3,9221 га Приватному акціонерному товариству «Черкаський завод телеграфної апаратури» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Черкаси, вул. Одеська, 8.

Згідно пункту 3 вирішено надати Приватному акціонерному товариству «Черкаський завод телеграфної апаратури» в оренду на 49 років земельні ділянки площею 1,9594 га кадастровий номер: 7110136700:05:003:0096 та площею 0,6818 га кадастровий номер: 7110136700:05:003:0093 під нежитлові будівлі по вул. Одеській, 8/3, 8/4, 8/10 за рахунок земель власного землекористування

Водночас, пунктом 4.1. рішення відповідача зобов`язано укласти договір оренди землі з позивачем, здійснивши його державну реєстрацію.

Контроль за укладенням договору оренди землі з Черкаською міською радою та державною реєстрацією права оренди земельної ділянки згідно пункту 5 рішення покладено на управління земельних ресурсів та землеустрою департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент подання позову в даній справі та вирішення спору по суті вказане рішення Черкаської міської ради від 23.06.2022 №26-50 не виконано ні в частині реєстрації права комунальної власності на три земельні ділянки, ні в частині укладення і реєстрації договору оренди між Черкаською міською радою та ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» на дві з них спірні земельні ділянки.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вважає, що з прийняттям вказаного рішення між сторонами вже виникли відносини за правилами користування земельними ділянками з кадастровими номерами 7110136700:05:003:0096 площею 1,9594 га та 7110136700:05:003:0093 площею 0,6818 га на правах оренди з необхідністю сплати відповідачем орендної плати.

Відповідач, у свою чергу, вказав суду, що він як до часу прийняття рішення Черкаської міської ради від 23.06.2022 №26-50 (а.с. 26), так і на даний час користується спірними земельними ділянками на праві постійного користування згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЧР № 001221 від 07.04.2000 (том 1, а.с. 73) і це право в нього не припинялося.

У Державному реєстрі речових прав право постійного користування відповідачем спірними земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земле ІІ-ЧР № 001221 від 07.04.2000 зареєстроване 24.05.2023 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:05:003:0096) та 19.06.2023 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:05:003:0093).

Як зазначає відповідач, у ході розгляду справи він визначився з тим, що йому більш вигідно залишатися на праві постійного користування спірними земельними ділянками, ніж переходити на право їх оренди і тому за вих. №14 від 24.05.2023 відповідач направив позивачу лист (том 1, а.с. 110) з проханням внести зміни до рішення Черкаської міської ради від 23.06.2022 №26-50, видаливши пункти 3 та 4 останнього (як нереалізовані), і повідомив про небажання змінювати своє право постійного користування земельними ділянками.

Черкаська міська рада (Департамент архітектури і містобудування) листом від 28.06.2023 №7913-01-15 (том 1, а.с. 172) відмовила у внесенні змін до рішення ради від 23.06.2022 №26-50, оскільки таке рішення слід визнавати незаконним в судовому порядку.

Згідно наведеного позивачем у позові (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) розрахунку, за час фактичного користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів розмір заборгованості відповідача становить 997 077,76 грн, з яких:

1) 275 010,32 грн за фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 0,6818 га кадастровий номер 7110136700:05:003:0093 у період з 11.05.2021 (дата державної реєстрації земельної ділянки у ДЗК) по 19.05.2023;

2) 722 067,44 грн за фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 1,9594 га кадастровий номер 7110136700:05:003:0096 у період з 21.05.2021 (дата державної реєстрації земельної ділянки у ДЗК) по 19.05.2023.

Розрахунок здійснений на підставі рішення Ради від 13.05.2010 №5-656 «Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси», рішення Ради від 13.05.2010 №5-657 «Про плату за оренду землі», рішення Ради від 27.06.2019 №2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», рішення Черкаської міської ради від 22.12.2022 №34-34 «Про бюджет Черкаської міської міської територіальної громади на 2023 рік (23576000000)», наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», постанови КМУ від 03.11.2021 №1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок», витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.02.2022 №9603/42-22, №9604-42-22.

Вказані кошти (неотримана Радою орендна плата) позивач просив суд стягнути з відповідача як безпідставно утримувані відповідачем на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскаржуваним рішенням суду в даній справі в задоволенні позову було відмовлено повністю з тих підстав, що відповідач у спірному періоді користувався земельними ділянками на праві постійного користування.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що право постійного користування у відповідача на спірні земельні ділянки припинилося з прийняттям рішення Черкаської міської ради від 23.06.2022 №26-50, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти за час фактичного користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів за період з 23.06.2022 по 19.05.2023 у розмірі 479 343,06 грн, з яких 131 027,99 грн за користування земельною ділянкою загальною площею 0,6818 га з кадастровим номером 7110136700:05:003:0093 та 348 315,07 грн за користування земельною ділянкою загальною площею 1,9594 га з кадастровим номером 7110136700:05:003:0096.

В іншій частині, а саме в частині відмови судом першої інстанції у стягненні безпідставно утримуваних коштів у період з 21.05.2021 по 22.06.2022 у розмірі 517 734,70 грн, рішення суду позивачем не оскаржується.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, прийняв надані до справи позивачем разом із апеляційною скаргою та відповідачем разом із відзивом на неї документи (копії клопотання від 01.08.2023 вх.№01-61/34526, листа Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №01-16/34526 від 19.09.2023 та договорів купівлі-продажу частки виробничого будинку від 09.06.2023 та 15.06.2023, укладених між ПрАТ «ЧЗТА» та ПП «Технологія смаку»), проте їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глави 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка площею 16,5517 га по вул. Одеська, 8 у м. Черкаси була передана у постійне користування ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» під розміщений на ній комплекс будівель та споруд відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 21.03.2000 №254, що посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 07.04.2000 ІІ-ЧР №001221, зареєстрованому в книзі записів Актів на право постійного користування за №295 (том 1, а.с. 73-84).

Сторонами на заперечується, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:05:003:0093 площею 0,6818 га та 7110136700:05:003:0096 площею 1,9594 га були сформовані за рахунок земельної ділянки площею 16,5517 га за Державним актом на право постійного користування землею за адресою вул. Одеська, 8 м. Черкаси.

01.01.2022 набрав чинності новий Земельний кодекс України, відповідно до статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, до яких ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» не відноситься.

Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» нового Земельного кодексу України було визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Водночас, Конституційний Суд України у рішенні №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав неконституційним положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Як відображено у правовому висновку, що викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі №906/392/18, від 23.06.2020 у справі №922/989/18, громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, як вірно наголосив суд першої інстанції, землекористувач на правах постійного користування (у даному випадку відповідач) лише добровільно має право змінити титульне право користування земельною ділянкою.

Позивач у даній справі зазначає, що відповідач сам добровільно відмовився від права постійного користування, подавши Раді заяву від 23.10.2021, в якій просив затвердити технічну документацію із землеустрою та надати земельні ділянки в оренду терміном на 49 років.

За доводами позивача, з прийняттям Радою рішення від 23.06.2022 №26-50 «Про надання ПрАТ «ЧЗТА» земельних ділянок в оренду по вул. Одеській, 8» право постійного користування відповідача на спірні земельні ділянки було припинено шляхом передання спірних земельних ділянок в оренду за рахунок власного землекористування.

Оцінюючи сказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Право постійного користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У відповідності до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є лише:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії;

з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами).

Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою передбачена статтею 142 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Проаналізувавши зміст заяви відповідача від 23.10.2021 та рішення Ради від 23.06.2022 №26-50, колегія суддів дійшла висновку, що останні за своєю суттю не є заявою землекористувача про відмову від права постійного користування та, відповідно, рішенням про припинення права постійного користування, про що додатково, окрім їх змісту, свідчить відсутність у них посилань на норми земельного законодавства, які регулюють питання припинення права постійного землекористування.

Матеріли справи не містять рішення органу місцевого самоврядування про припинення права постійного користування земельною ділянкою, посвідченого Державним актом.

Суд також не погоджується з доводами позивача про те, що формулювання пункту 3 рішення Черкаської міської ради від 23.06.2022 №26-50 про надання Черкаською міською радою відповідачу в оренду на 49 років спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136700:05:003:0093 площею 0,6818 га та 7110136700:05:003:0096 площею 1,9594 га за рахунок власного землекористування, свідчить, що тим самим у відповідача припинилося його право постійного користування, оскільки такого не передбачено статтею 141 Земельного кодексу України.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, формулювання пункту 3 рішення Ради свідчить лише про те, що спірні земельні ділянки не вилучаються у іншого землекористувача і що вони при цьому є комунальною власністю, що відповідач і не заперечує.

Більш того, статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За правилами статей 125 та 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зі змісту наведених норм вбачається, що рішення Ради є лише частиною процедури надання земельних ділянок в оренду за правилами чинного Земельного кодексу України й саме по собі не може свідчити про набуття відповідачем права оренди земельних ділянок й припинення існуючого у відповідача права постійного користування земельними ділянками.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було фактично виконано (реалізовано) рішення Черкаської міської ради від 23.06.22 №26-50 - договору оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:05:003:0093 та 7110136700:05:003:0096 не укладено, речове право оренди за відповідачем не зареєстровано.

Доказів настання інших обставин, перелічених у статті 141 Земельного кодексу України, для припинення у відповідача права постійного користування спірними земельними ділянками за Державним актом і реєстрації цієї події в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень позивачем суду також не надано.

Натомість, у матеріалах справи містяться докази реєстрації за відповідачем у Державному реєстрі речових прав права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 7110136700:05:003:0093 площею 0,6818 га (том 1, а.с. 156) та 7110136700:05:003:0096 площею 1,9594 га (том 1, а.с. 124).

При цьому, не має вирішального значення те, що ці речові права постійного користування відповідач зареєстрував за собою лише 24.05.2023 та 19.06.2023, оскільки доказів припинення у ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» права постійного користування цими земельними ділянками у складі земельної ділянки за Державним актом площею 16,5517 га (том 1, а.с. 74) у справі немає, про що вже зазначалося.

Реєстрація права постійного користування за відповідачем, яке було набуте ним ще 07.04.2000, фактично є лише підтвердженням наявності та безперервності у нього права постійного користування цими земельними ділянками, оскільки обидва витяги з державного реєстру речових прав містять посилання на Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія та номер ІІ-ЧР №00122, виданий 07.04.2000.

Згідно частини 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Доказів державної реєстрації припинення права постійного користування земельними ділянками за відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, оскільки не доказано інше, речові права відповідача у вигляді права постійного користування спірними земельними ділянками у даному спорі судом визнаються дійсними з часу отримання Державного акту серія та номер ІІ-ЧР 001221, який виданий 07.04.2000, а доводи скаржника про те, що реєстрація права постійного користування суперечила наявним правовстановлюючим документам до уваги судом не приймаються.

Виходячи із встановлених обставин, у спірному (оскаржуваному) позивачем періоді (з 23.06.2022 по 19.05.2023) відповідач був постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, а отже суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, що виключає можливість для відповідача одночасно бути учасником кондикційних зобов`язань стосовно цих же земельних ділянок.

Щодо посилань скаржника на нібито недобросовісну поведінку відповідача, яка виразилася, на його думку, в непослідовності дій Приватного акціонерного товариства «Черкаський завод телеграфної апаратури» (спочатку Товариство звернулося до Ради із заявою про надання йому земельних ділянок в оренду, потім (під час розгляду справи судом першої інстанції) звернулося до позивача з листом-повідомленням про прийняте ним рішення не змінювати право постійного користування на оренду, а вже 01.08.2023 (через три дні після прийняття рішення в даній справі) з клопотанням вх.№01-61/34526 про припинення права постійного користування на одну зі спірних земельних ділянок) колегія суддів зазначає таке.

За правилами статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Так, за відсутності станом на дату подання позову та прийняття рішення в даній справі заяви відповідача, скерованої позивачу, про припинення права постійного користування земельними ділянками, а також відсутності доказів реалізації рішення Ради про надання земельних ділянок в оренду, дії відповідача, право постійного користування земельними ділянками за яким не припинилося, не можуть вважатися недобросовісними. Водночас, колегія суддів приймає до уваги пояснення відповідача з приводу того, що клопотання ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» від 01.08.2023 за вх.№01-61/34526 було подане Раді у зв`язку з відчуженням відповідачем частки у праві власності на виробний будинок, який розташований на одній зі спірних земельних ділянок (кадастровий номер 7110136700:05:003:0093), ПП «Технологія смаку» (копії договорів купівлі-продажу додані до відзиву на апеляційну скаргу), яке не може мати таку земельні ділянку на праві постійного користування, а лише на умовах оренди, відповідно, таке звернення було спрямоване на припинення правового титулу постійного користування на конкретну земельну ділянку з метою оформлення новим власником будівлі відповідного права користування на умовах оренди.

Виходячи із наведеного у сукупності, правові підстави позову для стягнення з відповідача на користь позивача спірного боргу за правилами обрахунку та в розмірі орендної плати за землю, як за кондикційними зобов`язаннями, позивачем не доведені, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про стягнення безпідставно утриманих коштів за період з 23.06.2022 по 19.05.2023 у розмірі 479 343,06 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Черкаської міської ради не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в даній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 479 343,06 грн.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в оскаржуваній частині обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Черкаської міської ради є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 у справі №925/493/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2023 у справі №925/493/23 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Черкаську міську раду.

Матеріали справи №925/493/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.02.2024.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко