Рішення

від 12.02.2024 по справі 902/639/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2024 р.Cправа № 902/639/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,

прокурора - Кравчука О.Л.,

представників:

позивача - Мичківського І.П.,

відповідача - Майданевича Л.О.,

третьої особи (ТОВ фірма "Кредо") - Юрченка Т.П.,

у відсутності решти учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гебора" (вул. Ділова, буд. 6, м. Київ, 03150)

за участю Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050) в інтересах держави в особі Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100)

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Вінницької районної військової адміністрації (вул. Хмельницьке шосе, 17, м. Вінниця, 21036), Вінницької обласної військової адміністрації (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050) та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кредо" (просп. Космонавтів, 30-А, м. Вінниця, 21021)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "Промінь" (вул. Приміська, буд. 6В, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210)

про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Вінницька міська рада (позивач) у липні 2022 року звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом про витребування з приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гебора" (відповідач, ТОВ "Гебора") у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади в особі позивача земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:02:116:0008 (спірна земельна ділянка), площею 0,8970 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23077930, номер запису про право власності 42070694), що розташована по вул. Хмельницьке шосе, 1 км, в м. Вінниця.

Підстави позову обґрунтовано таким.

Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42021022110000043 від 15.05.2021 року встановлено, що посадові особи Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "Промінь" (ПСОП "Промінь") з метою привласнення спірної земельної ділянки, діючи у власних інтересах, використовуючи завідомо підроблені документи (державний акт на право власності на земельну ділянку від 18.08.2003, серія та номер: ВН 016709), зареєстрували право власності на спірну земельну ділянку за підприємством. Згодом цю земельну ділянку було передано ПСОП "Промінь" до статутного капіталу ТОВ "Гебора", а 20.05.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності відповідача на цю земельну ділянку. Наведені обставини, на переконання позивача, свідчать про протиправне вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності Вінницької міської територіальної громади.

Під час судового розгляду (05.08.2022) заступником керівника Вінницької обласної прокуратури повідомлено про вступ у справу та надано до суду відповідне повідомлення.

У відповідній заяві прокурор підтримав позовні вимоги, а також зазначив, що позивачем не надано усіх доказів на підтвердження обставин протиправного заволодіння земельною ділянкою, тому позивач неналежно виконує обов`язки. Прокурор вважає, що додатковими доказами вибуття земельної ділянки поза волею власника є ті обставини, що відомості про видачу державного акту відсутні у книзі записів Держгеокадастру, під відповідним номером державний акт видано сторонній фізичній особі. Земельна ділянка використовувалась Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Кредо", що на переконання прокурора, є додатковим доказом неможливості її використання третьою особою.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову повністю, натомість суд апеляційної інстанції, переглядаючи відповідне судове рішення, змінив його мотивувальну частину відповідно до редакції своєї постанови, а в решті судовий акт залишив без змін.

За наслідками касаційного перегляду відповідно до постанови Верховного Суду від 19.09.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 14.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі № 902/639/22 скасовано, а справу за позовом Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гебора", за участю першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача до Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "Промінь" про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

17.10.2023 шляхом автоматизованого розподілу справ у Господарському суді Вінницької області головуючим суддею для нового розгляду справи визначено Тварковського А.А, що стверджується відповідним протоколом авторозподілу.

Ухвалою від 23.10.2023 господарську справу № 902/639/22 суддею Тварковським А.А. прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Під час нового судового розгляду в підготовчому судовому засіданні судом відповідно до вимог ст.50 ГПК України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Вінницьку районну військову адміністрацію, Вінницьку обласну військову адміністрацію та Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Кредо".

Крім того, судом актуалізовано інформацію щодо стану кримінального провадження, яке знаходиться у провадженні Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, запропоновано третім особа надати свої письмові пояснення, а сторонам - уточнити свої правові позиції з урахуванням правових висновків суду касаційної інстанції.

Під час розгляду справи по суті прокурор та представник Вінницької міської ради позовні вимоги підтримали. Посилаючись на підстави позову, просили витребувати спірну земельну ділянку. Більш детально процесуальні позиції прокурора та позивача обґрунтовані в позові (а.с.2-8 т.1), в додаткових поясненнях прокурора (а.с.1-5 т.3, 166-168 т.4), у відповіді прокурора на відзив (а.с.225-236 т.2).

Зокрема, у відповіді на відзив Вінницька обласна прокуратура підтримує позовні вимоги, оскільки, на її думку, помилковим є твердження відповідача щодо відсутності належних, допустимих та достовірних доказів щодо визнання нечинним державного акту від 18.08.2003 серії ВН № 016709 та його підроблення, а також щодо передачі/приєднання земель Якушинецької сільської ради до міста Вінниці. Посилання у державному акті на рішення 21 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради від 25.01.2002 є безпідставним, адже на 21 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради 25.01.2002 будь-які рішення стосовно передачі ПСОП "Промінь" спірної земельної ділянки чи видачі державного акту на неї не приймались.

Вказане підтверджується протоколом 21 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради, листом Вінницької районної державної адміністрації від 25.06.2021 № 01- 51/1162 та листом архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації від 28.07.2021 № 01-23/331. Державного акту в архівному відділі не виявлено, у книзі записів за реєстраційним № 1 зареєстрований державний акт на право власності, виданий фізичній особі щодо іншої земельної ділянки. Твердження відповідача, що факт реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,8970 га виключає можливість віднесення такого права до набутого неправомірно, є безпідставним.

Крім того, прокурором в поясненнях додатково зазначено, що аналізуючи дані Державного земельного кадастру та інформацію з поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:01:001:0026, спірна земельна ділянка як об`єкт цивільний прав сформована у 2021 році під час виготовлення землевпорядної документації щодо винесення меж в натурі за рахунок земель м. Вінниці, за відсутності рішення її розпорядника про передачу у приватну власність та на підставі документа, до якого внесені відомості, які не відповідають дійсності.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив (відзив, а.с.198-204, т.2) зазначаючи, що вимога про витребування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України без попереднього скасування виданого третій особі державного акту ВН 016709 від 18 серпня 2003 року на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:02:116:0008, площею 0,8970 га і подальшої оплатної передачі цієї земельної ділянки в 2021 році у власність відповідача не підлягають задоволенню, оскільки незаконність вибуття спірної земельної ділянки із комунальної власності та первинного набуття права власності третьою особою має бути встановлена у судовому порядку компетентним судом в межах територіальної та предметної юрисдикції, а встановлення незаконності набуття третьою особою прав на земельну ділянку виходить за межі предмета позову. Враховуючи набуття відповідачем відповідного права в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність. Отже, факт реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,8970 га виключає можливість віднесення такого права до набутого незаконно, а відповідні позовні вимоги позивача (прокурора) направлені на втручання у право на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що унеможливлює задоволення таких вимог.

Також представник відповідача в судовому засіданні додатково пояснив, що вирішення даного спору є передчасним, оскільки первинним має бути розгляд кримінального провадження, у якому будуть встановлені преюдиційні факти щодо обставин підробки акту на право власності на земельну ділянку та винуватості відповідний осіб.

Крім того, 14.09.2022 року відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, у якій зазначено, що позивач міг дізнатися про порушення своїх прав після 13.05.2015 року (а.с. 210-218 т. 2).

Третя особа ПСОП "Промінь", будучи неодноразово і належним чином повідомлена, в судове засідання повноважного представника не направила, будь-якої процесуальної позиції щодо вирішення спору суду не надала.

Представник ТОВ фірми "Кредо" заперечив проти задоволення позову, оскільки, на його думку, в даному випадку не порушуються права Вінницької міської ради, тому позов пред`явлений неналежним позивачем. У своїх письмових поясненнях додатково зазначив, що ні позивач, ні інші учасники спору не надали жодних доказів на підтвердження переходу спірної земельної ділянки в комунальну власність, а саме відомостей про державну реєстрацію права комунальної власності на такі земельні ділянки (з 2015 по 2021 рік). Так само позивачем не було жодними чином обґрунтовано неможливість проведення такої реєстрації з 2015 року. Крім того, позивач у період з 2015 року не звертався до третьої особи з приводу необхідності внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:02:116:0005, за рахунок якої частково було сформовано спірну земельну ділянку. Більше того в ДЗК дана земельна ділянка має статус державної власності, а не комунальної. Інша ж частина спірної земельної ділянки сформована за рахунок земель Служби автомобільних доріг у Вінницькій області.

Враховуючи вищезазначене власником спірної земельної ділянки є держава, а не орган місцевого самоврядування.

Оскільки Вінницькою міською радою не надано жодних доказів щодо підтвердження переходу спірної земельної ділянки до комунальної власності - земельна ділянка вибула саме з державної власності, а тому, на думку представника третьої особи, у задоволенні позову з цих підстав слід відмовити.

Третя особа - Вінницька обласна державна адміністрація подала заяву про розгляд справи за відсутності її повноважного представника. В надісланих до суду поясненнях (а.с.154 т.4) зазначила, що в період з 2003 по 2015 рік вона була розпорядником спірної земельної ділянки.

Третя особа - Вінницька районна військова адміністрація також не скористалася правом участі в судовому засіданні, написавши відповідну письмову заяву (а.с.149 т.4), в якій повідомила, що вона не є розпорядником спірної земельної ділянки. При цьому повідомила, що інша інформація, яку запитував суд, може знаходитися у ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

З`ясувавши процесуальні позиції сторін та третіх осіб, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив таке.

Наявною у справі копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №916709 підтверджується право власності Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "Промінь" на земельну ділянку 0,8970 га, що розташована по Хмельницькому шосе, 1 км. Державний акт видано Якушинецькою сільською радою (а.с.12 т.1).

Первинно зазначена земельна ділянка була внесена до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянку в натурі (на місцевості), розробленою проектною організацією ТОВ ЮЗС "Альянс" і мала кадастровий номер 0520688900:01:001:0026 (а.с.161-170 т.1).

Згодом на підставі уточнюючої довідки від 24.02.2021 серії НВ №0521392232021 на виконання постанови ВРУ від 13.05.2015 "Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області" дану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру з урахуванням нової адреси та присвоєно кадастровий номер 0510100000:02:116:0008 (а.с.29 т.1).

04.03.2021 на підставі рішення державного реєстратора Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 09.03.2021, індексний номер 56989927, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності ПСОП "Промінь" на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:116:0008, площею 0,8970 га. Підставою для державної реєстрації зазначеної земельної ділянки визначено копію державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ВН 016709, виданого 18.08.2003 Вінницьким районним відділом земельних ресурсів; уточнююча довідка, серія та номер: НВ-0521392232021, видана 24.02.2021 відділом у м. Вінниці Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с.14 т.1).

Відповідно до зазначеного державного акту на право власності на земельну ділянку його видано на підставі рішення Якушинецької сільської ради 21 сесії 3 скликання від 25.01.2002; цільове призначення земельної ділянки - для комерційного використання. При цьому відділом у м. Вінниці Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області видано уточнюючу довідку від 24.02.2021, серія та номер: НВ-0521392232021, відповідно до якої державний кадастровий реєстратор повідомив, що на виконання постанови Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VІІІ "Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області" земельну ділянку кадастровий номер 052688900:01:001:0026 внесено до ДЗК з урахуванням нової адреси, при цьому було уточнено місце розташування земельної ділянки: м. Вінниця та присвоєно новий кадастровий номер 0510100000:02:116:0008 (а.с.19 т.1).

Відповідно до рішення учасника ТОВ "Гебора" №05/21-1 від 14.05.2021 (а.с.24 т.1) ПСОП "Промінь" стало учасником відповідача і внесло до його статутного фону спірну земельну ділянку, оформивши це відповідним актом прийому-передачі (а.с.25 т.1).

Як наслідок 20.05.2021 внесено відомості про право власності ТОВ "Гебора" на земельну ділянку, кадастровий номер 0510100000:02:116:0008, площею 0,8970 га (а.с.20-22 т.1).

Підставою для проведення державної реєстрації слугувало рішення відповідача від 14.05.2021 № 05/21-1, зареєстроване в реєстрі за №№ 1019, 1020 Шишкіною А. О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу; акт приймання-передачі від 14.05.2021, зареєстрований в реєстрі за №№ 1021, 1022 Шишкіною А.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Листом від 02.08.2021 № 01-00-011-51929 позивач за підписом заступника міського голови повідомив виконуючого обов`язки керівника Вінницької обласної прокуратури, що спірна земельна ділянка, площею 0,89 га, у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади на підставі постанови Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VIІI "Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області" не переходила та знаходиться в приватній власності (а.с.79 т.2).

Вказані обставини також були встановлені судами при попередньому судовому розгляді.

Водночас в силу вимог ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Скеровуючи справу на новий судовий розгляд, Касаційний господарський суд дійшов висновку про порушення принципу повноти розгляду всіх обставин справи при винесенні оскаржуваних судових актів судами першої та апеляційної інстанцій та про передчасність висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Касаційний суд у своїй постанові від 19.09.2023 вказав, що під час нового розгляду судам для правильного вирішення цього спору необхідно урахувати викладене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, встановити усі обставини, що входять до предмета доказування такого позову, з`ясувати, у тому числі, хто був власником спірної земельної ділянки на момент її формування, чи була спірна земельна ділянка включена в межі міста Вінниця, чи спростовують сторони презумпцію права власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населеного пункту належними, допустимими та достовірними доказами, виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими регулюються спірні правовідносини.

Виконуючи вказівки, що зазначені в судовому акті касаційного суду, судом першої інстанції встановлено також такі обставини, які хронологічно передували формуванню спірної земельної ділянки.

23.01.2008 між Вінницькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Кредо" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,019 га для будівництва та обслуговування сільськогосподарської техніки та АЗС зі стоянкою. Строк дії договору 25 років з моменту його реєстрації (а.с.201-205 т.4).

Даний договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України про земельних ресурсах" 23.05.2008.

На виконання умов договору оренди землі між його сторонами складено акт прийому-передачі землі від 23.01.2008 (а.с.206 т.4) та акт встановлення і погодження меж земельної ділянки в натурі зі схемою (а.с.207, 208 т.4), у якому зафіксовано, що межі земельної ділянки площею 2,019 га закріплені на місцевості межовими знаками встановленого зразка в кількості 5 шт, які розміщені на характерних поворотних точках ділянки, а спорів при встановленні меж земельної ділянки не заявлено.

Як вбачається з реєстраційної справи договору оренди земельної ділянки до передачі в оренду ТОВ фірмі "Кредо" ця земельна ділянка площею 2,019 га перебувала на праві постійного користування у ВАСТ "Якушинецьке" з 2002 (а.с.48 т.5).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельній ділянці площею 2,019 га присвоєно кадастровий номер 0520688900:01:021:0005 (а.с.229-234 т.4). При цьому в ДЗК відображено, орендаря земельної ділянки - ТОВ фірму "Кредо" та зареєстрований відповідний договір оренди землі.

Згодом у 2012 році Вінницькою районною державною адміністрацією прийнято низку розпоряджень: від 6 вересня № 1031 "Про надання дозволу ТОВ фірмі "Кредо" на передачу в суборенду земельної ділянки для стоянки автомобілів та розміщення виставки сільськогосподарської техніки на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту"; від 22 жовтня №1283 "Про надання дозволу ТОВ фірмі "Кредо" на передачу в суборенду земельної ділянки для обслуговування виставки сільськогосподарської техніки на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту"; від 18 грудня №1691 "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 06 вересня 2012 № 1031 "Про надання дозволу ТОВ фірмі "Кредо" на передачу в суборенду земельної ділянки для стоянки автомобілів та розміщення виставки сільськогосподарської техніки на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту" (а.с.9, 13, 36 т.2).

На підставі зазначених вище розпоряджень ТОВ "Юридично-земельний союз "Альянс" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на суборенду земельної ділянки ТОВ "Кредо Авто" для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту, Вінницького району, Вінницької області (а.с.33-72 т.2).

У результаті розробленої технічної документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок в суборенду із земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:021:0005 для передачі в суборенду сформовано земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014 та земельну ділянку площею 0,49 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0013.

На час розгляду справи земельна ділянка площею 0,3 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014 значиться в Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно, що стверджується відповідним витягом (а.с.81-82 т.5). Натомість інформація про земельну ділянку площею 0,49 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0013 у вказаному реєстрі відсутня. При цьому відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.07.2022 (а.с.118 т.2) інформація про ці земельні ділянки в Державному земельному кадастрі перенесено до архівного шару, а поземельні книги на них не відкривались.

Крім того, в матеріалах господарської справи наявна технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі з виготовлення державних актів на право постійного користування землею Службі автомобільних доріг у Вінницькій області (регіональна автодорога М-12 "Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка") в адміністративних межах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області загальною площею 35,9996 га за межами населених пунктів, виготовлена у 2011 році КП "Житомирводпроект" (а.с.83-94 т.2), та технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Служби автомобільних доріг у Вінницькій області для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства за адресою: м. Вінниця, виготовлена у 2020 році ТОВ "Юридично-Земельний союз "Альянс" (а.с.95-110 т.2).

Матеріалами вказаних технічних документацій встановлено межі земельної ділянки загальною площею 4,2584 га кадастровий номер 0520688900:01:021:0011, яка межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0520688900:01:021:0005. Користувачем земельної ділянки із кадастровим номером 0520688900:01:021:0011 на сьогоднішній день є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, яка відповідно до відкритих даних, є правонаступником Служби автомобільну доріг у Вінницькій області.

Що стосується спірної земельної ділянки, то вона була сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПСОП "Промінь" для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Вінниця (а.с.112-115 т.2).

Наведені та досліджені судом документи засвідчують хронологію подій, які передували формуванню спірної земельної ділянки.

Таким чином, із вказаних доказів можливо відслідкувати порядок формування спірної земельної ділянки та її межі, а також хто був її землекористувачем і власником на момент формування.

Системно проаналізувавши зазначені вище обставини та надані на їх підтвердження докази, судом встановлено, що спірна земельна ділянка фактично була сформована за рахунок земельних ділянок, які на час присвоєння їй кадастрового номеру, уже були окремими об`єктами цивільних прав, мали кадастрові номери та титульних володільців.

Про даний факт, зокрема, свідчить лист-відповідь Центральної регіональної філії Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" від 08.08.2022 №105, адресований першому заступнику керівника Вінницької обласної прокуратури, відповідно до якого повідомлено, що земельна ділянка площею 0,8970 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0008 (спірна ділянка) накладається на земельну ділянку площею 0,49 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014. Площа накладення становить 0,3056 га (а.с.116 т.2). Схематично факт накладення зображено на плані (а.с.117 т.2).

Водночас, як встановлено судом і видно із відповідної технічної документації, земельна ділянка площею 0,49 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014 утворена із земельної ділянки площею 2,019 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0005 для передачі в суборенду. Про те, що нижня межа обидвох ділянок на півдні є однією і тією ж межею довжиною у 211,77 м спільно вказують кадастровий план земельної ділянки 0520688900:01:021:0014 (а.с.110 т.4) та схема як додаток до договору оренди від 23.01.2008 (а.с.238 на звороті т.4). Тобто, менша земельна ділянка була утворена у нижній південній межі більшої земельної ділянки. При цьому окремо на увагу заслуговує факт, що по вказаній вище межі довжиною у 211,77 м і по плану, і по схемі наявна сусідня земельна ділянка, я належить Службі автомобільних доріг у Вінницькій області.

Обставина, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014 площею 0,49 га, яка входить до земельної ділянки площею 2,019 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0005, межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520688900:01:021:0011 площею 4,2584, користувачем якої є Служба автомобільних доріг у Вінницькій області, також підтверджується відповідною технічною документацією, про яку суд згадував вище. Так, порівнюючи відстані від поворотних точок на плані меж земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0011 (а.с.103 т.2) з відстанями поворотних точок на кадастровому плані земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014 (28,54-55 м, 4 м, 164,67-68 м), судом встановлено, що ці земельні ділянки є суміжними, тобто мають спільну межу.

Разом із тим зі схеми накладення земельної ділянки площею 0,8970 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0008 (спірна ділянка) (а.с.117 т.2) на земельну ділянку площею 0,49 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014 також вбачається, що вона накладається на іншу земельну ділянку, яка межує і знаходиться південніше від нижньої межі земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014. Водночас, як уже встановлено судом, ця сусідня земельна ділянка має кадастровий номер 0520688900:01:021:0011, перебуває у державній власності та користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, яка відповідно до відкритих даних є правонаступником Служби автомобільну доріг у Вінницькій області.

Отже, очевидним та беззаперечним є той факт, що спірна земельна ділянка була сформована за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0005 в частині накладення 0,3056 га, а в решті - 0,5914 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0011. Тобто, за рахунок ділянок, користувачами, яких є ТОВ фірма "Кредо" (перебуває на правах оренди) та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області (перебуває на праві постійного користування, власник Вінницька обласна державна адміністрація).

Водночас суд погоджується з позицією позивача та прокурора, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0005 на сьогоднішній день, а також на момент формування спірної земельної ділянки є і була Вінницька міська рада, з огляду на такі обставини та положення чинного законодавства.

Із 01.01.2013 набув чинності Закон України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до п.4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Системний аналіз положень зазначеного Закону вказує на застосування територіального принципу розмежування прав на земельні ділянки державної і комунальної власності у залежності від місця їх розташування, окрім окремих випадків, встановлених законом.

Подібний висновок, зокрема, викладено у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/6317/18, відповідно до якого: "розташування земельної ділянки на території відповідного міста свідчить про те, що така земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в силу закону через її територіальне розташування в межах населеного пункту, а тому право власності на таку земельну ділянку та право розпорядження нею шляхом прийняття відповідного рішення належить органу місцевого самоврядування, який діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста, - міській раді. Тобто, право власності територіальної громади виникає на відповідні землі комунальної власності в силу їх територіального розташування в межах населеного пункту".

Таким чином, розташування земельної ділянки на території населеного пункту в силу закону створює спростовну презумпцію її належності до земель комунальної власності.

Як встановлено судом, постановою Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VIII "Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області", змінено межі міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області, збільшено територію міста на 4448,97 га, у тому числі, окрім іншого, за рахунок 956,46 га земель Якушинецької сільської ради Вінницького району.

Водночас матеріали господарської справи не містять, ані проєктів землеустрою, ані інших документів щодо зміни меж м. Вінниці на виконання вказаної постанови (наявна лише титульна сторінка проєкту землеустрою щодо змін меж м. Вінниці (а.с.80 т.2). Проте, суд виходить із наявної технічної документації на спірну земельну ділянку, а також із викопіювання із проєкту формування території Якушинецької сільської ради (а.с.81-82 т.2), відповідно до яких вбачається входження до меж м. Вінниці земельних ділянок з кадастровими номерами 0520688900:01:021:0005 та 0520688900:01:021:0008. При цьому на момент розгляду справи Вінницька міська рада зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:01:021:0005, що стверджується відповідним витягом з Реєстру речових прав нерухомого майна (а.с.78 т.5).

Отже, не зважаючи, що на момент звернення з позовом до суду право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:01:021:0005 не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, а в Державному земельному кадастрі відображалась інформація про державну форму власності, в силу закону та зміни меж міста Вінниці спірна земельна ділянка в частині накладення на зазначену вище земельну ділянку уже мала свого законного власника в особі Вінницької міської ради. При цьому і земельна ділянка з кадастровим номером 0520688900:01:021:0011, на яку також накладається спірна земельна ділянка, на момент її формування мала свого власника.

Дана обставина підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.02.2024 (а.с.109-110 т.5), відповідно до якої власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0011 є держава в особі Вінницької обласної державної адміністрації, а право постійного користування посвідчено державним актом серії ЯЯ №019421 від 11.11.2010. Водночас на момент розгляду справи, беручи до уваги входження також і цієї земельної ділянки до меж міста Вінниці, саме державна форма власності на неї залишається в силу приписів п.4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, оскільки земельна ділянка належить державному підприємств на праві постійного користування.

На підставі вище викладеного суд в контексті вказівок Верховного Суду, дійшов висновку і встановив, що спірна земельна ділянка на час свого формування була частково утворена за рахунок земельних ділянок комунальної та державної форм власності. Власниками цих ділянок на час розгляду справи є:

- Вінницька міська рада - щодо земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:021:0005, площа 1,439, орендар - ТОВ фірма "Кредо", комунальна власність (а.с.78 т.5);

- Вінницька обласна державна адміністрація - щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0011, площа 4,2584 (а.с.109-110 т.5), державна власність, правокористувач - Служба автомобільних доріг у Вінницькій області.

Таким чином, ні відповідачем, ні третьою особою належними та допустимими доказами не спростовано презумпцію віднесення земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:021:0005 до комунальної власності.

Окремо суд вважає за необхідне відзначити підтверджені матеріалами справи обставини щодо зміни розміру земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:021:0005 з 2,019 га до 1,439 га, що відображено в Державному земельному кадастрі, а потім і у Державному реєстрі речових прав під час реєстрації. Так, як судом було встановлено, ця земельна ділянка передавалася в оренду ТОВ фірмі "Кредо" відповідно до договору від 23.01.2008 (дата державної реєстрації договору 23.05.2008) саме площею 2,019 га. При цьому за результатом реєстрації за позивачем цієї земельної ділянки 17.01.2024 дані щодо вказаного договору оренди та сам орендар - ТОВ фірма "Кредо" відображені в Державному реєстрі речових прав.

Разом із тим Державний земельний кадастр про земельну ділянку 0520688900:01:021:0005 міститься суперечливу інформацію щодо її розмірів, зокрема у розділі "Загальні відомості про земельну ділянку" її площа становить 1,439 га, у розділі "Відомості про оренду, суборенду згідно з Державним реєстром земель" (актуальні дані) зазначено площу земельної ділянки переданої в оренду 2,019 га, орендар - ТОВ "Кредо", дата державної реєстрації речового права: 23.05.2008. У розділі "Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки" наявна інформація щодо розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 27.10.2007 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридично-земельний союз "Альянс", державна реєстрація: 23.05.2008 (витяг від 23.11.2023 НВ-9932465762023 (а.с.229-234 т.4).

В контексті зазначеного, а також враховуючи державну реєстрацію ТОВ "Юридично-земельний союз "Альянс" як юридичної особи лише 19.09.2008 року, що стверджується витягом з Державного реєстру юридичних осіб (а.с.89-86 т.5), суд вважає, що не виключається факт безпідставної зміни площі і конфігурації цієї земельної ділянки, про що зазначалося в поясненнях представника ТОВ фірми "Кредо"

Крім того, кадастровий план вказаної земельної ділянки як додаток до витягу з ДЗК (а.с.199 т.4) та кадастровий план із поземельної книги спірної земельної ділянки вказують на повне співпадіння поворотних точок нижньої межі цієї ділянки з поворотними точками спірної земельної ділянки у її верхній межі.

Наведені обставини вкотре підтверджують формування частини спірної земельної ділянки за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:021:0005, і можливо як наслідок пояснюють її фактичне зменшення без відповідних підстав.

Також, на думку суду, слід звернути увагу на процедуру зміни кадастрового номеру, яка зазначена у листі Відділу у м. Вінниці Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 24 лютого 2021 року № НВ0521392232021, відповідно до якого державний кадастровий реєстратор повідомив, що на виконання постанови Верховної Ради України від 13 травня 2015 року № 401-У-ІІІ «Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області» земельну ділянку за кадастровим номером 052688900:01:001:0026 внесено до ДЗК з урахуванням нової адреси, при цьому уточнено місце розташування земельної ділянки: м. Вінниця та присвоєно новий кадастровий номер 0510100000:02:116:0008 (а.с. 19 т.1).

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначена в Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року за № 1051 (далі - Порядок 1051).

Згідно з пунктом 26 Порядку 1051 система кадастрової ідентифікації об`єктів Державного земельного кадастру є єдиною на всій території України. Ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки не відображає її приналежність до будь-якої адміністративно-територіальної одиниці в межах державного кордону.

У відповідності до пункту 29 Порядку 1051 кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється. Лише у випадку поділу чи об`єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.

Отже, дослідивши матеріали та положення зазначеного законодавства, суд критично оцінює твердження відносно того, що земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:02:116:0008 сформована саме на виконання постанови Верховної Ради України від 13 травня 2015 року № 401-У-ІІІ «Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області», оскільки фактично її формування як об`єкта цивільних прав та внесення до Державного земельного кадастру спочатку відбулося під кадастровим номером 052688900:01:001:0026 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянку в натурі (на місцевості), розробленою проектною організацією ТОВ ЮЗС "Альянс" (а.с.161-170 т.1). При цьому жодних визначених чинним законодавством (Порядком 1051) правових підстав (поділ, об`єднання) для зміни кадастрового номеру судом не встановлено.

Що стосується у цілому обґрунтованості віндикаційного позову, суд враховує таке.

Спірні правовідносини у цій справі вказують на те, що, дійсно, належним способом захисту позивача є звернення до суду з вимогами про витребування майна (земельної ділянки) із чужого незаконного володіння, на що звернув увагу Верховний Суд у своєму судовому акті.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

У пункті 114 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, суперечать конструкції захисту прав добросовісного набувача, не відповідають нормам права, які побудовані на оцінці балансу інтересів між власником, який втратив володіння майном, та добросовісним набувачем, а отже є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, п. 4 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/1809/18).

Досліджуючи в усій сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що в матеріалах господарської справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б вказували на правомірність перебування спірної земельної ділянки у власності ПСОП "Промінь".

Як уже встановлено судом підставою для державної реєстрації вказаної земельної ділянки слугували: копія державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ВН 016709, виданий 18 серпня 2003 року Вінницьким районним відділом земельних ресурсів; уточнююча довідка, серія та номер: НВ-0521392232021, видана 24 лютого 2021 року відділом у м. Вінниці Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Проте суду не було надано оригіналу зазначеного державного акту, а відповідно до листів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.06.2021 та від 07.07.2022 (а.с.160 т.1, а.с.118 т.2) у нього відсутній другий примірник державного акту на право власності на землю і такий на зберігання не передавався. Крім того, відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 06.09.2022 (а.с.170 т.2), адресованого суду, дану інформацію підтверджено, а також зазначено, що у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за реєстраційним №1 зареєстрований та виданий державний акт на право власності фізичній особі та щодо іншої земельної ділянки.

Протоколом 21 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради Вінницької району Вінницької області не підтверджується видача державного акту на спірну земельну ділянку, що стверджує сам протокол (а.с.46-159 т.1) та лист Вінницької районної державної адміністрації (а.с.45 т.1).

Відповідно до листів Вінницької районної державної адміністрації від 25.06.2021 (а.с.45 т.1) та Архівного відділу Вінницької районної військової адміністрації (а.с.168 т.2) у рішенні 21 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради Вінницької району Вінницької області від 25.01.2002 відомостей про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0008 (0520688900:01:001:0026) ПСОП "Промінь" не виявлено.

Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:01:001:0026 (попередній кадастровий номер спірної земельної ділянки) не містить будь-якої інформації щодо предмета доказування, що спростовує будь-яке відношення ПСОП "Промінь" до неї, при цьому відкрита пізніше, ніж видано акт.

Отже, вказані вище докази через призму вірогідності у своїй сукупності підтверджують той факт, що документи, які були підставою для оформлення за ПСОП "Промінь" права власності є такими, що ніколи не видавалися (не створювалися), а суб`єкти їх видачі не виражали волі, що закріплена в таких документах.

Адже, як вказують матеріали справи, Якушинецька сільська рада не тільки не приймала рішення щодо передачі земельної ділянки у власність ПСОП «Промінь», а і не була уповноваженим органом на розпорядження землями, які розташовані за межами населених пунктів. У зв`язку із тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які спрямовані на відчуження майна рішення уповноваженого органу, суд констатує, що копія державного акту, що була надана державному реєстратору, не свідчить про достатність правових підстав для набуття ПСОП «Промінь» права власності на спірну земельну ділянку.

Відтак ПСОП "Промінь" незаконно, без відповідної правової підстави набуло спірну земельну ділянку, що дає можливість її власнику застосувати положення ст.387 ЦК України щодо її витребовування.

Водночас наведені вище докази також вказують на те, що відповідач не був обізнаний, не міг знати про законодавчі порушення у процедурі виділення і оформлення спірної земельної ділянки, оскільки отримав її до статутного фонду за значним спливом часу, принаймні доказів зворотного матеріали справи не містять. Тобто, в силу ч.1 ст.388 ЦК України він вважається добросовісним.

Разом із тим, слід відмітити, що спірна земельна ділянка фактично вибула поза волею реального власника Вінницької обласної державної адміністрації як розпорядника відповідної форми власності земель у 2002-2003 роках, оскільки наявні у справі докази про те, що земельні ділянки, за рахунок яких у 2021 формувалася спірна, за погодженням власника передавалися в оренду третій особі або залишалися у власності держави. Відтак в даному випадку в силу вимог п.3 ч.1 ст.388 ЦК України також наявні підстави для витребування майна і у добросовісного набувача.

Викладені вище обставини свідчать про наявність порушеного права реального власника спірного земельної ділянки та правових підстав для задоволення віндикаційного позову.

Однак, на переконання суду, слід надати правову оцінку чи є у даному правовому спорі належним позивач, а також чи наявні підстави для застосування заявленого відповідачем строку позовної давності.

В силу дії частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Належними сторонами в господарській справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб`єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач особа, якій належить право вимоги. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача покладається на позивача. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

Встановивши наявними у справі доказами, що спірна земельна ділянка протиправно була сформована та надана у власність ПСОП "Промінь" за рахунок земельної ділянки Вінницької міської ради (в частині накладення 0,3056 га) та за рахунок земельної ділянки Вінницької обласної державної адміністрації (в частині накладення 0,5914 га), суд приходить до переконання, що Вінницька міська рада є належним позивачем у справі лише у частині витребування того розміру земельної ділянки, що їй належить, щодо - решти належним позивачем є Вінницька обласна державна адміністрація.

Таким чином, наявні правові підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Разом із тим у матеріалах справи наявна заява відповідача щодо застосування строків позовної давності, обґрунтована можливістю позивача дізнатися про порушення свого права ще з 2015 року, з моменту зміни меж міста Вінниці.

Визначаючись щодо заяви про застосування строків позовної давності, суд враховує такі положення чинного законодавства та правові висновку Верховного Суду.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду до віндикаційних позовів застосовуються загальні строки позовної давності (три роки) (ст.257 ЦК України) (постанова КЦС ВС від 27.01.2021 у справі №186/599/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16)

Згідно зі ст. 256, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Тобто, Європейський суд з прав людини визначає критерії застосування строку позовної давності, а саме: забезпечення остаточності, юридичної визначеності, захист відповідачів, запобігання несправедливості, пов`язаної зі спливом значного проміжку часу з моменту виникнення обставин, які є предметом спору, посилання судом на докази, які втратили достовірність і повноту із плином часу.

Водночас застосування норм національного законодавства, визначення підстав початку перебігу та спливу строку позовної давності віднесено до компетенції державних судових органів.

Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 року у справі 186/599/17 зазначив, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 у справі №990/139/23 зазначено, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Оскільки право власності Вінницької міської ради на спірне нерухоме майно було порушено в момент розширення меж міста, коли частина спірної земельної ділянки по територіальному принципу була віднесена до комунальної власності, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Вінницька міська рада довідалося або могла довідатися про порушення її права.

Як встановлено судом, постановою Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VIII "Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області", змінено межі міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області, збільшено територію міста на 4448,97 га, у тому числі, окрім іншого, за рахунок 956,46 га земель Якушинецької сільської ради Вінницького району.

У свою чергу матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520688900:01:021:0005, на яку частково накладена спірна земельна ділянка, у зв`язку із вказаною постановою перейшла до комунальної власності.

Для здійснення організаційних заходів, зокрема, щодо формування переліку землекористувачів та землевласників, земельних ділянок, які увійшли до меж м. Вінниці, внесення змін до договорів оренди, земельних сервітутів, відповідно до згаданої постанови ВРУ Вінницьким міським головою 10.05.2015 видано розпорядження "Про створення робочої групи для проведення організаційних заходів відповідно до постанови ВРУ від 13.05.2015 № 401-VIII "Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області" за №186-р (а.с.52-55 т.3).

Крім того, згідно із рішенням "Про реєстрацію права комунальної власності на землі та земельні ділянки, включені до меж міста Вінниці" від 24.06.2016 №334 Вінницька міська рада вирішила зареєструвати за територіального громадою міста Вінниці в особі Вінницької міської ради право комунальної власності на земельні ділянки, включені в межі міста Вінниці постановою Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VIII "Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області" (а.с.107 т.5).

Таким чином, суд приходить до переконання, що можливість вчинення реєстраційних дій та відповідних заходів щодо моніторингу і формування переліку земельних ділянок, які увійшли до меж міста, на виконання зазначених актів органу місцевого самоврядування, об`єктивно створила передумови для можливості позивачу дізнатися про порушення свого права. Тобто, про те, що спірна земельна ділянка, яка фактично перейшла до комунальної власності, незаконно належить на праві приватної власності іншій особі.

Отже, позивач міг як з 2015, так і з 2016 року довідатися про порушення свого майнового права, водночас до суду звернувся із позовом у липні 2022, пропустивши строк позовної давності. При цьому ні прокурором, ні позивачем належними та допустимими доказами не спростовано презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Наведені вище обставини свідчать про наявність підстав для відмови в позові Вінницької міської ради через пропуск позовної давності.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) дійшов висновків, що "пропуск позовної давності не є абсолютною та безумовною підставою для відмови у позові, адже відповідно до приписів частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

Проте під час судового розгляду справи позивачем та прокурором у цілому заперечувався факт порушення строків позовної давності, тому жодним чином не обґрунтовувалися причини поважності щодо його пропуску.

Відсутні також підстави для застосування приписів п. 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, якими продовжено перебіг строків позовної давності на період карантину, який введено лише 12.03.2020 року, а також зупинено перебіг позовної давності на період воєнного стану, введеного 23.02.2022 року, оскільки строк позовної давності закінчився до початку вказаних правових режимів.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з мотивів, наведених вище.

Що стосується доводів відповідача, що розгляд даної справи є неможливим без встановлення обставин у відкритому кримінальному провадженні, то суд з ними не погоджується і не вважає, що наявність цього кримінального провадження є об`єктивною перешкодою для розгляду спору про витребовування майна, а адже в силу вимог ч.6 ст.75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас матеріали справи містять достатню сукупність доказів, які дозволяють вирішити спір, виходячи із їхньої оцінки.

При постановлені цього рішення, суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Водночас суд зазначає, що інші доводи позивача та прокурора жодним чином не спростовують викладених судом підстав для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

В силу приписів ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 2481 грн слід залишити за позивачем, а за подання апеляційних скарг в сумах 118935,84 грн, а також - касаційних скарг в сумах 158581,11 грн залишити за позивачем та прокурором, тобто за кожним із них як окремим платником.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2481 грн залишити за позивачем, за подання апеляційної скарги в сумі 118935,84 грн та за подання касаційної скарги в сумі 158581,11 грн залишити за прокурором.

3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати ПСОП "Промінь" рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, решті учасникам справи - до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 21 лютого 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ПСОП "Промінь" - вул. Приміська, буд. 6В, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210.