Постанова

від 05.06.2024 по справі 902/639/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року Справа № 902/639/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.02.2024 у справі № 902/639/22 (суддя Тварковський А.А., повний текст рішення складено 21.02.2024)

за позовом Вінницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гебора"

за участю Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Вінницької районної військової адміністрації, Вінницької обласної військової адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кредо"

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "Промінь"

про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурор - Гіліс І.В.;

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи ТОВ "Кредо" - Юрченко Т.П.;

третіх осіб - не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Вінницька міська рада звернулася до Господарського суду Вінницької області із позовом про витребування з приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гебора" (далі - ТОВ "Гебора") у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади в особі позивача земельної ділянки, кадастровий номер 0510100000:02:116:0008, площею 0,8970 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23077930, номер запису про право власності 42070694), що розташована по вул. Хмельницьке шосе, 1 км, в м. Вінниця.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що проведеним досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що посадові особи Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "Промінь" (далі - ПСОП "Промінь"), з метою привласнення спірної земельної ділянки, діючи у власних інтересах, використовуючи завідомо підроблені документи (Державний акт на право власності на земельну ділянку від 18.08.2003, серія та номер ВН 016709), зареєстрували право власності на спірну земельну ділянку за підприємством, а 20.05.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності відповідача на спірну земельну ділянку. Наведені обставини, на переконання позивача, свідчать про протиправне вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності Вінницької міської територіальної громади.

05.08.2022 прокурором повідомлено про вступ у справу та надано до суду відповідне повідомлення. У відповідній заяві прокурор підтримав позовні вимоги, а також зазначив, що позивачем не надано усіх доказів на підтвердження обставин протиправного заволодіння земельною ділянкою, тому позивач неналежно виконує обов`язки. Прокурор вважає, що додатковими доказами вибуття земельної ділянки поза волею власника є ті обставини, що відомості про видачу державного акта відсутні у книзі записів Держгеокадастру, під відповідним номером державний акт видано фізичній особі. Земельна ділянка використовувалась ТОВ "Кредо", що на переконання прокурора, є додатковим доказом неможливості її використання третьою особою.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.12.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів порушення вимог чинного законодавства при оформлення права власності третьою особою на земельну ділянку, а також в оскаржуваному рішенні зазначено про неефективність обраного позивачем способу захисту своїх прав, оскільки позивач заявив єдину вимогу про витребування земельної ділянки, однак не заявив вимог стосовно: скасування рішення державного реєстратора/державної реєстрації прав/припинення права власності/набуття права власності, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 рішення суду першої інстанції змінено в його мотивувальній частині. Постанову мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про передачу спірної земельної ділянки в комунальну власність позивача (що також підтверджено листом від 02.08.2021 № 01-00-011-51929, підписаним заступником міського голови позивача та адресованим виконуючому обов`язки керівника Вінницької обласної прокуратури), що не дає суду підстав визначити позивача як власника майна, яке він витребовує.

Постановою Верховного Суду від 19.09.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 14.12.2022 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі № 902/639/22 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Суд касаційної інстанції зазначив наступне:

- постановою Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401 -VIII "Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області", змінено межі міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області, збільшено територію міста на 4448,97 га, у тому числі, окрім іншого, за рахунок 956,46 га земель Якушинецької сільської ради Вінницького району, а з технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ПСОП "Промінь", розробленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридично-земельний союз "Альянс" у 2020 році, вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 0520688900:01:011:0026, якій у подальшому присвоєно, кадастровий номер 0510100000:01:116:0008, знаходиться на території міста Вінниця;

- в матеріалах справи наявна копія протоколу 21 сесії 3 скликання від 25.01.2002 Якушинецької сільської ради разом із усіма додатками, за результатами вивчення яких суд встановив відсутність будь-якого рішення про продаж або відчуження земельної ділянки площею 0,89 га у власність ПСОП "Промінь". До того ж Якушинецька сільська рада не є уповноваженим органом на розпорядження землями, які розташовані за межами населених пунктів. Поряд з тим, відповідних рішень (щодо відчуження земельної ділянки у власність ПСОП "Промінь") не приймала і Вінницька районна державна адміністрація, що підтверджується листом від 25.06.2021 № 01-51/1162, у той час як набуття права власності на земельну ділянку можливе виключно за наявності волевиявлення органу, який уповноважений на розпорядження відповідним майном;

- суд апеляційної інстанції, не врахувавши наведених позиції Верховного Суду, викладених у постановах від 20.09.2022 у справі № 922/3684/20 та від 05.08.2022 № 922/2060/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, щодо правовідносин, які виникли у питанні приналежності земельної ділянки до комунальної форми власності, а саме що право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів з врахуванням положень статті 83 ЗК України є спростовною презумпцією, дійшов передчасного висновку щодо відсутності у справі доказів приналежність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності.

- вирішення спору щодо витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки неможливо без чіткого визначення хто був її власником на момент її формування, чи була спірна земельна ділянка включена в межі міста Вінниця, чи спростовують сторони презумпцію права власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населеного пункту належними, допустимими та достовірними доказами, і тільки залежно від цього можливе вирішення спору та визначення суб`єктного складу учасників справи, а також того, чи порушене право позивача;

- до того ж, колегія суддів вважає помилковою відмову в задоволенні позову судом першої інстанції через неефективно обраний позивачем спосіб захисту, з тих підстав, що позивачем не заявлено вимог стосовно: скасування рішення державного реєстратора/державної реєстрації прав/припинення права власності/набуття права власності;

- під час нового розгляду судам для правильного вирішення цього спору необхідно урахувати викладене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, встановити усі обставини, що входять до предмета доказування такого позову, з`ясувати, у тому числі, хто був власником спірної земельної ділянки на момент її формування, чи була спірна земельна ділянка включена в межі міста Вінниця, чи спростовують сторони презумпцію права власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населеного пункту належними, допустимими та достовірними доказами, виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими регулюються спірні правовідносини.

За результатом нового розгляду, рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.02.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено; здійснено розподіл судових витрат. Суд першої інстанції зазначив наступне:

- спірна земельна ділянка знаходиться в межах м. Вінниці, натомість вона сформована за рахунок земель державної, розпорядником якої є Вінницька обласна державна адміністрація, а користувачем Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, та комунальної власності м. Вінниці. У зв`язку з цим Вінницька міська рада не є належним позивачем у даній справі щодо всієї земельної ділянки площею 0,8970 га, а лише її частини площею 0,3056 га;

- суд першої інстанції, встановивши, що на частину спірної земельної ділянки комунальної власності м. Вінниці з кадастровим номером 0510100000:02:116:0008 площею 0,3056 га незаконно оформлено право приватної власності, застосував строки позовної давності, оскільки про дане порушення позивач міг дізнатися з 2015 та 2016 років (з часу включення ділянки в межі м.Вінниці).

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.02.2024 у справі № 902/639/22, в якій прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- висновок суду першої інстанції про належність частини спірної ділянки до державної власності є помилковим, не підтверджений належними доказами та спростований Вінницькою обласною військовою адміністрацією і Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області;

- прокурор не погоджується із висновком суду першої інстанції про пропуск Вінницькою міською радою строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В.

Листом від 18.03.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Вінницької області.

26.03.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.02.2024 у справі №902/639/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.05.2024 о 14:30 год.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 розгляд справи відкладено на 05.06.2024 о 12:00 год.

ТОВ "Гебора" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції в своєму рішенні в межах предмета спору встановив права та обов`язки ПСОП "Промінь" без залучення останнього як відповідача (співвідповідача). Також вказує, що факт реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,8970 га, виключає можливість віднесення такого права до набутого незаконно, а відповідні позовні вимоги позивача (прокурора) без залучення як співвідповідача ПСОП "Промінь" направлені на втручання у право на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що унеможливлює задоволення таких вимог.

ТОВ Фірма "Кредо" надіслало до суду письмові пояснення, в яких третя особа вважає рішення суду першої інстанції в частині, що стосуються висновків суду про належність частини спірної земельної ділянки до державної форми власності, законним та таким, що не підлягає скасуванню. В той же час, що стосується пропуску Вінницькою міською радою строку позовної давності, то ТОВ Фірма "Кредо" підтримує позицію, що викладена в апеляційній скарзі прокурором та вважає, що суд першої інстанції в цій частині дійшов до помилкових висновків, а тому просить задоволити апеляційну скаргу частково, виключивши з мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення обставини про пропуск позивачем строку звернення до суду.

ТОВ "Гебора" надіслало до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та обов`язки ПСОП "Промінь", які пов`язані із спірною земельною ділянкою без залучення ПСОП "Промінь" як співвідповідача, тому відповідача просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, змінити мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення, вказавши як підставу для відмови в задоволенні позову той факт, що не всі сторони спірного правочину є співвідповідачами у справі.

Вінницька міська рада надіслала до суду клопотання про розгляд справи без участі її повноважного представника.

Щодо долученого до апеляційної скарги додаткового доказу - листа Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області від 29.02.2024 № 308, то суд вказує наступне.

Стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 даної статті).

Апеляційний господарський суд вказує, що відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

Всупереч вказаним вимогам процесуального закону, прокурор не мотивує в чому полягає винятковість випадку неподання ним доказу у встановлений строк та не вказує доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Також суд звертає увагу на те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку не приймати поданий прокуратурою в суді апеляційної інстанції додатковий доказ - лист Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області від 29.02.2024 № 308.

В судовому засіданні 05.06.2024 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представник відповідача просить задоволити апеляційну скаргу прокурора частково, виключивши з мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення обставини про пропуск позивачем строку звернення до суду; в іншій частині з висновками суду першої інстанції погоджується.

Інші учасники справи не забезпечили явку повноважних представників в судові засідання, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, заслухавши в судовому засіданні прокурора та представника третьої особи, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 23.01.2008 між Вінницькою РДА та ТОВ Фірмою "Кредо" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,019 га для будівництва та обслуговування сільськогосподарської техніки та АЗС зі стоянкою. Строк дії договору 25 років з моменту його реєстрації (а. с. 201-205, т. 4). Даний договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України про земельних ресурсах" 23.05.2008.

На виконання умов даного договору оренди землі від 23.01.2008, між його сторонами складено акт прийому - передачі землі від 23.01.2008 (а. с. 206, т. 4) та акт встановлення і погодження меж земельної ділянки в натурі зі схемою (а. с. 207, 208, т. 4), у якому зафіксовано, що межі земельної ділянки площею 2,019 га закріплені на місцевості межовими знаками встановленого зразка в кількості 5 шт, які розміщені на характерних поворотних точках ділянки, а спорів при встановленні меж земельної ділянки не заявлено.

Із реєстраційної справи договору оренди земельної ділянки вбачається, що до передачі в оренду ТОВ фірмі "Кредо" ця земельна ділянка площею 2,019 га перебувала на праві постійного користування у ВАСТ "Якушинецьке" з 2002 (а. с. 48, т. 5).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельній ділянці площею 2,019 га присвоєно кадастровий номер 0520688900:01:021:0005 (а. с. 229-234, т. 4). При цьому в ДЗК відображено, орендаря земельної ділянки - ТОВ фірму "Кредо" та зареєстрований відповідний договір оренди землі.

У 2012 році Вінницькою РДА прийнято низку розпоряджень: від 06.09.2012 № 1031 "Про надання дозволу ТОВ фірмі "Кредо" на передачу в суборенду земельної ділянки для стоянки автомобілів та розміщення виставки сільськогосподарської техніки на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту"; від 22.10.2012 № 1283 "Про надання дозволу ТОВ фірмі "Кредо" на передачу в суборенду земельної ділянки для обслуговування виставки сільськогосподарської техніки на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту"; від 18.12.2012 № 1691 "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 06.09.2012 № 1031 "Про надання дозволу ТОВ фірмі "Кредо" на передачу в суборенду земельної ділянки для стоянки автомобілів та розміщення виставки сільськогосподарської техніки на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту" (а. с. 9, 13, 36, т. 2).

На підставі зазначених вище розпоряджень, ТОВ "Юридично-земельний союз "Альянс" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на суборенду земельної ділянки ТОВ "Кредо Авто" для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту, Вінницького району, Вінницької області (а. с. 33-72, т. 2).

У результаті розробленої технічної документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок в суборенду із земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:021:0005 для передачі в суборенду сформовано земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014 та земельну ділянку площею 0,49 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0013.

На час розгляду справи земельна ділянка площею 0,3 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014 значиться в Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно, що стверджується відповідним витягом (а. с. 81-82, т. 5).

Натомість інформація про земельну ділянку площею 0,49 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0013 у вказаному реєстрі, відсутня. При цьому відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.07.2022 (а. с. 118, т. 2) інформація про ці земельні ділянки в Державному земельному кадастрі перенесено до архівного шару, а поземельні книги на них не відкривались.

В матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі з виготовлення державних актів на право постійного користування землею Службі автомобільних доріг у Вінницькій області (регіональна автодорога М-12 "Стрий -Тернопіль - Кіровоград - Знам`янка") в адміністративних межах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області загальною площею 35,9996 га за межами населених пунктів, виготовлена у 2011 році КП "Житомирводпроект" (а. с. 83-94, т. 2), та технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Служби автомобільних доріг у Вінницькій області для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства за адресою: м. Вінниця, виготовлена у 2020 ТОВ "Юридично-Земельний союз "Альянс" (а. с. 95-110, т. 2).

Матеріалами вказаних технічних документацій встановлено межі земельної ділянки загальною площею 4,2584 га кадастровий номер 0520688900:01:021:0011, яка межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0520688900:01:021:0005. Користувачем земельної ділянки із кадастровим номером 0520688900:01:021:0011 на сьогоднішній день є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, яка відповідно до відкритих даних, є правонаступником Служби автомобільну доріг у Вінницькій області.

Що стосується спірної земельної ділянки, то вона була сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПСОП "Промінь" для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м.Вінниця (а. с. 112-115, т. 2).

Наявною у справі копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №916709 підтверджується право власності ПСОП "Промінь" на земельну ділянку 0,8970 га, що розташована по Хмельницькому шосе, 1 км. Державний акт видано Якушинецькою сільською радою (а. с. 12, т. 1).

Первинно зазначена земельна ділянка була внесена до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянку в натурі (на місцевості), розробленою проектною організацією ТОВ ЮЗС "Альянс" і мала кадастровий номер 0520688900:01:001:0026 (а. с. 161-170, т. 1).

На підставі уточнюючої довідки від 24.02.2021 серії НВ № 0521392232021 на виконання постанови ВРУ від 13.05.2015 "Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області" дану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру з урахуванням нової адреси та присвоєно кадастровий номер 0510100000:02:116:0008 (а. с. 29, т. 1).

04.03.2021 на підставі рішення державного реєстратора Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 09.03.2021, індексний номер 56989927, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності ПСОП "Промінь" на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:116:0008, площею 0,8970 га. Підставою для державної реєстрації зазначеної земельної ділянки визначено копію Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ВН 016709, виданого 18.08.2003 Вінницьким районним відділом земельних ресурсів; уточнююча довідка, серія та номер: НВ-0521392232021, видана 24.02.2021 відділом у м. Вінниці Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а. с. 14, т. 1).

Відповідно до зазначеного державного акту на право власності на земельну ділянку його видано на підставі рішення Якушинецької сільської ради від 25.01.2002; цільове призначення земельної ділянки - для комерційного використання. При цьому відділом у м. Вінниці Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області видано уточнюючу довідку від 24.02.2021, серія та номер: НВ-0521392232021, відповідно до якої державний кадастровий реєстратор повідомив, що на виконання постанови Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VІІІ "Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області" земельну ділянку кадастровий номер 052688900:01:001:0026 внесено до ДЗК з урахуванням нової адреси, при цьому було уточнено місце розташування земельної ділянки: м. Вінниця та присвоєно новий кадастровий номер 0510100000:02:116:0008 (а. с. 19, т. 1).

Відповідно до рішення учасника ТОВ "Гебора" № 05/21-1 від 14.05.2021 (а. с. 24, т. 1) ПСОП "Промінь" стало учасником відповідача і внесло до його статутного фонду спірну земельну ділянку, оформивши це відповідним актом прийому - передачі (а. с. 25, т. 1).

В подальшому, як вбачається з відомостей, що зазначені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 20.05.2021 внесено відомості про право власності ТОВ "Гебора" на земельну ділянку, кадастровий номер 0510100000:02:116:0008, площею 0,8970 га (а. с. 20-22, т. 1).

Підставою для проведення державної реєстрації слугувало рішення відповідача від 14.05.2021 № 05/21-1, зареєстроване в реєстрі за № № 1019, 1020 Шишкіною А. О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу; акт приймання-передачі від 14.05.2021, зареєстрований в реєстрі за №№ 1021, 1022 Шишкіною А.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Листом від 02.08.2021 № 01-00-011-51929 позивач, за підписом заступника міського голови повідомив виконуючого обов`язки керівника Вінницької обласної прокуратури, що спірна земельна ділянка, площею 0,89 га, у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади на підставі постанови Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VIІI "Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області" не переходила та знаходиться в приватній власності (а. с. 79, т. 2).

Предметом позову у справі є вимоги позивача про витребування у відповідача земельної ділянки, кадастровий номер 0510100000:02:116:0008, площею 0,8970 га, що розташована по АДРЕСА_1 .

Колегія суддів зазначає, що відповідно до закріпленого у ст. 387 ЦК України правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово - правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, суперечать конструкції захисту прав добросовісного набувача, не відповідають нормам права, які побудовані на оцінці балансу інтересів між власником, який втратив володіння майном, та добросовісним набувачем, а отже є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, п. 4 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так, направляючи на новий розгляд справу № 902/639/22, суд касаційної інстанції у постанові від 19.09.2023 вказав, що під час нового розгляду справи судам, для правильного вирішення цього спору, необхідно з`ясувати, у тому числі, хто був власником спірної земельної ділянки на момент її формування, чи була спірна земельна ділянка включена в межі міста Вінниця, чи спростовують сторони презумпцію права власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населеного пункту належними, допустимими та достовірними доказами, виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими регулюються спірні правовідносини.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, що містяться у постанові суду, суд встановив наступне.

23.01.2008 між Вінницькою РДА та ТОВ Фірмою "Кредо" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,019 га для будівництва та обслуговування сільськогосподарської техніки та АЗС зі стоянкою. Строк дії договору 25 років з моменту його реєстрації (а. с. 201-205, т. 4). Даний договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України про земельних ресурсах" 23.05.2008.

На виконання умов договору оренди землі від 23.01.2008, між його сторонами складено акт прийому - передачі землі від 23.01.2008 (а. с. 206, т. 4) та акт встановлення і погодження меж земельної ділянки в натурі зі схемою (а. с. 207, 208, т .4), в якому зафіксовано, що межі земельної ділянки площею 2,019 га закріплені на місцевості межовими знаками встановленого зразка в кількості 5 шт, які розміщені на характерних поворотних точках ділянки, а спорів при встановленні меж земельної ділянки не заявлено.

Із реєстраційної справи договору оренди земельної ділянки до передачі в оренду ТОВ Фірмі "Кредо" ця земельна ділянка площею 2,019 га перебувала на праві постійного користування у ВАСТ "Якушинецьке" з 2002 (а. с. 48, т. 5).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельній ділянці площею 2,019 га присвоєно кадастровий номер 0520688900:01:021:0005 (а. с. 229-234, т. 4). При цьому, в ДЗК відображено орендаря земельної ділянки - ТОВ Фірму "Кредо" та зареєстрований відповідний договір оренди землі.

ТОВ "Юридично-земельний союз "Альянс" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на суборенду земельної ділянки ТОВ "Кредо Авто" для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту, Вінницького району, Вінницької області (а. с. 33-72, т. 2).

У результаті розробленої технічної документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок в суборенду із земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:021:0005 для передачі в суборенду сформовано земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014 та земельну ділянку площею 0,49 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0013.

На час розгляду справи, земельна ділянка площею 0,3 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014 значиться в Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно, що стверджується відповідним витягом (а. с. 81-82, т. 5). Натомість інформація про земельну ділянку площею 0,49 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0013 у вказаному реєстрі відсутня. При цьому відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.07.2022 (а. с. 118, т. 2) інформація про ці земельні ділянки в Державному земельному кадастрі перенесено до архівного шару, а поземельні книги на них не відкривались.

В матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі з виготовлення державних актів на право постійного користування землею Службі автомобільних доріг у Вінницькій області (регіональна автодорога М-12 "Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка") в адміністративних межах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області загальною площею 35,9996 га за межами населених пунктів, виготовлена у 2011 році КП "Житомирводпроект" (а. с. 83-94, т. 2), та технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Служби автомобільних доріг у Вінницькій області для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства за адресою: м. Вінниця, виготовлена у 2020 році ТОВ "Юридично-Земельний союз "Альянс" (а. с. 95-110, т. 2).

Матеріалами вказаних технічних документацій встановлено межі земельної ділянки загальною площею 4,2584 га кадастровий номер 0520688900:01:021:0011, яка межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0520688900:01:021:0005. Користувачем земельної ділянки із кадастровим номером 0520688900:01:021:0011 на сьогоднішній день є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, яка відповідно до відкритих даних, є правонаступником Служби автомобільну доріг у Вінницькій області.

Що стосується спірної земельної ділянки, то вона була сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПСОП "Промінь" для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м.Вінниця (а. с. 112-115, т. 2).

Суд вказує, що наведені та досліджені судом документи засвідчують хронологію подій, які передували формуванню спірної земельної ділянки. Із вказаних доказів можливо відслідкувати порядок формування спірної земельної ділянки та її межі, а також хто був її землекористувачем і власником на момент формування. Системно проаналізувавши зазначені вище обставини та надані на їх підтвердження докази, судом встановлено, що спірна земельна ділянка фактично була сформована за рахунок земельних ділянок, які на час присвоєння їй кадастрового номеру, уже були окремими об`єктами цивільних прав, мали кадастрові номери та титульних володільців.

Про даний факт, зокрема, свідчить лист - відповідь Центральної регіональної філії ДП "Українське державне аерогеодезичне підприємство" від 08.08.2022 № 105, адресований першому заступнику керівника Вінницької обласної прокуратури, відповідно до якого повідомлено, що земельна ділянка площею 0,8970 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0008 (спірна ділянка) накладається на земельну ділянку площею 0,49 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014. Площа накладення становить 0,3056 га (а. с. 116, т. 2). Схематично факт накладення зображено на плані (а. с. 117, т. 2).

Водночас, як встановлено судом і вбачається із відповідної технічної документації, земельна ділянка площею 0,49 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014 утворена із земельної ділянки площею 2,019 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0005 для передачі в суборенду. Про те, що нижня межа двох земельних ділянок на півдні є однією і тією ж межею довжиною у 211,77 м спільно вказують кадастровий план земельної ділянки 0520688900:01:021:0014 (а. с. 110, т. 4) та схема як додаток до договору оренди від 23.01.2008 (а.с. 238 на звороті, т. 4). Тобто менша земельна ділянка була утворена у нижній південній межі більшої земельної ділянки. При цьому окремо на увагу заслуговує факт, що по вказаній вище межі довжиною у 211,77 м і по плану, і по схемі наявна сусідня земельна ділянка, яка належить Службі автомобільних доріг у Вінницькій області.

Обставина, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014 площею 0,49 га, яка входить до земельної ділянки площею 2,019 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0005, межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520688900:01:021:0011 площею 4,2584 га, користувачем якої є Служба автомобільних доріг у Вінницькій області, також підтверджується відповідною технічною документацією.

Так, порівнюючи відстані від поворотних точок на плані меж земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0011 (а. с. 103, т. 2) з відстанями поворотних точок на кадастровому плані земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014 (28,54-55 м, 4 м, 164,67-68 м), судом встановлено, що ці земельні ділянки є суміжними, тобто мають спільну межу.

Разом із тим, зі схеми накладення земельної ділянки площею 0,8970 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0008 (спірна ділянка) (а. с. 117, т. 2) на земельну ділянку площею 0,49 га з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014 також вбачається, що вона накладається на іншу земельну ділянку, яка межує і знаходиться південніше від нижньої межі земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0014.

Водночас, як уже встановлено судом, ця сусідня земельна ділянка має кадастровий номер 0520688900:01:021:0011, перебуває у державній власності та користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, яка відповідно до відкритих даних є правонаступником Служби автомобільну доріг у Вінницькій області.

Із урахуванням викладеного, спірна земельна ділянка була сформована за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0005 в частині накладення 0,3056 га, а в решті - 0,5914 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0011. Тобто, за рахунок ділянок, користувачами, яких є ТОВ Фірма "Кредо" (перебуває на правах оренди) та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області (перебуває на праві постійного користування, власник Вінницька обласна державна адміністрація).

Водночас, суд погоджується з позицією позивача та прокурора, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0005 на сьогоднішній день, а також на момент формування спірної земельної ділянки є і була Вінницька міська рада, з огляду на такі обставини та положення чинного законодавства.

Із 01.01.2013 набув чинності Закон України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до п.4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Системний аналіз положень зазначеного Закону вказує на застосування територіального принципу розмежування прав на земельні ділянки державної і комунальної власності у залежності від місця їх розташування, окрім окремих випадків, встановлених законом.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/6317/18, в якій вказано, що розташування земельної ділянки на території відповідного міста свідчить про те, що така земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в силу закону через її територіальне розташування в межах населеного пункту, а тому право власності на таку земельну ділянку та право розпорядження нею шляхом прийняття відповідного рішення належить органу місцевого самоврядування, який діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста, - міській раді. Тобто, право власності територіальної громади виникає на відповідні землі комунальної власності в силу їх територіального розташування в межах населеного пункту.

Таким чином, розташування земельної ділянки на території населеного пункту в силу закону створює спростовну презумпцію її належності до земель комунальної власності.

Колегія суддів вказує, що постановою Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VIII "Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області", змінено межі міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області, збільшено територію міста на 4448,97 га, у тому числі, окрім іншого, за рахунок 956,46 га земель Якушинецької сільської ради Вінницького району.

Водночас, матеріали справи не містять, ані проектів землеустрою, ані інших документів щодо зміни меж м. Вінниці на виконання вказаної постанови (наявна лише титульна сторінка проекту землеустрою щодо змін меж м. Вінниці (а. с. 80, т. 2).

Проте, суд виходить із наявної технічної документації на спірну земельну ділянку, а також із викопіювання із проекту формування території Якушинецької сільської ради (а. с. 81-82, т. 2), відповідно до яких вбачається входження до меж м. Вінниці земельних ділянок з кадастровими номерами 0520688900:01:021:0005 та 0520688900:01:021:0008. При цьому на момент розгляду справи, Вінницька міська рада зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:01:021:0005, що стверджується відповідним витягом з Реєстру речових прав нерухомого майна (а. с. 78, т. 5).

Отже, незважаючи, що на момент звернення із позовом до суду, право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:01:021:0005 не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, а в Державному земельному кадастрі відображалась інформація про державну форму власності, в силу закону та зміни меж міста Вінниці, спірна земельна ділянка в частині накладення на зазначену вище земельну ділянку уже мала свого законного власника в особі Вінницької міської ради. При цьому і земельна ділянка з кадастровим номером 0520688900:01:021:0011, на яку також накладається спірна земельна ділянка, на момент її формування, мала свого власника.

Дана обставина підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.02.2024 (а.с. 109-110, т. 5), відповідно до якої власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0011 є держава в особі Вінницької обласної державної адміністрації, а право постійного користування посвідчено Державним актом серії ЯЯ №019421 від 11.11.2010. Водночас, на момент розгляду справи, беручи до уваги входження також і цієї земельної ділянки до меж міста Вінниці, саме державна форма власності на неї залишається в силу приписів п. 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, оскільки земельна ділянка належить державному підприємств на праві постійного користування.

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка, на час свого формування, була частково утворена за рахунок земельних ділянок комунальної та державної форм власності. Власниками цих ділянок на час розгляду справи є: Вінницька міська рада (щодо земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:021:0005, площа 1,439, орендар - ТОВ Фірма "Кредо", комунальна власність, а. с. 78, т. 5) та Вінницька обласна державна адміністрація (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0011, площа 4,2584, а. с. 109-110, т. 5, державна власність, правокористувач - Служба автомобільних доріг у Вінницькій області).

Таким чином, ні відповідачем, ні іншими учасниками справи належними та допустимими доказами не спростовано презумпцію віднесення земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:021:0005 до комунальної форми власності.

Окремо суд вважає за необхідне відзначити підтверджені матеріалами справи обставини щодо зміни розміру земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:021:0005 з 2,019 га до 1,439 га, що відображено в Державному земельному кадастрі, а потім і у Державному реєстрі речових прав під час реєстрації. Так, як судом було встановлено, ця земельна ділянка передавалася в оренду ТОВ Фірмі "Кредо" відповідно до договору від 23.01.2008 (дата державної реєстрації договору 23.05.2008) саме площею 2,019 га. При цьому за результатом реєстрації за позивачем цієї земельної ділянки 17.01.2024 дані щодо вказаного договору оренди та сам орендар - ТОВ Фірма "Кредо" відображені в Державному реєстрі речових прав.

Разом із тим, дані Державного земельного кадастру про земельну ділянку 0520688900:01:021:0005 містять суперечливу інформацію щодо її розмірів, зокрема у розділі "Загальні відомості про земельну ділянку" її площа становить 1,439 га, у розділі "Відомості про оренду, суборенду згідно з Державним реєстром земель" (актуальні дані) зазначено площу земельної ділянки переданої в оренду 2,019 га, орендар - ТОВ "Кредо", дата державної реєстрації речового права: 23.05.2008. У розділі "Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки" наявна інформація щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 27.10.2007 ТОВ "Юридично - земельний союз "Альянс", державна реєстрація: 23.05.2008 (витяг від 23.11.2023 НВ-9932465762023 (а. с. 229-234, т. 4).

В контексті зазначеного, а також враховуючи державну реєстрацію ТОВ "Юридично-земельний союз "Альянс" як юридичної особи лише 19.09.2008, що стверджується витягом з Державного реєстру юридичних осіб (а. с. 89-86, т. 5), суд першої інстанції правильно зазначив, що не виключається факт безпідставної зміни площі і конфігурації цієї земельної ділянки, про що зазначалося і в поясненнях представника ТОВ Фірми "Кредо".

Крім того, кадастровий план вказаної земельної ділянки як додаток до витягу з ДЗК (а. с. 199, т. 4) та кадастровий план із поземельної книги спірної земельної ділянки вказують на повне співпадіння поворотних точок нижньої межі цієї земельної ділянки з поворотними точками спірної земельної ділянки у її верхній межі. Наведені обставини підтверджують формування частини спірної земельної ділянки за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:021:0005, і можливо як наслідок пояснюють її фактичне зменшення без відповідних підстав.

Також, суд звертає увагу на процедуру зміни кадастрового номеру, яка зазначена у листі відділу у м. Вінниці ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.02.2021 №НВ0521392232021, відповідно до якого державний кадастровий реєстратор повідомив, що на виконання постанови Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-У-ІІІ "Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області" земельну ділянку з кадастровим номером 052688900:01:001:0026 внесено до ДЗК з урахуванням нової адреси, при цьому уточнено місце розташування земельної ділянки: м. Вінниця та присвоєно новий кадастровий номер 0510100000:02:116:0008 (а. с. 19, т. 1).

Отже, дослідивши матеріали та положення зазначеного законодавства, суд першої інстанції правомірно критично оцінив твердження відносно того, що земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:02:116:0008 сформована саме на виконання постанови Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-У-ІІІ "Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області", оскільки фактично її формування як об`єкта цивільних прав та внесення до Державного земельного кадастру спочатку відбулося під кадастровим номером 052688900:01:001:0026 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянку в натурі (на місцевості), розробленою проектною організацією ТОВ ЮЗС "Альянс" (а.с. 161-170, т. 1).

При цьому жодних визначених Порядком ведення Державного земельного кадастру, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, правових підстав (поділ, об`єднання) для зміни кадастрового номеру судом не встановлено.

В той же час, досліджуючи в сукупності наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б вказували на правомірність перебування спірної земельної ділянки у власності ПСОП "Промінь".

Так, суд зазначає, що підставою для державної реєстрації вказаної земельної ділянки слугували: копія Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ВН 016709, виданий 18.08.2003 Вінницьким районним відділом земельних ресурсів; уточнююча довідка, серія та номер: НВ-0521392232021, видана 24.02.2021 відділом у м. Вінниці ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

Проте суду не було надано оригіналу зазначеного державного акту, а відповідно до листів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.06.2021 та від 07.07.2022 (а. с. 160, т. 1, а. с. 118, т. 2) у нього відсутній другий примірник державного акту на право власності на землю і такий на зберігання не передавався.

Крім того, відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 06.09.2022 (а.с. 170, т. 2), адресованого суду, дану інформацію підтверджено, а також зазначено, що у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за реєстраційним №1 зареєстрований та виданий державний акт на право власності фізичній особі та щодо іншої земельної ділянки.

Також протоколом 21 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради Вінницької району Вінницької області не підтверджується видача державного акту на спірну земельну ділянку, що стверджує сам протокол (а. с. 46-159, т. 1) та лист Вінницької районної державної адміністрації (а. с. 45, т.1).

Відповідно до листів Вінницької РДА від 25.06.2021 (а.с. 45, т. 1) та Архівного відділу Вінницької РДА (а. с. 168, т. 2) у рішенні Якушинецької сільської ради від 25.01.2002 відомостей про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:021:0008 (0520688900:01:001:0026) ПСОП "Промінь", не виявлено.

В той же час, Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:01:001:0026 (попередній кадастровий номер спірної земельної ділянки) не містить будь-якої інформації щодо предмета доказування, що спростовує будь-яке відношення ПСОП "Промінь" до неї, при цьому відкрита пізніше, ніж видано акт.

Отже, вказані вище докази, через призму вірогідності, у сукупності підтверджують той факт, що документи, які були підставою для оформлення за ПСОП "Промінь" права власності є такими, що ніколи не видавалися (не створювалися), а суб`єкти їх видачі не виражали волі, що закріплена в таких документах. Якушинецька сільська рада не тільки не приймала рішення щодо передачі земельної ділянки у власність ПСОП "Промінь", а і не була уповноваженим органом на розпорядження землями, які розташовані за межами населених пунктів.

У зв`язку із тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які рішення уповноваженого органу, направлені на відчуження майна, суд констатує, що копія державного акту, що була надана державному реєстратору, не свідчить про достатність правових підстав для набуття ПСОП "Промінь" права власності на спірну земельну ділянку. Відтак, ПСОП "Промінь" незаконно, без відповідної правової підстави, набуло спірну земельну ділянку, що дає можливість її власнику застосувати положення ст. 387 ЦК України щодо її витребовування.

Суд вказує, що спірна земельна ділянка фактично вибула поза волею реального власника Вінницької обласної державної адміністрації як розпорядника відповідної форми власності земель у 2002-2003 роках, оскільки наявні у справі докази про те, що земельні ділянки, за рахунок яких у 2021 формувалася спірна, за погодженням власника передавалися в оренду третій особі або залишалися у власності держави. Відтак, у даному випадку, в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України також наявні підстави для витребування майна і у добросовісного набувача.

З огляду на викладене, викладені вище обставини свідчать про наявність порушеного права реального власника спірної земельної ділянки та правових підстав для задоволення віндикаційного позову. Однак, на переконання суду, слід надати правову оцінку чи є, у даному правовому спорі, належним позивач, а також чи наявні підстави для застосування заявленого відповідачем строку позовної давності.

В силу дії ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Належними сторонами в господарській справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб`єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач особа, якій належить право вимоги. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача покладається на позивача. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

Встановивши наявними у справі доказами, що спірна земельна ділянка протиправно була сформована та надана у власність ПСОП "Промінь" за рахунок земельної ділянки Вінницької міської ради (в частині накладення 0,3056 га) та за рахунок земельної ділянки Вінницької обласної державної адміністрації (в частині накладення 0,5914 га), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Вінницька міська рада є належним позивачем у справі лише у частині витребування того розміру земельної ділянки, що їй належить, щодо - решти належним позивачем є Вінницька обласна державна адміністрація,яка позовних вимог не заявляла.

Таким чином, наявні правові підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Разом з тим, відповідач подав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності, яка мотивована можливістю позивача дізнатися про порушення свого права ще з 2015, тобто із моменту зміни меж міста Вінниці.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду до віндикаційних позовів застосовуються загальні строки позовної давності (три роки) (ст. 257 ЦК України) (постанова КЦС ВС від 27.01.2021 у справі № 186/599/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).

Згідно зі ст. 256, ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому за змістом зазначеної норми (ст. 261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 186/599/17 зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 у справі № 990/139/23 зазначено, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Суд вказує, що право власності Вінницької міської ради на спірне нерухоме майно було порушено в момент розширення меж міста, коли частина спірної земельної ділянки по територіальному принципу була віднесена до комунальної власності, тому початок перебігу позовної давності для звернення до суду із позовом, поданим на захист порушеного права, пов`язується саме з моментом, коли Вінницька міська рада довідалося або могла довідатися про порушення її права.

Як встановлено апеляційним судом, постановою Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VIII "Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області", змінено межі міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області, збільшено територію міста на 4448,97 га, у тому числі, окрім іншого, за рахунок 956,46 га земель Якушинецької сільської ради Вінницького району.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520688900:01:021:0005, на яку частково накладена спірна земельна ділянка, у зв`язку із вказаною постановою перейшла до комунальної власності.

Для здійснення організаційних заходів, зокрема, щодо формування переліку землекористувачів та землевласників, земельних ділянок, які увійшли до меж м. Вінниці, внесення змін до договорів оренди, земельних сервітутів, відповідно до згаданої постанови ВРУ Вінницьким міським головою 10.05.2015 видано розпорядження "Про створення робочої групи для проведення організаційних заходів відповідно до постанови ВРУ від 13.05.2015 № 401-VIII "Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області" за №186-р (а. с. 52-55, т. 3).

В той же час, згідно рішення "Про реєстрацію права комунальної власності на землі та земельні ділянки, включені до меж міста Вінниці" від 24.06.2016 № 334, Вінницька міська рада вирішила зареєструвати за територіального громадою міста Вінниці в особі Вінницької міської ради право комунальної власності на земельні ділянки, включені в межі міста Вінниці постановою Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VIII "Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області" (а. с. 107, т. 5).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вказує, що можливість вчинення реєстраційних дій та відповідних заходів щодо моніторингу і формування переліку земельних ділянок, які увійшли до меж міста, на виконання зазначених актів органу місцевого самоврядування, об`єктивно створила передумови для можливості позивачу дізнатися про порушення свого права. Тобто про те, що спірна земельна ділянка, яка фактично перейшла до комунальної власності, незаконно належить на праві приватної власності іншій особі.

Отже, позивач міг як з 2015, так і з 2016 року довідатися про порушення свого майнового права, водночас до суду звернувся із позовом у липні 2022, пропустивши строк позовної давності. При цьому ні прокурором, ні позивачем належними та допустимими доказами не спростовано презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Наведені вище обставини свідчать про наявність підстав для відмови в позові Вінницької міської ради через пропуск позовної давності.

Суд вказує, що під час судового розгляду справи позивачем та прокурором у цілому заперечувався факт порушення строку позовної давності, тому жодним чином не обґрунтовувалися причини поважності щодо його пропуску.

Також відсутні підстави для застосування приписів п. 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, якими продовжено перебіг строків позовної давності на період карантину, який введено лише 12.03.2020, а також зупинено перебіг позовної давності на період воєнного стану, введеного 23.02.2022, оскільки строк позовної давності закінчився до початку вказаних правових режимів.

Щодо доводів відповідача про те, що судом першої інстанції прийнято рішення про права, інтереси та обов`язки ПСОП "Промінь", які пов`язані із спірною земельною ділянкою без залучення ПСОП "Промінь" як співвідповідача, тому наявні підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, вказавши як підставу для відмови у задоволенні позову той факт, що не всі сторони спірного правочину є співвідповідачами у справі, то суд апеляційної інстанції вказує, що власник земельної ділянки може просити про захист права володіння шляхом витребування такої ділянки з володіння шляхом подання віндикаційного позову саме до кінцевого набувача, яким є відповідач у справі, а тому безпідставними є посилання останнього на те, що ПСОП "Промінь" не було залучено до участі у справі як співвідповідач, та відсутні підстави для зміни рішення суду першої інстанції з наведених відповідачем мотивів.

Прокурором, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 12.02.2024 у справі № 902/639/22 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.02.2024 у справі № 902/639/22 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 10 червня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.