Ухвала

від 20.02.2024 по справі 903/988/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

20 лютого 2024 року Справа № 903/988/20Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників:

ліквідатор: Рабан М.Т.

від ПАТ «Укрнафта»: Приходько О.Я. довіреність №01/01/20-52/д від 10.01.2024

від ГУ ДПС у Волинській області: Головата І.В. - витяг

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області клопотання ліквідатора Рабана М.Т. затвердження звіту ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатору по справі №903/988/20 за заявою Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Малан Плюс про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 Головне управління ДПС у Волинській області подало до суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Малан Плюс.

Ухвалою від 09.02.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Малан Плюс.

Постановою господарського суду від 08.6.2021 процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Малан Плюс та повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна) Рабана Микиту Тарасовича припинено. Товариство з обмеженою відповідальністю Малан Плюс визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури ТОВ Малан Плюс.

29.01.2024 ліквідатор ТОВ Малан Плюс сформував в системі Електронний суд із клопотання, в яких просить суд затвердити:

- затвердити поданий звіт ліквідатора ТОВ Малан Плюс;

- ліквідувати ТОВ Малан Плюс;

- провадження у справі про банкрутство ТОВ Малан Плюс закрити;

- затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора в розмірі 77 477,00 грн. у справі №903/988/20 про банкрутство ТОВ "МАЛАН ПЛЮС" за виконання повноважень ліквідатора за період з 01.09.2023 по 25.01.2024;

- стягнути грошову винагороду ліквідатора в розмірі 597377 грн. та перерахувати на рахунок ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 за наступними реквізитами рахунок НОМЕР_2 у ПАТ БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ, МФО 380281, код ЄДРПОУ 33695095 пропорційно вимог кредиторів у наступному розмірі:

- з кредитора Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський майдан, 4, ЄДРПОУ 44106679) 65711,47 грн., що становить 11%;

- з кредитора ПАТ УКРНАФТА в особі Нафтогазовидобувного управління Полтавнафтогаз (36000, м. Полтава, вул. Монастирська, буд. 12, код ЄДРПОУ 00135390) 477901,6 грн., що становить 80%;

- з кредитора Антимонопольний комітет України (вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, 03035 ЄДРПОУ 44106679) 5973,77 грн., що становить 1%;

- з кредитора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (пл.Шашкевич,1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43317547) 47790,16 грн., що становить 8%.

Ухвалою від 29.01.2024 клопотання ліквідатора Рабана М.Т. про затвердження звіту ліквідатора, про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ Малан Плюс, про затвердження звіту ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатору призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.02.2024 о 11:15 год.

06.02.2024 кредитор Антимонопольний комітет України надіслав на адресу суду заперечення на клопотання про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди та стягнення коштів, в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання в частині стягнення з Антимонопольного комітету України грошових коштів у розмірі 5973,77 грн.

20.02.2024 на електронну адресу суду та в систему «Електронний кабінет» представник ПАТ УКРНАФТА в особі Нафтогазовидобувного управління Полтавнафтогаз надіслала заперечення на клопотання ліквідатора, в якому просить суд відмовити в задоволенні клопотання ліквідатора ТОВ «Малан Плюс» про:

- затвердження звіту ліквідатора ТОВ «Малан Плюс»;

- ліквідацію ТОВ «Малан Плюс»;

- закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Малан Плюс»;

- затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора в розмірі 77477,00 грн за виконання повноважень ліквідатора за період з 01.09.2023 по 25.01.2024;

- стягнення грошової винагороди ліквідатора в розмірі 597377 грн та перерахування на рахунок ОСОБА_1 пропорційно вимог кредиторів.

В судовому засіданні ліквідатор просив суд задовольнити клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора в розмірі 77 477,00 грн. у справі №903/988/20 про банкрутство ТОВ "МАЛАН ПЛЮС" за виконання повноважень ліквідатора за період з 01.09.2023 по 25.01.2024; про стягнення грошової винагороди ліквідатору.

Представник ГУ ДПС у Волинській області щодо затвердження звіту ліквідатора ТОВ Малан Плюс, ліквідації ТОВ Малан Плюс та закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ Малан Плюс не заперечила. Щодо клопотання ліквідатора Рабана М.Т. затвердження звіту ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатору просила суд відмовити.

Представник ПАТ УКРНАФТА в особі Нафтогазовидобувного управління Полтавнафтогаз в судовому засіданні в режимі відеоконференції просила в задоволенні клопотання ліквідатора відмовити, з підстав викладених у запереченнях від 20.02.2024.

У визначений судом день та час представники кредиторів Антимонопольного комітету України та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши представників кредиторів та ліквідатора, дослідивши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне.

Відповідно ч.1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого визначається в розмірі:

5 відсотків вартості стягнутого на користь боржника майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб;

3 відсотки суми погашених вимог кредиторів.

Додаткова винагорода не сплачується арбітражному керуючому у разі, якщо вимоги забезпеченого кредитора погашаються у зв`язку з продажем такому кредитору майна, що забезпечує його вимоги.

Право вимоги додаткової грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого з дня фактичного надходження до боржника стягнутого на його користь майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб, або з дня фактичного надходження коштів на рахунок боржника, які спрямовуються на погашення вимог кредиторів.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.

Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 11.07.2023 звіт арбітражного керуючого Рабана М.Т. про нарахування і виплату грошової винагороди ліквідатора у справі №903/988/20 про банкрутство ТОВ «Малан Плюс» (за період з 08.06.2021 по 31.03.2023 включно) в загальному розмірі 419400,00 грн. затверджено.

Ухвалою суду від 28.11.2023 звіт арбітражного керуючого Рабана М.Т. про нарахування і виплату грошової винагороди ліквідатора у справі №903/988/20 про банкрутство ТОВ «Малан Плюс» (за період з 01.04.2023 по 31.08.2023 включно) в загальному розмірі 100500,00 грн затверджено.

Арбітражним керуючим Рабаном М.Т. нарахована основна грошова винагорода за час здійснення арбітражним керуючим повноважень ліквідатора у справі №903/988/20 та відшкодування витрат в сумі 597377,00 грн за період з 08.06.2021 по 25.01.2024.

Основна грошова винагорода арбітражному керуючому не виплачувалася.

У відповідності до частини 6 статті 30 Кодексу України з питань банкрутства, звіт про нарахування та виплату грошової винагороди доводиться до відома кредиторів та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Зборами комітету кредиторів звіт про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора затверджено не було.

Неприйняття зборами кредиторів (комітетом кредиторів) рішення щодо схвалення або погодження звітів арбітражного керуючого не позбавляє господарський суд права розглянути їх самостійно. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №5019/2862/11, від 04.06.2019 у справі №Б-24/172-09, постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі №11/5025/46/12.

Згідно звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу ТОВ Мала Плюс у останнього відсутні кошти та майнові активи, від продажу яких можна було б здійснити оплату основної грошової винагороди та відшкодувати витрати арбітражного керуючого в повному об`ємі.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Оплата послуг арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень, є обов`язковою та є платою за працю арбітражного керуючого.

Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 7 ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється; кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997) ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

За відсутності діяльності боржника, відсутності майна банкрута, відшкодування вказаних витрат має бути покладено на кредитора, а також і на всіх інших виявлених кредиторів у такій справі - пропорційно визнаних вимог кожного у справі. При цьому, законодавець не ставить вказаний порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство боржника, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організації тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Таким чином, Кодексом визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Згідно з абзацом 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

У разі недостатності майна боржника для виплати грошової винагороди арбітражному керуючому, грошова винагорода покладається пропорційно до вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду №17/05/5026/275/2012 від 06.06.2018.

Надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.

Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

При цьому, можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов`язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи.

З огляду на викладене, відмінність боржників яка виражається у різному статусі юридичних та фізичних осіб і застосування до них різних процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, жодним чином не може нівелювати право арбітражного керуючого на отримання передбаченої законом винагороди та на відшкодування його витрат (Постанова КГС у складі ВС від 14.12.2021 у справі № 902/626/20).

Якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав.

Така практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011).

Таким чином, оплату послуг арбітражного керуючого, який виконував повноваження ліквідатора банкрута в сумі 597377,00 грн. підлягають оплаті за рахунок кредиторів Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, ПАТ УКРНАФТА в особі Нафтогазовидобувного управління Полтавнафтогаз, Антимонопольного комітету України та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Разом з цим, кредитор - Головне управління ДПС у Волинській області, при поданні заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ Малан Плюс внесло на депозитний рахунок Господарського суду Волинської області у відповідності до платіжного доручення №2349 від 30.12.2020 - 42507,00 грн, як авансування винагороди арбітражному керуючому.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.06.2021 звіт арбітражного керуючого Рабана М.Т. про нарахування і виплату грошової винагороди у справі №903/988/20 про банкрутство ТОВ «Малан Плюс» (за період з 09.02.2021 по 08.06.2021 включно) в загальному розмірі 71657,00 грн. затверджено та сплачено розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Малан Плюс» арбітражному керуючому Рабану Микиті Тарасовичу основну грошову винагороду за період з 09.02.2021 по 08.06.2021 включно, в розмірі 42507,00 грн., за виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Малан Плюс» в справі №903/988/20, за рахунок коштів, внесених Головним управлінням ДПС у Волинській області на депозитний рахунок Господарського суду Волинської області у відповідності до платіжного доручення №2349 від 30.12.2020 на суму 42507,00 грн.

Розмір вимог кредиторських вимог становить:

- Головне управління ДПС у Волинській області 5561087,87 грн., що становить 11% від загальної суми кредиторських вимог;

- ПАТ УКРНАФТА в особі Нафтогазовидобувного управління Полтавнафтогаз 40686937,20 грн., що становить 80% від загальної суми кредиторських вимог;

- Антимонопольний комітет України 690059,96 грн, що становить 1% від загальної суми кредиторських вимог;

- Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) 4072779,72 грн., що становить 8% від загальної суми кредиторських вимог.

З врахуванням викладеного, ліквідатор просить стягнути грошову винагороду ліквідатора в розмірі 597377 грн. та перерахувати на рахунок ОСОБА_1 пропорційно вимог кредиторів у наступному розмірі:

- з кредитора Головне управління ДПС у Волинській області 65711,47 грн., що становить 11%;

- з кредитора ПАТ УКРНАФТА в особі Нафтогазовидобувного управління Полтавнафтогаз 477901,6 грн., що становить 80%;

- з кредитора Антимонопольний комітет України 5973,77 грн., що становить 1%;

- з кредитора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 47790,16 грн., що становить 8%.

Поданими розрахунком, який узгоджується судом арбітражний керуючий підтвердив правильність нарахування грошової винагороди відповідно до ставок мінімальної заробітної плати у відповідні періоди.

Суд вважає необхідним зазначити, що оплата послуг арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, є обов`язковою та є платою за працю арбітражного керуючого. Клопотання арбітражного керуючого про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому в якості оплати праці арбітражного керуючого за виконання ним обов`язків ліквідатора майна у справі є законним та обґрунтованим та підлягає затвердженню на суму 77477,00 грн. за період з 01.09.2023 по 25.01.2024.

Також, господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ліквідатора про пропорційне стягнення з кредиторів суми основної грошової винагороди в якості оплати праці арбітражного керуючого за виконання ним обов`язків ліквідатора.

Відтак суд вважає, що сума грошової винагороди арбітражного керуючого в розмірі 597377,00 грн., підлягає стягненню з кредиторів шляхом постановлення ухвали про стягнення цієї суми на користь арбітражного керуючого Рабана М.Т.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються:

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;

вимоги кредиторів за договорами страхування;

витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, судом не встановлено обставин, які б свідчили про заперечення або оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю МАЛАН Плюс арбітражного керуючого Рабана М.Т., що свідчили б про неналежне виконання ним своїх обов`язків.

Не ставилось кредитором також питання щодо усунення арбітражного керуючого Рабана М.Т., від виконання своїх обов`язки, хоча КУзПБ передбачає право кредиторів реагувати на дії чи бездіяльність ліквідатора при здійсненні ліквідаційної процедури.

Судом також взято до уваги, що матеріали справи не містять та кредиторами не надано доказів, що ліквідатором при здійсненні ліквідаційної процедури не виконано вимоги, передбачені КУзПБ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання арбітражного керуючого Рабана М.Т. про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у справі №903/988/20 про банкрутство ТОВ «Малан Плюс» та стягнення на користь ліквідатора Рабана Микити з Головного управління ДПС у Волинській області грошову винагороду в розмірі 65711,47 грн, з ПАТ УКРНАФТА в особі Нафтогазовидобувного управління Полтавнафтогаз грошову винагороду в розмірі 477901,60 грн, з Антимонопольного комітету України грошову винагороду в розмірі 5973,77 грн, з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) грошову винагороду в розмірі 47790,16 грн.

Суд не приймає до уваги пояснення представників кредиторів щодо відмови у стягненні грошової винагороди ліквідатора з огляду на наступне.

Повноваження ліквідатора у справі про банкрутство, що встановлені ст. 61 КУзПБ, спрямовані на формування ліквідаційної маси банкрута, вчинення інших дій щодо управління та розпорядженням майном банкрута, а також продаж майна в процедурі ліквідації.

Як зазначив ліквідатор у звіті, відсутність будь-яких майнових активів боржника встановлена як в процедурі розпорядженням майном так і в процедурі ліквідації, що судом перевірено під час дослідження письмових доказів по справі.

Суд бере до уваги послідовні висновки ВС у складі КГС про те, що відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, про те, що кредитор, беручи участь у справі про банкрутство, повинен розуміти і усвідомлювати про те, що робота арбітражного керуючого повинна бути оплачена.

При цьому, при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що ані комітет кредиторів, ані окремі кредитори не звертались до господарського суду з питанням про оцінку діяльності арбітражного керуючого Рабана М.Т. при виконанні ним повноважень ліквідатора боржника. Будь - яких скарг на дії арбітражного керуючого Рабана М.Т. при виконанні обов`язків ліквідатора ТОВ «Малан Плюс» до господарського суду від кредиторів не надходило.

Приймаючи до уваги поведінку членів комітету кредиторів, наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись завданням господарського судочинства, враховуючи виконання арбітражним керуючим Рабаном М.Т. покладених на нього обов`язків ліквідатора згідно чинного законодавства, подання до суду звітів про проведену роботу у ліквідаційній процедурі з відповідними доказами проведеної роботи та відсутність заперечень членів комітету кредиторів до поданих ліквідатором звітів про проведену роботу, перевіривши поданий розрахунок грошової винагороди та понесених витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання арбітражного керуючого та затвердження арбітражному керуючому звіту про нарахування основної грошової винагороди ліквідатора за період з 01.09.2023 по 25.01.2024 включно в загальному розмірі 77477,00 грн.

Як убачається із приписів статей 12, 30 КзПБ, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі.

Тож суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав.

Така практика залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.

Отже, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі, на цьому наголосила Велика плата ВС у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011.

Інші доводи та заперечення ініціюючого кредитора судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством, та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У своїй постанові від 22.03.2021 у справі №30/340"б" Північно-західний апеляційний господарський суд вказав, що ліквідатор виконує свої повноваження на постійній основі протягом всього терміну ліквідаційної процедури, а фактично виконана ним робота має оцінюватись комітетом кредиторів на підставі періодичних звітів ліквідатора. При цьому, в разі неналежного виконання своїх повноважень, кредитори мають право винести відповідні питання на розгляд господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутства шляхом подання відповідної скарги.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Керуючись ст.ст. 30, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Клопотання ліквідатора Рабана М.Т. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, задовольнити.

2. Звіт арбітражного керуючого Рабана М.Т. про нарахування і виплату грошової винагороди ліквідатора у справі №903/988/20 про банкрутство ТОВ «Малан Плюс» (за період з 01.09.2023 по 25.01.2024 включно) в загальному розмірі 77477,00 грн затвердити.

3. Стягнути з кредитора Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл.,м. Луцьк, Київський майдан, 4, ЄДРПОУ 44106679) на користь ліквідатора Рабана Микити Тарасовича (ІПН НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 у ПАТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ», МФО 380281, код ЄДРПОУ 33695095) грошову винагороду в розмірі 65711,47 грн (шістдесят п`ять тисяч сімсот одинадцять гривень 47 коп).

4. Стягнути з кредитора ПАТ УКРНАФТА (провулок Несторівський,3-5, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління Полтавнафтогаз (вул.Монастирська,12, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 22525915) на користь ліквідатора Рабана Микити Тарасовича (ІПН НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 у ПАТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ», МФО 380281, код ЄДРПОУ 33695095) грошову винагороду в розмірі 477901,60 грн (чотириста сімдесят сім тисяч дев`ятсот одна гривня 60 коп).

5. Стягнути з кредитора Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, 03035 ЄДРПОУ 00032767) на користь ліквідатора Рабана Микити Тарасовича (ІПН НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 у ПАТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ», МФО 380281, код ЄДРПОУ 33695095) грошову винагороду в розмірі 5973,77 грн (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят три гривні 77 коп).

6. Стягнути з кредитора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (пл.Шашкевич,1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43317547) на користь ліквідатора Рабана Микити Тарасовича (ІПН НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 у ПАТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ», МФО 380281, код ЄДРПОУ 33695095) грошову винагороду в розмірі 47790,16 грн (сорок сім тисяч сімсот дев`яносто гривень 16 коп).

7. На виконання пунктів 3-6 резолютивної частини ухвали суду видати накази.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали суду підписано 22.02.2024.

Суддя І. О. Гарбар