Рішення

від 17.01.2024 по справі 908/2843/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/172/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 Справа № 908/2843/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області, (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

позивач 1 Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 65)

позивач 2 Вільнянська міська рада, (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 4)

до відповідача 1 Вільнянського районного споживчого товариства, (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Соборна (кол. Леніна), буд. 35)

до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця Мурки Івана Анатолійовича, ( АДРЕСА_1 )

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від прокуратури Якушева Я.А., на підставі службового посвідчення № 075809 від 01.03.2023;

від позивача 1 не з`явився;

від позивача 2 не з`явився;

від відповідача 1 Ведмедовська Г.О., на підставі довіреності № б/н від 03.10.2023 (адвокат) (в режимі відеоконференції);

від відповідача 2 не з`явився;

11.09.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 54-8154ВИХ23 від 05.09.2023 (вх. № 3083/08-07/23 від 11.09.2023) Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, м. Запоріжжя та Вільнянської міської ради, м. Вільянсньк Запорізького району Запорізької області до Вільнянського районного споживчого товариства, м. Вільянсньк Запорізького району Запорізької області і до Фізичної особи-підприємця Мурки Івана Анатолійовича, м. Вільянсньк Запорізького району Запорізької області про:

1) визнання недійсним договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, укладеного між Вільнянським районним споживчим товариством і Фізичною особою-підприємцем Муркою Іваном Анатолійовичем;

2) зобов`язання Фізичну особу-підприємця Мурку Івана Анатолійовича повернути Вільнянському районному споживчому товариству майно, передане за договором оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, а саме: протирадіаційне укриття № 29658 площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, буд. 35 у м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області, шляхом підписання акту прийому-передачі захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 29658 площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, буд. 35 у м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 справу № 908/2843/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2843/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/172/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.10.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2843/23 до 18.12.2023, підготовче засідання відкладалося на 20.11.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.11.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/2843/23, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 18.12.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2023 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.01.2024.

В судове засідання 17.01.2024 з`явилися представники прокуратури та відповідача 1, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 17.01.2024 приєднався представник відповідача 1. Представник прокуратури приймав участь в судовому зсіданні 17.01.2024 безпосередньо в залі суду.

В судовому засіданні 17.01.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Представники позивачів 1 і 2 та відповідача 2, так само як і відповідач 2 особисто, в судове засідання 17.01.2024 у справі № 908/226/23 не з`явилися.

В матеріалах справи № 908/2843/23 наявне Клопотання/заява Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 18.12.2023, (вх. № 27004/08-08/23 від 18.12.2023), якою позивач 1 підтримує вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, укладеного між Вільнянським районним споживчим товариством і Фізичною особою-підприємцем Муркою Іваном Анатолійовичем, а також просить суд розглянути справу № 908/2843/23 без участі в судових засіданнях уповноваженого представника Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області.

Позивач 2 в судове засідання 17.01.2024 не з`явився без повідомлення суду про поважність причин своєї неявки.

В матеріалах справи № 908/2843/23 також наявна Заява Фізичної особи-підприємця Мурки Івана Анатолійовича вих. № б/н від 17.11.2023 (вх. № 24660/08-08/23 від 17.11.2023), в якій відповідач 2 заперечує проти позовних вимог прокурора та вважає їх безпідставними, просить суд просить розглядати справу № 908/2843/23 без його участі в судових засіданнях.

Згідно приписів ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Однією із найважливіших гарантій забезпечення захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист безпосередньо в Основному законі України.

Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 17.01.2024 за відсутністю позивачів 1 і 2 та відповідача 2, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені прокурором вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст., ст. 202, 203, 215 ЦК України, ст., ст. 4, 7, 17, 17-1, 32, 66, 67, 68 Кодексу цивільного захисту України, ст.. 193 ГК України. Мотивуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що: відповідно до інформації Запорізької обласної державної адміністрації від 01.08.2023 № 08046/08-46 на обліку у Запорізькій області перебуває захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття, обліковий № 29658, що розташоване на території Вільнянської територіальної громади за адресою: Запорізька область м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 35, форма власності приватна. Згідно листа Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області від 20.07.2023 № 02-02-08/212 захисна споруда з обліковим № 29658, що розташована по вул. Соборна, 35, зареєстрована у Книзі обліку захисних споруд цивільного захисту, розташованих на теорії Вільнянської міської територіальної громади (протирадіаційних укриттів) різних форм власності, протягом 2022-2023 років вказана захисна споруда з обліку фонду захисних споруд не знімалася. Як свідчить інформація з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно за адресою: вул. Соборна, буд. 35, м. Вільнянськ, Запорізька область, літ. А-1 (складові частини об`єкта нерухомого майна: гараж літ. Б, вбиральня літ. В, ворота № 3, ворота № 2, замощення літ. І) належить Вільнянському районному споживчому товариству на підстав свідоцтва про право власності № 10426855 від 08.10.2013. Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 251, що зберігається в архіві ТОВ «ЗМБТІ», до складу будівлі літ. А-1, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 35, включено підвал, загальною площею 440,5 кв.м., внутрішньою площею 340,9 к.м. Згідно з Технічним паспортом на захисну споруду цивільного захисту з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 35, (інвентаризаційна справа № ВН/ПУ-0624/20) у підвал одноповерхової будівлі літ. А-1 вбудовано захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 29658, яке займає приміщення № 2 площею 83,5 кв.м. та № 3 площею 7,4 кв.м., що відповідає тим самим приміщенням за номерами у матеріалах інвентаризаційної справи № 251. Таким чином, власником і балансоутримувачем одноповерхової будівлі з підвалом будівля літ А-1 за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 35, в якій розташована захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття обліковий № 29658 є Вільнянське районне споживче товариство (відповідач 1). 07.04.2023 між відповідачем 1 та Фізичною особою-підприємцем Муркою Іваном Анатолійовичем (відповідач 2) укладено договір б/н оренди захисних споруд цивільного захисту, за умовами якого відповідач 2 отримав на строк з 07.04.2023 до 07.04.2025 право користування захисною спорудою цивільного захисту протирадіаційним укриттям № 2968 площею 83,5 кв.м., розташованою за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 35, що перебуває на балансі відповідача 1, для розміщення кафе. Отже, прокурором встановлено, що в умовах введення в Україні воєнного стану, повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, вказане протирадіаційне укриття використовується для господарської діяльності, що є порушенням вимог законодавства України у сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд). З урахуванням викладеного, з огляду на приписи ч. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, ст., ст. 203, 15, 16 ЦК України оспорюваний договір б/н оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023 підлягає визнанню судом недійсним, а відповідач 2 зобов`язаний повернути відповідачу 1 захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття обліковий № 29658, що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 35. Саме такий спосіб судового захисту, на думку прокурора, є найбільш ефективним у даних спірних правовідносинах для захисту інтересів держави. На підставі зазначеного, прокурор просив суд позов задовольнити повністю. Також прокурор просив суд покласти на відповідачів 1 і 2 судові витрати зі сплати судового збору.

17.01.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від прокурора надійшла Заява вих. № б/н сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 16.01.2024, (вх. № 1092/0-08/24 від 17.01.2024) про закриття провадження у справі № 908/2843/23 в частині позовних вимог про зобов`язання Фізичну особу-підприємця Мурку Івана Анатолійовича повернути Вільнянському районному споживчому товариству майно, передане за договором оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, а саме: протирадіаційне укриття № 29658 площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, буд. 35 у м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області, шляхом підписання акту прийому-передачі захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 29658 площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, буд. 35 у м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області, за відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог. Подана заява мотивована тим, що 04.10.2023 між відповідачем 1 (Орендодавець) та відповідачем 2 (Орендар) укладено додаткову угоду № 1 до договору б/н оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати даний договір за взаємною згодою. Орендар повинен звільнити орендоване майно протягом 30 днів, починаючи з наступного дня після набрання чинності додаткової угоди. 18.10.2023 між відповідачем 1 та відповідачем 2 підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендар повертає, а Орендодавець приймає із користування нерухоме майно загальною площею 83,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Вільнянськ, вул. Соборна, 35 Запорізького району Запорізької області. Крім того, відповідно до Акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 29658 від 08.01.2024, складеного головним енергетиком Вільнянського РСТ Жежерею А.І., головним інспектором ВЗНЗС ЗРУ ГУ ДСНС України у Запорізькій області Шпаком Р.М., ДОПСП ВнП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Жафарським В.О. у присутності голови правління Вільнянського районного споживчого товариства Баришнікова С.В., захисна споруда не використовується для господарських потреб та оцінюється як обмежено готове до використання за призначенням. В цій же заяві прокурор наполягає на задоволені судом вимоги про визнання недійсним договору б/н оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, укладеного між Вільнянським районним споживчим товариством і Фізичною особою-підприємцем Муркою Іваном Анатолійовичем.

Позивач 1 по відмову від позову прокурора не заявив, в Клопотанні/заяві вих. № б/н, сформованій в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 18.12.2023, (вх. № 27004/08-08/23 від 18.12.2023) підтримує вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, укладеного між Вільнянським районним споживчим товариством і Фізичною особою-підприємцем Муркою Іваном Анатолійовичем та просить суд їх задовольнити.

Позивач 2 проти позову прокурора не заперечив, письмових пояснень по суті спору суду не надав.

Відповідач 1 письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки суду не надав, проте через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС Вільнянським районним споживчим товариством подані суду Письмові пояснення (вх. № 21055/08-08/23 від 04.10.2023, № 21307/08-08/23 від 09.10.2023 і № 480/08-08/24 від 09.01.2024), з яких слідує, що 28.09.2023 Вільнянським районним споживчим товариством на адресу відповідача 2 разом із супровідним листом № 49 від 01.09.2023 направлено додаткову угоду № 1 до договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, якою відповідач 1 на підставі п. 37 договору запропонував відповідачу 2 розірвати договір оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, та акт приймання-передачі. У зв`язку із тим, що ФОП Мурка Іван Анатолійович перебуває на службі в ЗСУ, додаткова угода № 1 до договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023 підписана сторонами лише 04.10.2023, а 18.10.2023 відповідачем 1 і відповідачем 2 підписаний акт приймання-передачі, яким оформлено повернення із орендного користування відповідача 2 до Вільнянського районного споживчого товариства нерухоме майно загальною площею 83,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Вільнянськ, вул. Соборна, 35 Запорізького району Запорізької області. Таким чином, предмет спору у даній справі в частині вимог про зобов`язання ФОП Мурку Івана Анатолійовича повернути Вільнянському районному споживчому товариству майно, передане за договором оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, а саме: протирадіаційне укриття № 29658 площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, буд. 35 у м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області, шляхом підписання акту прийому-передачі наразі відсутній. Проте, прокурор від позовних вимог не відмовився. У зв`язку із цим відповідач 1 просить суд врахувати, що у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Отже, відповідач 1 вважає, що обраний прокурором спосіб захисту прав у цій справі є неефективним. Для належного обґрунтування ефективності обраного прокурором способу захисту прав держави, останній має довести не тільки факт здійснення порушення, а й довести доцільність такого захисту. Таким чином, враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, відповідач 1 вважає, що враховуючи останню практику Верховного Суду в аналогічних спорах, обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави про визнання договору недійсним без вимоги про застосування наслідків недійсності правочину не є належним способом захисту, оскільки не призводить до поновлення майнових прав позивача, а тому є окремою підставою для відмови в позові. На підставі викладеного, відповідач 1 просить суд в задоволенні позову відмовити.

Прокурором подані суду Письмові пояснення щодо доводів відповідача 1 (вх. № 22094/08-08/23 від 17.10.2023, № 22219/08-08/23 від 18.10.2023 і № 1085/08-08/24 від 17.01.2024), в яких прокурор просить суд врахувати, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Згідно усталеної удової практики якщо предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнаний недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета. Оспорюванй договір оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023 на момент укладення суперечить ч., ч. 13, 14 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, та Вимогам щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018, та підлягає визнанню судом недійсним.

Відповідач 2 письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки суду не надав, проте в Заяві вих. № б/н від 17.11.2023 (вх. № 24660/08-08/23 від 17.11.2023) відповідач 2 зазначив, що заперечує проти позовних вимог прокурора, вважає їх безпідставними та просить суд в позові відмовити.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення прокурора і представника відповідача 1, суд

УСТАНОВИВ

Відповідно до листа Запорізької обласної військової адміністрації «Про надання інформації щодо протирадіаційних укриттів на території Вільнянської громади» від 01.08.2023 № 08046/08-46 на обліку в м. Вільнянськ Запорізької області перебуває захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття, обліковий № 29658, що розташоване на території Вільнянської територіальної громади за адресою: Запорізька область м. Вільнянськ, вул. Соборна (кол. Леніна), буд. 35, форма власності приватна, балансоутримувач Вільнянське районне споживче товариство (відповідач 1 у справі).

Згідно листа Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області від 20.07.2023 № 02-02-08/212 «Про надання інформації» захисна споруда з обліковим № 29658, що розташована по вул. Соборна, 35, зареєстрована у Книзі обліку захисних споруд цивільного захисту, розташованих на теорії Вільнянської міської територіальної громади (протирадіаційних укриттів) різних форм власності. Протягом 2022-2023 років вказана захисна споруда з обліку фонду захисних споруд не знімалася.

Інформаційна довідка № 336409911 від 21.062023 з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна свідчить, що право власності на нерухоме майно за адресою: вул. Соборна, буд. 35, м. Вільнянськ, Запорізька область, тип об`єкта: будівля, літ. А-1, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 451,0 кв.м., (складові частини об`єкта нерухомого майна: гараж літ. Б, вбиральня літ. В, ворота № 3, ворота № 2, замощення літ. І) належить Вільнянському районному споживчому товариству на підстав свідоцтва про право власності № 10426855 від 08.10.2013.

Відповідно до матеріалів Інвентаризаційної справи № 251, що зберігається в архіві ТОВ «ЗМБТІ», а саме викопіювання зі схем плану будівельного кварталу, оціночних актів, експлікації внутрішніх площ до плану будівлі, до складу будівлі літ. А-1, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 35, включено підвал, загальною площею 440,5 кв.м., внутрішньою площею 340,9 к.м.

На замовлення Вільнянського районного споживчого товариства інженером з інвентаризації нерухомого майна експертом Золотарьовим С.А. станом на 24.06.2020 виготовлено Технічний паспортом на захисну споруду цивільного захисту з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 35, (інвентаризаційна справа № ВН/ПУ-0624/20).

Згідно з вказаним Технічним паспортом у підвал одноповерхової будівлі літ. А-1, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 35, вбудовано захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 29658, яке займає приміщення № 2 площею 83,5 кв.м. та № 3 площею 7,4 кв.м., що відповідає тим самим приміщенням за номерами у матеріалах Інвентаризаційної справи № 251.

Таким чином, матеріали справи свідчать та сторонами справи не оспорюється, що власником і балансоутримувачем одноповерхової будівлі з підвалом будівля літ А-1 за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 35, в якій розташована захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття, обліковий № 29658 є Вільнянське районне споживче товариство (відповідач 1).

З фактичних обставин справи судом з`ясовано, що 07.04.2023 між Вільнянським районним споживчим товариством (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Муркою Іваном Анатолійовичем (відповідач 2 у справі, Орендар) укладено Договір оренди захисних споруд цивільного захисту (далі а тестом Договір), предметом якого є захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 29658, площею 83,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Вільнянськ, вул. Соборна, 35, що перебуває на балансі Вільнянського районного споживчог товариства. (п. 1 Договору)

Згідно з п. 2 Договору відповідно до ст. 32 Кодексу цивільного захисту України захисна споруда передається в оренду з метою кафе.

Пунктами 3 і 4 Договору передбачено, що факт передачі Орендарю захисної споруди оформлюється актом приймання-передачі захисної споруди, який підписується сторонами. Акт приймання-передачі захисної споруди є невід`ємною частиною Договору. Орендар набуває право на користування захисною спорудою з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі захисної споруди, якщо інше не встановлено Договором.

Матеріали справи свідчать, що 07.04.2023 відповідачем 1 та відповідачем 2 складений і підписаний Акт приймання-передачі, яким засвідчений факт передачі Орендодавцем та приймання Орендарем в оренду протирадіаційного укриття № 2968, площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 35.

За умовами п. 31 Договору він укладений на строк два роки та діє з 07.04.2023 до 07.04.2025 включно.

Згідно з п. 37 Договір розривається у разі: - виключення захисної споруди з фонд захисних споруд цивільного захисту; купівлі орендованої захисної споруди орендарем (для захисних споруд цивільного захисту, що перебувають у приватній власності); - знищення орендованої захисної споруди; - за згодою сторін або за рішенням суду.

У разі припинення або розірвання Договору захисна споруда, у випадках передбачених пунктом 37 цього Договору, повертається Орендарем Орендодавцю протягом трьох робочих днів. Захисна споруда вважається повернутою Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. (п., п. 37, 40 Договору)

В межах кримінального провадження № 42023082060000003 від 02.01.2023 за ч. 1 ст. 367 КК України за участю спеціаліста головного інспектора Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Запорізького РУ ГУ ДСНС України у Запорізькій області Шпака Р.М. 19.07.2023 проведено огляд приміщення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття, обліковий № 29658, що розташоване в підвалі адміністративної будівлі літ. А-1 за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Соборна буд. 35, та встановлено, що приміщення захисної споруди на момент огляду використовується як кафе-бар «White Hope».

Вищезазначені обставини, на думку прокурора, свідчать про те, що оспорюваний Договір оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023 є таким, що суперечить ч., ч. 8, 13, 14 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, та Вимогам щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.

З урахуванням викладеного, прокурор звернувся до суду з позовом у даній справі про:

1) визнання недійсним на підставі положень ст., ст. 203, 215, 216 ЦК України Договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, укладеного між Вільнянським районним споживчим товариством і Фізичною особою-підприємцем Муркою Іваном Анатолійовичем;

2) зобов`язання Фізичну особу-підприємця Мурку Івана Анатолійовича повернути Вільнянському районному споживчому товариству майно, передане за договором оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, а саме: протирадіаційне укриття № 29658 площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, буд. 35 у м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області, шляхом підписання акту прийому-передачі захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 29658 площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, буд. 35 у м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області.

В ході судового розгляду справи відповідачами 1 і 2 та прокурором повідомлено суду наступні фактичні обставини:

28.09.2023 Вільнянським районним споживчим товариством на адресу відповідача 2 разом із супровідним листом № 49 від 01.09.2023 направлено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, якою відповідач 1 на підставі п. 37 Договору запропонував відповідачу 2 розірвати Договір оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023. До вказаного листа відповідачем 1 додавався також акт приймання-передачі.

04.10.2023 між відповідачем 1 (Орендодавець) та відповідачем 2 (Орендар) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати даний Договір за взаємною згодою.

Відповідно до п., п. 2, 3 Додаткової угоди № 1 від 04.10.2023 Орендар повинен звільнити орендоване майно протягом 30 днів, починаючи з наступного дня після набрання чинності Додатковою угодою. Майно вважається фактично переданим з оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

За умовами п., п. 5, 6 Додаткової угоди № 1 від 04.10.2023 з моменту набрання чинності цієї Додаткової угоди зобов`язання сторін, що виникли з Договору, припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли із Договору. Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання та є невід`ємною частиною Договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023.

18.10.2023 між відповідачем 1 та відповідачем 2 підписаний Акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендар повертає, а Орендодавець приймає із користування нерухоме майно загальною площею 83,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Вільнянськ, вул. Соборна, 35 Запорізького району Запорізької області. Технічний і пожежний стан майна задовільний.

Відповідно до Акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 29658 від 08.01.2024, складеного головним енергетиком Вільнянського РСТ Жежерею А.І., головним інспектором Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Запорізького РУ ГУ ДСНС України у Запорізькій області Шпаком Р.М., ДОПСП ВнП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Жафарським В.О. у присутності голови правління Вільнянського районного споживчого товариства Баришнікова С.В., захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття, обліковий № 29658, що розташоване в підвалі адміністративної будівлі літ. А-1 за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Соборна буд. 35, не використовується для господарських потреб та оцінюється як обмежено готове до використання за призначенням.

З урахуванням викладеного прокурором подано суду заяву про закриття провадження у справі № 908/2843/23 в частині позовних вимог про зобов`язання Фізичну особу-підприємця Мурку Івана Анатолійовича повернути Вільнянському районному споживчому товариству майно, передане за договором оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, а саме: протирадіаційне укриття № 29658 площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, буд. 35 у м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області, шляхом підписання акту прийому-передачі захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 29658 площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, буд. 35 у м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області, за відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Разом із тим, прокурор наполягає на розгляді судом по суті та задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, укладеного між Вільнянським районним споживчим товариством і Фізичною особою-підприємцем Муркою Іваном Анатолійовичем.

Заперечуючи проти позову в цій частині позовних вимог, відповідач 1 мотивує свою позицію тим, що обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави про визнання Договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023 недійсним без вимоги про застосування наслідків недійсності цього правочину не є належним способом захисту, оскільки не призводить до поновлення майнових прав позивача, що є окремою підставою для відмови в позові.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.

Приписами ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 ГПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На підставі ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

З позовної заяви вбачається, що вона має на меті комплексний захист інтересів Вільнянської міської територіальної громади Запорізької області, особливо в умовах введення в Україні воєнного стану та повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, порушених внаслідок укладення оспорюваного правочину.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії», рішення від 01.04.2010 у справі «Корольов проти Росії»).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, поєднання місцевих і державних інтересів.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено повноваження зі здійснення захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним оспорюваного правочину, як такого, що суперечить цивільному законодавству України, є Вільнянська міська рада.

Невід`ємною частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень. При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

За приписами п., п. 1, 23-29 ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції Фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, об`єкти цивільної оборони (цивільного захисту).

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Статтею 4 Кодексу цивільного захисту України визначено, що цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Конституцією України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю.

Згідно із ст. 27 Конституції України, кожна людина має невід`ємне право на життя, обов`язок держави - захищати життя людини.

Також, відповідно до положень Конституції України державна політика повинна спрямовуватися на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави полягають у необхідності здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на території України з 24.02.2022 на 30 діб введено воєнний стан, який наразі продовжений відповідними до 13.0.2024 включно

Таким чином, в розрізі питання представництва прокурором інтересів держави при зверненні до суду з даним позовом, суд враховує, що наразі актуальним є питання належного використання захисних споруд цивільного захисту.

Враховуючи правову природу захисних споруд, використання захисної споруди для господарських потреб в особливих умовах не забезпечує виконання державної функції цивільного захисту населення, яке є пріоритетною в умовах воєнного стану, що призводить до порушення встановлених державою гарантій забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я під час військової агресії.

Згідно з Положенням про єдину державну систему цивільного захисту, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 № 11, безпосереднє керівництво діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту здійснює Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п., п. 10, 16 ч. 2 ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює безпосереднє управління заходами з переведення єдиної державної системи цивільного захисту з режиму функціонування в мирний час на функціонування в умовах особливого періоду; реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд.

Частиною 1 статті 32 цього Кодексу закріплено, що контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

У відповідності до п. 3 Положення про Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, що затверджене наказом ДСНС від 04.0.2013 № 3, основним завданням Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на відповідній території є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).

У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

З матеріалів справи вбачається, що Вільнянська міська рада уповноважена державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, але такого захисту фактично не здійснювала.

Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області також не здійснювалися заходи спрямовані на повернення Орендарем протирадіаційного укриття № 29658 його Балансоутримувачу.

Отже, з боку органів, уповноважених державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту - до суду позов не пред`являвся.

Згідно з абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Запорізькою обласною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Вільнянської міської ради та Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області були скеровані листи про порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом стосовно їх захисту.

Листами виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 18.08.2023 № 02-02-08/2491 і Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області від 07.06.2023 № 53 002-2632/53 02-2 повідомлено прокуратуру, що заходи реагування шляхом пред`явлення позову до суду не вживалися.

Таким чином, позивачами 1 і 2 у даній справі належних заходів щодо захисту інтересів держави не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноважених суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора, що внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позову у цій справі.

Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та попередньо, до пред`явлення позову, повідомлено позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Cтаття 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду у цій справі, прокурор посилався на ст., ст. 203, 509 ЦК України, ст. 193 ГК України та просив визнати оспорювані правочини недійсним.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього ж Кодексу.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 зазначила, що, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Аналогічні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 394/301/19.

Зокрема, Верховний Суд у цій постанові звернув увагу на те, що відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтування позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і свобод чи інтересів осіб.

Суд також зазначив, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсним, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У зв`язку з цим Верховний Суд дійшов висновку, що якщо предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнаний недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета.

Однією з вимог прокурора у даній справі є визнання недійсним Договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, укладеного між Вільнянським районним споживчим товариством і Фізичною особою-підприємцем Муркою Іваном Анатолійовичем

Як зазначає прокурор, вказаний договір суперечить ч., ч. 8, 13, 14 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, та Вимогам щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.

У статті 3 Конституції України унормовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У 2012 році прийнято Кодекс цивільного захисту України (далі - Кодекс) який регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Пунктом 14 частини 1 статті 2 Кодексу визначено, що захисні споруди цивільного захисту це інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

У статті 7 Кодексу визначено основні принципи здійснення цивільного захисту, серед яких, зокрема, вказано: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності, а також виконання у воєнний час норм міжнародного гуманітарного права; пріоритетність завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій; відповідальність посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Кодексу громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Частиною 1 статті 32 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що до захисних споруд цивільного захисту серед іншого належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Отже, з огляду на наведені норми, суд зауважує, що інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення, зокрема у період воєнного часу, поза сумнівом, є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами власника нерухомого майна.

Статтею 20 Кодексу визначено завдання і обов`язки суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, до яких, серед іншого, належить: забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання; забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту; здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні); забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до Закону як підприємці, виконують заходи цивільного захисту особисто.

Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 32 Кодексу).

Відповідно до частини 7 статті 32 Кодексу вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

Частиною 8 статті 32 Кодексу встановлено, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації)), за рахунок власних коштів.

Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (частина 10 статті 32 Кодексу).

Згідно із частиною 11 статті 32 Кодексу з моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус захисних споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до частини 13 статті 32 Кодексу захисні споруди у мирний час можуть передаватися в оренду для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням цільового призначення таких споруд, крім тих, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (ч. 15 ст. 32 Кодексу).

У разі приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану та в особливий період захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростіші укриття незалежно від форми власності повинні приводитись у готовність до прийому населення у термін, що не перевищує 24 годин, крім захисних споруд цивільного захисту, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням. (частина 16 статті 32 Кодексу)

Пунктом 16 частини 2 статті 17 Кодексу встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту формує та реалізує заходи державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку.

Згідно з пунктами 26, 27, 29 частини 2 статті 19 Кодексу до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить, зокрема, прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Як передбачено частиною 1 статті 47 Кодексу державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, за діяльністю аварійно-рятувальних служб відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини 1 статті 65 Кодексу у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) зокрема щодо суб`єктів господарювання.

У суб`єктів господарювання приватної форми власності органи державного нагляду у сфері цивільного захисту контролюють виконання заходів щодо захисту населення та працівників на випадок надзвичайної ситуації, а також вирішення питань техногенної та пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян (частина 2 статті 65 Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 140 Кодексу особи, винні у порушенні законодавства у сфері цивільного захисту, несуть відповідальність відповідно до закону.

Отже, законодавець визначив систему органів (як державної виконавчої влади, так і місцевого самоврядування), що здійснюють реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, з розмежуванням їх повноважень в залежності від статусу відповідного органу в структурі органів влади в Україні та виходячи із форми власності (державної, комунальної чи приватної) на захисну споруду.

Законодавство не обмежує право власності на об`єкти цивільного захисту лише державною чи комунальною формою, а як видно з наведених вище та згаданих далі по тексту нормативних актів допускається також і приватна власність на зазначені об`єкти.

А також законодавцем визначено вимоги щодо утримання, обліку та використання захисних споруд цивільного захисту, зокрема і тих, що перебувають у приватній власності, запроваджено державний нагляд (контроль) щодо виконання заходів із забезпечення суспільних інтересів у сфері цивільного захисту населення та запроваджено відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (далі Порядок утримання), який визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку.

Пунктом 4 Порядку утримання встановлено, що фонд захисних споруд створюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання відповідно до Кодексу цивільного захисту України.

Згідно із пунктом 9 Порядку утримання, утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. У разі використання однієї захисної споруди кількома суб`єктами господарювання вони беруть участь в її утриманні відповідно до договорів, укладених з балансоутримувачем захисної споруди.

Відповідно до пункту 10 Порядку утримання, балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд, конструкцій і обладнання, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення їх у готовність до використання за призначенням у строк, визначений паспортом захисної споруди, але не більше 12 годин.

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку утримання).

Обліку підлягають усі захисні споруди, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття на території України незалежно від форми власності (пункт 15 Порядку утримання).

Пунктом 20 Порядку утримання встановлено, що паспорт та облікова картка захисної споруди складаються балансоутримувачем після прийняття в експлуатацію завершеної будівництвом захисної споруди або за результатами її технічної інвентаризації як об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до пункту 23 Порядку утримання ДСНС веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд. Електронний облік захисних споруд є спеціальним програмним забезпеченням, яке призначене для збирання, обробки та зберігання інформації про захисні споруди незалежно від форми власності і формується на підставі даних документального обліку захисних споруд. З метою актуалізації електронного обліку захисних споруд, який веде ДСНС, її територіальні органи здійснюють щороку до 1 листопада звірку з документальним обліком захисних споруд, що веде Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації подають щороку до 1 грудня ДСНС узагальнену інформацію про наявний фонд захисних споруд у паперовому та електронному вигляді.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 затверджено Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту (далі Вимоги щодо утримання), якими унормовано питання утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Вимог щодо утримання споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни. Під час експлуатації захисних споруд не допускається виконання заходів, що знижують їх захисні властивості, надійність та безпеку.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Вимог щодо утримання, утримання та експлуатація ПРУ здійснюється з урахуванням загальних вимог до утримання та експлуатації фонду захисних споруд, наведених у розділі ІІ цих Вимог.

Підпунктом 2 пункту 2 розділу VІ Вимог щодо утримання встановлено, що оцінка стану готовності захисних споруд здійснюється, серед іншого, у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд. За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.

Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 розділу VІ Вимог щодо утримання).

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 розділу VІ Вимог щодо утримання, під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди, справність ДЕС, експлуатація в режимі захисної споруди протягом 6 годин з перевіркою роботи в режимі чистої вентиляції і фільтровентиляції (у сховищах).

За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням (підпункт 9 пункту 2 розділу VІ Вимог щодо утримання).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 затверджено також Вимоги щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - Вимоги щодо обліку).

Відповідно до пункту 1 Вимог щодо обліку, ведення обліку фонду захисних споруд здійснюється шляхом складення в паперовій формі паспорта та облікової картки захисної споруди, а також ведення в паперовій та електронній формі книги обліку захисних споруд і книги обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Захисним спорудам, що вперше включаються до фонду захисних споруд, а також захисним спорудам, яким номер раніше не було присвоєно або їх номер складається менше ніж з п`яти цифр, присвоюються облікові номери в межах номерного ряду захисних споруд цивільного захисту, наведеного в додатку 1 до цих Вимог. (пункт 3 Вимог щодо обліку)

Згідно з припсами пункту 6 Вимог щодо обліку узагальнений облік захисних споруд на галузевому та територіальному рівні ведеться в книгах обліку захисних споруд цивільного захисту, що складаються за формою згідно з додатком 4 до цих Вимог.

Відповідно до пункту 10 Вимог щодо обліку, зняття захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів з обліку здійснюється шляхом унесення відповідних змін до документів, передбачених пунктами 4, 7 цих Вимог.

Зняття захисних споруд із загальнодержавного електронного обліку захисних споруд здійснюється ДСНС та її територіальними органами, що ведуть електронний облік на відповідних територіях, після зняття захисних споруд з обліку фонду захисних споруд, що ведеться міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та балансоутримувачами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 затверджено Порядок використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб (далі - Порядок використання у мирний час), яким встановлено вимоги до використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб суб`єкта господарювання.

Відповідно до пункту 4 Порядку використання у мирний час захисні споруди можуть використовуватися у мирний час для потреб суб`єкта господарювання за умови приведення їх у готовність до використання за призначенням у строк, визначений Порядком утримання.

Суб`єкт господарювання під час використання захисної споруди для власних потреб зобов`язаний забезпечити (серед іншого): збереження захисних властивостей споруди як в цілому, так і окремих її елементів; належне утримання та експлуатацію захисної споруди відповідно до вимог, встановлених законодавством. (пункт 6 Порядку використання у мирний час)

Згідно пункту 10 Порядку використання у мирний час під час використання захисних споруд для потреб суб`єкта господарювання забороняється (серед іншого): реконструкція, у тому числі перепланування приміщень, без розроблення проектної документації на реконструкцію або перепланування; улаштування додаткових отворів (прорізів) у несучих та огороджувальних конструкціях, які знижують рівень захисних властивостей споруди; демонтаж існуючого інженерно-технічного та спеціального обладнання.

Отже, неможливість виведення захисних споруд з обліку, зміни їх цільового призначення, реконструкції, перепланування, без відповідного рішення контролюючого державного органу, а також контроль компетентних органів за їх використанням та утриманням, наявність відповідальності за порушення наведених вимог є свого роду гарантіями стосовно забезпечення права громадян на цивільний захист та користування колективними засобами захисту, зокрема протирадіаційними укриттями. Такі правила розповсюджуються на усіх власників та балансоутримувачів захисних споруд незалежно від форми власності.

Судом встановлено, що захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 29658, площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, буд. 35 у м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області, перебуває на обліку в компетентних органах як об`єкт цивільного захисту, щодо нього застосовуються положення статей 18, 19 Кодексу цивільного захисту України, а також положення Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, положення Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 10.03.2017, положення Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту та Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07. 2018 № 579.

Суд зазначає, що цивільний обіг цього об`єкта є обмеженим, та регулюється відповідними правилами, особливим обліком таких об`єктів та контролем з боку державних органів, що здійснюють функції держави у сфері цивільного захисту населення. Виведення зі складу об`єктів цивільного захисту даної захисної споруди можливе лише за участю компетентних органів. Водночас допускається його використання у господарській діяльності та перебування у приватній власності.

Проаналізувавши в сукупності умови осопорюваного Договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023 і фактичні обставини справи щодо передачі ФОП Мурці Івану Анатолійовичу в орендне користування для розтащуваня кафе спірного протирадіаційне укриття № 29658, площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, буд. 35 у м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області, суд дійшов висновку, що оспорюваний Договір підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить вимогам ч., ч. 8, 13 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, Вимогам щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018, та в цілому порушує встановлений порядок використання захисних споруд в особливих умовах, передбачений Кодексом цивільного захисту України та іншими нормативними актами.

Пунктом 2 частини 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Під відсутністю предмету спору розуміється припинення існування предмету спору в процесі розгляду справи, як наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилось неврегульованих питань.

З огляду на вищевстановлені фактичні обставини у цій справі: повернення відповідачем 2 за Актом приймання-передачі від 18.10.2023 Вільнянському районному споживчому товариству із орендного користування нерухомого майна загальною площею 83,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Вільнянськ, вул. Соборна, 35 Запорізького району Запорізької області, що було предметом Договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, у зв`язку із підписанням відповідачами 1 і 2 Додаткової угоди № 1 від 04.10.2023 до спірного Договору, суд вважає наявними підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Фізичну особу-підприємця Мурку Івана Анатолійовича повернути Вільнянському районному споживчому товариству майно, передане за Договором оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, а саме: протирадіаційне укриття № 29658 площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, буд. 35 у м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Доказами, наданими прокурором, повністю підтверджуються викладені у позовній заяві обставини і при цьому правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі, а обраний прокурором спосіб захисту порушеного права передбачений законом і є ефективним.

Відповідачем 1 не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідач 2 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, відповідачем 2 не спростовані належними засобами доказування обставин, на які посилається прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи вище наведене, позов задовольняється судом частково в частині позвних вимог про визнання недійсним Договору оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, укладеного між Вільнянським районним споживчим товариством і Фізичною особою-підприємцем Муркою Іваном Анатолійовичем. В іншій частині позовних вимог провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмету спору в цій частині вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, з огляду на цивільні принципи добросовісності, розумності і справедливості, судові витрати за позовну вимогу про визнання правочину недійсним покладаються судом на відповідачів у даній справі порівну, оскільки спір доведено до суду саме з їх вини.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається повністю в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи зазначене суд зазначає, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» прокурору за його клопотанням підлягає поверненню з Державного бюджету України за відповідною ухвалою судовий збір в розмірі 2684,00 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, м. Запоріжжя та Вільнянської міської ради, м. Вільянсньк Запорізького району Запорізької області до Вільнянського районного споживчого товариства, м. Вільянсньк Запорізького району Запорізької області і до Фізичної особи-підприємця Мурки Івана Анатолійовича, м. Вільянсньк Запорізького району Запорізької області про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Договір оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, укладений між Вільнянським районним споживчим товариством, (ідентифікаційний код юридичної особи 01751808) і Фізичною особою-підприємцем Муркою Іваном Анатолійовичем, (РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Провадження у справі № 908/2843/23 в частині позовних вимог про зобов`язання Фізичну особу-підприємця Мурку Івана Анатолійовича, м. Вільянсньк Запорізького району Запорізької області повернути Вільнянському районному споживчому товариству, м. Вільянсньк Запорізького району Запорізької області майно, передане за договором оренди захисних споруд цивільного захисту від 07.04.2023, а саме: протирадіаційне укриття № 29658 площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, буд. 35 у м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області, шляхом підписання акту прийому-передачі захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 29658 площею 83,5 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, буд. 35 у м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області, закрити.

4. Стягнути з Вільнянського районного споживчого товариства, (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Соборна (кол. Леніна), буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 01751808) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури, (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17, р/р № UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) кошти витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мурки Івана Анатолійовича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури, (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17, р/р № UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) кошти витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

6. Після отримання відповідного клопотання ухвалою суду повернути Запорізькій обласній прокуратурі в особі Запорізької окружної прокуратури, (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17, р/р № UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) з Державного бюджету України кошти витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2684,00 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/3843/23 в частині позовних вимог.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 21» лютого 2024 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.