Рішення

від 22.02.2024 по справі 910/2635/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2024Справа № 910/2635/23

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (м. Київ)

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична ефективність України" (м. Київ);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Інжиніринг" (м. Київ);

3. ОСОБА_1 (м. Одеса);

4. ОСОБА_2 (м. Київ);

5. ОСОБА_3 (м. Київ);

6. ОСОБА_4 (м. Одеса)

про солідарне стягнення 910.818,46 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична ефективність України", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Інжиніринг", 3. ОСОБА_1 , 4. ОСОБА_2 , 5. ОСОБА_3 , 6. ОСОБА_4 , про солідарне стягнення 910.818,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

29.05.2023 ОСОБА_4 подано заяву про долучення до матеріалів справи копій листів.

Судом встановлено, що подані 29.05.2023 ОСОБА_4 копії документів жодним чином не засвідчені, що унеможливлює їх долучення до матеріалів справи.

Крім того, доказів надсилання копії заяви ОСОБА_4 від 29.05.2023 іншим учасникам справи суду не надано.

31.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична ефективність України" надійшов відзив на позовну заяву.

До відзиву не надано доказів його надсилання іншим учасникам справи.

У зв`язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 заяву ОСОБА_4 від 29.05.2023 про долучення доказів до матеріалів справи повернуто заявнику без розгляду, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична ефективність України" повернуто заявнику без розгляду.

13.06.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_5 від 12.06.2023, подана ним у своїх інтересах та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична ефективність України", у якому вказана особа є директором, відповідно до якої він просить суд прийняти до розгляду відзив на позовну заяву та зазначає, що копії відзиву було направлено учасникам справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2023 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_5 від 12.07.2023, поданої ним у своїх інтересах та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична ефективність України".

23.06.2023 від ОСОБА_5. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична ефективність України" надійшла заява про долучення до матеріалі справи відзиву, яка судом задоволена.

При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2016 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк" (далі - позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична ефективність України" (відповідач-1, Позичальник) було укладено кредитний договір №290/13/346-ОБ (далі - Договір), з подальшими змінами, відповідно до п. 1.1. якого Банк відкриває Позичальнику невідновлювану кредитну лінію з Лімітом кредитної лінії в сумі 4 647 000,00 гривень, а Позичальник зобов`язується сплачувати комісії та проценти за користування кредитними коштами та повернути Кредит у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Цільове використання (мета) Кредиту: придбання обладнання та матеріалів для проведення заходів з енергоефективності (п. 1.2 Договору).

Надання Кредиту здійснюється з 31 серпня 2016 року по 25 травня 2020 року (включно) (п. 1.3.1 кредитного договору).

Згідно з п. 1.3.2 Договору Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредит у строки визначені в Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за цим Договором (Додаток 1 до цього Договору) та у будь-якому випадку повернути Кредит у повному обсязі в термін по 25 травня 2020 року (включно).

Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку комісії у розмірі та в порядку, визначеному Тарифами, які наведені в Додатку 2 до цього Договору та проценти за користування Кредитом.

Згідно з п. 3.2 Договору погашення кредиту позичальник здійснює на рахунок № НОМЕР_1 в Львівській обласні дирекції АБ "Укргазбанк" відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування, який наведено в Додатку 1 до цього Договору. У разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені цим Договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості. Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом на договірне списання цієї суми з поточних рахунків Позичальника, відкритих в Банку.

У пункті 3.3 Договору сторони передбачили, що нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного п.1.3 цього Договору, здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами (строкової заборгованості), виходячи з процентної ставки, визначеної пп. 1.4.1 цього Договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.

За умовами п. 3.4. Договору проценти сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування Кредитом, а з 04 січня 2017 року (відповідно до Додаткової Угоди №5 до Кредитного договору) - не пізніше 27-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом

Пунктом 6.3.8. Договору встановлено, що в разі наявності у Позичальника простроченої заборгованості за цим Договором та/або іншими кредитними договорами, укладеними з Банком та якщо забезпеченням за усіма вищевказаними кредитними договорами виступає предмет забезпечення, визначений в п.2.1. цього Договору, Банк має право вимагати повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором та окремо за кожним іншим кредитним договором, в тому числі за рахунок реалізації вищезазначеного забезпечення.

Відповідно до п. 3.6. Договору Позичальник сплачує комісії Банку в розмірах, у порядку та в строки, що визначені Тарифами (Додаток 2 до цього Договору)

Комісія за управління кредитними коштами в частині обслуговування строкової заборгованості в розмірі 4647,00 (чотири тисячі шістсот сорок сім) гривень 00 копійок сплачується щомісячно не пізніше 5-го числа місяця , наступного за місяцем нарахування, а з 15 лютого 2018 року (відповідно до Додаткової угоди №9 до Кредитного договору) не пізніше 28-чо числа місяця, наступного за місяцем нарахування (п. 1.1 Додатку 2 до Договору).

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені дим Договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по Кредиту, виходячи з процентної ставки, визначеної в пп.1.4.2 цього Договору.

Згідно з п. 3.9. Договору за наявності заборгованості по кредиту та/або платі за Кредит, Сторони встановлюють наступну черговість погашення Позичальником заборгованості: 1) прострочені комісії (якщо буде маги місце прострочення), 2) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення), 3) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення), 4) строкові комісії, 5) строкові проценти, 6) строкова заборгованість за основним боргом.

У разі наявності у Позичальника простроченої заборгованості за цим Договором та/або іншими кредитними договорами, укладеними з Банком та якщо забезпеченням за усіма вищевказаними кредитними договорами виступає предмет забезпечення, визначений в п.2.1. цього Договору, Банк мас право вимагати повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором та окремо за кожним іншим кредитним договором, в тому числі за рахунок реалізації вищезазначеного забезпечення (пп. 6.3.8 Договору).

Пунктом 7.3. Договору сторони погодили, що порушення визначених в цьому Договорі строків повернення Кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій, Позичальник зобов`язаний сплатити Байку пеню, яка обчислюється від суми простроченої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла і період, за який сплачується пеня. У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України сторони домовляються, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов`язань (щодо строків визначених у цьому Договорі) повернення Кредиту та/або сплати процентів та/або комісій за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони домовились встановити строк позовної давності за цим Договором у десять років, у т.ч. до вимог про стягнення неустойки (пені) (п. п. 7.11, 9.7 Договору).

На виконання умов Договору 05 жовтня 2016 року Банк надав Позичальнику кредитні кошти на підставі письмової заяви (клопотання) Позичальника від 03 жовтня 2016 року вих.№31 шляхом оплати обладнання за визначеними Позичальником реквізитами з позичкового рахунку № НОМЕР_2 на суму 4 647 000,00 грн, що відображеною у виписці за рахунком № НОМЕР_2 .

У подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору: № 1 від 04.10.2016, №2 від 12.10.2016, №3 від 07.11.2016, №4 від 15.11.2016, №5 від 04.01.2017, №6 від 20.04.2017, №7 від 18.05.2017, №8 від 22.11.2017, №9 від 15.02.2018, №10 від 09.11.2018.

Додатковою угодою №10 до Договору від 09.11.2018 сторони, зокрема, встановили графік щомісячного погашення в строк по 27.05.2020 процентів, нарахованих по 31.10.2018 (включно) та несплачених станом на 09.11.2018 в розмірі 351 641,36 грн, домовилися не застосовувати нараховану пеню в повному обсязі за несвоєчасне погашення зобов`язань (кредит, проценти та комісії) по кредитному договору станом на 09.11.2018.

Позичальник не виконав свої договірні зобов`язання з повної та своєчасної оплати коштів за користування кредитом, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед Банком у загальному розмірі 3 031 252,65 грн, з яких:

- 1 244 472,00 грн - заборгованість по кредиту строкова,

- 948 085,02 грн - заборгованість по кредиту прострочена,

- 102 849,24 грн - заборгованість по процентах поточна,

- 108 197,30 грн - заборгованість по процентах, строк сплат яких не настав (відповідно до додаткової угоди №10 до кредитного договору від 09.11.2018);

- 417 655,93 грн - заборгованість по процентах прострочена,

- 41 823,00 грн - заборгованість по комісії прострочена,

- 117 066,43 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту,

- 46 857,07 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів,

- 4 246,66 грн - пеня за несвоєчасне погашення комісії.

Станом на 22.01.2020 загальна сума заборгованості відповідача, як Позичальника за Договором, становила 3 031 252,65 грн.

31.08.2016 між Кредитором, Позичальником та поручителями укладено такі договори поруки:

- №1, поручителем за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал Інжиніринг" (відповідач-2);

- №2, поручителем за яким є ОСОБА_1 (відповідач-3);

- №3, поручителем за яким є ОСОБА_2 (відповідач-4);

- №4, поручителем за яким є ОСОБА_3 (відповідач-5);

- №5, поручителем за яким є ОСОБА_4 (відповідач-6).

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/1495/20, яке є чинним та набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Частиною 4 статті 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вищенаведені обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 236.08.2020 у справі №910/1495/20 стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична ефективність України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Інжиніринг", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" заборгованість в сумі 3 031 252,65 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 45 468,79 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 було виконано в повному обсязі 12.07.2021, а саме, погашення заборгованості за кредитом (строкової та простроченої) здійснено платежами: 07.05.2021, 02.07.2021, 12.07.2021 на загальну суму 2 192 557,02 грн, погашення заборгованості за процентами (строковими, простроченими, строк сплати яких не настав) здійснено платежами: 13.05.2021, 07.06.2021, 12.07.2021 на загальну суму 616 868,25 грн, погашення заборгованості по простроченій комісії здійснено 28.05.2020, погашення пені на загальну суму 168 170,16 грн здійснено 12.07.2021. Зазначене належним чином підтверджується наданими позивачем до позовної заяви банківськими виписками по рахункам.

Оскільки сума кредиту в повному розмірі була повернута відповідачем-1 лише 12.07.2021, а сума заборгованості, стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/1495/20 була розрахована станом на 22.01.2020, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідачів проценти за користування кредитними коштами за період з 23.01.2020 до 11.07.2022, комісію за управління кредитними коштами (4647,00 грн щомісячно за період з липня 2021 року по грудень 2022 року).

Як вказує позивач, станом на 19.12.2022 (включно) заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Договором становить: прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом - 350 030,33 грн, прострочена заборгованість по комісії - 83 646,00 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань відповідачем-1 позивачем також нараховано 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 20.12.2019 по 11.07.2021 в розмірі 87 965,25 грн, за несвоєчасне погашення процентів за період з 20.12.2019 по 23.02.2022 в розмірі 39 212,79 грн, за несвоєчасне погашення комісії за період з 20.12.2019 по 23.02.2022 в розмірі 1 377,07 грн, а також інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту за період з 20.12.2019 по 11.07.2021 в розмірі 234 218,06 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів за період з 20.12.2019 по 23.02.2022 в розмірі 110 584,50 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення комісії за період з 20.12.2019 по 23.02.2022 в розмірі 3 784,46 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 ЦК України.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України унормовано, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549?552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом частин першої, другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Термін "користування чужими грошовими коштами" (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях:

1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу;

2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України) (див. пункти 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та пункти 6.20?6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17.

Відповідно до пункту 3.3 Договору сторони передбачили, що нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного п.1.3 цього Договору, здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами (строкової заборгованості), виходячи з процентної ставки, визначеної пп. 1.4.1 цього Договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.

Тобто нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частинами першою, другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами частини третьої статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з п. 3.7 Договору проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у строки/терміни, передбачені дим Договором (прострочена заборгованість), нараховуються на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, визначеної в пп.1.4.2 цього договору. Проценти нараховуються банком у валюті кредиту до дня погашення простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 9.16 Договору він діє до дати повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором.

Судом встановлено, що погашення заборгованості за кредитом у загальному розмірі 2 192 557,02 грн було здійснено 07.05.2021, 02.07.2021, 12.07.2021, заборгованості за процентами в загальному розмірі 616 868,25 грн - 13.05.2021, 07.06.2021, 12.07.2021, заборгованості по простроченій комісії - 28.05.2020, пені в загальному розмірі 168 170,16 грн - 12.07.2021.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано проценти за користування кредитними коштами за період з 23.01.2020 до 11.07.2022 в сумі 350 030,33 грн та комісію за управління кредитними коштами в розмірі 83 646,00 грн.

Розмір вказаної заборгованості по процентах та комісії відповідачами не спростовано, як і не надано суду доказів сплати таких сум чи відсутності обов`язку з їх сплати, відповідно до умов Договору.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність умовам Договору і положенням чинного законодавства України, у зв`язку з чим позивачем обґрунтовано нараховано 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 20.12.2019 по 11.07.2021 в розмірі 87 965,25 грн, за несвоєчасне погашення процентів за період з 20.12.2019 по 23.02.2022 в розмірі 39 212,79 грн, за несвоєчасне погашення комісії за період з 20.12.2019 по 23.02.2022 в розмірі 1 377,07 грн, а також інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту за період з 20.12.2019 по 11.07.2021 в розмірі 234 218,06 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів за період з 20.12.2019 по 23.02.2022 в розмірі 110 584,50 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення комісії за період з 20.12.2019 по 23.02.2022 в розмірі 3 784,46 грн.

Умовами укладених між Банком та відповідачами -2 - 6 договорів поруки передбачено, що Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов`язань по кредитному договору, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, укладеному Кредитором з Позичальником. У разі змін умов Кредитного договору, зокрема, але не виключно: у разі підвищення розміру процентів за користування кредитними коштами; відстрочення виконання зобов`язання, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами; встановлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки за користування кредитними коштами в сторону збільшення; розширення змісту основного зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, Поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов`язань по Кредитному договору в обсязі, що встановлюється після внесення таких змін. Поручитель надає свою згоду па зміни умов кредитного договору, які призведуть або можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності, а також підтверджує, що такі зміни не потребують отримання Кредитором будь-якого додаткового погодження у майбутньому, в тому числі укладення Сторонами за цим Договором додаткової (-их) угоди/договору (-ів) тощо (пункти 1.1 Договорів поруки).

У пунктах 1.2. Договорів поруки передбачено, що Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за виконання зобов`язання по Кредитному договору.

Відповідно до пунктів 1.3. Договорів поруки Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і Позичальник.

Строк позовної давності за Договорами поруки встановлено в їх п. п.3.2 у 10 років, у т.ч. до вимог про стягнення неустойки. Строк виконання зобов`язання по сплаті неустойки визначається моментом вимоги по сплаті неустойки (кожного з договорів поруки).

Договори поруки діють по 25 травня 2030 року (включно), згідно з їх пунктами п.5.1.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно зі ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідачами, у свою чергу, не надано доказів недійсності кредитного договору та договорів поруки, не спростовано вищезазначену заборгованість перед позивачем, в тому числі не надано контррозрахунку пред`явлених до стягнення сум або доказів часткового погашення спірної заборгованості за кредитом у заявлені періоди договірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачами у встановленому законом порядку доводів і тверджень позивача не спростовано, а викладені заперечення щодо відсутності підстав для нарахування означених коштів у зв`язку із пред`явленням вимоги про дострокове повернення кредитних коштів не спростовують наявності підстав для нарахування заявлених сум відповідно до погоджених умов договорів кредиту та поруки.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична ефективність України" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-д, корпус "Г"; ідентифікаційний код 39302587), Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Інжиніринг" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7д, корпус Г; ідентифікаційний код 38418341), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_5 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_6 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1; ідентифікаційний код 23697280) 350 030 (триста п`ятдесят тисяч тридцять) грн 33 коп. простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом 83 646 (вісімдесят три тисячі шістсот сорок шість) грн 00 коп. простроченої заборгованості по комісії, 128 555 (сто двадцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 11 коп. 3% річних, 248 587 (двісті сорок вісім тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн 02 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична ефективність України" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-д, корпус "Г"; ідентифікаційний код 39302587) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1; ідентифікаційний код 23697280) 2 277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн 05 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Інжиніринг" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7д, корпус Г; ідентифікаційний код 38418341) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1; ідентифікаційний код 23697280) 2 277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн 05 коп. судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1; ідентифікаційний код 23697280) 2 277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн 05 коп. судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1; ідентифікаційний код 23697280) 2 277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн 05 коп. судового збору.

7. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_5 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1; ідентифікаційний код 23697280) 2 277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн 05 коп. судового збору.

8. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_6 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1; ідентифікаційний код 23697280) 2 277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн 05 коп. судового збору.

9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко