Ухвала

від 21.09.2023 по справі 910/18074/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.09.2023Справа № 910/18074/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор

пенсійних фондів «Паритет»

до відповідачів 1. Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

2. Міністерства фінансів України

треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,

1. Національний банк України

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсними договорів,

Представники:

від позивача Пелепецький В.Д.

від АТ КБ «Приватбанк» Тарасенков В.В., Самсонович О.А.

від Міністерства фінансів України Іщенко Р.А.

від Національного банку України Соколюк Д.В.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не прибули

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет» звернулося до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (відповідача-1) та Міністерства фінансів України (відповідача-2) про визнання недійсними з моменту укладення:

- договору про придбання акцій № 26/2016 від 20.12.2016 та акту приймання-передавання за договором про придбання акцій від 20.12.2016, що укладені між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»), від імені якого діяв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ «Приватбанк» Славкіної М.А., та товариством з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ Приватбанк» Шевченко А.М.;

- договору купівлі продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та акту виконання зобов`язань до договору купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016, що укладені між Державою в особі Міністерства фінансів України та усіма особами, які станом на 21.12.2016 були власниками простих іменних акцій ПАТ КБ «Приватбанк», від імені яких діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ Приватбанк» Шевченко А.М. в інтересах і за рахунок якої діяло ПАТ АБ «Укргазбанк» в частині, що стосується прав та інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет».

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю оспорюваних договорів вимогам законодавства. Зокрема, за твердженням позивача, при укладенні цих договорів було порушено вимоги ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а метою укладення спірних договорів є безпідставне та незаконне позбавлення позивача права власності на його кошти, що розміщені у ПАТ КБ «Приватбанк». Невідповідність вимогам ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» полягає у порушенні врегульованої цією нормою процедури продажу акцій неплатоспроможного банку, оскільки продавцем таких акцій, як вважає позивач, може бути виключно Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а не власник акцій, і при укладенні договорів Фонд, всупереч волі позивача, діяв від його імені. Таке відчуження є конфіскацією і порушенням конституційного права приватної власності та має наслідком порушення права на мирне володіння майном (ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

В межах підготовчого провадження Міністерство фінансів України подало клопотання про закриття провадження у справі. Міністерство фінансів України вважає, що відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13.05.2020 № 5980-ІХ (далі - Закон), єдиним способом захисту осіб, які є (були) учасниками банку, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі. Невідповідність обраного способу, за приписами пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону, є підставою для закриття провадження у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет» подало клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18214/19 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», Міністерства фінансів України, державної організації (установи, закладу) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Національного банку України і Кабінету Міністрів України, про визнання договорів недійсними.

Суд своєю ухвалою від 18.07.2022 зупинив провадження у справі № 910/18074/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18214/19.

Суд виходив з того, що правовідносини, які вирішуються у справі № 910/18214/19, є подібними до правовідносин у справі № 910/18074/19.

Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 910/18214/19 для формування практики однакового застосування частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України, пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону з метою дотримання принципу юридичної визначеності і недопущення можливостей для довільного трактування зазначених норм права при розгляді такої категорії спорів у контексті оцінки належності обраного позивачами - учасниками банку способу захисту їх майнових прав.

Велика Палата Верховного Суду повинна вирішити таку правову проблему як:

- чи поширюється зміст частин третьої та четвертої статті 5 ГПК України на всі спори, які виникають за позовами учасників банку, обґрунтованими порушеннями їх прав внаслідок введення процедур виведення неплатоспроможного банку з ринку?

- чи визначені у цих нормах обмеження способу захисту стосуються лише тих спорів, в яких доведено факт протиправності (незаконності) індивідуального акту національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Мінфіну України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, внаслідок якого було порушено права учасників банку, і лише після встановлення доведеності такого факту суд може застосувати положення частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України?

Ця правова проблема підлягає вирішенню в рамках розгляду справи № 910/18074/19, і її вирішення має наслідком для ухвалення рішення за клопотанням Міністерства фінансів України про закриття провадження у справі.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» подало клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки усунені обставини, що викликали його зупинення. Так, 15.02.2023 Велика Палата Верховного Суду, розглянувши як суд касаційної інстанції справу № 910/18214/19, скасувала постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 та залишила в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 910/18214/19.

Суд своєю ухвалою від 31.07.2023 поновив провадження у справі.

18 вересня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет» подало клопотання про зупинення провадження у справі до моменту винесення Касаційним господарським судом ухвали про роз`яснення ухвали від 04.04.2022.

Суд відхилив заявлене клопотання, про що 18.09.2023 постановив протокольну ухвалу. Відмовляючи у задоволенні клопотання суд виходив з відсутності визначених законом (статті 195, 227, 228 ГПК України) підстав для зупинення провадження у справі.

20 вересня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет» подало клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України конституційного подання 64 народних депутатів України № 3/239(20) від 11.06.2022 щодо відповідності конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності», його окремих положень, а також положень інших законодавчих актів в редакції цього Закону та набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили. Правовою підставою для зупинення є п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Це клопотання суд також відхилив (протокольна ухвала постановлена 21.09.2023), оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України, на стадії розгляду справи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України не може бути застосований для зупинення провадження у справі.

21 вересня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет» подало клопотання про відкладення розгляду справи до моменту винесення Касаційним господарським судом ухвали про роз`яснення ухвали від 04.04.2022. Невідповідність заявленої підстави для відкладення розгляду справи (ч. 2 ст. 202 ГПК України) є підставою для його відхилення.

Заслухавши доводи учасників справи щодо заявленого позову суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.

У грудні 2016 року відбулось віднесення ПАТ КБ «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних та виведення його з ринку. В рамках цих процедур відбулось прийняття таких рішень:

18 грудня 2016 року Правління Національного банку України (далі- НБУ) прийняло рішення ряд рішень: № 498-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних»; № 499-рш/БТ «Про надання пропозиції Кабінету Міністрів України щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави», яким запропоновано Кабінету Міністрів України розглянути виведення неплатоспроможного ПАТ «КБ «Приватбанк» з ринку у спосіб, визначений пунктом 5 частини другої статті 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - 39 Закону № 4452-VI), а саме - шляхом продажу ПАТ «КБ «Приватбанк» інвесторові в особі держави;

цього ж дня (18.12.2016) Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 961 «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи», відповідно до якої прийнято пропозицію НБУ щодо участі держави в особі Мінфіну у виведенні ПАТ «КБ «Приватбанк» з ринку у спосіб, визначений пунктом 5 частини другої статті 39 Закону № 4452-VI, установлено, що держава в особі Міністерства фінансів придбаває акції ПАТ «КБ «Приватбанк» у повному обсязі за одну гривню, та зобов`язано Міністерство фінансів забезпечити укладення договору купівлі-продажу акцій ПАТ «КБ «Приватбанк» після здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заходів, визначених статтею 41-1 Закону № 4452-VI;

18 грудня 2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (рішення № 2859) запровадив тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ «Приватбанк» та розпочав процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації;

19 грудня 2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняв рішення № 2860 «Про запровадження плану врегулювання ПАТ «КБ «Приватбанк», яким затверджено план урегулювання неплатоспроможного ПАТ «КБ «Приватбанк» і визначено, що виведення цього Банку з ринку здійснюється у спосіб, передбачений пунктом 5 частини другої статті 39 Закону № 4452-VI, а саме: шляхом продажу неплатоспроможного банку інвесторові (державі), що здійснить капіталізацію неплатоспроможного банку на 116,8 млрд грн;

20 грудня 2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб погодив умови договорів про придбання акцій додаткової емісії від імені пов`язаних осіб неплатоспроможного банку та визначив повноважних осіб для забезпечення укладання договорів (рішення № 2887).

20 грудня 2016 року між ПАТ «КБ «Приватбанк», та товариством з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет», як набувачем, укладено договір № 26/2106 про придбання акцій (далі - Договір-1). Від імені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Договір-1 укладено представником, визначеним рішенням Фонду від 20 грудня 2016 року № 2887. Від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет» діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження якій на підписання договору делеговано на підставі рішення Фонду від 20 грудня 2016 року № 2887.

Договір-1 врегульовує правовідносини щодо придбання ТОВ «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет» у ПАТ «КБ «Приватбанк» акцій останнього у кількості 25322 шт. загальною вартістю 7090160 грн. Сторони домовились, що придбання акцій має місце в обмін на грошові зобов`язання ПАТ «КБ «Приватбанк» перед ТОВ «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет», яке здійснюється шляхом відступу права вимоги у розмірі 7090160 грн за такими договорами: договір № 229387, договір № 379917, договір № 491302, договір № 498612, договір № 579866 та договір № DNH8KP.

21 грудня 2016 року Держава Україна в особі Міністерства фінансів України придбала належні ТОВ «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет» 25322 шт. акцій ПАТ «КБ «Приватбанк». Придбання мало місце за договором № БВ-744/16/13010-05/131 (далі - Договір-2), за яким від імені всіх акціонерів, власників простих іменних акцій ПАТ «КБ «Приватбанк», діяв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Застосування щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет» механізмів набуття на суму його вимог до ПАТ «КБ «Приватбанк» акцій останнього та їх викупу Державою Україна мало місце внаслідок визначення Національним банком України (рішення № 1095 від 13.12.2016) товариства з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет» пов`язаним з ПАТ «КБ «Приватбанк», відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Особливості продажу неплатоспроможного банку врегульовано статтею 41 Закону № 4452-VI, частиною 6 якої встановлені обмеження щодо наслідків, настання яких є неможливим після укладення договору купівлі-продажу акцій неплатоспроможного банку та їх передачі інвестору. Зокрема, після укладення договору купівлі-продажу акцій неплатоспроможного банку та їх передачі інвестору: інвестор не може бути позбавлений права власності на придбані ним акції банку, та такі акції не можуть бути витребувані в нього на користь попереднього власника; попередній власник акцій банку не має права вимагати від інвестора відшкодування будь-яких збитків, понесених у результаті придбання інвестором акцій банку, з підстав недійсності, скасування або визнання протиправними будь-яких рішень, правочинів або інших дій, прийнятих або вчинених у процесі визнання банку неплатоспроможним та виведення його з ринку.

Отже, позовні вимоги про недійсність правочинів із придбання позивачем акцій додаткової емісії неплатоспроможного ПАТ «КБ «Приватбанк» та про відчуження на користь держави належної йому частки у складі 100 % акцій неплатоспроможного банку не здатне поновити прав позивача як колишнього учасника (акціонера) банку, оскільки як з огляду на правову природу спірних правовідносин, так і в силу частини шостої статті 41 Закону № 4452-VI відновлення становища, яке існувало до вчинення оспорюваних правочинів у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку як наслідок недійсності правочинів не є можливим незалежно від порушень при вчиненні таких правочинів.

На час звернення позивача з цим позовом стаття 5 ГПК України не передбачала обмежень щодо вибору колишнім учасником неплатоспроможного банку способу захисту його прав внаслідок здійсненням процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку. 23.05.2020 набрав чинності Закон № 590-IX, яким внесено зміни у статтю 5 ГПК України та доповнено її частинами третьою і четвертою. За приписами частини 3 цієї статті єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі. Частиною 4 цієї норми встановлено, що визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта/рішення, зазначеного у частині третій цієї статті, не може бути підставою для застосування способів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку.

У сукупності обмеження, які встановлені ч. 6 ст. 41 Закону № 4452-VI, яка є нормою матеріального права, та можливі способи захисту при виведенні неплатоспроможного банку з ринку, запроваджені процесуальним законом, становлять межі захисту суб`єктивного права учасника банку, яким є стягнення збитків.

З огляду на це, виходячи з приписів ч. 3 ст. 3 ГПК України, процесуальне рішення у справі повинно бути прийнято відповідно до процесуального закону чинного на час його (рішення) прийняття, тобто відповідно до редакції ст. 5 ГПК України, доповненої Законом № 590-IX.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX судові провадження в господарських справах за позовом учасника та/або колишнього учасника банку про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови), у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.

Правовий висновок щодо застування цієї норми сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 910/18214/19 від 15.02.2023. Відповідно до цього висновку зазначена спеціальна норма про закриття провадження у справі є процесуальною та оперативною, виходячи з дії нормативних актів у часі, встановлює, яку процесуальну дію має вчинити суд у разі, якщо позивач обрав неналежний спосіб захисту у процедурі виведення банку з ринку. Отже, ця норма має застосовуватися разом з відповідною нормою закону як цілісний регулятор на час учинення відповідної процесуальної дії, а не на час виникнення спірних правовідносин (чи на час звернення позивача до суду). Відтак норми перехідних положень закону як такі, що застосовуються до обмеженого кола правовідносин, які виникли і продовжуються на момент набрання чинності відповідним законом, вичерпують свою дію внаслідок їх застосування. Після закриття провадження у справах, про які законодавцем зазначено в пункті 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX, буде відсутній предмет регулювання припису цього пункту. ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження у справі, як обрання позивачем неналежного способу захисту. Велика Палата Верховного Суду вважає, що пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX є винятком з загального правила, за яким неналежний спосіб не є підставою для закриття провадження, а є самостійною підставою для відмови в позові. Застосування процесуального припису пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX до правовідносин, спір стосовно яких перебуває на розгляді господарського суду, і судове провадження не завершено прийняттям остаточного рішення на дату набрання чинності цим Законом, не суперечить положенням статті 6 Конвенції з прав людини. Воно забезпечує однакові процесуальні наслідки розгляду спорів за позовами учасників (акціонерів) неплатоспроможного банку - як тих, що звернулися до суду до набрання чинності змінами до статті 5 ГПК України, і їх спір не завершено розглядом у суді, так і тих, що звернулися після набрання чинності Законом № 590-ІХ, - реалізуючи принцип рівності перед законом і судом, визначений статтею 7 ГПК України.

У суду відсутні підстави для відступу від цього правового висновку. Відтак суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX.

Керуючись статтями 231, 234 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі № 910/18074/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет» до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» та Міністерства фінансів України.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет» з державного бюджету України 3842 грн судового збору.

Ухвала набрала законної сили 21.09.2023.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 22.02.2024

Суддя С. А. Ковтун