Рішення

від 07.02.2024 по справі 905/437/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. м. Київ

Справа № 905/437/22

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІРКА ТРЕЙД+» про стягнення 421 140,2грн, за участі представників від:

позивача Сосунов Є.В. (витяг з реєстру);

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (далі НЕК «Укренерго», позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІРКА ТРЕЙД+» (далі ТОВ «КІРКА ТРЕЙД+», відповідач) та просить стягнути з відповідача 421 140,2грн, що складається з: 326 999,40грн в рахунок повернення авансу; 9 551грн втрат від інфляції за період з 29.12.2021 по 23.02.2022; 1 531,97грн - 3% річних за період з 29.12.2021 по 23.02.2023; 37 277,93грн пені за період з 29.12.2021 по 23.02.2022; 45779,90грн штрафу у розмірі 7%.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором поставки №23-238099-21 від 21.12.2021 у встановлений таким договором строк (т.1 а.с.1-6).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.07.2022 відкрито провадження у справі за відповідною позовною заявою, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті (т.1 а.с.33).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.09.2023 справу передано на розгляд до Господарського суду Київської області за підсудністю (т.1 а.с.63). При цьому, судом встановлено, що відповідач на момент подання позовної заяви зареєстрований за адресою: 09201, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 22.

Справа надійшла до Господарського суду Київської області 03.10.2023 (а.с.69).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2023: прийнято справу до розгляду; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 14:30 08.11.2023; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов; зобов`язано позивача направити копію позовної заяви з додатками відповідачу за зареєстрованою адресою місцезнаходження (т.1 а.с.70-72).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача та представника позивача Сосунова Є.В. 09.10.2023 о 11:13, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т.1 а.с.73-74).

Копія ухвали від 09.10.2023 направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0600052345208, яке повернуто з довідкою від 18.10.2023 відділенням поштового зв`язку №1 м. Кагарлик, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою (т.1 а.с.79-83).

В силу п.п.2,5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, відповідна ухвала вважається врученою позивачу 09.10.2023, а відповідачу 18.10.2023.

На виконання вимог п.4 резолютивної частини ухвали від 09.10.2023, 12.10.2023 позивачем подано заяву з доказами направлення позовної заяви з додатками за зареєстрованою адресою відповідача (т.1 а.с.76-77).

08.11.2023 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з повітряною тривогою та загрозою ракетних обстрілів м. Києва; ухвалою від 08.11.2023 підготовче засідання призначено судом на 29.11.2023 о 15:30 (т.1 а.с.192).

В підготовче засідання 29.11.2023 представники сторін не з`явилися, клопотань не подавали. При цьому, ухвала від 08.11.2023, якою суд повідомив сторони про дату та час підготовчого засідання, отримана позивачем та його представником Сосуновим Є.В. 08.11.2023 о 16:45, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т.1 а.с.193-194); відповідачу копія вказаної ухвали направлена рекомендованим поштовим відправленням №0600059588483, яке повернуто відділенням поштового зв`язку з довідкою від 23.11.2023, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою (т.1 а.с.198-202).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2023 судом продовжено підготовче провадження на 10 днів та відкладено підготовче засідання на 15:00 18.12.2023 (т.1 а.с.211-213).

Ухвала від 29.11.2023 доставлена до електронного кабінету позивача 01.12.2023 о 20:39 (т.1 а.с.214); відповідачу копія вказаної ухвали направлена поштовим відправленням №0600066372658, яке згідно відомостей з офіційного вебсайту АТ «Укрпошти» 29.12.2023 повернуто за зворотною адресою, причиною повернення вказано: «відсутній адресат за вказаною адресою» (т.1 а.с.213, зворот; т.1 а.с.239-243; т.2 а.с.11-12).

18.12.2023 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу підготовчого засідання, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.01.2024 о 14:00 (т.1 а.с.231-232).

Підготовче провадження закрито у відповідності з п.3 ч.1 ст.185 ГПК України, у зв`язку із виконанням завдань підготовчого провадження.

З метою повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті відповідачу направлена копія ухвали від 18.12.2023 поштовим відправленням №0600070759362, що повернуто до суду з довідкою відділення поштового зв`язку, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1 а.с.235-238).

Ухвалою від 17.01.2024 судом залишено позов без розгляду та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (т.2 а.с.4-8).

Враховуючи усунення виявлених після відкриття провадження у справі недоліків, ухвалою від 24.01.2024 продовжено розгляд справи та призначено розгляд справи по суті на 07.02.2024 о 15:40 (т.2 а.с.24-25).

Вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету позивача 25.01.2024 о 01:05 (т.2 а.с.27); відповідачу копія такої ухвали направлена рекомендованим поштовим відправленням №0600081651210, яке повернуто з довідкою від 02.02.2024 відділенням поштового зв`язку, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою (т.2 а.с.28-31).

Відповідна ухвала вважається врученою відповідачу 02.02.2024 в силу п.5 ч.6 ст.242 ГПК України. Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

За результатами проведених публічних торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2021-11-12-002403-с) між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №23-238099-21 від 21.12.2021 (далі договір; т.1 а.с.7-12).

У відповідності до п.1 договору постачальник зобов`язується поставити товар в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в додатках 1, 2 до договору, а покупець зобов`язується прийняти належним чином поставлений товар та оплатити його на умовах договору.

Предмет закупівлі (за ДК 021:2015): 44110000-4 Конструкційні матеріали металопрокат для Східного ТУОМ (п.1.2 договору).

Як визначено п.2.1 договору, ціна складається із загальної вартості товару поставленого на умовах договору та згідно п.2.2 становить 653 998,80 грн.

Відповідно до п.3.2 договору оплата за договором здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника.

Покупець здійснює оплату на наступних умовах (п.3.3. договору):

- аванс 50% від загальної вартості товару протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури.

- подальша оплата здійснюється за умови прийняття покупцем товару на всю суму авансового платежу протягом 25 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та за наданим постачальником (після підписання покупцем видаткової накладної) рахунком-фактурою.

Сторонами п.3.6 договору погоджено, що: датою оплати вважається дата списання коштів з рахунку покупця на користь постачальника; у випадку прострочення оплати з причини неналежно оформленого рахунку-фактури або його ненадання, покупець звільняється від відповідальності за прострочення платежу.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що у разі порушення договірних зобов`язань з вини постачальника, всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними видатковими накладними, підлягають поверненню покупцю протягом 3 банківських днів з дня отримання відповідної вимоги покупця з урахуванням індексу інфляції та процентів в розмірі облікової ставки НБУ за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 Цивільного кодексу України (далі ЦК України,) від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок постачальника незалежно від того, припинені зобов`язання за договором на дату отримання вимоги покупця чи ні.

Постачальник здійснює поставку товару за адресою (місцем) поставки (передачі) товару відповідно до додатку 1 до договору згідно з умовами та у строки, що зазначені в договорі (п.5.1 договору).

Як передбачено п.5.12 договору, датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання покупцем видаткової накладної, з якої до покупця переходить право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару.

Пунктом 1 розділу 13 договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару протягом 30 календарних днів з моменту укладання договору, але не пізніше 28.12.2021 (залежно від того, яка дата наступила раніше).

Відповідно до п.8.3 договору за порушення строків поставки, строків заміни товару постачальник сплачує покупцю згідно з ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) пеню у розмірі 0,1% вартості товару, строк поставки/заміни якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує покупцю штраф y розмірі 7% від вказаної вартості.

Договір, як визначено його п.13.2, набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.01.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням №345 від 28.12.2021 позивач перерахував відповідачу на рахунок, який відповідає реквізитам рахунку відповідача зазначеного у договорі, 326 999,40грн, що становить 50% від суми договору, визначеної в п.2.2 договору (т.1 а.с.19).

Позивач до поданої позовної заяви надав копію претензії, у якій заявлена вимога до відповідача про повернення грошових коштів у розмірі 326 99,40грн, з посиланням на порушення зобов`язання з поставки товару в установлений договором строк (а.с.20-22). Доказів направлення/вручення відповідної претензії до звернення з позовом до суду не надано, отже, відповідний факт суд вважає недоведеним позивачем доказами.

Фактично така претензія направлена 11.10.2023 разом з позовом, що вбачається з опису вкладення у цінний лист, прийнятий за поштовою накладною №6100501120681, адресований відповідачу (а.с.77).

При цьому, в судовому засіданні на запитання суду позивач підтвердив, що не відмовлявся від прийняття товару з посиланням на прострочення зобов`язань .

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку повернути з урахуванням інфляції та 3% річних кошти, отримані за товар, поставка якого прострочена та сплатити штрафні санкції.

Заявлені вимоги є мотивованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст. 173, 174, ч.1 ст.175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як установлено ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно ч.1 ст.265 ГК України постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Схоже визначення договору поставки надано і ст.712 ЦК України, відповідно до якої продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що: продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Такою нормою також визначено, що договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Таким чином, враховуючи умови укладеного сторонами договору та положення вищенаведених статей, відповідач мав виконати свій обов`язок щодо передачі товару позивачу, у строк, встановлений п.1 розділу 13 договору.

Доказів поставки товару, визначеного договором, під час розгляду даної справи не надано, отже, не спростовано тверджень позивача про не виконання відповідного обов`язку відповідачем у період дії договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу положень ч.2 ст.693 ЦК України, вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, вимогою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 по справі № 910/5444/17, від 20.02.2019 по справі №912/2275/17, від 27.08.2019 по справі № 911/1958/18).

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як установлено ч.3 ст. 693 ЦК України: на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати; договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Сторонами у договорі визначено строк виконання зобов`язання з повернення авансових платежів на вимогу покупця у випадку порушення договірних зобов`язань постачальником, при цьому, сторони відступили від загального правила щодо визначення періоду нарахування процентів, а договором установили, що 3% річних та втрати від інфляції нараховуються від дня одержання цієї суми від покупця та незалежно від того, чи припинені зобов`язання за договором на дату отримання вимоги покупця.

Оскільки відповідач, отримавши аванс, не виконав зобов`язання з поставки товару у встановлений строк на не повернув на вимогу позивача аванс у строк, узгоджений сторонами договором, вимоги в частині стягнення з відповідача 326 999,40грн в рахунок повернення авансу, є мотивованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 551грн втрат від інфляції за період з 29.12.2021 по 23.02.2022 та 1 531,97грн - 3% річних за період з 29.12.2021 по 23.02.202

Статтею 536 ЦК України встановлено, що: за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки сторони за їх взаємною згодою, що відповідає свободі договору, визначили, що аванс повертається із урахуванням втрат від інфляції та 3% річних, вимоги про стягнення втрат від інфляції та процентів є правомірними.

Враховуючи, що розрахунки таких вимог здійснені позивачем вірно, вимоги в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 531,97грн - 3% річних, 9 551грн втрат від інфляції.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 37277,93грн, нарахованої за період з 29.12.2021 по 23.02.2022 за порушення строків поставки товару та 45 779,90грн штрафу у розмірі 7%.

Згідно ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

В силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч.2 ст.231 ГК України зазначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналогічні положення закріплені сторонами у п.8.3 договору (т.1 а.с.9).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.08.2022 у справі №910/9375/22 зроблено висновок про те, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару у погоджений сторонами строк, враховуючи, що позивач, згідно реєстру (переліку) суб`єктів господарювання державного сектору економіки (державних підприємств, їх об`єднань, дочірніх підприємств та господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків) є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, та враховуючи, що сторонами договором встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 7 % та пені 0,1% у відповідності з ст. 231 ГК України, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 45 779,90грн та пені на суму 37 277,93грн, розмір яких обраховано позивачем правильно, є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки заявлені вимоги задоволено повністю, позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 6 317,10грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІРКА ТРЕЙД+» (ідентифікаційний код 43282090; 09201, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Незалежності, буд. 22) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (ідентифікаційний код 00100227; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25) 326 999,40грн в рахунок повернення авансу, 9 551грн втрат від інфляції, 1 531,97грн - 3% річних, 37 277,93грн пені, 45 779,90грн штрафу, а також 6 317,10грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.02.2024.

Суддя А.Р. Ейвазова