Ухвала

від 14.02.2024 по справі 914/3397/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

14.02.2024 Справа № 914/3397/20

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ліквідатора ТзОВ «Промисловий ремонт» про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства у справі

за заявою: Головного управління ДПС у Львівській області, м. Львів

про: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (вул. Хуторівка, 40А, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код 36608356)

Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Лабай Х.А.

За участю представників:

від кредитора (ГУ ДПС у Львівській області): Підгайний О.І.;

від кредитора (Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області): не з`явився;

від кредитора (Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області): не з`явився;

від кредитора (Кованова С.Ю.): не з`явився;

ліквідатор: Беляновський Р.Ю. (в режимі відеоконференції);

від засновника боржника ОСОБА_1 : Верещагін М.В. (в режимі відеоконференції).

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за заявою Головного управління ДПС у Львівській області про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (вул. Хуторівка, 40А, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код 36608356).

Ухвалою суду від 10.02.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Промисловий ремонт», визнано вимоги кредитора ГУ ДПС у Львівській області в сумі 4952141,18 грн., визнано вимоги в сумі 5331194,21 грн. штрафних санкцій та пені (які не враховуються як підстава для відкриття провадження у справі про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ТзОВ «Промисловий ремонт», введено процедуру розпорядження майном ТзОВ «Промисловий ремонт», розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Чорнія М.В., оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Промисловий ремонт», попереднє засідання суду призначено на 24.03.2021

Ухвалою суду від 28.04.2021 визначено перелік та розмір визнаних вимог кредиторів ТзОВ «Промисловий ремонт», які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника, підсумкове засідання суду призначено на 19.05.2021.

У судовому засіданні 27.05.2021 припинено процедуру розпорядження майном ТзОВ «Промисловий ремонт», припинено повноваження арбітражного керуючого Чорнія М.В. як розпорядника майна ТзОВ «Промисловий ремонт», визнано ТзОВ «Промисловий ремонт» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТзОВ «Промисловий ремонт» арбітражного керуючого Чорнія М.В., оприлюднено у встановленому ч. ч. 3, 4 ст. 59 КУзПБ порядку на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання боржника ТзОВ «Промисловий ремонт» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, зобов`язано посадових осіб ТзОВ «Промисловий ремонт» протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора банкрута передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до закону, клопотання арбітражного керуючого Чорнія М.В. від 17.05.2021 за № 02-01/4454 про затвердження звіту про нарахування і виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, за виконання повноважень розпорядника майна ТзОВ «Промисловий ремонт» за період з 10.02.2021 по 19.05.2021 задоволено, судове засідання призначено на 08.09.2021.

Ухвалою суду від 08.09.2021 задоволено клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Чорнія М.В. від 27.07.2021 за № 02-01/5061; зобов`язано колишнього керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Промисловий ремонт (ідентифікаційний код 36608356) Левченка Вадима Євгеновича передати ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю Промисловий ремонт арбітражному керуючому Чорнію М.В. за актом приймання-передачі ряд документів, зазначених у клопотанні, та відкладено розгляд справи на 13.10.2021. Також у судовому засіданні 08.09.2021 розглянуто заяви з грошовими вимогами до боржника, про що постановлено відповідні ухвали.

Ліквідатором 13.10.2021 подано клопотання про долучення до матеріалів справи реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ТзОВ «Промисловий ремонт» станом на 27 вересня 2021 року.

На розгляд Господарського суду Львівської області 03.05.2023 ліквідатором ТзОВ «Промисловий ремонт» подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства у зв`язку із доведенням до банкрутства.

Ухвалою суду від 15.05.2023 прийнято до розгляду заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» арбітражного керуючого Чорнія М.В. про притягнення засновників банкрута до субсидіарної відповідальності.

Ухвалою суду від 21.06.2023 було задоволено заяву арбітражного керуючого Чорнія М.В. від 01.06.2023 за № 02-01/7009 про відсторонення від виконання повноважень ліквідатора у справі № 914/3397/20; затверджено звіт арбітражного керуючого Чорнія Мар`яна Володимировича про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодування витрат за виконання повноважень ліквідатора у справі №914/3397/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (вул. Хуторівка, 40А, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код 36608356) за період з 27.05.2021 по 31.05.2023.; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (вул. Хуторівка, 40А, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код 36608356) арбітражного керуючого Беляновського Романа Юрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1874 від 09.01.2019, адреса: 33028, м. Рівне, вул. Казимира Любомирського, 7; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

26.07.2023 від ОСОБА_1 надійшов відзив на заяву про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства у зв`язку з доведенням до банкрутства.

13.09.2023 від арбітражного керуючого Беляновського Р.Ю. надійшов звіт по провадженню ліквідаційної процедури ТзОВ «Промисловий ремонт» за період діяльності з 21.06.2023 по 31.08.2023.

20.10.2023 на електронну адресу суду від ліквідатора арбітражного керуючого Беляновського Р.Ю. надійшла відповідь на відзив на заяву про покладення субсидіарної відповідальності.

23.10.2023 від Жукової Є.Б. через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь вих. №01-20/914/3397/20/24 від 19.10.2023 року арбітражного керуючого Беляновського Р.Ю.

Розгляд справи, у тому числі заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників, неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 23.01.2024 розгляд справи відкладено на 14.02.2024.

У судове засідання 14.02.2024 з`явилися ліквідатор, представник ГУ ДПС у Львівській області та представник Жукової Є.Б., надали пояснення щодо поданих ними заяв та заперечень. Ліквідатор підтримав заяву про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства. Представник Жукової Є.Б. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення такої заяви в частині стягнення коштів в якості субсидіарної відповідальності з Жукової Є.Б.

Розглянувши заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівників та засновників, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Відповідно до частини 3 вказаної статті умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Крім того, необхідно аналізувати заходи, ужиті керівництвом підприємства, щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності розв`язання проблем у виробничому процесі тощо.

Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства; штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (особлива увага приділяється договорам відчуження майна або оренди майна, зокрема перевіряється відповідність ціни реалізації ринковій та наявність дозволу на вказані операції органу, уповноваженого управляти майном); продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою; тимчасове зниження ціни в рекламних цілях; продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перепрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв`язку із закінченням сезону тощо); у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності; необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства.

Статтею першою Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Згідно ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, формує ліквідаційну масу, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом, веде реєстр вимог кредиторів, здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Слід зазначити, що об`єктом правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

При цьому одним із визначальних критеріїв для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

А тому дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною другою статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Щодо об`єктивної сторони порушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини другої статті 61 КУзПБ хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

А тому, для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, суд конкретизує об`єктивну сторону правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20 та від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20.

Окремо слід відзначити, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 ГК України).

Таким чином, для застосування інституту субсидіарної відповідальності ліквідатору, перед зверненням до суду, необхідно провести детальній аналіз та встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями директора та засновників банкрута і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог, тобто встановити їх форму вини.

При цьому відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

В результаті дій та/або бездіяльності (протиправної поведінки) контролюючих осіб, які використовують свої корпоративні права як владу над юридичною особою, з метою завдати шкоди боржнику та кредиторам особа втрачає здатність до підприємництва. Первинною є шкода, що завдається майну юридичної особи і здатність її до майнової діяльності. Шкода, що завдається майновій сфері юридичної особи стає причиною розладу процесу організації і управління, тягне за собою зупинення виробничої діяльності та припинення господарських відносин з контрагентами і, зокрема, з кредиторами. Шкода виступає як мета, а протиправна поведінка - як засіб для її досягнення.

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

Ліквідатор ТзОВ «Промисловий ремонт» просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТзОВ «Промисловий ремонт» (ідентифікаційний код 36608356) на керівників та засносників товариства, а саме на: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та стягнути солідарно з винних осіб 57687596,08 грн.

Заява обґрунтована тим, що за результатами проведеного 26.08.2021 ліквідатором аналізу фінансово-господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» встановлено наявність ознак доведення ТОВ «Промисловий ремонт» до банкрутства, а саме: маніпулювання податковою звітністю, завищення податкового кредиту, ненадання документів податковим органам для проведення перевірки (Акт Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.05.2017 за №5192/04-36-14-12/366083356), не здійснення відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.11.2017 по 28.02.2021, що призвело до виникнення значних грошових зобов`язань товариства, та, у наслідку, визнання ТОВ «Промисловий ремонт» банкрутом.

Зокрема, у заяві зазначено, що заборгованість ТОВ «Промисловий ремонт» перед Головним управлінням ДПС у Львівській області виникла на підставі податкових повідомлень-рішень, а зокрема, податкового повідомлення-рішення №0006471402 від 07.06.2017, яке винесено за результатами проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Промисловий ремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Саксон-Траст» (код ЄДРПОУ 36608356) за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, ТОВ «Молнія» (код ЄДРПОУ 36922439) за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, ТОВ «Прімс» (код ЄДРПОУ 39989653) за період з 01.01.2016 по 31.01.2016, ТОВ «Ісланд Груп» (код ЄДРПОУ 39861641) за період 01.01.2016 по 31.01.2016, ТОВ «Майнпром Про» (код ЄДРПОУ 40524932) за період з 01.10.2016 по 31.10.2016, в період якої на посаді керівника та бухгалтера підприємства перебував ОСОБА_2 .

Також ліквідатор у заяві вказує, що заборгованість ТзОВ «Промисловий ремонт» в розмірі 24574176,94 грн перед Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виникла у зв`язку із тим, що боржник в порушення п. п. «а», «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не здійснив відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за період з 01.11.2017 по 28.02.2021. Факт виплати заявленої суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам боржника підтверджено розрахунком боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. Крім того, зазначено, що із заяви Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області №10-09-2232 від 11.08.2021 про визнання грошових вимог кредитора вбачається, що Криворізьким відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області проводяться страхові виплати потерпілим, з якими стались страхові випадки під час роботи на підприємстві ТзОВ «Промисловий ремонт». Сума заборгованості (платежів, яка підлягає капіталізації на підприємстві ТОВ «Промисловий ремонт») становить 16133019,12 грн. Зазначене свідчить про відсутність: постійного контролю за використанням транспортних засобів, засобів малої механізації при переміщенні вантажів; постійного контролю за рівномірним розподілом технологічного навантаження серед працівників; постійного контролю відповідальних осіб за забезпеченням та використанням працюючими 313 органів дихання та інших засобів індивідуального та колективного захисту згідно діючих галузевих норм видачі спецодягу, спецвзуття та інших 313 для працівників згідно Норм безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівниками гірничодобувної промисловості тощо.

Крім того, протокольним рішенням № 2 від 17.09.2021 вирішено, зокрема: прийняти до відома інформацію ліквідатора щодо проведеного аналізу фінансово-господарського стану банкрута від 26.08.2021; проведений аналіз фінансово-господарського стану ТОВ «Промисловий ремонт» від 26.08.2021 вважати таким, що відповідає положенням Кодексу України з процедур банкрутства, положенням Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361); зобов`язати ліквідатора звернутись до Господарського суду Львівської області із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника ТОВ «Промисловий ремонт» - ОСОБА_2 .

Виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), cуд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством презумпцій, принципів змагальності і диспозитивності судочинства, ліквідатор, як позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Ліквідатор доводить наявність трьох елементів складу правопорушення:

1) протиправна поведінка (ліквідатор визначає особу, яка відповідальна за шкоду (суб`єкта відповідальності), наводить конкретні обставини, що пов`язані з діями такої особи, наводить аргументи невідповідності поведінки (дій) нормам конкретного законодавства, нормам господарського та цивільного права та що такі дії зменшили розмір забезпечення вимог, завдали шкоди боржнику і стали каталізатором стану неплатоспроможності, стали підставою припинення господарської діяльності, що в кінцевому рахунку призвело до банкрутства боржника та завдання шкоди майновим інтересам кредиторів);

2) шкода та її розмір (за змістом абзацу 1 частини другої статті 61 КУзПБ розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16).

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою - причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи як причини банкрутства та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що банкрутство боржника стало об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Отже, для застосування субсидіарної відповідальності необхідним є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора.

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумпцію вини у разі порушення зобов`язання.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 908/314/18.

З огляду на матеріали справи, на виконання повноважень, покладених на арбітражного керуючого Кодексом України з процедур банкрутства та постановою про відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, було здійснено наступні заходи. З метою виявлення фінансово-господарської документації та майна банкрута, було направлено запити в усі державні установи, що здійснюють реєстрацію рухомого та нерухомого майна, ведуть статистичну звітність та здійснюють контроль в галузі податкового законодавства. Зокрема, арбітражним керуючим встановлено, що основні засоби; нематеріальні активи; довгострокові активи; фінансові інвестиції; товари, матеріали, запаси, незавершене виробництво, готова продукція, депозити, векселі; кошти в касі - відсутні. Також, як вбачається з матеріалів справи, згідно із інвентаризаційним описом про інвентаризацію грошових коштів, інвентаризаційним описом про результати інвентаризації кредиторської та дебіторської заборгованості, актом інвентаризації бланків документів суворої звітності, цінних паперів, інвентаризаційним описом про результати інвентаризації готової продукції, інвентаризаційним описом про результати інвентаризації основних засобів, внесених до статутного фонду, інвентаризаційним описом про результати інвентаризації нематеріальних активів, інвентаризаційним описом про результати інвентаризації основних засобів, інвентаризаційним описом про результати інвентаризації фінансових інвестицій, жодних майнових та фінансових активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» не виявлено.

Постановою суду від 27.05.2021 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (вул. Хуторівка, 40А, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код 36608356) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (ідентифікаційний код 36608356) арбітражного керуючого Чорнія Мар`яна Володимировича; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном та зобов`язано посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (ідентифікаційний код 36608356) протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора банкрута передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до закону.

Також слід зазначити, що ухвалою суду від 08.09.2021 зобов`язано колишнього керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Промисловий ремонт (ідентифікаційний код 36608356) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) передати ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю Промисловий ремонт (ідентифікаційний код 36608356) арбітражному керуючому Чорнію М.В. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 509 від 15.03.2013, адреса: вул. Тракт Глинянський, 161-б, м. Львів, 79067) за актом приймання-передачі: печатки та штампи, належні ТзОВ «Промисловий ремонт» (ідентифікаційний код 36608356); установчі та реєстраційні документи ТзОВ «Промисловий ремонт» (ідентифікаційний код 36608356); бухгалтерську, фінансову та статистичну звітність ТзОВ «Промисловий ремонт» (ідентифікаційний код 36608356); первинну документацію по дебіторській заборгованості ТзОВ «Промисловий ремонт» (ідентифікаційний код 36608356); майнові активи (майно та майнові права) належні ТзОВ «Промисловий ремонт» (ідентифікаційний код 36608356) та оригінали технічної документації, свідоцтв про право власності, іншу документацію що підтверджує право власності підприємства на майнові активи.

Однак, у своїй заяві ліквідатор вказує, що жодних документів, в тому числі бухгалтерської документації, матеріальних та інших цінностей, розпоряднику майна/ліквідатору не було передано.

Ліквідатор стверджує, що жодних активів, які б могли бути включені до ліквідаційної маси банкрута не виявлено. Загальний розмір заборгованості ТзОВ «Промисловий ремонт» перед кредиторами становить 57687596,08 гривень. Враховуючи факт відсутності будь-яких майнових активів банкрута, провести реалізацію майна банкрута та погасити вимоги кредиторів згідно реєстру неможливо, єдиним можливим шляхом для погашення кредиторських вимог є покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб.

У відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року №1361) (далі - Методичні рекомендації), доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Згідно п. 3.2 Методичних рекомендацій, визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім, особам майна; прийняття -нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Промисловий ремонт» (ідентифікаційний код 36608356) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період з червня 2015 року по жовтень 2016 року, за результатами якої складено акт від 18.05.2017 № 5192/04-36-14-12/36608350 та винесено податкове повідомлення рішення з податку на додану вартість від 17.06.2017 № 0006471402 на загальну суму 7427380,50 грн. Зокрема, податковим органом встановлено порушення ведення податкового обліку, завищення податкового кредиту.

З огляду на матеріали справи, у період, за який були встановлені порушення податкового законодавства (червень 2015 року жовтень 2016 року), генеральним директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» був ОСОБА_2 .

Також судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі № 380/593/20 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення заборгованості з ТОВ «Промисловий ремонт», позов задоволено повністю; стягнуто з ТзОВ «Промисловий ремонт» до бюджету кошти в сумі 10 280 383 (десять мільйонів двісті вісімдесят тисяч триста вісімдесят три) грн 88 коп. Зазначену заборгованість становлять нараховані контролюючим органом суми коштів, у тому числі, відповідно до податкових повідомлень-рішень: № 0006471402 від 06.06.2017, яким визначено суму грошового зобов`язання розмірі 7427380,5 грн.; № 0201401221 від 07.08.2018, яким визначено суму грошового зобов`язанні розмірі 316,56 грн.; № 02216311221 від 31.08.2018, яким визначено суму грошового зобов`язання розмірі 9221,58 грн.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок сплатити податковий борг, у тому числі, який виник внаслідок порушення податкового законодавства за період, коли генеральним директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» був ОСОБА_2 , наступив у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» у період за три роки до дати порушення справи про банкрутство, що призвело до фінансової неспроможності товариства, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Судом встановлено, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником та керівником ТзОВ Промисловий ремонт з листопада 2017 року був ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ).

З огляду на матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» не здійснило відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.11.2017 по 28.02.2021 на загальну суму в сумі 24574176,94 грн, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», відображених в розрахунку боргу з відшкодування пільгових пенсій.

Таким чином, за період, коли керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» був ОСОБА_3 , що охоплювало період за три роки до дати відкриття провадження у справі про банкрутство, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» виникла значна заборгованість перед Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, що також призвело до фінансової неспроможності товариства, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Суд також звертає увагу на те, що, як стверджує ліквідатор у звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможного підприємства від 06.08.2021, ним на підставі судових рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 у справі №160/9232/21; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі №160/16364/20; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 у справі №160/2221/20) встановлено, що з 31.03.2017 працівників ТзОВ «Промисловий ремонт» (ідентифікаційний код 36608356) звільнено у зв`язку з переведенням до ТзОВ «Промислові ремонти» (ідентифікаційний код 40799891). Також ліквідатором встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТзОВ «Промремонти» (ідентифікаційний код 40799891) є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керівник, засновником є ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_2 ), дата створення юридичної особи: 01.09.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був генеральним директором боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» у період, за який було звільнено працівників та переведено їх на роботу на інше підприємство.

Наведене свідчить про наявність прямого умислу у діях колишнього керівника боржника ОСОБА_2 та підтверджує його вину у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Згідно з частиною першою статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Підставою для субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства комунального підприємства є доказування того, що стан неплатоспроможності боржника настав саме з вини органу управління. При цьому господарський суд має встановити, які саме дії або бездіяльність та яких саме осіб призвели до доведення до банкрутства і причинно-наслідковий зв`язок між ними. Особа, яку притягують до субсидіарної відповідальності, повинна довести відсутність своєї вини.

Господарським судом Львівської області перевірені та оцінені обставини, викладені ліквідатором в заяві про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівників, судом встановлено, що ліквідатором вживалися дії щодо виявлення майна банкрута, встановлення фінансово-економічних показників господарської діяльності банкрута. Проте, як зазначає ліквідатор, вчинення керівниками товариства дій призвело до стійкої неплатоспроможності ТзОВ «Промисловий ремонт».

Разом з тим, суд зазначає про те, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Отже, здійснення підприємницької діяльності, хоча й має на меті отримання прибутку, однак разом з тим, пов`язано з ризиком понесення збитків.

Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів і, як наслідок, подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника задля наповнення ліквідаційної маси підприємства, а ретельний та повний аналіз господарської діяльності підприємства, причин неплатоспроможності банкрута, належний аналіз фінансової звітності банкрута, з`ясування наявності та відсутності всіх підстав та ознак для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням підприємства до банкрутства.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, дослідивши та проаналізувавши доводи ліквідатора та матеріали справи, суд дійшов висновку, що в частині покладення субсидіарної відповідальності на керівників підприємства, заява ліквідатора є обґрунтованою, оскільки неправомірні дії керівників підприємства призвели до фінансової неспроможності товариства.

Щодо ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Досліджуючи питання вини засновника боржника суд має встановити, чи можливе неповне покладення на засновників боржників субсидіарної відповідальності у зв`язку з тим, які збитки боржникові було завдано з огляду на певні обставини, що не залежали від волі самого засновника.

Для з`ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор має проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника (див. постанови Верховного Суду від 02.09.2021 у справі № 910/3438/13, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.12.2021 у справі № 914/71/19, від 08.02.2022 у cправі № 916/100/20).

З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 була учасником ТзОВ «Промисловий ремонт» лише в період з 10.06.2016 року по 10.10.2017 року, що підтверджується протоколом Загальних Зборів учасників ТзОВ «Промисловий ремонт» № 4 від 10.06.2016 про вхід ОСОБА_1 до складу учасників на підставі договору купівлі-продажу; протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «Промисловий ремонт» № 8 від 10.10.2017 про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників на підставі договору купівлі-продажу.

У своєму відзиві на заяву про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства у зв`язку з доведенням до банкрутства представник ОСОБА_1 зазначає, що подана ліквідатором до суду заява про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства у зв`язку з доведенням до банкрутства не містить доказів того, що в період, коли ОСОБА_1 була учасником ТзОВ «Промисловий ремонт», товариство не мало активів для задоволення вимог кредиторів та мало ознаки неплатоспроможності.

Слід зазначити, що сам лише факт, що ОСОБА_1 була засновником товариства у період (травень 2017 року), коли (не за який!) здійснювалася перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» вимог податкового законодавства не доводить та не підтверджує, що ОСОБА_1 вчинялися дії, які призвели до погіршення фінансового стану підприємства та/чи призвели до неплатоспроможності боржника. Адже, строк виконання грошового зобов`язання перед податковим органом настав, коли ОСОБА_1 не була учасником ТзОВ «Промисловий ремонт». Також період виникнення заборгованості ТзОВ «Промисловий ремонт» перед Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області (з 01.11.2017 по 28.02.2021) не співпадає з періодом коли ОСОБА_1 була учасником товариства.

Для застосування інституту субсидіарної відповідальності ліквідатору перед зверненням до суду необхідно провести детальній аналіз та встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями засновників банкрута і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх вимог, тобто встановити форму вини.

У даній справі ліквідатором не доведено наявність стійкої неплатоспроможності ТОВ «Промисловий ремонт» у період з 10.06.2016 року по 10.10.2017 року, коли ОСОБА_1 була учасником товариства, відповідно не доведено вини ОСОБА_1 та причинно-наслідкового зв`язку між її діями та неплатоспроможністю ТзОВ «Промисловий ремонт».

У відзиві на заяву про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства у зв`язку з доведенням до банкрутства представник ОСОБА_1 зазначає, що ліквідатором не доведено, що в період з 10.06.2016 року по 10.10.2017 року, коли ОСОБА_1 була учасником ТзОВ «Промисловий ремонт» мала подаватись фінансова та податкова звітність та не була подана, а також не доведено, що обов`язок подання такої звітності покладається на учасників товариства, зокрема, на ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_1 у відзиві також зазначає, що ліквідатором не доведено взаємозв`язок того, що йому не було передано статистичну звітність, документацію бухгалтерської та господарської діяльності боржника, відомості про майнові активи з тим, що ОСОБА_1 була учасником ТзОВ «Промисловий ремонт» в період з 10.06.2016 року по 10.10.2017 року.

Ліквідатором у поданій до суду заяві не вказано, які саме дії чи бездіяльність ОСОБА_1 , на його думку, є винними, які мотиви, мета, умисел таких дій. Не обґрунтовано та не доведено дій з доведення до банкрутства зі сторони засновника ОСОБА_1 , які призвели до погіршення показників оцінки його фінансового стану, а, з огляду на матеріали справи та встановлені обставини, всі дії, які призвели до неплатоспроможності боржника відносяться виключно до колишнього керівництва.

Отже, ліквідатором не надано належних доказів та/чи обґрунтування, що дії з доведення до банкрутства ТзОВ «Промисловий ремонт» були вчинені саме ОСОБА_1 в той час коли вона була учасником товариства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ліквідатором не доведено вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на набуття майна за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення, а також прийняття суб`єктом відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було надано достатньо часу для надання пояснень щодо заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівників та засновників.

З огляду на матеріали справи, загальний розмір кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» становить 57687596,08 грн.

Враховуючи вище наведене, беручи до уваги викладені обставини та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що заяву ліквідатора ТзОВ «Промисловий ремонт» про покладення субсидіарної відповідальності слід задоволити частково та стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства 57687596,08 грн.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» від 02.05.2023 № 02-01/6258 про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства у зв`язку із доведенням до банкрутства задовольнити частково.

1.1. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (вул. Хуторівка, 40А, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код 36608356) 57687596,08 грн.

1.2. В іншій частині заяви відмовити.

2.Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3.Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 235 ГПК України.

4.Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Повний текст ухвали складено 21.02.2024.

Суддя Артимович В.М.