Постанова

від 24.01.2024 по справі 910/96/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/96/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Волковицької Н. О., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С.П.

представників учасників справи:

прокуратури - Гриненко А. Є.,

Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - Жабровець О. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (нова назва - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 (суддя Чинчин О. В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023

(судді Ходаківська І. П., Демидова А. М., Владимиренко С. В.)

у справі за позовом першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області

до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД"

про визнання недійсними рішень та визнання недійсним договору.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просив:

- визнати недійсним рішення відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ВП "ЗАЕС", ДП НАЕК "Енергоатом" відповідно), оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій № UA-2022-01-13-006524-a про допуск до аукціону Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД" (далі - ТОВ "Крок ЛТД");

- визнати недійсним рішення ВП "ЗАЕС", оформлене протоколом розкриття тендерних пропозицій від 01.03.2022 № UA-2022-01-13-006524-a, про відповідність ТОВ "Крок ЛТД" кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, відсутність підстав для відмови, встановлених статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закону про публічні закупівлі);

- визнати недійсним рішення ВП "ЗАЕС", оформлене протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 15.03.2022 про визначення ТОВ "Крок ЛТД" переможцем торгів та укладення договору на закупівлю: "ДБН А.2.2-3:2014 Видалення гідромеханічним методом відкладень з внутрішніх поверхонь охолоджуючих трубок ОГЦ, ВВТ, маслоохолоджувачів ТГ, УВГ, РТЖН, ЦН, КН-2ст., ННС, блочних трансформаторів, повітряохолоджувачів електродвигунів, теплообмінників випару та охолодження проб, конденсаторів ТЖН енергоблоків № 1, 2, 3, 4, 5, 6 (код ДК 021:2015 - 50510000-3 Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів)";

- визнати недійсним договір від 28.04.2022 № 1/3/11-121-01-22, укладений між ТОВ "Крок ЛТД" та ВП "ЗАЕС".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог статей 16, 17, 22, 31 Закону про публічні закупівлі під час проведення торгів, оскільки тендерна пропозиція не відповідала встановленим вимогам закону. ТОВ "Крок ЛТД" мало податковий борг (встановлено судовим рішенням у справі № 520/26677/21), декларація відповідності матеріально-технічної бази не відповідала формі, наведеній у додатку 8 постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 77.

1.3. Крім того, ТОВ "Крок ЛТД" не підтвердило відповідність кваліфікаційному критерію про наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій, а також не надало необхідних документів (довідок), передбачених тендерною документацією, шляхом їх оприлюднення в електронній системі закупівель, що призвело до неправомірного укладення договору.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 31.01.2022 на веб-сайті Prozorro ВП "ЗАЕС" оприлюднило оголошення про проведення відкритих торгів з публікацією англійською мовою через електронну систему закупівель № UA-2022-01-13-006524-a предмета закупівлі: ДБН А.2.2-3:2014 Видалення гідромеханічним методом відкладень з внутрішніх поверхонь охолоджуючих трубок ОГЦ, ВВТ, маслоохолоджувачів ТГ, УВГ, РТЖН, ЦН, КН-2ст., ННС, блочних трансформаторів, повітряохолоджувачів електродвигунів, теплообмінників випару та охолодження проб, конденсаторів ТЖН енергоблоків №1, 2, 3, 4, 5, 6 (Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів) згідно з технічною специфікацією до предмета закупівлі.

2.2. ТОВ "Крок ЛТД" скористалось правом на участь в зазначеній процедурі закупівлі, подавши 11.02.2022 року тендерну пропозицію щодо участі в процедурі закупівлі.

2.3. Протоколом розгляду тендерних пропозицій від 23.02.2022 № UA-2022-01-13-006524-a ТОВ "Крок ЛТД" допущено до аукціону.

2.4. Протоколом розкриття тендерних пропозицій від 01.03.2022 № UA-2022-01-13-006524-a ТОВ "Крок ЛТД" визнано таким, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, відсутні підстави для відмови, встановлені статтею 17 Закону про публічні закупівлі.

2.5. 16.03.2022 на веб-сайті Prozorro розміщено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем закупівлі, а 28.04.2022 сторони уклали відповідний договір № 1/3/11-121-01-22.

2.6. Висновком за результатами моніторингу процедури закупівлі № UA-2022-01-13-006524-a, складеним Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області 12.12.2022, встановлено невідхилення тендерної пропозиції, яка підлягала відхиленню згідно з вимогами Закону про публічні закупівлі, а саме: пункту 13 частини першої статті 17 та абз. 4 пункту 1 частини першої статті 31 - з причини наявності у учасника податкової заборгованості та надання недостовірної інформації в складі тендерної пропозиції; пункту 1 частини першої, абз.3 пункту 3 частини першої статті 31 - з причини не надання переможцем торгів у спосіб, зазначений в тендерній документації, документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону та інших документів, надання яких передбачено ТД Замовника; порушення частини 16 статті 29 - в частині ненадання учаснику вимоги про усунення невідповідностей в інформації та документах, виявлених Замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника.

2.7. За результатами аналізу питань: визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації щодо зазначеної закупівлі, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону, розгляду тендерних пропозицій, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця - порушень не установлено. 3 огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, керуючись статтями 5 та 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та статтею 8 Закону про публічні закупівлі, Управління Східного України Держаудитслужби в Запорізькій області зобов`язала здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку, зокрема, в межах законодавства вжити заходів щодо припинення договірних відносин, враховуючи умови договору.

2.8. Листами від 19.12.2022 та від 21.12.2022 року перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області просив Східний офіс Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надати інформацію які заходи планується вжити за фактом виявлених порушень при проведенні закупівлі, чи планують звертатися з позовною заявою до суду.

2.9. У відповідь Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області повідомило, що заходи реагування шляхом пред`явлення позову не вживались та не плануються.

2.10. Листом від 27.12.2022 року перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області повідомив позивача про намір здійснення прокурором представництва інтересів держави шляхом подання позовної заяви.

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 10.05.2023. позов задовольнив повністю:

- визнав недійсним рішення ВП "ЗАЕС", оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій №UA-2022-01-13-006524-a б/д про допуск до аукціону ТОВ "Крок ЛТД";

- визнав недійсним рішення ВП "ЗАЕС", оформлене протоколом розкриття тендерних пропозицій №UA-2022-01-13-006524-a від 01.03.2022 року, про відповідність ТОВ "Крок ЛТД" кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, відсутність підстав для відмови, встановлених статтею 17 Закону про публічні закупівлі;

- визнав недійсним рішення ВП "ЗАЕС", оформлене протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 15.03.2022 року про визначення ТОВ "Крок ЛТД" переможцем торгів та укладення договору на закупівлю;

- визнав недійсним укладений між сторонами договір від 28.04.2022 № 1/3/11-121-01-22 року.

3.2. Північного апеляційного господарського суду постановою від 22.11.2023 рішення залишив без змін.

3.3. Задовольняючи позов, суди визнали обґрунтованими доводи про порушенням вимог статей 16, 17, 22, 31 Закону України про публічні закупівлі при проведенні торгів, оскільки тендерна пропозиція не відповідала вимогам встановленим вимогам цього Закону.

3.4. При цьому суди також дійшли висновку, що при зверненні до суду з цим позовом прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентним органом жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави, а тому у цій справі прокурор належним чином обґрунтував підстави щодо представництва.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4.2. Підставою для касаційного оскарження судових рішень у справі № 910/96/23 скаржник визначив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.3. Узагальнено доводи скаржника зводяться до такого:

- Василівською окружною прокуратурою Запорізької області не надано доказів того, що Східний офіс Держаудитслужби не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином, тим самим, суд не довів правомірність представництва інтересів в органах судової влади, в рішенні перелічено виключно ряд норм матеріального права, які у виключних випадках можуть дозволити звернення з позовом та які жодного відношення до правовідносин в галузі публічних закупівель не мають;

- матеріали справи містять лист Управління Східного офісу ДАСУ в Запорізькій області № 040831-17/3463-2022 від 22.12.2022 про відсутність необхідності звернення до суду з відповідним позовом, що спростовує доводи прокуратури про правомірність представництва інтересів держави;

- саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо;

- Держаудитслужба зобов`язала ВП "ЗАЕС" здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку, зокрема в межах законодавства вжити заходів, щодо припинення договірних відносин і на виконання цих вимог замовник повідомив контрагента за договором, шляхом розміщення на електронному ресурсі державних закупівель, в загальному доступі, інформацію щодо закриття договору за процедурою;

- обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання ряду рішень замовника та спірного договору, який є розірваним, недійсними, не передбачений Законом про публічні закупівлі та є неефективним для захисту прав та інтересів держави.

5. Позиція інших учасників справи, розгляд клопотань

5.1. Прокуратура та Держаудитслужба надали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять судові рішення у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

5.2. В судовому засіданні представники сторін доводи, викладені у відзивах, підтримали.

5.3. В судовому засіданні представник відповідача також заявив клопотання про заміну сторони - Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", на підтвердження чого надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

5.4. Колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання з огляду на його обґрунтованість та приписи статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

6. Позиція Верховного Суду

6.1. За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

Щодо повноважень прокуратури для звернення з цим позовом

6.3. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, заявник в цілому не погоджується з наявністю підстав для представництва прокурором державних інтересів у спірних правовідносинах.

6.4. Розглянувши наведені доводи скаржника, Верховний Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

6.5. Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

6.6. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

6.7. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзац 1, 3 частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

6.8. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

6.9. Господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, установили, що при зверненні до суду з даним позовом прокурором було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентним органом жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави, що підтверджено листуванням між прокуратурою та Держаудитслужбою.

6.10. У абзаці 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

6.11. Тобто, встановивши порушення інтересів держави, прокурор інформує про нього відповідний орган, надає розумний строк для самостійного вжиття заходів із захисту порушених інтересів держави, витребовує документи, необхідні для встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема, інформацію про вжиті органом заходи для захисту порушених інтересів держави.

6.12. У свою чергу, абзац 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зобов`язує прокурора попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Тобто, встановивши у порядку абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, прокурор зобов`язаний повідомити відповідного суб`єкта владних повноважень про подання позову. Надісланням такого повідомлення прокурор констатує факт встановлення сукупності елементів, які зумовлюють необхідність захисту порушених інтересів держави та свідчать про наявність підстав для представництва прокурором, а також про прийняте прокурором рішення щодо звернення з позовом до суду. При цьому нормативне закріплення вимог щодо форми та змісту такого повідомлення про пред`явлення позову відсутнє.

6.13. Чинне законодавство не містить заборони одночасного здійснення дій, передбачених абзацами 3, 4 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", що зумовлено унікальністю способів виявлення порушень, конкретними обставинами й фактами їх виявлення, тривалістю обізнаності про порушення інтересів держави та нереагування чи неналежного реагування на них уповноваженими суб`єктами владних повноважень.

6.14. Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 вказав наступне: якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі (за умови наявної відповіді уповноваженого органу) дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

6.15. У постанові від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19 Верховний Суд вказав: якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора), про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

6.16. Отже, вищенаведені норми законодавства не вимагають від прокурора надання відповідному суб`єкту додаткового строку для реагування на вже встановлений прокурором чи самим уповноваженим органом факт порушення інтересів держави, про який достеменно відомо органу з попереднього листування з прокурором чи з інших джерел, та за наявності підтвердженої бездіяльності уповноваженого органу впродовж достатнього для захисту порушених інтересів часу.

6.17. Ураховуючи положення чинного законодавства та правові висновки, викладені у наведених вище постановах Верховного Суду, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що у цій справі прокурор обґрунтував неналежне здійснення Держаудитслужбою інтересів держави у спірних правовідносинах і наявність підстави для їх представництва, виконання вимоги статей 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України та належним чином обґрунтував підстави для представництва інтересів держави в суді у цьому спорі, оскільки визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їх захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив, що стало обґрунтованою підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.

Щодо способів захисту у спірних правовіносинах

6.18. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

6.19. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

6.20. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

6.21. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

6.22. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

6.23. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

6.24. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

6.25. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

6.26. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

6.27. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

6.28. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

6.29. При цьому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

6.30. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 у подібних правовідносинах (у спорі про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу), викладено висновок про те що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

6.31. Отже, беручи до уваги викладене, предмет і підстави позову у справі, що розглядається, а також зважаючи на наведену правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 обраний прокурором спосіб захисту про визнання недійсним електронного аукціону та протоколу електронного аукціону у наведеному випадку не призведе до захисту його прав, оскільки є неналежним і неефективним у спірних правовідносинах.

6.32. Обрання ж позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

6.33. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 дійшов таких висновків:

"З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг (з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення відкритих торгів) вбачається, що оформлення за їх результатом договору про закупівлю є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору".

6.34. У вказаній справі Верховний Суд у подібному спорі сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, і зазначив про те, що окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

6.35. Отже, якщо договір є повністю чи частково виконаним, то визнання його недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення майнових прав держави.

6.36. Іншими словами, ефективність такого способу захисту, як самостійна позовна вимога про визнання недійсним укладеного за результатом публічної закупівлі договору залежить від того, чи мало місце виконання такого договору його сторонами на момент звернення з відповідним позовом.

6.37. У що розглядається, спірний договір відповідачами не виконувався, а отже задоволення позовної вимоги про визнання цього договору недійсним є ефективним способом захисту, який призведе до поновлення порушених прав держави у спірних правовідносинах, оскільки такий договір не призвів до жодних реальних наслідків для його сторін.

6.38. Отже встановивши, що спірний договір був укладений з порушенням приписів Закону про публічні закупівлі, у зв`язку з невідповідністю поданої ТОВ "Крок ЛТД" тендерної пропозиції вимогам цього Закону, суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.

6.39. Враховуючи викладене, суди неправильно застосували норми матеріального права, тому судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним електронного аукціону та протоколу електронного аукціону підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

6.40. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. За змістом частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд, а також скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

7.2. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

7.3. Згідно з частиною першою статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

8. Судові витрати

8.1. Враховуючи висновок Верховного Суду про часткове задоволення касаційної скарги, з прийняттям нового рішення, судовий збір за розгляд двох вимог немайнового характеру в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, слід покласти про прокуратуру.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №910/96/23 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішень відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", оформлених протоколами скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №910/96/23 залишити без змін.

4. Стягнути з Запорізької обласної прокуратури (69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Матросова Олександра, будинок 29А, Ідентифікаційний код юридичної особи 02909973) на користь Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул. Назарівська, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 11 908 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісім) грн 80 коп судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Н. Волковицька

Г. Мачульський