Постанова

від 13.02.2024 по справі 335/11033/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 13.02.2024 Справа № 335/11033/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/11033/23 Головуючий у І інстанції: Макаров В.О.

Провадження № 22-ц/807/623/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

секретар: Смокотіна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2024 року про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ВАТ «ГАММА», колишнього голови правління Черненка А.А., чинного голови правління Коваленка С.І., Державної виконавчої служби Орджонікідзевського району м. Запоріжжя про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ВАТ «ГАММА», колишнього голови правління, справжнього голови правління, Державної виконавчої служби Орджонікідзевського району про стягнення коштів, в якому просила зобов`язати відповідача проводити в подальшому нарахування заробітної плати за весь час затримки розрахунку після несправедливого скорочення та не виплати грошей при звільненні, починаючи з ухвалення рішення суду 11 червня 1998 року довічно, доплачувати до середнього заробітку 207,89 грн (по закону), стягнути з відповідачів за допомогою заходів примусового характеру за рахунок ліквідованого майна вказану суму 1171675 грн, зробити запис до трудової книжки та стягнути з відповідачів усі судові витрати.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною позовною заявою.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2024 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що трудові спори про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, стягнення допомоги щодо скорочення при звільненні та компенсації розглядались Хортицьким районним суду м. Запоріжжя у 1997-1998 роках, а відтак, на думку скаржниці, із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, відшкодування моральної шкоди, вона може звернутись саме до суду, як органу, уповноваженого на розгляд такого питання.

ОСОБА_1 стверджує, що, звернувшись до районного суду за місцем знаходження юридичної особи відповідача, вона правомірно обрала для себе більш прийнятні умови територіальної підсудності в межах власних процесуальних повноважень і не порушуючи юрисдикції.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Паскал П.М. наполягали на задоволенні апеляційної скарги та направленні справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Серед іншого адвокат Паскал П.М. зазначив, що погоджується з тим, що справу має розглядати господарський суд, який розглядає справу про банкрутство ВАТ «ГАММА», проте, на його думку, саме суд першої інстанції повинен був направити матеріали справи для розгляду до господарського суду.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи скаржниці та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістомстатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності порушеної щодо ВАТ «ГАММА» справи про банкрутство № 12/5009/1743/11, спір у цій справі повинен розглядатися господарським судом та не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.11.2011 відкрито провадження у справі № 12/5009/1743/11, визнано ВАТ «ГАММА» (код ЄДРПОУ 14313843) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лясковця О.В.

Станом на час постановлення вказаної ухвали, ліквідатором ВАТ «ГАММА» визначено Назаренко М.О., що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 14.11.2023 № 320867.

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття«суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Устатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено устатті 2 ЦПК України, до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами в різних юрисдикціях.

Відповідно до п. 8 ч. 1ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно доПодаткового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначенихПодатковим кодексом України.

Згідно з п. 4Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цьогоКодексу, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цьогоКодексунезалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цьогоКодексуперебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно доЗакону України«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цьогоКодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до ч. 3ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства,матеріали справи,в якійстороною єборжник,щодо майновихспорів звимогами доборжника тайого майна,провадження вякій відкритодо відкриттяпровадження усправі пробанкрутство,надсилаються догосподарського суду,в провадженніякого перебуваєсправа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Системний аналіз положеньКодексу України з процедур банкрутствадає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні нормиЗакону про банкрутствомають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Норми Кодексу Україниз процедурбанкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Суд першої інстанції врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 922/928/17, відповідно до якого, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Суд першої інстанції правильно врахував висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду від 14.05.2020 у справі № 903/69/18, у якій зазначено, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістюЗакону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Визначення юрисдикційності всіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог та дотримання прав боржника щодо визначення обсягу кредиторської заборгованості та черговості її погашення.

Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Місцевий суд врахував позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, в якій зазначено, що з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Таким чином, на думку колегії суддів, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позови до боржника, який перебуває в процедурі банкрутства, повинні розглядатись в межах справи про банкрутство тим самим складом, що і справа про банкрутство боржника, а з огляду на наявність порушеної щодо ВАТ «ГАММА» справи про банкрутство № 12/5009/1743/11, спір у цій справі повинен розглядатися господарським судом.

Доводи представника позивача про те, що суд першої інстанції повинен був направити справу за встановленою юрисдикцією не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства, адже право позивача звернутись до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією передбачено положенням ч. 1 ст. 256 ЦПК України у випадку закриття провадження у справі на підставі п. 1ч. 1 ст. 255ЦПК України, водночас у цій справі суд не відкривав провадження, а постановив ухвалу про відмову у його відкритті.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістомстатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для її скасування відсутні, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2024 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2024 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22 лютого 2024 року.

Головуючий:

Судді: