Рішення

від 14.02.2024 по справі 363/3324/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"14" лютого 2024 р. Справа № 363/3324/22

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

14 лютого 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Василенко Г.В., за участю представника позивача ОСОБА_1 (відео конференція) розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ПРОМІНВЕСТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

18.10.2022 року представник позивача звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із вищезазначеною позовною заявою, в якій просив: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ПРОМІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39523286) на користь ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 102 800,00 грн. (сто дві тисячі вісімсот грн. 00 коп) з відповідним утриманням податків та інших обов`язкових платежів, грошову компенсацію за 28 календарних днів невикористаної щорічної відпустки в розмірі 8 017,80 грн. (вісім тисяч сімнадцять грн. 80 коп.); допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період з 04.06.2021 року по 05.08.2022 року ОСОБА_2 працювала головним бухгалтером ТОВ «ТПК ПРОМІНВЕСТ». 05.08.2022 року Позивач була звільнена з посади головного бухгалтера ТОВ «ТПК ПРОМІНВЕСТ» за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. З серпня 2021 року по дату звільнення Позивача - 05.08.2022 року Відповідачем нараховувалася, але не виплачувалася заробітна плата Позивачу. Загальний розмір заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2021 року по дату звільнення Позивача складає 102 800, 00 грн. В день звільнення з Позивачем не було проведено розрахунку по заробітній платі та не виплачено компенсації за 28 календарних днів відпустки, що складає 8 017,80 грн. (з розрахунку середня заробітна плата 286,35 грн х 28 днів= 8017,80 грн.) На підставі викладеного, представник позивача змушений звернутися до суду із вказаною позовною заявою.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.10.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали 26.10.2022 року представником позивача подана заява про усунення недоліків.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання та витребувано у ТОВ «ТПК ПРОМІНВЕСТ» копію відомості нарахування заробітної плати (розрахунково-платіжні відомості) за період з 01 серпня 2021 року по 05 серпня 2022 року по працівнику - ОСОБА_2 ; довідку про розмір заборгованості по заробітній платі станом на 05 серпня 2022 року, дату звільнення працівника - ОСОБА_2 ; довідку про середньоденну заробітну плату ОСОБА_2 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 23.05.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, крім того повідомлявся через офіційний портал «Судова влада України» веб-сторінку Вишгородського районного суду Київської області, причини неявки суду невідомі, своїм правом на подання відзиву не скористався, а тому суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача та провести заочний розгляд справи.

14.02.2024 року відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 07.06.2021 року прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера в ТОВ «ТПК ПРОМІНВЕСТ» на підставі Наказу 3-к від 04.06.2021 року та 05.08.2022 року звільнена з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 (а.с.15-17).

До матеріалів справи долучена заява ОСОБА_2 про звільнення (а.с.129), Наказ № ТПК00000001-0000000004 від 02.08.2022 року (а.с.130).

З Довідки за вих. № 04/08-2 від 04.08.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 дійсно працює в ТОВ «ТПК ПРОМІНВЕСТ» з 07.06.2021 року за основним місцем роботи та займає посаду головний бухгалтер. Заробітна плата за рік склала 102 800,00 гривень. Всього до сплати 82 754,00 гривень (а.с.18, т. 2 а.с. 21-А).

З Довідки за вих. № 04/08-1 від 04.08.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 дійсно працює в ТОВ «ТПК ПРОМІНВЕСТ» з 07.06.2021 року за основним місцем роботи та займає посаду головний бухгалтер. Заробітна плата за шість місяців склала 63 200,00 гривень. Всього до сплати 34 776,00 гривень ( т. 2 а.с. 21).

До матеріалів справи долучені також: форма ОК-5 (а.с. 19-22), форма ОК-7 (а.с.23-25), заява (пропозиція) № 089059666/980 від 17.06.2021 року про відкриття поточного рахунку (а.с. 26-31), виписка з рахунку за період з 17.06.021 по 07.10.2022 року (а.с.32), Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 33-40), інформація про кредитування за продуктом «Зарплатна картка» (а.с. 43-44), Додаток 1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Д1) за 2 місяць 3 кварталу 2021 року (а.с. 45-46), 3 місяць 3 кварталу 2021 року (а.с. 47-48), 1 місяць 3 кварталу 2021 року (а.с. 51-52), 1 місяць 4 кварталу 2021 року (а.с. 62-63), 2 місяць 4 кварталу 2021 року (а.с. 65-66), 3 місяць 4 кварталу 2021 року (а.с.73-74), 3 місяць 1 кварталу 2022 року (а.с. 82-83), 2 місяць 1 кварталу 2022 року (а.с. 84-85), 1 місяць 1 кварталу 2022 року (а.с. 86-87), 1 місяць 1 кварталу 2022 року (а.с.90-91), 1 місяця 2 кварталу 2022 (а.с. 110-111), 2 місяця 2 кварталу 2022 року (а.с. 116-117), 3 місяця 2 кварталу 2022 року (а.с. 119-120); Додаток 4 ДФ до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 місяць 3 кварталу 2021 року (а.с.49-50), 1 місяць 3 кварталу 2021 року (а.с. 53-54), 2 місяць 3 кварталу 2021 року (а.с. 55-56), з місяць 4 кварталу 2021 року (а.с.67-68), 2 місяць 4 кварталу 2021 року (а.с.69-70), 2 місяць 4 кварталу 2021 року (а.с.71-72), 1 місяць 4 кварталу 2021 року (а.с.75-76), 2 місяць 1 кварталу 2022 року (а.с. 88-89), 2 місяць 1 кварталу 2022 року (а.с. 92-93), 3 місяць 1 кварталу 2022 року (а.с. 94-95), 1 місяць 1 кварталу 2022 року (а.с. 96-97), 2 місяця 2 кварталу 2022 року (а.с. 104-105), 1 місяця 2 кварталу 2022 року (а.с.107-108), 3 місяця 2 кварталу 2022 року (а.с. 113-114); Податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 квартал 2021 року (а.с. 57-61), 4 квартал 2021 року (а.с. 77-81), 1 квартал 2022 року (а.с. 98-102), 2 квартал 2022 року (а.с. 122-1125).

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У статті 12 Закону України «Про оплату праці» встановлено перелік норм і гарантій в оплаті праці, який не є вичерпним. Указано, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

За висновком Конституційного Суду України, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин, а саме відплатності праці, який отримав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону України «Про оплату праці».

Зазначене, на переконання Конституційного Суду України, дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 КЗпП України і статті 1 Закону України «Про оплату праці», та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону України «Про оплату праці».

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України зазначив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснено нарахування таких виплат.

Право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

В п. п.6, 20 Постанови від 24.12.1999 №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що судам належить мати на увазі, що відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону «Про оплату праці» розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Згідно зі статтями 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з частиною першоюстатті 83 КЗпП Українита частиною першоюстатті 24 Закону України «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статей 4,6 Закону України «Про відпустки»щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина першастатті 6 Закону України «Про відпустки»).

Таким чином, при звільненні позивача у липні 2017 року їй не була виплачена вихідна грошова допомога та компенсація за 28 днів невикористаної відпустки.

Згідно зі статями 115,116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З довідок, виданих № 04/08-2 від 04.08.2022 р., 04/08-1 від 04.08.2022 р. видно, що у ТОВ «ТПК ПРОМІНВЕСТ» перед ОСОБА_2 наявна заборгованість по заробітній платі.

Відповідач не надав будь-яких доказів, які спростували б зазначену заборгованість з оплати праці, не оспорює її наявність та наявність грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені у вигляді судового збору.

Керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 280-289, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Промінвест» на користь ОСОБА_2 нараховану, але невиплачену заробітну плату з розмірі 102800 (сто дві тисячі вісімсот) гривень з відповідним утриманням податків та інших обов`язкових платежів та грошову компенсацію за 28 календарних днів невикористаної щорічної відпустки в розмірі 8017 (вісім тисяч сімнадцять) гривень 80 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Промінвест» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вишгородського районного суду Київської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.02.2024 року.

Головуючий: М.Б.Баличева