Рішення

від 19.02.2024 по справі 372/2517/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2517/23

Провадження № 2-141/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Сікорській М.А.,

за участю представниці відповідача Школьної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Київської області, Обухівської районної державної адміністрації Київської області, приватного акціонерного товариства «Обухівське» про визнання права на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою до відповідачів та просила визнати за нею право на земельну частку (пай) для сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської міської ради. Обґрунтовуючи позов зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 мерла мати позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 , яка працювала в радгоспі-комбінаті «Обухівський» правонаступником якого є ПАТ «Обухівське» і звільнився з роботи у зв`язку з виходом на пенсію. Під час розпаювання земель ініціативною групою, оскільки ПАТ «Обухівське» самоусунулось, ОСОБА_3 як працівнику ПАТ «Обухівське» було виділено земельну частку/пай відповідно до затверджених списків та схеми розпаювань для сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Обухівської міської ради Київської області. При жеребкуванні часток/паїв ОСОБА_2 дісталась частка № 320 відповідно до схеми розпаювання земель ПАТ «Обухівське», розміром 3,5289 га за кадастровим номером 3223110100:06:004:0049. Оскільки право власності на земельну ділянку частку/пай її мати ОСОБА_3 не оформила із-за незалежних від неї обставин, а вона як спадкоємець після смерті її матері звернулась до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про оправо на спадщину за законом на майно померлої, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, тому позивачка змушена звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

07.06.2023 року винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення вказаний недоліків.

21.06.2023 року винесено ухвалу про відкриття провадження по справі за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

15.12.2023 року винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представниця відповідача ПрАТ «Обухівське» - Школьна К.В. проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1 , представниця позивачки ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили. Просили проводити розгляд справи у їх відсутність.

Представники відповідачів Обухівської міської ради та Обухівської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явились, подали суду клопотання з проханням розглядати справу у їх відсутності, щодо заявленого позову поклались на розсуд суду.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні..

Суд, вислухавши представницю відповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що мати позивачки ОСОБА_2 , працювала в радгоспі-комбінаті «Обухівський», що підтверджується матеріалами справи.

ПАТ «Обухівське», яке є правонаступником радгоспу комбінату «Обухівський», створено на базі майна двох колгоспів ім. Паризької Комуни та ім. Сталіна згідно ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР від 08 травня 1957 року № 494 та протоколу №7 засідання виконавчого комітету Обухівської районної Ради депутатів трудящих Київської області Української РСР від 26 березня 1960 року.

Протоколом загальних зборів № 2 від 05.03.2010 року та протоколом загальних зборів № 3 від 22.02.2014 року було вирішено провести процес розпаювання та приватизації земель ПАТ «Обухівське» та затвердити список осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Мати позивачки ОСОБА_2 працювала в радгоспі-комбінаті «Обухівський» правонаступником якого став ПАТ «Обухівське» і звільнився в зв`язку з виходом на пенсію.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації №365 від 08.12.2015 року затверджено проект приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської ради.

Вказані обставини підтверджуються протоколами загальних зборів, розпорядженнями райдержадміністрації, рішенням Обухівської районної ради, державним актом на право постійного користування землею, схемою поділу сільськогосподарських земель ПАТ «Обухівське», листом управління Держземагенства, іншими матеріалами справи.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 3223110100:06:004:0049, площею 3,5289 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності державна власність.

З наданих суду письмових доказів та змісту позову не вбачається, що померла мати позивачки ОСОБА_2 була власником майна, мала правовстановлюючий документ, який засвідчує її право власності на спірну земельну частку/пай.

Крім того слід такого звернути увагу на наступне.

Так позивачка в своєму позові зазначає про те, що право її матері на отримання земельної ділянки частки (паю) в процесі розпаювання, номер паю № НОМЕР_1 загальною площею 3,5289 га підтверджується копією витягу з Протоколу № 3 загальних заборів членів ПАТ «Обухівське» від 22.02.2014 року, однак на підтвердження цих обставин до позовної заяви додано копію витягу з Протоколу № 3 загальних заборів членів ПАТ «Обухівське» від 22.02.2014 року, зі змісту якого вбачається відомості про іншу особу, зокрема власником земельної ділянки є ОСОБА_5 , а номер земельної частки (паю) 104.

Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм права на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15.

Відповідно дост.116Земельного КодексуУкраїни,громадяни таюридичні особинабувають прававласності таправа користуванняземельними ділянкамиіз земельдержавної абокомунальної власностіза рішенняморганів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування вмежах їхповноважень,визначених цимКодексом абоза результатамиаукціону. Безоплатнапередача земельнихділянок увласність громадянпровадиться уразі: приватизаціїземельних ділянок,які перебуваютьу користуваннігромадян; одержанняземельних діляноквнаслідок приватизаціїдержавних ікомунальних сільськогосподарськихпідприємств,установ таорганізацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Отже ст. 116 ЗК України визначено підстави набуття у приватну власність земельних ділянок, а ст.118 ЗК України визначено порядок набуття права власності на земельну ділянку.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачка посилаючись на положення ст. 392 ЦК України просив визнати за ним право на земельну частку (пай), площею 3,5289 га, кадастровий номер 3223110100:06:004:0049, однак, позивачка ОСОБА_1 , не надала суду належних і допустимих доказів про підтвердження набуття права власності її матір`ю на спірний об`єкт. З доводів позивачки вбачається, що право власності на спірну земельну частку/пай її мати ніколи не набувала, правовстановлюючих документів не отримувала та за визнанням вказаного права позивачка звернулася до суду із даним позовом. Такі фактичні обставини, на думку суду є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відсутнє право померлої матері позивачки, яке підлягає судовому захисту в порядку, визначеному ст. 392 ЦК України.

Крім того, законодавством України визначено відповідний порядок набуття прав на земельну ділянку, а тому набуття такого права через рішення суду не передбачено. Крім того, суду не надано доказів, що право позивачки на земельну ділянку кимось оспорюється або не визнається.

Таким чином, вирішуючи спір на засадах змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, на підставі поданих сторонами доказів, суд вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на зібраних по справі і досліджених судом письмових доказах, не узгоджуються із чинним законодавством України, позивач всупереч вимогам ст.ст.12,13,81 ЦПК України не довів позовні вимоги належними і допустимими доказами, тому достатніх правових і фактичних підстав для задоволення позову суд не вбачає, а відтак позов не підлягає задоволенню в повному обсязі з підстав недоведеності.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 ЦПК України, ст.ст. 316, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1225, 1261, 1276 ЦК України, ст. 25 ЗК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Київської області, Обухівської районної державної адміністрації Київської області, приватного акціонерного товариства «Обухівське» про визнання права на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Кравченко