Постанова

від 14.02.2024 по справі 753/5090/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 753/5090/20

провадження № 61-1963св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова 6/1»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 рокуу складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова 6/1» (далі - ОСББ «Драгоманова 6/1») звернулось до суду

з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування записів про право власності

Позов мотивований тим, що уквітні 2018 року позивач встановив факти перепланування та незаконної приватизації підвальних приміщень

288-Б, 288-Ж, 744-Ж, 168-Ж, 744-Д, 288-Б, 288-Ж, 744-Ж, 168-Ж, 744-Д, які

в сукупності є єдиним підвальним приміщенням багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 та є спільним майном його мешканців. Першим власником спірного майна була

ОСОБА_4 , право власності якої посвідчувалось свідоцтвами про право власності, виданими Головним управлінням житлового забезпечення

м. Києва. На цей час приміщення 288-Б, 288-Ж та 744-Ж належать

ОСОБА_1 , яка передала їх в іпотеку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Приміщення 168-Ж належить ОСОБА_2 , а приміщення 744-Д належить ОСОБА_3 . Видані ОСОБА_4 свідоцтва про право власності

є нікчемними, оскільки відповідні накази та свідоцтва Головне управління житлового забезпечення м. Києва не видавало.

Позивач посилався на те, що всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку як співвласники підвальних приміщень, які вибули з їх володіння поза їх волею, мають право на захист свого майнового права шляхом витребування майна у відповідачів зі скасуванням записів про державну реєстрацію права власності за ними.

ОСББ «Драгоманова 6/1» просило витребувати з незаконного володіння відповідачів нежитлові приміщення 288-Б, 288-Ж, 744-Ж, 168-Ж, 744-Д, розташовані у підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати записи про право власності відповідачів на вказані приміщення.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСББ «Драгоманова, 6/1» нежитлове приміщення 288-Б, підвал літ. «А», загальною площею 62,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1500938880000.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення 288-Б, підвал літ. «А», загальною площею 62,9 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1500938880000, за ОСОБА_1 , індексний номер 48481418 від

02 вересня 2019 року, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А. С., та припинено право власності ОСОБА_1 на вказане нежитлове приміщення.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСББ «Драгоманова, 6/1» нежитлове приміщення 288-Ж, літ. «А», загальною площею 50,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480597680000.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення 288-Ж, літ. «А», загальною площею 50,8 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480597680000, за ОСОБА_1 , індексний номер 48481562 від

02 вересня 2019 року, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А. С., та припинено право власності ОСОБА_1 на вказане нежитлове приміщення.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСББ «Драгоманова, 6/1» нежитлове приміщення 744-Ж, літ. «А», загальною площею 58,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480578080000.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення 744-Ж, літ. «А», загальною площею 58,3 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480578080000, за ОСОБА_1 , індексний номер 48481688 від

02 вересня 2019 року, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А. С., та припинено право власності ОСОБА_1 на вказане нежитлове приміщення.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСББ «Драгоманова, 6/1» нежитлове приміщення 168-Ж, літ. «А», загальною площею 80,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480455880000.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення 168-Ж, літ. «А», загальною площею 80,3 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480455880000, за ОСОБА_2 , індексний номер 39602518 від

09 лютого 2018 року, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т. В., та припинено право власності ОСОБА_2 на вказане нежитлове приміщення.

Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСББ «Драгоманова, 6/1» нежитлове приміщення 744-Д, літ. «А», загальною площею 81,7 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480428680000.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення 744-Д, літ. «А», загальною площею 81,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480428680000, за ОСОБА_3 , індексний номер 43967486 від 09 листопада 2018 року, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Гречаною Р. Т., та припинено право власності ОСОБА_3 на вказане нежитлове приміщення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок про

те, що спірні нежитлові приміщення є підвалом будинку

АДРЕСА_1 і вони не можуть бути передані у власність як окремі об`єкти нерухомості, оскільки є співвласністю всіх мешканців будинку, інтереси яких представляє ОСББ «Драгоманова 6/1». Крім того, суд встановив, що Головне управління житлового забезпечення м. Києва свідоцтв про право власності на спірне майно ОСОБА_4 не видавало.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , залишено без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року

в оскаржуваній частині залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від

29 жовтня 2021 року в частині позовних вимог ОСББ «Драгоманова 6/1» до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування записів про право власності без змін, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в цій частині.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

09 лютого 2023 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року в частині позовних вимог, що стосуються ОСОБА_3 , та ухвалити в цій частині нове рішення, яким

у задоволенні позовних вимог ОСББ «Драгоманова, 6/1» до ОСОБА_3 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 , переконавшись

у відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень на спірне приміщення та покладаючись на правдивість цих відомостей, придбав спірне нерухоме майно у власність у встановленому законом порядку, отже, відповідно до норм чинного законодавства та сталої судової практики

ОСОБА_3 є добросовісним набувачем. А тому витребування в нього майна, яке він придбав у встановленому законом порядку, сплатив за нього кошти,

є свавільним порушенням права власності і нівелюванням будь-яких інститутів правової держави.

Аргументи інших учасників справ

21 березня 2023 року представник ОСББ «Драгоманова, 6/1» - адвокат Шнайдер С. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року - без змін.

25 травня 2023 року представник ОСББ «Драгоманова, 6/1» - адвокат Шнайдер С. В. подав до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких просить касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.

02 травня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року оскаржуються в частині позовних вимог ОСББ «Драгоманова 6/1» до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування записів про право власності.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу та в додаткових поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню

з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Згідно з листом Департаменту з питань державно-архітектурно-будівельного контролю м. Києва та відповідно до матеріалів технічної інвентаризації багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 його будівництво завершене у 2011 році.

Після завершення будівництва та прийняття до експлуатації будинок набув статусу об`єкта нерухомого майна та з 2016 року перебуває на балансі ОСББ «Драгоманова 6/1», яке створене та зареєстроване як юридична особа

в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 1 розділу II статуту ОСББ «Драгоманова 6/1» метою його створення є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутом.

Завданням та предметом діяльності об`єднання є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отримання житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних

з діяльністю об`єднання (пункт 3 розділу II статуту ОСББ).

05 лютого 2018 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» Сенинець Г. В. зареєструвала за ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення, 744-Д, розташоване у підвалі багатоквартирного житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480428680000).

Для здійснення реєстрації права власності на вказане нежитлове приміщення було надано свідоцтво про право власності, видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу від 27 липня 2012 року № 1224-С/КІ, відповідно до якого ОСОБА_4 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення № 744-Д площею 81,70 кв. м на АДРЕСА_1 .

Зі змісту наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 липня 2012 року № 1224-С/КІ установлено, що цей наказ не стосувався питання оформлення та видачі свідоцтв про право власності на спірне майно, вказаний наказ видавався на оформлення та видачу свідоцтва про право власності на квартири інвесторам.

На запит представника позивача Комунальне підприємство з експлуатації

і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», діючи за дорученням Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підтвердило, що свідоцтва про право власності на спірне майно на ім`я ОСОБА_4 не видавались і питання щодо його видачі в наказі Головного управління житлового забезпечення від 27 липня 2012 року № 1224-С/КІ не вирішувалось.

Наведені обставини узгоджуються і з відомостями матеріалів технічної інвентаризації житлового будинку на АДРЕСА_1 яку проводили спеціалісти Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна у грудні 2011 року після завершення будівництва, але до введення будинку до експлуатації.

Із журналів підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями відомо, що у підвалах усіх шести секцій будинку літ. «А» немає не лише спірних нежитлових приміщень як окремих об`єктів цивільних прав, а й будь-яких інших приміщень, які відповідали б їм за площею та іншими технічними характеристиками.

Доказів, які свідчили б про те, що спірні нежитлові приміщення набули статусу самостійних об`єктів цивільних прав у результаті проведеного

у встановленому законом порядку виділу зі спільного майна багатоквартирного будинку, суду не надано.

У подальшому спірне майно неодноразово відчужувалось за цивільно-правовими угодами.

Станом на час звернення до суду з позовом нежитлове приміщення № 744-Д належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2018 року, серія та номер 1277.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення № 744-Д (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480428680000) зареєстроване згідно з рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т., індексний номер 43967486 від

09 листопада 2018 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону повною мірою не відповідають.

У пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня

2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20) зроблено висновок про те, що «за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння,

є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними».

Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року

у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від

19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 387 ЦК Українивласник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Цивільним законодавством передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як віндикація.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає

у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця)

з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем)

і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває

у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК Українизалежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Таким чином, особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило

у володіння останнього набувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року

у справі № 183/1617/16.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року

у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року

у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та інших звернено увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року

у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту

є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння,

є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.

Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження

№ 12-158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності не є потрібним для захисту порушених прав позивача.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема,

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року

у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року

у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року

у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня

2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01 квітня 2020 року

у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

За обставин цієї справи ОСОБА_4 набула право власності на нежитлове приміщення № 744-Д на підставі наказу, який не стосувався питання оформлення та видачі свідоцтва право власності на спірне майно.

У подальшому вказаний об`єкт нерухомого майна неодноразово відчужувався іншим особам за умов, які мали б викликати сумнів у ОСОБА_3 , і який, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом відповідних документів та за необхідності отримавши правову допомогу, мав би зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу нежитлового приміщення, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння співвласників житлового будинку на АДРЕСА_1 поза їх волею, доказів які

підтверджували б законні підстави для реєстрації за ОСОБА_3 права власності, відповідач не надав, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування спірного нерухомого майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 .

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині витребування спірного нерухомого майна.

При цьому позовні вимоги ОСББ «Драгоманова 6/1» до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про скасування запису про право власностізадоволенню не підлягають у зв?язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року в частині вимог ОСББ «Драгоманова 6/1» до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про скасування запису про право власності підлягають скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року в частині вимог ОСББ «Драгоманова 6/1» до ОСОБА_3 , третя особа -

ОСОБА_4 , про витребування майна з чужого незаконного володіння слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

В частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За таких обставин судові витрати в розмірі 2 942,80 грн, понесені

ОСОБА_3 на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, слід стягнути з ОСББ «Драгоманова, 6/1» на користь ОСОБА_3 .

При цьому рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня

2021 року в частині стягнення судових витрат із ОСОБА_3 на користь ОСББ «Драгоманова, 6/1» слід змінити, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню, з 36 769,92 грн до 35 929,12 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року в частині позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова 6/1» до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про скасування записів про право власності скасувати та ухвалити у справі в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова 6/1» до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про скасування записів про право власностівідмовити.

Змінити резолютивну частину рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року в частині стягнення із ОСОБА_3 на користь Об?єднання співвласників багатоквартирного буднику «Драгоманова, 6/1» судового збору, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню, з 36 769,92 грн до 35 929,12 грн.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року

у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова 6/1» до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без змін.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова 6/1» на користь ОСОБА_3 2 942,80 грн судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року у скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов