Рішення

від 12.11.2007 по справі 17/351

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17/351

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

№  17/351

12.11.07

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітест"

До                    Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

Про                 розірвання договору та стягнення 79149,00 грн.

Суддя  Кролевець О.А.

Представники :

Від позивача:        Троцюк О.В. (довіреність від 01.02.2007)

Від відповідача:    Всеволодський М.О. (довіреність №юр-128/д від 07.08.2007)  

          Відповідно до ст.77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви: 15.10.2006 до 06.11.2007, до 12.11.2007.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги ТОВ “Юнітест” про розірвання договору №АТ050AR/54-0 на поставку вимірювального обладнання від 05.12.2002, укладеного між сторонами по справі, про стягнення з відповідача збитків у розмірі 79149,00 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки виконання втратило інтерес для позивача, а тому позивач просить суд розірвати договір та стягнути з відповідача збитки у вигляді неодержаного прибутку, розмір яких дорівнює вартості неоплаченого відповідачем обладнання.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що позивачем не доведено факт здійснення поставки та наявності у відповідача заборгованості в розмірі 79149,00 грн., що також підтверджено постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 по справі №8/452 за позовом ТОВ “Юнітест” до ВАТ “Укрнафта” по стягнення боргу за договором №АТ050AR/54-0 від 05.12.2002 в розмірі 79149,00 грн. та пені в розмірі 3165,96 грн., якою відмовлено в задоволенні позову ТОВ “Юнітест”. Крім того, відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності, який, за твердженням відповідача, почався 25.03.2003 (строк оплати) та закінчився 25.03.2006. Оскільки позивач звернувся до суду 11.09.2007, тому позовна заява не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва , -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнітест” (позивач) та Управлінням автоматизованих систем ВАТ “Укрнафта” (відповідач) був укладений договір №АТ050AR/54-0 від 05.12.2002 (далі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язався поставити обладнання та прийняти грошові кошти, а відповідач –оплатити ціну обладнання та прийняти його відповідно до Додатку №1, 3, 4 (із переліком назви, типу, кількості обладнання та терміну постачання), який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п.2.2. Договору загальна вартість обладнання складає 158298,00 грн., в тому числі ПДВ –26383,00 грн.

Відповідно до розділу 3 Договору оплата обладнання  здійснюється відповідачем у два етапи: 50% ціни Договору, що складає 79149,00 грн., вноситься авансовим платежем не пізніше 3 банківських днів з дати укладення договору. Решта суми ціни Договору, що складає 79149,00 грн. сплачується покупцем не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання продавцем та покупцем Акту прийому-передачі обладнання.

Судом встановлено, що відповідач на підставі накладних №135/АТ050 від 06.12.2002, №6/АТ050 від 31.01.2003, №17/АТ050 від 17.03.2003 та довіреностей на отримання цінностей серії МАИ №544953 від 06.12.2002, серії ЯЖВ №883561 від 30.01.2003, серії ЯЖВ №883595 від 17.03.2003 отримав від позивача обладнання на загальну суму 158298,00 грн. Поставка обладнання також підтверджується податковими накладними №189 від 05.12.2002, №5 від 31.01.2003, №17 від 17.03.2003.

Крім того, в підтвердження поставки обладнання позивачем надано Акт прийому-передачі обладнання по Договору №АТ050AR/54-0 від 05.12.2002, датований 17.03.2003, який складений продавцем та покупцем 17.03.2003, скріплений печатками підприємств та підписаний уповноваженими представниками сторін (копія Акту знаходиться в матеріалах справи).  

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за отримане обладнання сплатив лише передоплату в розмірі 79149,00 грн. Залишок вартості обладнання до сьогодні залишається неоплаченим.

З метою врегулювання виниклої заборгованості за Договором поставки, позивач направляв відповідачу претензію №32 від 03.02.2004) та лист (№108 від 13.03.2007 та №235 від 15.06.2000) з вимогою розрахуватися за отримане обладнання, які відповідач залишив без задоволення.

Відповідач по суті обставин справи пояснив, що оригінал Акту прийому-передачі  від 17.03.2003 на підприємстві відсутній; Акт, що наданий позивачем, з боку відповідача підписаний невідомою особою; в Акті не міститься переліку майна, що, за твердженням відповідача, свідчить про неналежність зазначеного доказу.

Такі твердження відповідача суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ст.34 ГПК України). Відповідно до ст.35 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Наданий позивачем Акт прийому-передачі від 17.03.2003 (оригінал наданий для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія –для залучення до матеріалів справи) в якості доказу того, що відповідач дійсно отримав обладнання за Договором № АТ050AR/54-0 від 05.12.2002,  суд вважає належним доказом, оскільки відповідач будь-яких доказів в спростування його дійсності не надав.

Відповідно до п.п.4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, а правила про відповідальність за порушення договору застосовується в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом.

Так, обов'язок щодо повернення коштів продовжує існувати, тому підлягає застосуванню ЦК України. Щодо підстав виникнення зобов'язання та відповідальності за порушення умов договору, суд застосовує правила ЦК Української РСР та Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст.71 Цивільного кодексу Української РСР (далі –ЦК УРСР) та ст.257 ЦК України  загальний строк позовної давності встановлюється в три роки.

Враховуючи, що право на позов у позивача виникло з 25.03.2003 (через 5 банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі від 17.03.2003, тобто строк оплати), про що заявляє сам відповідач, і цей строк не сплив до набрання чинності ЦК України, тому підлягають застосування правила про позовну давність, встановлені Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.2, 3  ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З пояснень представників сторін у справі встановлено, що 16.07.2004 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за Договором № АТ050AR/54-0 від 05.12.2002 в розмірі 79149,00 грн. та пені в розмірі в розмірі 3165,96 грн. Судом порушено провадження у справі №8/452 за позовом ТОВ “Юнітест” до ВАТ “Укрнафта” по стягнення боргу за договором №АТ050AR/54-0 від 05.12.2002. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 по справі №8/452, яка набрала законної сили та є чинною, відмовлено в задоволенні позову ТОВ “Юнітест”.

Таким чином, трирічний строк позовної давності перервався з 16.07.2004, та почався заново з 16.07.2004.  Оскільки час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, тому строк позовної давності спливає 16.07.2007.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору та стягнення збитків 04.09.2007, тобто вже після спливу трирічного строку позовної давності.  

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Приймаючи до уваги, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, а клопотання про поновлення цього строку від позивача не надходило, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Недоплачене позивачем державне мито в розмірі 85,00 грн. за вимогу про розірвання договору підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнітест” (01025, м. Київ, вул. О.Гончара, 6, р/р 26005303219201 в АКБ “ТАС-комерцбанк” в м. Києві, МФО 300164, код 30726680), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь державного бюджету України державне мито в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн.  

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Суддя                                                                       О.А.Кролевець