Ухвала

від 15.02.2024 по справі 553/1820/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/1820/20 Номер провадження 11-кп/814/1238/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю: прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

та його захисника адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Полтава матеріали клопотання по кримінальному провадженню № 12020270010000597 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 11 січня 2024 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 11 січня 2024 року клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів, до 10 березня 2024 року з заставою у розмірі 402 600 грн. 00 коп.

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого та його продовження, не втратили актуальність та продовжують існувати, відтак застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що він раніше не судимий, наявні у справі документи свідчать про те, що він має постійне місце проживання, де зареєстрований, має дружину та неповнолітню дитину, мати похилого віку, яка потребує догляду, сам є інвалідом 2 групи та потребує лікування за станом здоров`я, що неможливо в умовах медичної частини слідчого ізолятора, його вина не доведена, а пред`явлена підозра не обґрунтована та не підтверджена належними доказами.

Його тримання під вартою є незаконним та не обґрунтованим, оскільки жоден ризик, передбачений ст. 177 КК України, прокурором не доведений.

Розмір застави, є завідомо непомірним для нього, оскільки він отримує мінімальну соціальну допомогу , як інвалід ІІ групи.

Позиція учасників судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 свою апеляційну скаргу підтримали.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону судом дотримані в повному обсязі.

Так, під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою було враховано наявність ризиків, визначених п. 1, п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1ст. 177 КПК України, з огляду на те, що він не має постійного чи тимчасового місця роботи та офіційних джерел доходу, соціальних зв`язків, підозрюється у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання на строк до 12 років позбавлення волі, й ці обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк позбавлення волі, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, а також перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

Визначаючи розмір застави обвинуваченому ОСОБА_7 , суд зазначив, що на теперішній час докази вини щодо обвинуваченого ще знаходяться на стадії дослідження, розгляд триває, зважаючи на характер і обставини інкримінованого ОСОБА_7 діяння, особу обвинуваченого та наявність встановлених у судовому засіданні ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, суд відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за можливе в якості гаранту виконання обов`язків визначити розмір застави у межах розміру, передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, який передбачений для осіб обвинувачених у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 402 600,00 грн., що, на думку суду, буде достатнім ступенем довіри для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , в тому числі, і стан його здоров`я, враховані судом при продовженні запобіжного заходу, як і неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів з наведенням відповідних мотивів в оскаржуваній ухвалі.

Даних про неможливість утримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, матеріали справи не містять.

Нових обставин, які б не були предметом розгляду судом першої інстанції при вирішення питання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , апелянтом не наведено.

Застава судом визначена з урахуванням вимог ст. ст. 182, 183 КПК України, відповідає меті запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні, є достатньою для забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та не є непомірною, а тому підстав для зменшення розміру застави колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про необхідність продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 , а тому до уваги їх колегія суддів не бере.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді судом клопотання прокурора щодо ОСОБА_7 , які б слугували підставою для скасування ухвали суду, колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Полтавського апеляційного суду ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 11 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І :

ОСОБА_2 . ОСОБА_3 ОСОБА_4