Постанова

від 20.02.2024 по справі 692/1058/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/332/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №692/1058/23 Категорія: 310040000 Чепурний О.П. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Новікова О.М., Сіренка Ю.В.

Секретар Любченко Т.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 ;

третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шрамківської сільської ради;

особа, що подає апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шрамківської сільської ради, про позбавлення батьківських прав ,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шрамківської сільської ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, сторони перебували у шлюбі з 17 квітня 2013 року. З початку 2018 року шлюбні стосунки фактично припинені, за з квітня 2018 року сторони разом не проживають.

04 вересня 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу.

Від даного шлюбу сторони мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та знаходиться на його утриманні. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє зацікавленості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, фізичним та духовним розвитком, не забезпечує йому необхідного харчування, медичного догляду.

Для виховання та розвитку дитини в будинку позивача створені всі належні умови.

На даний час позивач призваний на військову службу та бере безпосередню участь у заходах для забезпечення оборони України.

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 20.09.2023 №173, комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Шрамківської сільської ради визнала доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 .

Відповідно до заяви відповідача від 23 вересня 2023 року вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_3 .

За наведених підстав, з метою забезпечення прав та законних інтересів дитини, позивач просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судупершої інстанціїмотивовано тим,що мати дитини в межах своїх фінансових можливостей виконує батьківський обов`язок щодо виховання сина ОСОБА_3 - цікавиться його життям, підтримує з ним сімейні відносини, за можливості допомагає сину матеріально. Недоліки які мають місце щодо виховання дитини відповідачкою, а саме відсутність постійного і достатнього доходу для належного утримання дитини, необхідність збільшення часу у спілкуванні з дитиною та його якості, налагодження нормальних стосунків між співмешканцем та сином відповідачки не можуть бути підставою для позбавлення особи батьківських прав.

Суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав матері у даному випадку буде суперечити найкращим інтересам дитини, яка має право на виховання її матір`ю

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом не врахована та обставина, що відповідач вихованням сина не займається та ухиляється від виконання батьківських обов`язків, позов визнає.

Крім того, суд не врахував, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини, оскільки вона в подальшому буде позбавлена можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни свого ставлення до дитини та поновлення батьківських прав.

Також наголошує на тому, що комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Шрамківської сільської ради визнала доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина.

Відзив на вказану апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Заслухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно достатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що з копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 вбачається, що 17 квітня 2013 року сторони зареєстрували шлюб. У шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 .

З акту обстеження умов проживання від 06 вересня 2023 року , складеного Службою у справах дітей Шрамівської сільської ради, ОСОБА_1 постійно проживає по АДРЕСА_1 з сином ОСОБА_3 , та з своїми батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Син має окрему кімнату, забезпечений всім необхідним для проживання, навчання, одягом. Мати дитини спілкується з ним по телефону, до себе може взяти на прохання батька і за його кошти, хлопчик говорить, що йому краще з татом (а.с. 14).

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 20.09.2023 №173, комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Шрамківської сільської ради вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 . Основним мотивом вказано, що ОСОБА_2 не має умов для проживання сина, не допомагає йому матеріально, мати не бере активної участі у його вихованні, наявний конфлікт між дитиною та співмешканцем матері (а.с. 15-19).

Відповідно до заяви від 23.09.2023 року посвідченої державним нотаріусом Першої Золотоніської державної нотаріальної контори, зареєстрованої в реєстрі за №373 ОСОБА_2 заявила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 23).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно із частиною восьмою статті 7СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК Українисуд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позбавлення батьківських прав матері у даному випадку буде суперечити найкращим інтересам дитини, яка має право на виховання її матір`ю.

Посилання позивача на те, що син сторін тривалий час не бачиться із відповідачем, остання не цікавиться його життям, участі у його вихованні не бере, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої, який не погодився з висновком комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Шрамківської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських праввідповідача щодо її малолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки даний висновок не може бути беззаперечним доказом для підтвердженням факту ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також застосування до неї такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. При цьому, суд правильно вважав, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч.ч. 5, 6ст. 19 СК України).

Твердження апелянта про те, що визнання позову відповідачем та надання в матеріали справи заяви останньої про це є підставою для задоволення позову, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки при розгляді справ про позбавлення батьківських прав, суд має діяти в інтересах саме дитини, а задоволення позову без прийняття мір до зміни поведінки матері до дитини, не може вважатися таким, що вчинено в інтересах дитини.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи та зводяться до загального цитування норм права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених устатті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 21 лютого 2024 року.

Судді