Ухвала

від 26.04.2024 по справі 692/1058/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

26 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 692/1058/23

провадження № 61-4176ск24

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

У 2023 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про позбавлення батьківських прав.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.

22 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме, запропоновано: подати до суду касаційної інстанції нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі з належним обґрунтуванням пункту 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), на який заявник посилається, як на підставу касаційного оскарження судових рішень у справі № 692/1058/23; сплатити судовий збір та подати платіжний документ про підтвердження його сплати.

17 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05 квітня 2024 року, ОСОБА_1 направив до суду касаційної інстанції заяву про усунення недоліків касаційної скарги, оригінал платіжного документу про сплату судового збору та нову редакцію касаційної скарги.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали від 05 квітня 2024 року та не усунув недоліки касаційної скарги повністю.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У першій редакції касаційної скарги ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року зазначав пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Однак, у касаційній скарзі не було вказано, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду, а також не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідних норм права.

Вказане свідчило про формальний підхід скаржника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов`язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2024 рокузаявнику було надано строк для подання нової редакції касаційної скарги з належним обґрунтуванням пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, на який заявник посилається, як на підставу касаційного оскарження судових рішень у справі № 692/1058/23.

В уточненій редакції касаційної скарги, направленій до Верховного Суду 17 квітня 2024 року, ОСОБА_1 , як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Однак, заявник викладає лише формальний перелік постанов Верховного Суду, що не є належним обґрунтуванням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Положеннями зазначеного пункту передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. При визначенні справ із подібними правовідносинами підлягають врахуванню предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має враховувати, що у разі посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Виконання зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідних пунктів згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених вище правових норм.

Крім того, частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими з чого вбачається, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має суттєве значення.

Також Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Брула Гомез де ла Торе проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали Верховного Суду від 05 квітня 2024 року в частині належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про позбавлення батьківських прав,визнати неподаною та повернути.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Ігнатенко