Рішення

від 22.02.2024 по справі 320/15365/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року № 320/15365/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ УКРАЇНА"

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ОЛАМ УКРАЇНА" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.01.2023 №30/ж10/31-00-04-02-01.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що господарські операції з контрагентами носили реальний характер, що підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами. При цьому, усі податкові накладні складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребують будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Пояснив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, а тим більше, контрагентами його контрагентів, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що актом перевірки встановлено відсутність реальність здійснення господарських операцій. Відтак, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзивів та додаткових письмових поясненнях, у задоволенні позову просить відмовити. Стверджує, що оскільки за ланцюгом постачання неможливо встановити джерело походження товару; та у позивача відсутні трудові та матеріальні ресурси для здійснення підприємницької діяльності спірні податкові повідомлення-рішення були винесені в межах та у спосіб, передбачений законодавством України та підстави для задоволення позову відсутні.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 03.05.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 30.05.2023.

30.05.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та перенести судове засідання на підготовку відповіді на відзив на 03.07.2023.

03.07.2023 у судове засідання не прибув відповідач. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, явку свого представника до суду не забезпечив. У зв`язку з неявкою відповідача, суд на місці ухвалив перенести судове засідання на 07.08.2023.

07.08.2023 адміністративна справа 320/15365/23 знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 12.09.2023.

12.09.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив закінчити підготовче судове засідання та перейти до розгляду справи по суті на 30.10.2023.

30.10.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд ухвалив, подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Олам Україна» на підставі п.п. 78.1.8 Податкового кодексу України в період з 14.11.2022 по 16.12.2022.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 19.12.2022 №1525/Ж5/31-00-04-02-01/33832039.

Актом перевірки відповідач дійшов висновку про нібито порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року у сумі 2 876 683,00 грн завищеного від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 декларації), що призвело до завищення суми заявленої до відшкодуванню з бюджету на суму ПДВ 2 876 683,00 грн.

На підставі висновків акту перевірку, позивач отримав податкові повідомлення-рішення: від 09.01.2023 №31/ж10/31-00-04-02-01, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 43 314 698,00 грн.; від 09.01.2023 №30/ж10/31-00-04-02-01, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в розмірі 2 876 683,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 438 341,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням від 09.01.2023 №30/ж10/31-00-04-02-01, позивач направив на адресу ДПС України скаргу. За результатами адміністративного оскарження, ДПС України залишила скаргу позивача від 23.01.2023 без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VI. Оцінка суду

Аналізуючи наведені вище норми, можна дійти висновку, що господарські операції для цілей визначення податку на прибуток та податкового кредиту, формування від`ємного значення мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку, в той же час, відсутність реально вчиненої господарської операції, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, не дозволяє формувати витрати та податковий кредит, від`ємне значення, а, відповідно, і податок на прибуток.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру (мети).

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не обмежується встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу, у тому числі і досліджує також фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевіряє дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановлює зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарських операцій та господарської діяльності.

Довести правовірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість (ч. 1 ст. 77 наведеного Кодексу).

Аналогічний правовий висновок узгоджується із висновком, який було викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2020 у цій справі №804/6781/16, а також у постанові від 09.02.2023 у справі №160/12019/21, який є подібним до цих правовідносин, а відповідно, обов`язковим до застосування адміністративними судами згідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що контролюючим органом на підставі пп. 19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олам Україна» з питання законності декларування від?ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з ПДВ за червень 2022 року, з урахуванням періодів декларування від?ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, у тому числі бюджетного відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 19.11.2022 №1525/ж5/31-00-04-02-01/33832039.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Олам Україна» вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п.5 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання звітності з ПДВ» від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року №15/28289, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за червень 2022 року у сумі 2 876 683 грн, завищено від?ємне значення різниці між сумою податкового зобов?язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) 2 876 683 грн, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ на розрахунковий рахунок на 2 876 683 гривень.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2023 №30/ж10/31-00-04-02-01, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника на загальну суму 4 315 024,50 грн, з яких на 2 876 683 грн за основним платежем та на 1 438 341,50 грн за штрафними санкціями.

Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації, суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) встановлено її завищення на 2 876 683 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації.

Як встановлено судом, відповідачем ставляться під сумнів господарські відносини між позивачем із його контрагентами по ланцюгу постачання. З цього приводу, суд зазначає таке.

Контрагент ТОВ «Злата-Трейд».

При проведенні перевірки ТОВ «Олам Україна» встановлено відображення в складі р. 10.3, 16.1 розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з ПДВ за червень 2022 року взаємовідносин з ТОВ «Злата-Трейд» (код ЄДРПОУ 35623200) за період лютий 2022 року на суму ПДВ 5 643 656,19 грн., за березень 2022 року - 85 404,88 гривень.

Згідно додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової Декларації з ПДВ за червень 2022 року, сума ПДВ заявлена до бюджетного відшкодування по взаємовідносинах ТОВ «Злата-Трейд» становить: суму ПДВ 5 643 656,19 грн по взаємовідносинах лютого 2022 року; суму ПДВ 85 404,88 грн по взаємовідносинах березня 2022 року.

Згідно наданих до перевірки документів ТОВ «Злата-Трейд» виступає посередником, який здійснював придбання сільськогосподарської продукції, а саме «кукурудза 3 клас», реалізованої для ТОВ «Олам Україна» у заявлених підприємств-виробників, у тому числі ФГ «Криниченька».

Згідно бази даних ЄРПН за сезон сільськогосподарського виробництва 2021-2022 року по ФГ «Криниченька» реалізовано таку продукцію:

Пшениця - 1094,33 тон, врожайність - 6,54тон /га згідно розрахункових даних відповідно до даних офіційного сайту Державної служби статистики України (www.ukrstat.gov.ua) статистичної інформації по регіону Хмельницької області, потрібно 167,32 гектари.

Кукурудза - 2736,12 тон, врожайність - 11,49 тон /га, потрібно 238,13 гектари.

Ріпак - 258,49 тон, врожайність - 3,63 тон/га, потрібно 71,21 гектари.

Соняшник - 505,88 тон, врожайність - 3,22тон/га, потрібно 157,10 гектари.

Всього необхідно щонайменше 633,76 гектари.

Згідно з розрахунком платника єдиного податку 4 групи, платником задекларовано 387,13 га, що менше за розрахунковий обсяг на 246,63 га.

Отже, суд доходить висновку про перевищення обсягу реалізації від обсягу виробництва, та не підтвердження походження сільськогосподарської продукції.

Крім того, відповідно до звітності 4-сг (річна) «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур» під урожай 2021 року, в господарстві обліковується 530,46 га, що не відповідає обсягу, зазначеному в звітності платника єдиного податку 4 групи.

Також, згідно з Державним реєстром речових прав по ФГ «Криниченька» обліковується 282,03 га сільгосп угідь.

В ході судового розгляду, підтверджена встановлена під час перевірки невідповідність даних задекларованими ФГ «Криниченька» в податковій звітності платника єдиного податку 4 групи, статистичній звітності та даними Державного реєстру речових прав.

Судом перевірені також документи щодо транспортування зернових кукурудзи. Із наданих товарно-транспортних документів є такі, що свідчать про невідповідність перевезеного вантажу, зазначеним характеристикам причепу (напівпричепу), номерного знаку.

Таким чином, на переконання суду в цих господарських правовідносинах відсутні об`єктивні свідчення фактичного провадження господарської діяльності, у т. ч. за напрямом сільськогосподарського виробництва та переробки.

Зазначені розбіжності призводять, на думку суду, до спотворення інформації про обсяг перевезеного вантажу, а також декларування завідомо недостовірної інформації щодо загального обсягу перевезення вантажу, кукурудзи 3 класу, що не дає підстав для прийняття рішення про правомірність вказаних операцій.

Отже, ФГ «Криниченька» свідомо допустило порушення в частині заповнення товарно-транспортних накладних та відповідно не забезпечило виконання статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (зі змінами) (далі - Закон №996-XIV) згідно з якою, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі превалювання сутності над формою, коли операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (документального оформлення); і правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Також ФГ «Криниченька» допущено порушення основних норм Закону №1534-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» (далі - Закон №1534-IX) в частині правильності заповнення реквізитів товарно-транспортних накладних.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен був мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Зважаючи на вищезазначене, суд доходить висновку, що факт надходження товару «Кукурудза 3 класу» до місця поставки, визначеного умовами договору, у тому числі його транспортування, переміщення від виробника до місця поставки згідно наданих первинних документів сільськогосподарської продукції від першого посередника ТОВ «Злата-Трейд» на ТОВ «Олам Україна» згідно виписаних та зареєстрованих податкових накладних не підтверджується в загальній кількості 309,21 т на загальну суму ПДВ 341 759,1 гривень.

Відтак, відсутність у постачальника законних джерел походження ідентифікованого товару (активу) свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу проходження товару до кінцевого споживача.

Контрагент ТОВ «Тегра лоджистікс».

ТОВ «Олам Україна» встановлено відображення в складі р. 10.3, 16.1 розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з ПДВ за червень 2022 року взаємовідносин з ТОВ «Тегра лоджистікс» на загальну суму ПДВ 3 034 102,71 грн. по податкових накладних, період оформлення яких лютий 2022 року.

Згідно додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової декларації з ПДВ за червень 2022 року, сума ПДВ заявлена до бюджетного відшкодування по взаємовідносинах ТОВ «Тегра лоджистікс» становить: суму ПДВ -6 414 111,97 грн, в тому числі, в періоді виникнення від?ємного значення: травень 2022 року - 3 380 009,26 грн; червень 2022 року - 3 034 102,71 гривень.

Згідно з наданими документами ТОВ «Тегра лоджистікс» виступає посередником який здійснював придбання сільськогосподарської продукції, а саме «Кукурудза 3 клас», реалізованої для ТОВ «Олам Україна» у заявлених підприємств-виробників, у тому числі ТОВ «Трубіж Агро Центр».

За результатом аналізу податкових накладних в ЄРПН, виписаних в період взаємовідносин між постачальником ТОВ «Трубіж Агро Центр» та покупцем ТОВ «Тегра лоджистікс» встановлено випадки їх зупинення. З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з ЄРПН за сезон сільськогосподарського виробництва 2021-2022 року по ТОВ «Трубіж Агро Центр» реалізовано продукцію:

Кукурудза - 3537,21 тон, врожайність - 9,78 тон/га згідно розрахункових даних відповідно до даних офіційного сайту Державної служби статистики України (статистичної інформації по регіону Київської області, потрібно 361,67 га.

Соняшник - 395,807 тон, врожайність - 3,3 тон/га, потрібно 119,94 гектари.

Всього необхідно щонайменше 481,61 гектари.

Крім того, у ТОВ «Трубіж Агро Центр» відсутня звітність 4-сг (річна) «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур» під урожай 2021 року та звіт 29-сг річна «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду».

Згідно податкової звітності платника єдиного податку 4 групи за 2021 рік у платника обліковується 352 га ріллі.

Отже, суд висновує, що в господарства недостатньо ріллі в обсязі орієнтовно 130 га, що свідчить про відсутність джерела походження реалізованого товару.

Відтак, наявність зазначеного товару не підтверджуються законним джерелом реального попереднього його одержання (придбання) від інших суб`єктів господарювання чи власного виробництва у досліджуваному та попередніх звітних періодах.

Для підтвердження реальності господарських операцій, в ході судового розгляду надавались окремі реєстри складених товарно-транспортних накладних до видаткових накладних.

Так, досліджена товарно-транспортна накладна до видаткової накладної №9 від 09.02.2022 на транспортування 95,80 тон кукурудзи, якою встановлено невідповідність між вагою перевезеного товару, зазначеного в товарно-транспортній накладній та обсягом, який можливо перевезти згідно класу вантажного автомобіля, що перевозив товар.

В товарно-транспортній накладній №41 застосовувався автомобіль, номерні знаки, НОМЕР_1 , сідловий тягач, максимальна маса перевезення - 10,76 тон, в товарно-транспортній накладній зазначено - 22,94 тон, що перевищує допустимий обсяг на 12,18 тон.

В товарно-транспортній накладній №1719 застосовувався вантажний автомобіль, номерні знаки, НОМЕР_2 , сідловий тягач, максимальна маса перевезення - 17,73 тон, в товарно-транспортній накладній зазначено - 23,10 тон, що перевищує допустимий обсяг на 5,37 тон.

У товарно-транспортній накладній №313 застосовувався вантажний автомобіль, номерні знаки, НОМЕР_3 , сідловий тягач, максимальна маса перевезення - 17,5 тон, в товарно-транспортній накладній зазначено - 24,56 тон, що перевищує допустимий обсяг на 7,06 тон.

В товарно-транспортній накладній №2119 застосовувався вантажний автомобіль, номерні знаки, AI3806MT, сідловий тягач, максимальна маса перевезення - 13,58 тон, в товарно-транспортній накладній зазначено - 25,26 тон, що перевищує допустимий обсяг на 11,68 тон.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що ТОВ "Трубіж Агро Центр" не мав можливості здійснити транспортування вантажу в кількості та об`ємі зазначених в вище наведених товаро-транспортних накладних, що вказує про нереальність надання транспортних послуг на адресу позивача.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03.06.2021 №1534-IX товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов?язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Отже, враховуючи викладене, судом встановлено, що ТОВ «Трубіж Агро Центр» допущено порушення норм Закону України від 03 червня 2021 року №1534-IX в частині відсутності заповнення відомостей про параметри транспортного засобу, причепу, напівпричепу: його довжини, ширини, висоти, допустимої ваги з вантажем і без вантажу, в частині завищення допустимого обсягу його перевезення, зазначеного в відомостях про вантаж, що не дає підстав підтвердити правомірність операцій з перевезення зерна.

Зважаючи на зазначене, суд доходить висновку, що факт надходження товару «Кукурудза 3 класу» до місця поставки, визначеного умовами договору, в тому числі, його транспортування, переміщення від вищезазначеного виробника до місця поставки згідно наданих первинних документів сільськогосподарської продукції від першого посередника ТОВ «Тегра лоджистікс» на ТОВ «Олам Україна» згідно виписаних та зареєстрованих податкових накладних не підтверджується в загальній кількості 927,5 тон на загальну суму ПДВ 1 018 282,01 гривень.

Контрагент ТОВ «Імені Мічуріна».

При проведенні перевірки ТОВ «Олам Україна» та детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з ПДВ автоматизованої системи інформаційної бази даних ДПС встановлено відображення в складі додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової Декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року, суму ПДВ заявлену до бюджетного відшкодування по взаємовідносинах ТОВ «Імені Мічуріна» (код ЄДРПОУ 03768821), становить 1 167 907,67 грн., по податкових накладних, період оформлення яких січень 2022 року - 1 167 907,67 гривень.

За юридичною адресою ТОВ «Імені Мічуріна» знаходиться декілька суб?єктів господарювання, а саме: ПП «Акерман Зернопром» (код ЄДРПОУ31756056), ПП Агрокомпанія «Агроток» (код ЄДРПОУ 37832074), ТОВ «Імені Мічуріна» (код ЄДРПОУ 03768821), ДП «Світанок агро» (код ЄДРПОУ 35452023), ДП «Нова Царичанка» (код ЄДРПОУ 34611953).

Суд вважає, що цей факт може бути підставою для визнання зазначених осіб пов?язаними.

Згідно з даними платника єдиного податку 4 групи, за ТОВ «Імені Мічуріна» обліковується землі 2347 га, у відповідності до 4-сг (річна) «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур» - 2347,4 гектари.

Комісією регіонального рівня прийнято рішення про неприйняття таблиці даних платника ПДВ від 11.11.2022 №7619585/03768821 по ТОВ «Імені Мічуріна».

Відповідно до пункту 19 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 роу №1165, комісією ДПС прийнято рішення про неврахування таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі 07.11.2022 №9232135638 врахованої згідно з рішенням комісії від 10.11.2022 №7604334/03768821, основна причина - наявність в контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій.

Відтак, оскільки встановлено наявність ризикових операцій, суд дійшов висновку про сумнівність реалізації послуг з ТОВ «Імені Мічуріна».

У судовому засіданні позивач наголошував, що у своїй господарській діяльності дотримується високих стандартів підбору контрагентів, у яких придбаває для подальшої реалізації сільськогосподарську продукцію. Перед початком співпраці з кожним новим контрагентом позивач перевіряє його статус, правосуб`єктність та репутацію на ринку України. При цьому, з постачальниками продукції позивач укладає договори типової форми, яка від постачальників у відносинах з позивачем вимагає достатнього рівня дотримання законодавства України.

Стверджує, що перед початком співпраці з ТОВ «Імені Мічуріна» позивач провів його перевірку за загальнодоступними офіційними джерелами інформації. На момент здійснення операцій з ТОВ «Імені Мічуріна», останній був належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником ПДВ (витяги/виписки з ЄДРПОУ, витяги з Реєстру платників ПДВ додаються), а види здійснюваної ним діяльності відповідали статутним та реєстраційним документам.

Суд погоджується із доводами про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Порушення певними постачальниками послуг вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Однак, при цьому необхідно врахувати, що право платника податків на формування витрат та включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності, підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

При цьому правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Повертаючись до обставин цієї справи суд зазначає, що у спорі який виник між позивачем не йдеться про те, що на Товариство покладено тягар податкової відповідальності за порушення допущені його контрагентом. Враховуючи встановлені у справі обставини мова йде про реальні та обґрунтовані сумніви у тому, що господарська операція між позивачем та ТОВ "Імені Мічуріна" в дійсності відбулася, що виключає будь - які наслідки такої операції для податкового обліку позивача. Ключовими підставами такого висновку є те, що у контрагента не виявилося власних чи залучених у спосіб, який не суперечить закону транспортних засобів та трудових ресурсів необхідних для надання послуг із перевезень.

Відсутність у контрагента засобів здійснення своїх зобов`язань, а звідси і неможливість реального виконання своїх договірних обов`язків свідчить про те, що ТОВ "Імені Мічуріна" як окремий суб`єкт господарської діяльності не брав участі у спірній господарській операції. За такої ситуації відносини які виникли між позивачем та його контрагентом, не можуть вважатися господарською операцією, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, крім цього її наслідки не можуть впливати на обсяг задекларованих позивачем витрат.

Також суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, «обачний» платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової «добросовісності» за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

У відповідності до форми 29-сг за період діяльності 2021-2022 року ТОВ «Імені Мічуріна» засіяно під пшеницю 948,9 га ріллі, згідно даних офіційного сайту Державної служби статистики України (www.ukrstat.gov.ua, врожайність в Одеській області - 4,24 тон/га, при цьому розрахунково отриманий врожай в розмірі 4023,33 тон.

У формі 29-сг, платником задекларований обсяг отриманого врожаю - 5079,6 тон.

Отже, суд доходить висновку, що оскільки обсяг отриманого врожаю перевищує розрахунковий обсяг на 1056,26 тон, вказане свідчить про неправомірність джерела походження зазначеного обсягу вирощеного врожаю.

Сукупність наведених обставин не дає суду змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ним та його контрагентом, обставин їх дійсного виконання.

В ході розгляду справи позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у ТОВ «Імені Мічуріна» будь-яких договорів складського зберігання, інформацію про приймання, очищення, сушіння вирощених зернових, так як згідно відомостей про об?єкти оподаткування в господарства недостатньо потужностей для його зберігання.

Також згідно з аналізом бази ЄРПН, відсутні операції придбання суб?єктом послуг зберігання, очищення, сушіння зерна та інших послуг за період сезону сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 (із змінами і доповненнями) зернові склади зобов?язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання.

Відповідно до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 (із змінами і доповненнями) п. 10 розділу 1 визначено «зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна»;

п. 21 Розділу І Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 (із змінами і доповненнями) визначено «реєстр зерна (заставного зерна) - система обліку інформації про зерно (заставне зерно), що прийняте зерновими складами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку»;

п. 22 Розділу І Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 (із змінами і доповненнями) визначено «реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновим складом складські документи на зерно та володільців таких документів».

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 року (із змінами і доповненнями), зерновий склад зобов?язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Крім того, ані перевіряючим, ані суду не надані товарно-транспортні накладні з перевезення зерна від пункту навантаження до пункту прибуття Зернового терміналу ТОВ «ІЗТ», морський торговий порт «Чорноморськ».

Відтак, в цьому випадку, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

На переконання суду, в цьому випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Крім того, суд враховує, що позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих заперечень та власних доводів стосовно неможливості вказаних вище контрагентів вести підприємницьку діяльність, наявності матеріальних та трудових ресурсів.

Відтак, суд вважає, що під час розгляду справи позивачем не було спростовано висновок контролюючого органу, що факт надходження товару «Пшениця 2 класу» до місця поставки, визначеного умовами договору, у тому числі його транспортування, переміщення від вищезазначеного виробника до місця поставки згідно наданих первинних документів сільськогосподарської продукції від ТОВ «Імені Мічуріна» на ТОВ «Олам Україна згідно виписаної та зареєстрованої податкової накладної не підтверджується в загальній кількості 955,7895 тон на загальну суму ПДВ 1 167 907,64 гривень.

Контрагент ТОВ «УЗТК Трейд».

При проведенні перевірки ТОВ «Олам Україна» встановлено відображення в складі р. 10.3, 16.1 розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з ПДВ за червень 2022 року взаємовідносин з ТОВ «УЗТК Трейд» по податкових накладних, період складання яких: лютий 2022 року на загальну суму ПДВ 3 499 960,03 гривень.

Згідно додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової Декларації з ПДВ за червень 2022 року, сума ПДВ заявлена до бюджетного відшкодування по взаємовідносинах ТОВ «УЗТК Трейд» становить суму ПДВ 3 499 960 грн по взаємовідносинах лютого 2022 року.

Основний вид діяльності ТОВ «УЗТК Трейд» - оптова торгівля зерном та насінням і кормами для тварин.

У підприємства 46 об?єктів оподаткування, з них: автомобілі, автовагова, зерносушарка, паливний склад, земельна ділянка, інші об?єкти.

ТОВ «УЗТК Трейд» виступає посередником, який здійснював придбання сільськогосподарської продукції, а саме, «Кукурудза 3 клас», реалізованої для ТОВ «Олам Україна» у заявлених підприємств-виробників: ФГ «ЮР-АГРО 2014».

Відповідно до відомостей баз даних ДПС, відносно ФГ «ЮР-АГРО 2014» прийнято рішення від 01.06.2022 №923 Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, відповідність п. 8 Критеріїв - «у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування», в тому числі перевищення обсягів реалізації над обсягами зібраного врожаю сої; придбання скрапленого (зрідженого) вуглеводного газу в значних обсягах без подальшої реалізації.

ФГ «ЮР-АГРО 2014» подано повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК від 05.10.2021 №9289988745, в якому містились такі документи: звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур №37-сг станом на 01.10.2021; звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року №4-сг.

У Звіті 37-сг зазначено, що станом на 01.10.2021, ФГ «ЮР-АГРО 2014» вироблено 2 270 тон сільськогосподарської продукції на площі 472 гектари.

У Звіті 4-сг зазначено, що у ФГ «ЮР-АГРО 2014» наявна кількість сільськогосподарських угідь площею 930 гектари.

Згідно з поданої звітністю платника єдиного податку 4 групи, ФГ «ЮР-АГРО 2014» має в наявності ріллі 983,28 гектари.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, у ФГ «ЮР-АГРО 2014» станом на 18.11.2022 наявні у власності, оренді та суборенді земельні ділянки, загальною площею лише 461,7 гектари.

В ході судового розгляду, підтверджена встановлена під час перевірки невідповідність даних задекларованими ФГ «ЮР-АГРО 2014» в податковій звітності платника єдиного податку 4 групи, статистичній звітності та даними Державного реєстру речових прав.

Згідно з ЄРПН господарством за період 01.07.2021 - 30.06.2022 реалізовано продукції власного виробництва:

Пшениця - 3830,36 тон; Кукурудза - 1553 тон; Соя - 4276,56 тон;

Ріпак - 517,62 тон; Ячмінь - 279,39 тон; Соняшник - 1057 тон.

Всього: 11 513,93 тон.

Згідно з даними офіційного сайту Державної служби статистики України (www.ukrstat.gov.ua) виробництво культур зернових і зернобобових у Хмельницькій області - урожайність в тонах з 1 га зібраної площі у 2021 році склала: пшениці - 6,54 т/га, кукурудза - 11,49 т/га, соя - 3,2 т/га, ріпак -3,63 т/га, ячмінь - 5,31 т/та, соняшник - 3,22 т/гектари.

Суд зазначає, що виходячи з викладеного ФГ «ЮР-АГРО 2014» для вирощування зазначеного обсягу зернових необхідно мати у власності/користуванні щонайменше 2580,72 га. земельних ділянок, у т. ч. для вирощування: Пшениця - 585,68 га; Кукурудза - 135,16 га; Соя - 1336,42 га; Ріпак - 142,59 га; Ячмінь - 52,61 га; Соняшник - 328,26 га. Всього: 2 580,72 гектари, що в свою чергу свідчить про невідповідність обсягу земельних ділянок в різних джерелах інформації, що підтверджує ризиковість зазначеного платника та не дає змоги ФГ «ЮР-АГРО 2014» по ланцюгу проходження товару здійснювати господарську діяльність в задекларованих обсягах.

Отже, суд приходить до висновку, що згідно аналізу ланцюгів постачання та інших відомостей, отриманих в ході розгляду справи неможливо підтвердити реальне виконання зобов?язань перед ТОВ «УЗТК Трейд» від ФГ «ЮР-АГРО 2014», що виступав посередником та здійснював придбання сільськогосподарської продукції.

Відтак, факт надходження товару «Кукурудза 3 класу» до місця поставки, визначеного умовами договору, у тому числі його транспортування, переміщення від вищезазначеного виробника до місця поставки згідно наданих первинних документів сільськогосподарської продукції від першого посередника ТОВ «УЗТК Трейд» на ТОВ «Олам Україна» згідно виписаних та зареєстрованих податкових накладних не підтверджується, а також частково не підтверджено факт постачання кукурудзи 3 класу у лютому 2022 року від ТОВ «УЗТК Трейд» на адресу ТОВ «Олам Україна згідно виписаної податкової накладної №64 від 23.02.2022 на постачання «Кукурудзи 3 класу» в загальній кількості 316,4 т на загальну суму ПДВ 348 734 гривень.

Отже, враховуючи викладене, суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки про порушення ТОВ "Олам Україна" вимог податкового законодавства позивачем спростовані не були, а тому у суду відсутні підстави для визнання реальними проведені господарські операції по ланцюгу постачання.

Згідно з п.185.1 ст. 185 Кодексу передбачено, що об?єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об?єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, ще передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об?єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Згідно з п.198.1 ст. 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

Згідно з п.198.3 ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв?язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв?язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Виходячи з вищенаведеного, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними ци митними деклараціями.

Згідно з п.200.1 ст.200 Кодексу, суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов?язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Кодексу при від?ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200'. 3 статті 200' цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.1. ст. 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов?язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Враховуючи вищевикладене, позивачем порушено п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п.5 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання звітності з ПДВ» від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року №15/28289, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за червень 2022 року у сумі 2 876 683 грн, завищено від?ємне значення різниці між сумою податкового зобов?язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) 2 876 683 грн, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ на розрахунковий рахунок на 2 876 683 гривень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто регламентована частиною другою наведеної норми презумпція винуватості відповідача не є абсолютною і позивач також повинен довести ті обставини, на які він посилається.

Втім у цьому випадку, як відзначалося вище, позивач такий обов`язок не виконав.

Натомість податковий орган надав достатні докази, що підтверджують правомірність винесення ним оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Доказів понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 22.02.2024