Постанова

від 22.02.2024 по справі 804/5734/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 804/5734/16

адміністративне провадження № К/9901/3358/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Бившева Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року (Суддя: Турлакова Н.В.),

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 року (Судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.),

у справі № 804/5734/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України,

Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України (далі - СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКС у Дніпропетровській області, відповідач-2), в якому, враховуючи зменшення позовних вимог, просило суд:

-визнати неправомірною бездіяльність СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську щодо не вчинення дій по здійсненню на користь ПАТ «Південний ГЗК» автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2016 року у сумі 4 316 588,34 грн;

-зобов`язати СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - ГУ ДКС у Дніпропетровській області, висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету на рахунок ПАТ «Південний ГЗК» за квітень 2016 року у сумі 4 316 588,34 грн (а. с.4-10, 93-95).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 року адміністративний позов задоволено (а.с. 108-111, 150-152).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс великих платників ДФС звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на вимоги п. 200.10, 200.21 статті 200 ПК України зазначив, що за заявленою позивачем в декларації з податку на додану вартість від 20.05.2016 року № 9081707265 суми бюджетного відшкодування за квітень 2016 року в загальному розмірі 98 801 186 грн, позивачеві відшкодовано 94 484 597,66 грн. Однак, залишалась не відшкодованою сума податку на додану вартість в розмірі 4 316 588,34 грн, оскільки листами від 28.07.2016 року № 52-70/6172, від 28.07.2016 року № 52-70/6173 позивач відмовив у наданні документів на підтвердження взаємовідносин з контрагентами від 01.07.2016 року № 12714/10/28-01-51-03, від 12.07.2016 року № 13568/10/28-01-51-03. До того ж, відповідачем видано наказ № 68 від 04.11.2016 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Південний ГЗК» та за результатами її проведення складено акт перевірки з висновками про не підтвердження формування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2016 року. Враховуючи викладене, відповідач просив задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову.

В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу, позивач, заперечуючи проти доводів касаційної скарги просив залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, обґрунтовуючи правом позивача на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за квітень 2016 року, оскільки рішення про невідповідність платника визначеним у пункті 200.19 статті 200 ПК України критеріям контролюючим органом не приймалося. Також позивач зазначив і на тому, що сума завищення бюджетного відшкодування, встановлена за результатами проведеної відповідачем на виконання наказу від 04.11.2016 року № 68 перевірки, результати якої оформлені актом перевірки від 16.12.2016 року № 18/28-01-51-02/00191000 і знайшли своє відображення в податковому повідомленні-рішенні від 05.01.2017 року № 0000025102 (форми «В1»), прийнятому за її наслідками, відмінна від суми, яка є заборгованістю з податку на додану вартість за квітень 2016 року перед ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів касаційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.05.2016 року ПАТ «Південний ГЗК» подано до СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 № 9081707265 (а. с.13-30), у відповідності до додатку 4 якої Товариством подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4), за квітень 2016 року на суму 98 801 186 грн (а. с. 20, 21). Декларація із додатками прийнята контролюючим органом, що підтверджено квитанцією № 2 (а. с.12).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з платіжним дорученням № 132 від 08.07.2016 року Товариству за вказаною заявою відшкодовано 94 484 597,66 грн (а. с. 40). Однак, ПАТ «Південний ГЗК», вважаючи безпідставним відсутність вчинення СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську дій, спрямованих на відшкодування решти заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2016 року у розмірі 4 316 588,34 грн, звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суди посилалися на підтвердження позивачем підстав для бюджетного відшкодування заявленої суми ПДВ за квітень 2016 року у розмірі 4 316 588,34 грн, внаслідок не надання відповідачем на виконання п.200.10 ст.200 ПК України у строк до 20.06.2016 року доказів проведення камеральної перевірки, у зв`язку з чим заявлена до відшкодування Товариством сума ПДВ за квітень 2016 року вважається узгодженою у відповідності до приписів абз.3 п.200.10 ст.200 ПК України, що доводить обов`язок контролюючого органу у відповідності до абз.1, 2 п.200.12 ст.200 ПК України подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за квітень 2016 року у розмірі 4 316 588,34 грн (враховуючи часткове відшкодування позивачу заявленої суми ПДВ за квітень 2016 року за його заявою). До того ж, суди попередніх інстанцій посилались на відсутність доказів проведення відповідачем документальної перевірки саме на підставі вимог п.200.11 ст.200 ПК України і визнали необґрунтованим посилання відповідача на наказ від 04.11.2016 року № 68, внаслідок його прийняття після спливу строків, визначених у статті 200 ПК України. За висновком суду першої інстанції перевірка мала бути камеральною, а не документальною, а суд апеляційної інстанції додатково посилався на не доведення відповідачем пов`язаності наказу від 04.11.2016 року № 68 з обставинами даної справи.

З приводу викладеного колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Пунктом 200.11 статті 200 ПК України встановлено, що контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: - за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; - з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року. Відповідно до пунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки, зокрема, подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України встановлено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.19 статті 200 ПК України визначено критерії, яким одночасно мають відповідати платники для отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку. Згідно з пунктом 200.20 статті 200 ПК України Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.

Відповідно до пункту 200.21 статті 200 ПК України у разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов`язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку. Якщо контролюючий орган у встановлений термін не надіслав платнику податку зазначеного повідомлення, вважається, що такий платник відповідає критеріям для одержання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (пункт 200.23 статті 200 ПК України).

Дослідивши матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування фактичних обставин справи, оскільки судами під час розгляду справи не з`ясовано питання узгодженості спірної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2016 року в розрізі доводів відповідача про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Південний ГЗК» у відповідності до наказу від 04.11.2016 року № 68, так і її наслідків, які за доводами скаржника знайшли своє відображення в акті перевірки з висновками про не підтвердження формування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2016 року. Наказ від 04.11.2016 року № 68 про проведення перевірки як і акт, складений за її результатами, разом із наслідками перевірки в матеріалах справи відсутні, тоді як наявність цих доказів, впливає на питання пов`язаності відмови відповідача у відшкодуванні позивачу суми податку на додану вартість за квітень 2016 року в розмірі 4 316 588,34 грн позивачу.

Правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 804/7602/16 (К/9901/32752/18).

Крім цього, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, правомірність прийнятих за результатами перевірки, призначеної у відповідності до наказу від 04.11.2016 року № 68 податкових повідомлень-рішень від 05.01.2017 року №0000025102, №0000015102 та №0000035102, були предметом судового розгляду у справі № 804/969/17, за наслідками розгляду якої визнані протиправними та скасовані, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 05.01.2017 року №0000025102 (про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2016 року). Встановлені цим судовим рішенням обставини мають преюдиційне значення під час розгляду даної справи, оскільки впливають на підстави відмови відповідача у відшкодуванні позивачу суми податку на додану вартість за квітень 2016 року у визначеному ним розмірі.

До того ж, висновок суду апеляційної інстанції про прийняття наказу від 04.11.2016 року № 68 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки після спливу строків, визначених у статті 200 ПК України є передчасним, оскільки, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпро Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби щодо прийняття наказу від 04.11.2016 № 68 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», як і наявність підстав для визнання його протиправним та скасування, були предметом судового розгляду у справі № 804/8964/16 (адміністративне провадження № К/9901/41644/18). За наслідками розгляду цієї справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 804/8964/16 (адміністративне провадження № К/9901/41644/18) рішення судів попередніх інстанцій залишені без змін.

У відповідності до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Отже, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи з їх документальним підтвердженням, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України) задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 року у справі № 804/5734/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: В.П. Юрченко Л.І. Бившева