Ухвала

від 21.02.2024 по справі 480/7238/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 480/7238/21

адміністративне провадження № К/990/6205/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі №480/7238/21 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брухтпостач», Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» про визнання недійсним договору та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Сумській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 16.02.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі №480/7238/21, ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області задовольнити в повному обсязі шляхом визнання недійсним договору №79/9-85-18 від 18.06.2018, укладеного між Дочірнім підприємством «Завод ОББВТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРУХТПОСТАЧ»; стягнення з Дочірнього підприємства «Завод ОББВТ» в дохід держави одержаної податкової вигоди, отриманої у зв`язку з відображенням у бухгалтерському обліку господарської операції з придбання металобрухту по договору №79/9-85-18 від 18.06.2018, у розмірі 22220408,65грн; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРУХТПОСТАЧ» в дохід держави коштів, отриманих по договору №79/9-85-18 від 18.06.2018, у розмірі 19427219,26грн.

У касаційній скарзі позивачем також порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 цього Кодексу, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Верховний Суд звертає окрему увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Окрім того, у силу приписів частини третьої статті 353 зазначеного Кодексу порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Як убачається зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у Сумській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги, останнє як на підставу, на якій подається касаційна скарга, посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України (пункт 3 частини третьої статті 353 КАС України - справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою). Скаржник доводить, що судом першої інстанції не було виконано свого обов`язку щодо повідомлення позивача про розгляд справи №480/7238/21 у порядку письмового провадження, у зв`язку з чим Головне управління ДПС у Сумській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України було позбавлене права представляти свої інтереси під час судового розгляду справи по суті та обґрунтовувати свою позицію щодо заявлених позовних вимог, а подане контролюючим органом 23.02.2022 до суду першої інстанції клопотання про виклик свідка лише додатково підтверджує намір позивача бути присутнім у судовому засіданні.

Скаржник наполягає, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у порядку письмового провадження та прийняв спірне рішення 18.04.2022, а не 23.02.2022 - в день призначення справи до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Посилаючись на правові позиції Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду скаржник зазначає, що неналежне повідомлення чи неповідомлення будь-якого з учасників справи про дату, час і місце судового засідання свідчить про необхідність безумовного скасування судових рішень.

Разом з тим, Верховний Суд не погоджується з доводами контролюючого органу викладеними у касаційній скарзі, з огляду на наступне.

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 відкрито провадження у справі №480/7238/21, підготовче засідання призначено на 28.10.2021 на 10год 00хв, встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалами Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2021, строк розгляду справи у підготовчому провадженні продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 23.11.2021 об 11год 50хв Ухвалою від 23.11.2021, у зв`язку з неприбуттям представників відповідачів, підготовче засідання відкладено на 13.12.2021 об 11год 00хв.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2021, підготовче засідання відкладено на 18.01.2022 о 10год 00хв, участь у підготовчому засіданні представників відповідачів, визнана обов`язковою.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2022, занесеною до протоколу, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 11год 30хв 26.01.2022.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.01.2022, на підставі клопотання представника позивача, підготовче засідання відкладено на 09.02.2022 об 11год 00хв.

Ухвалами Сумського окружного адміністративного суду від 09.02.2022, у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Сумській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про виклик в судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено, підготовче провадження у справі №480/7238/21 закрито, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23.02.2022 о 10год 00хв.

Через систему «Електронний суд» 23.02.2022 від позивача надійшло клопотання про виклик в судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_1 .

В судове засідання 23.02.2022 сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили.

Як висновок, Головне управління ДПС у Сумській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України було обізнане про дату, час та місце судового засідання, втім у судове засідання 23.02.2022 на розгляд справи не з`явилось, а лише 23.02.2022 подало клопотання про виклик свідка.

У касаційній скарзі контролюючий орган підтверджує факт своєї обізнаності про призначення справи до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23.02.2022.

Верховний Суд звертає увагу, що не всі порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування спірних судових рішень та направлення справи на новий розгляд. Право суду першої інстанції здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, регламентовано статтею 205 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 205 КАС України, неприбуття у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Частиною дев`ятою цієї статті встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, доводи скаржника щодо наявності підстави касаційного оскарження визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України не знаходять свого підтвердження та є необгрунтованими.

Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання на положення пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно навести, порушені судами/судом норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.

Тобто, необхідно зазначити підставу визначену частинами другою та/або третьою 353 КАС України, а також обґрунтувати наявність порушення процедури розгляду справи передбаченого частиною другою статті 353 КАС України та обґрунтувати наявність такої підстави.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», касаційна скарга у справі №480/7238/21 вже подавалась контролюючим органом до суду касаційної інстанції раніше, яку Верховний Суд ухвалами від 13.12.2023 та від 18.01.2024 повернув як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. При цьому, Верховний Суд неодноразово роз`яснював скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 КАС України.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд повторно наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Сумській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі №480/7238/21.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі №480/7238/21 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брухтпостач», Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» про визнання недійсним договору та стягнення коштів повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер