Постанова

від 14.02.2024 по справі 759/3259/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/3259/23 Головуючий у суді І інстанції Єросова І.Ю.

Провадження № 22-ц/824/1463/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ майна,

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

У квітні 2023 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ майна

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року зустрічний позов прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

25 квітня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Горлатий О.В. заявив клопотання про призначення комплексної судової експертизи для визначення вартості часток ОСОБА_1 у статутному капіталі товариств, про призначення автотоварознавчої судової експертизи для визначення вартості спірного автомобіля та про призначення судової експертизи для визначення вартості спірних домоволодіння та земельної ділянки.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року клопотання адвоката Горлатого О.В. задоволено.

Призначено у цивільній справі № 759/3259/23 судові експертизи.

1. Для проведення оцінки корпоративних прав на вирішення судової експертизи поставлено наступні питання:

- Яка ринкова вартість частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «ГК «Статус», код ЄДРПОУ: 38975681?

- Яка ринкова вартість частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «СБ «Статус», код ЄДРПОУ: 38975608?

- Яка ринкова вартість частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Статус +», код ЄДРПОУ:40240388?

- Яка ринкова вартість частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Холдинг Статус», код ЄДРПОУ: 41120664?

- Яка ринкова вартість вартості частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Статус Сек'юріті», код ЄДРПОУ: 40815368?

- Яка ринкова вартість частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «СБ «Берег», код ЄДРПОУ: 37499262?

- Яка ринкова вартість частки ОСОБА_1 у статутного капіталі ТОВ «Корпорація безпеки «Статус», код ЄДРПОУ: 43000428?

2. Для проведення судової автотоварознавчої експертизи на вирішення експертизи поставлено наступне питання:

- Яка ринкова вартість автомобіля BMW X5 2017 року випуску, об`ємом двигуна 1995 см2 на момент продажу - 27 серпня 2019 року?

3. Для проведення судової оціночної земельної та оціночної будівельної судової експертизи на вирішення експертизи поставлено наступні питання:

- Яка ринкова вартість домоволодіння: садового будинку, сараю, навісу, бані та інших об`єктів розташованих на земельній ділянці площею 0,0412 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:245:0004?

- Яка ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0412 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:245:0004?

Виконання судової експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з одночасним попередженням їх про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.

Матеріали цивільної справи № 759/3259/23 направлено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення комплексної судової експертизи.

Витрати на проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 .

Роз`яснено сторонам про наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені положеннями статті 109 ЦПК України.

На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи і на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, необхідні спеціальні знання у відповідних галузях, тому у справі слід призначити судові експертизи, проведення яких доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шипова К.Ю. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального й неправильного застосування норм матеріального права, та прийняти постанову, якою клопотання ОСОБА_2 про призначення судових експертиз залишити без задоволення.

Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що задовольняючи подані стороною відповідача за первісним позовом клопотання про призначення експертиз, районним судом не здійснено аналіз матеріалів справи, зокрема, не взято до уваги такі обставини:

ЦПК України передбачає розгляд кожного клопотання окремо;

вартість часток ОСОБА_1 у статутних капіталах вищезгаданих товариств була повідомлена суду відповідно до чинного законодавства, що не вимагало призначення експертизи і узгоджується з позиціями ВС у справах № 712/13789/18, № 759/19709/18 та інших подібних спорах і не потребує додаткової експертної оцінки;

вартість домоволодіння ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , включно з надвірними будівлями і спорудами та земельною ділянкою визначена звітом ТОВ «Естімакс» і такий звіт є чинним та достатнім доказом вартості, що виключає потребу повторної оцінки такого об`єкта;

автомобіль BMW X5 2017 року випускубуло відчужено за півтора роки до розірвання шлюбу, відтак він не може бути предметом поділу та експертного дослідження, що тягне зупинення провадження;

процесуальні підстави для призначення експертиз відсутні;

практика ЄСПЛ та Верховного Суду вказує на недоцільність проведення експертиз.

Відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Горлатий О.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надав свої письмові та усні пояснення, відповідно до яких просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Позивач та його представники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у день судового засідання на електронну адресу апеляційного суду надійшла заява адвоката Шипова К.Ю. про відкладення розгляду справи, яка не підписана його електронним цифровим підписом.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення установлені в статті 183 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Згідно з частиною восьмою статті 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

За приписами частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Оскільки заява про відкладення розгляду справинадіслана засобами електронного зв`язку і відповідно до вимог частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» та частини першої, другої статті 6, частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» не підписана електронним підписом особи, яка її направила, колегія суддів залишила цю заяву без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Подібний висновок висловлений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 530/1727/16-ц та у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 530/89/18.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з`явилась (статті 240 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України»).

Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання неявки представника ОСОБА_1 в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи, та з огляду на те, що сторона позивача належним чином повідомлена про судове засідання у справі, з урахуванням категорії справи, доводів апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та строку її розгляду, на підставі статей 369, 372 ЦПК України ухвалила проводити розгляд справи за відсутності цього учасника справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом поділу майна подружжя за первісним позовом ОСОБА_1 є:

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка під ним з кадастровим номером 8000000000:78:245:0004;

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка під ним з кадастровим номером 3221287201:01:085:0172;

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 та земельна ділянка під ним з кадастровим номером 3221287201:01:085:0064;

квартира за адресою: АДРЕСА_4 ;

транспортний засіб марки «ВАЗ» моделі 212140 «Нива», 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , і транспортний засіб марки «Ford» моделі «Kuga Titanium», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ;

статутний капітал ТОВ «ГК «Статус», код ЄДРПОУ 38975681;

статутний капітал ТОВ «Корпорація безпеки «Статус», код ЄДРПОУ 43000428;

статутний капітал ТОВ «СБ «Берег», код ЄДРПОУ 37499262;

статутний капітал ТОВ «СБ «Статус», код ЄДРПОУ 38975608;

статутний капітал ТОВ «Статус. +», код ЄДРПОУ 40240388;

статутний капітал ТОВ «Статус Сек`юріті», код ЄДРПОУ 40815368;

статутний капітал ТОВ «Холдінг Статус», код ЄДРПОУ 41120664.

ОСОБА_1 просив суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним та відповідачем право власності по 1/2 частці вказаного нерухомого майна, визнати за ним 50 % корпоративних прав у зазначених товариствах, а транспортні засоби передати у власність кожній із сторін, а саме: йому - автомобіль «ВАЗ», ОСОБА_2 - автомобіль «Ford».

Встановлено, що у зустрічному позові ОСОБА_2 пред`явила вимоги про визнання об`єктом спільної сумісної власності сторін:

автомобіля «BMW X5» 2017 року випуску, об`ємом двигуна 1995 см2 ;

садового будинку за адресою: АДРЕСА_5 і земельної ділянки під ним з кадастровим номером 8000000000:78:202:0037;

вартості часток ОСОБА_1 у статутних капіталах ТОВ «ГК «Статус», ТОВ «СБ «Статус», ТОВ «Статус. +», ТОВ «Холдінг Статус», ТОВ «Статус Сек`юріті», ТОВ «СБ «Берег», ТОВ «Корпорація безпеки «Статус».

ОСОБА_2 просила суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину садового будинку та земельної ділянки, стягнути з відповідача на її користь 1/2 вартості його часток у статутних капіталах вказаних товариств, а також 1/2 частки ринкової вартості спірного автомобіля на момент його продажу - 27 серпня 2019 року.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Горлатий О.В. заявив три письмові клопотання про призначення комплексної судової експертизи для визначення вартості часток ОСОБА_1 у статутному капіталі товариств, про призначення автотоварознавчої судової експертизи для визначення вартості спірного автомобіля та про призначення судової експертизи для визначення вартості спірних домоволодіння та земельної ділянки.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 травня 2023 року зазначені клопотання було задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Шипова К.Ю., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 01 травня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції погодився з тим, що висновки суду про необхідність призначення у справі судової експертизи відповідають обставинам справи, однак вказав, що при постановленні вказаної ухвали судом першої інстанції були грубо порушені норми процесуального законодавства, а саме ухвала про призначення експертизи постановлена протокольно, без виходу до нарадчої кімнати і перевірки матеріалів справи.

За результатом нового розгляду клопотань про призначення судових експертиз, суд першої інстанції дійшов висновку, що дляз`ясування обставин, що мають значення для вирішення даної справи, необхідні спеціальні знання у відповідних галузях, оскільки без них неможливо дати відповіді на питання, які входять до предмету доказування у справі за пред`явленими позовними вимогами сторін.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша стаття 7-1 Закону України «Про судову експертизу»).

За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За правилами частини першої, четвертої та п`ятої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

У відповідності до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень основними видами (підвидами) експертизи є інженерно-технічна, до якої входять оціночно-будівельна і оціночно-земельна експертизи. До економічної експертизи відноситься експертиза фінансово-господарської діяльності і фінансово-кредитних операцій. Товарознавча експертиза стосується машин, обладнання, сировини та споживчих товарів і транспортно-товарознавча.

З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики щодо вирішення питань, які потребують застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань, експертними установами організовується проведення інших видів експертиз (крім судово-медичної та судово-психіатричної), у тому числі й тих, що перебувають у стадії наукової розробки.

У розділі ІІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень визначені основні завдання, орієнтовний перелік вирішуваних питань та порядок проведення економічної експертизи.

Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства суд не може виходити за межі позовних вимог, а правом визначати предмет та підставу позову наділений лише позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

При цьому неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12, від 17 вересня 2014 року в справі № 6-131цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження 61-7835сво19).

Таким чином питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Зі змісту оскаржуваної ухвали місцевого суду вбачається, що вона відповідає вищевказаним вимогам законодавства та обставинам справи, оскільки представником ОСОБА_2 наведено достатні підстави та обґрунтовані мотиви для висновку про необхідність призначення у справі № 759/3259/23 судових експертиз з метою визначення ринкової вартості корпоративних прав (часток у статутних капіталах юридичних осіб), рухомого та нерухомого майна, яке є предметом поділу між сторонами, в тому числі шляхом стягнення відповідної компенсації за частку у спільному майні.

Так, корпоративні права є майном як у розумінні українського законодавства, так і статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини і основоположних свобод (ухвала щодо прийнятності заяв № 8588/79 та № 8589/79 Lars Bramelid and Anne-Marie Malmstrom v. Sweden від 12 жовтня 1982 року; «Совтрансавто-Холдинґ» проти України» (Sovtransavto Holding v. Ukraine), заява № 48553/99, рішення від 25 липня 2002 року), право власності на яке захищатиметься відповідно до законодавства України.

Відповідно до змісту статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. Аналогічне положення закріплене в частині другій статті 372 ЦК України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

У пунктах 22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Наведене дає підстави для висновку, що вартість майна, що підлягає поділу визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

З урахуванням наведеного, ринкова вартість спірного майна входить в предмет доказування у цій справі, а тому у випадку недосягнення між сторонами згоди щодо його вартості, кожен з них вправі доводити перед судом дійсну вартість цього майна доступними йому способами доказування, зокрема й шляхом призначення судової експертизи.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) (пункт 81 зазначеної постанови): «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».

Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи та характер спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотань представника ОСОБА_2 - адвоката Горлатого О.В. про призначення комплексної судової експертизи для визначення вартості часток ОСОБА_1 у статутному капіталі товариств, про призначення автотоварознавчої судової експертизи для визначення вартості спірного автомобіля та про призначення судової експертизи для визначення вартості спірних домоволодіння та земельної ділянки, оскільки без залучення спеціальних знань у зазначених галузях неможливо буде встановити обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема, ринкової вартості корпоративних прав, рухомого та нерухомого майна, яке є предметом поділу між сторонами, в тому числі шляхом стягнення грошової компенсації 1/2 частки його вартості з одночасним припиненням права власності на вказану частку у спільному майні, що входить в предмет доказування у даній справі, а в матеріалах справи відсутній висновок експертів з приводу вказаних обставин.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу із порушенням норм процесуального права, неправомірно об`єднавши три клопотання до спільного розгляду та вирішив їх однією ухвалою, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки норми ЦПК України, а сама статті 197, 222, 259 ЦПК України, на які посилається представник ОСОБА_1 , не містять заборони щодо вирішення судом однорідних клопотань учасника справи шляхом постановлення одного процесуального документа у вигляді ухвали суду.

Окрім того, відповідно до пункту 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року про призначення у справі № 759/3259/23вказаних вище судових експертизи в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам Інструкції.

Судом першої інстанції було створено рівні можливості учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін, в судових засіданнях забезпечено можливість представникам сторін висловити свої побажання, думки та/або заперечення щодо призначення судових експерти, які взяті до уваги під час визначення судом питань, з яких має бути проведені експертизи.

При цьому застосування норм права і оцінка здобутих у процесі розгляду справи доказів на предмет їх належності та допустимості є саме прерогативою суду і відбувається під час розгляду справи по суті, а не на стадії підготовчого провадження.

За змістом статей 13, 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови у задоволенні позову по суті спору, а не для відмови у реалізації учасником справи його процесуальних прав, в тому числі на проведення судової експертизи.

Досліджуючи сукупність передбачених частиною першою статті 103 ЦПК України підстав, за яких суд призначає експертизу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини даного спору, з урахуванням змісту постановлених перед експертом питань, доводів як первісної, так і зустрічної позовної заяви, та принципу змагальності і рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд, вимагають залучення фахівців, які мають спеціальні знання у певних галузях, а висновок експертизи не буде мати для суду наперед встановленого значення, оскільки оцінюється у сукупності з іншими доказами у справі (стаття 110 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що районний суд не мав передбачених законом підстав для прийняття до розгляду заяви позивача про призначення судової експертизи, як такої що була подана з порушенням встановленого законом строку, є безпідставними з огляду на те, що чинним цивільним процесуальним законодавством не встановлено заборони учасника справи заявити клопотання про призначення експертизи протягом усього підготовчого провадження у справі, що випливає, зокрема із положень статей 11, 83, 102, 116, 189, 197 ЦПК України.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

За таких обставинколегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції щодо призначення у даній справі судових експертизпостановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції згідно із статтями 141, 382 ЦПК України слід віднести в рахунок держави.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року про призначення у даній справі експертизи залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній