Постанова

від 21.02.2024 по справі 754/2280/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/2280/22 Головуючий у суді І інстанції Бабко В.В.

Провадження № 22-ц/824/1528/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 березня 2023 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» (далі - ЖБК «Суднобудівник-21») звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за спожиті житлові послуги в сумі 18 530,62 грн, втрати від інфляції в сумі 4 732,04 грн, 3 % річних в сумі 1 296,25 грн, а всього - 25 558,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ЖБК «Суднобудівник-21» відповідно до власного Статуту здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 в цьому будинку, зареєстрована і проживає в ній, однак оплату за спожиті житлові послуги не вносить, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 січня 2022 року складає 18 530,62 грн. Зазначена заборгованість виникла з лютого 2017 року. Оскільки на неодноразові звернення з вимогою погасити суму заборгованості за спожиті послуги відповідач належним чином не реагує, позивач змушений звернутись до суду із даним позовом. З огляду на те, що відносини між сторонами є грошовим зобов`язанням, позивач також здійснив нарахування інфляційних втрат у розмірі 4 732,04 грн та 3 % річних у розмірі 1 296,25 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Суднобудівник-21» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 18 530,62 грн, 3 % річних у розмірі 1 296,25 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 732,04 грн, а також судові витрати у розмірі 2 481,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач порушила свої обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка підтягає стягненню в повному обсязі на користь позивача, який здійснює утримання, експлуатацію, обслуговування будинку кооперативу та прибудинкової території і постійно надає житлово-комунальні послуги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що неправомірна зміна позивачем своєї назви може свідчити лише про намагання отримати статус юридичної особи, яка має право надавати послуги стороннім суб`єктам правовідносин, тобто у розумінні позивача називатись «обслуговуючим» кооперативом, але така назва та діяльність позивача, на думку відповідача, не відповідає його Статуту, приєднаному до матеріалів справи.

ЖБК «Суднобудівник-21» фактично станом на 10 липня 2017 року мав згідно даними ЄДРПОУ 115 фізичних осіб-членів кооперативу, що складало лише 59,5 %. Станом на 01 січня 2020 року залишилось 93 члени кооперативу. Посилаючись на положення Статуту ЖБК «Суднобудівник-21» суд дійшов помилкового висновку про те, що дія вказаного Статуту позивача розповсюджується на відповідача, як співвласника будинку, яка не є членом кооперативу. Вважає, що в силу цього Статуту у неї не виник обов`язок перед позивачем зі сплати вартості отриманих житлових послуг.

На думку відповідача, до правовідносин між нею та позивачем має бути застосована лише одна норма - абзац 5 пункту 5 статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Позивачем протягом тривалого часу не надано протоколу загальних зборів співвласників будинку, згідно з рішенням якого він був би уповноважений здійснювати управління будинком.

Стосовно доказів розрахунку суми заборгованості, то суд не звернув увагу на те, що їх неможливо зрозуміти та перевірити, оскільки оборотно-сальдова відомість по квартирі АДРЕСА_2 не є належним доказом будь-якої заборгованості.

Судом також без належних та допустимих доказів встановлено, що ЖБК «Суднобудівник-21» належним чином виконує свої зобов`язання шляхом утримання, експлуатації, обслуговування будинку кооперативу та прибудинкової території та постійно надає житлово-комунальні послуги, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу.

На переконання відповідача, покладення на неї, як на власника 1/2 частки квартири, заборгованості за надані житлово-комунальні послуги є протизаконною, оскільки вона не є спадкоємцем свого батька, який залишив заповіт на свою дружину.

Крім того, суд безпідставно надав відповідачу статусу споживача житлової послуги, яким за Законом «Про житлово-комунальні послуги» вона не є, оскільки не є членом кооперативу, а зі споживачем має працювати виконавець послуги, яким також не являється.

Вважає, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту свого права, тоді як застосувати ефективний спосіб захисту, що передбачений законом, а саме про відшкодування фактично понесених витрат на утримання будинку та прибудинкової території матеріли справи не дозволяють, оскільки не містять доказів фактично витрачених коштів та відповідного розрахунку.

У відзиві на апеляційну скаргу ЖБК «Суднобудівник-21» просив в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що нею не було прийнято спадщину після смерті батька, або що право власності на квартиру їй не належить. Також відповідач не просила суд витребувати документи про право власності на квартиру від будь-кого, а нею самою не спростовано висновки суду про належність їй квартири АДРЕСА_3 .

Посилання відповідача на зміну назви ЖБК не звільняє її від обов`язку з оплати спожитих послуг. Вказуючи на кількість членів кооперативу, а також на ту обставину, що певні особи нібито припинили своє членство, відповідач не надає жодних тому доказів і не спростовує при цьому факту належності їй на праві власності квартири у будинку. Крім того, не заперечує та не спростовує той факт, що обслуговування будинку здійснюється ЖБК «Суднобудівник-21».

Намагаючись уникнути обов`язку з оплати спожитих послуг, відповідач посилається на те, що позивач самоуправно надає послуги, які вона не замовляла та безпідставно примушує до їх оплати. Такі доводи обґрунтовує тим, що вона, як співвласник, умисно усунута від управління будинком. Проте відповідач, як власник квартири і співвласник багатоквартирного будинку, здійснюючи покладений на неї законом обов`язок з утримання майна, не ініціювала і не провела збори співвласників будинку для обрання іншого управителя, не оскаржила рішення загальних зборів кооперативу про встановлення розміру витрат на утримання будинку, натомість користується житловими послугами, оплаченими за рахунок добросовісних власників. Більш того, у 2017 році в будинку було створене ОСББ «Оберіг 63-Б», але з 04 серпня 2021 року воно було ліквідовано за рішенням самих же співвласників будинку, оскільки зазначене ОСББ так і не приступило до надання житлових послуг. За весь період існування в будинку ОСББ фактичне його утримання здійснював кооператив, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться докази, зокрема, договори на надання послуг.

Ліквідовуючи ОСББ, співвласниками будинку в особі Правлінь ОСББ та ЖБК було ухвалено рішення про перерахування коштів, сплачених співвласниками на рахунок ОСББ, на користь кооперативу та зарахування їх в рахунок спожитих співвласниками житлових послуг. Відповідач такі рішення Правлінь ОСББ та ЖБК не оскаржувала, а отже визнає за собою обов`язок з оплати спожитих послуг.

Незгода відповідача із вартістю та кількістю спожитих нею послуг, відмова від реалізації власного права на участь в управлінні багатоквартирним будинком шляхом самостійного скликання та проведення зборів співвласників, не оскарження будь-яких рішень, які нібито порушують її права та законні інтереси, не є підставою для звільнення від обов`язку з утримання належного їй майна та оплати спожитих послуг.

Позивач вказує, що посилання відповідача на нікчемність окремих положень Статуту ЖБК може вважатись обґрунтованим лише з 10 жовтня 2022 року, тобто з дати набрання чинності змін до деяких положень статті 384 ЦК України.

Наразі у чинному законодавстві України відсутня методика розрахунку фактично понесених витрат на утримання будинку та прибудинкової території для окремо взятого співвласника багатоквартирного будинку. Для обліку таких витрат відповідачем мав би надаватись щомісячний звіт про кількість використаної саме нею електроенергії для освітлення місць загального користування, кількість та тривалість користування ліфтами, обсяг вивезеного сміття тощо, що об`єктивно не є можливим. Кошторис витрат на утримання будинку і прибудинкової території складений з урахуванням середньомісячного споживання усіма співвласниками будинку житлових послуг: вартості обслуговування комунікацій будинку, ліфтів, поточних ремонтних робіт, електроенергії тощо. З урахуванням таких витрат визначено вартість утримання 1 кв. м загальної площі належних співвласникам квартир, що і дозволяє відшкодовувати фактично понесені витрати на утримання будинку та прибудинкової території. Тобто виставлені відповідачу рахунки цілком відповідають фактичним витратам позивача на утримання будинку.

При цьому позивач вважає за потрібне звернути увагу на те, що відповідач не зверталась до нього із заявами про неотримання нею будь-яких послуг, незгоду з їх якістю або кількістю, необхідність проведення перерахунку.

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд установив, що згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ЖБК «Суднобудівник-21» 13 червня 1991 року був зареєстрований як юридична особа з організаційно-правовою формою - Обслуговуючий кооператив, ідентифікаційний код юридичної особи 23493229. Основним видом діяльності позивача є комплексне обслуговування об`єктів, а місцезнаходження - АДРЕСА_1 . Із 30 березня 2017 року вказаний ЖБК внесено до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

ЖБК «Суднобудівник-21» здійснює утримання та обслуговування багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Згідно із статтею 1 розділу І Статуту ЖБК «Суднобудівник-21», затвердженого загальними зборами членів ЖБК «Суднобудівник-21» (протокол № 2/17 від 05 березня 2017 року), даний кооператив організовано з метою забезпечення житлом членів кооперативу і їхніх сімей шляхом будівництва багатоповерхового будинку, квартири за кошти членів кооперативу, а також для наступного управління та експлуатації цього будинку.

Відповідно до статті 10 розділу І Статуту дія статуту ЖБК, рішень загальних зборів та зборів уповноважених членів ЖБК, а також правління ЖБК поширюється на всіх членів ЖБК та інших власників (співвласників) житлових/нежитлових приміщень у будинку ЖБК.

Статтею 2 розділу ІІІ Статуту визначено, що житлово-будівельний кооператив здійснює утримання, експлуатацію та ремонт належного йому житлового фонду і прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу.

За статтею 1 розділу V Статуту житлово-будівельний кооператив зобов`язаний своєчасно здійснювати ремонт житлового будинку, забезпечити безперебійну роботу інженерного обладнання будинку та житлових приміщень, належним чином утримувати під`їзди та нежитлові приміщення (підвал, технічний поверх, ліфтову шахту, кліткові сходи, електрощитову), інші місця загального користування будинку та прибудинкову територію.

Згідно із статтею 11 розділу V Статуту житлово-будівельний кооператив зобов`язаний забезпечувати своєчасне надходження платежів від власників/співвласників квартир у будинку ЖБК за утримання будинку та прибудинкової території, комунальні та інші послуги.

Відповідно до статті 1 розділу VI Статуту передбачено, що кошти житлово-будівельного кооперативу складаються з: пайових внесків, внесків на проведення капітального та вибірково-капітального ремонтів житлового будинку, внесків на експлуатацію житлового будинку та утримання прибудинкової території і штату кооперативу, цільових надходжень коштів з бюджетів будь-якого рівня та благодійних фондів, інших надходжень.

У відповідності до статті 3 розділу VIІІ Статуту член житлово-будівельного кооперативу зобов`язаний своєчасно вносити платежі на покриття витрат кооперативу з експлуатації, капітального, поточного ремонту житлового будівельного та утримання прибудинкової території, внески до спеціальних фондів та плату за комунальні послуги.

Статтею 9 розділу VIІІ Статуту встановлено обов`язок члена житлово-будівельного кооперативу вчасно здійснювати сплату за утримання будинку та прибудинкової території, за житлово-комунальні послуги, вносити платежі в розмірі, встановленому загальними зборами.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2017 року загальними зборами членів ЖБК «Суднобудівник-21» було затверджено тариф на надання житлово-комунальних послуг в ЖБК «Суднобудівник-21» в сумі 4,34 грн за 1 кв. м для 2-16 поверхів і 3,90 грн за 1 кв. м для 1-го поверху (протокол № 2/17 від 05 березня 2017 року), у травні 2018 року загальними зборами затверджено тариф - 5,98 грн за 1 кв. м для 2-16 поверхів і 5,05 грн за 1 кв. м для 1-го поверху (протокол № 1/18 від 11 травня 2018 року), а у жовтні 2021 року загальними зборами затверджено новий кошторис на 2021-2022 роки та розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території, який становить 8,28 грн за 1 кв. м для 2-16 поверхів і 7,62 грн за 1 кв. м для 1-го поверху (протокол № 3/21 від 29 жовтня 2021 року).

04 серпня 2021 року припинено юридичну особу - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оберіг-63б» за рішенням самих же співвласників будинку, оскільки зазначене ОСББ так і не приступило до надання житлових послуг. Впродовж часу існування ОСББ утримання будинку продовжував здійснювати позивач.

Згідно з протоколом засідання правління ОСББ «Оберіг-63б» № 3/1 від 22 вересня 2020 року вирішено перерахувати кошти з рахунку ОСББ «Оберіг-63б» на рахунок ЖБК «Суднобудівник-21» у розмірі 300 000,00 грн для обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСББ «Оберіг-63б» не обслуговує будинок у зв`язку з відсутністю договорів з надавачами житлово-комунальних послуг та згідно з договором № 1 від 21 вересня, укладеним між ЖБК «Суднобудівник-21» та ОСББ «Оберіг-63б».

Відповідно до протоколу засідання правління ЖБК «Суднобудівник-21» № 5/20 від 29 вересня 2020 року ухвалено провести взаєморозрахунки між ЖБК «Суднобудівник-21» та ОСББ «Оберіг-63б» з 01 листопада 2020 року та донарахувати різницю між кошторисами ЖБК «Суднобудівник-21» та ОСББ «Оберіг - 63» за 2017-2020 роки.

В матеріалах справи також наявні копії: договору № 1640057 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01 січня 1999 року; договору № 210/1198-03 на співпрацю виконавця послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) з балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого постачання (питної) холодної води та приймання стічних вод (з використанням внутрішньо будинкових мереж) від 11 червня 2015 року; договору № 0843 про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів від 01 липня 2017 року та акти звірки взаємних розрахунків за 2017-2022 роки; договору на постачання електричної енергії № 3515221 від 12 січня 2005 року та акт звірки взаєморозрахунків за 2019-2022 роки; договору № 4019 на вивезення твердих побутових відходів від 01 травня 2017 року та акти звіряння розрахунків за 2017-2022 роки; договору № 134/20/КП про надання комплексних послуг від 01 січня 2021 року та акти звірки за 2021-2022 роки.

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 липня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_3 в рівних долях.

25 квітня 2015 року ОСОБА_3 , який є батьком відповідача, помер.

На даний час 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_3 , не за ким не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, згідно відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА від 15 лютого 2022 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, будучи співвласником та проживаючи у квартирі АДРЕСА_3 , отримує житлово-комунальні послуги та є споживачем таких послуг, які належним чином надаються позивачем, а тому заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованим і доведеними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

У відповідності до статей 156, 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII(далі - Закон № 417-VIII), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Відповідно до положень пункту 5 статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 417-VIII співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Частиною першою статті 7 Закону № 417-VIII визначені обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону № 417-VIII).

В силу частини першої статті 9 Закону № 417-VIII управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту «б» підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 01 січня 2019 року.).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 вказаного Закону передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний, зокрема, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Зазначені вище положення законодавства встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.

Отже, співвласник житлового приміщення у багатоквартирному будинку несе обов`язок зі сплати внесків відповідно до прийнятих загальними зборами рішень, а також з оплати інших платежів за спожиті житлові або комунальні послуги.

Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

З наведеного вбачається, що посилання відповідача на те, що вона не є членом ЖБК «Суднобудівник-21», не замовляла у позивача будь-яких послуг і не отримувала їх, не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки вона як співвласник багатоквартирного будинку, який утримує і обслуговує позивач, зобов`язана виконувати його рішення та сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території у затвердженому розмірі з урахуванням площі її квартири.

У статті 1 Закону України від 10 липня 2003 року № 1087-IV «Про кооперацію»визначено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Вказана норма також дає визначення обслуговуючого кооперативу як кооперативу, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

За приписами положень статті 12 вказаного Закону основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Відповідно до положень статті 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу, затвердження річного звіту і балансу кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Жодним законодавчим актом України не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків та платежів, визначених загальними зборами кооперативу.

Кооперативи, які самостійно (власними силами та/або з залученням на договірній основі інших юридичних та фізичних осіб) забезпечують утримання будинку і прибудинкової території, при визначенні розміру внесків (платежів) на утримання будинку і прибудинкової території повинні виходити з розміру витрат на утримання будинку і прибудинкової території, передбачених кошторисом кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Безпідставними є доводи ОСОБА_1 про відсутність доказів надання ЖБК «Суднобудівник-21» послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків та споруд, адже згідно з наявними в матеріалах справи доказами такі послуги надавались відповідачу за адресою її місця реєстрації та проживання, а також знаходження її майна, при цьому вона на виконання вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надала жодних доказів на спростування вказаних обставин.

Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24 січня 2006 року, власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

У постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правило статті 526 ЦК України є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Отже, аналізуючи наведені норми права, за встановлених судом першої інстанції обставин, слід дійти висновку, що відповідач ОСОБА_1 , будучи у спірний період співвласником майна, розташованого у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 , утримання якого і прибудинкової території здійснює ЖБК «Суднобудівник-21», в силу приписів закону зобов`язана сплачувати визначені загальними зборами цього кооперативну платежі за надані житлово-комунальні послуги.

За приписами статей 530, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ЦК України передбачає спеціальні засоби, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно із частинами першою та третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що відповідач оплату за спожиті у квартирі АДРЕСА_3 житлові послуги взагалі не вносила, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 01 січня 2022 року складає 18 530,62 грн.

Зазначена заборгованість виникла з лютого 2017 року, на підтвердження чого позивачем було надано оборотно-сальдову відомість щодо квартири АДРЕСА_3 за 2017-2021 роки.

Вказана оборотна-сальдова відомість відповідачем не спростована, власний контррозрахунок не надано.

Станом на час звернення позивача до суду із даним позовом заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку у зв`язку з простроченням оплати спожитих житлово-комунальних послуг відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 1 296,25 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 732,04 грн.

Даний розрахунок перевірений апеляційним судом та не викликає сумнівів в його правильності і обґрунтованості.

Отже, встановивши, що ЖБК «Суднобудівник-21» на законних підставах забезпечує надання послуг відповідачу, яка є співвласником квартири АДРЕСА_5 , проте не виконує своїх зобов`язань зі щомісячної сплати внесків за отримані та спожиті житлові послуги належним чином, внаслідок чого має заборгованість у загальному розмірі 24 558,91 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача цієї суми заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідачем не надано доказів, як на підтвердження факту отримання нею таких послуг від будь-кого іншого управителя і відповідно проведення оплат за надані послуги, так і на спростування факту неналежного надання житлово-комунальних послуг позивачем ЖБК «Суднобудівник-21».

Як вірно відмітив суд першої інстанції, не надано й ОСОБА_1 будь-яких доказів того, що після смерті її батька ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_3 ще хтось користується, розпоряджається або має право власності на майно, крім неї самої.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є власником всієї квартири, а свою 1/2 частку квартири батько заповів свій дружині, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Водночас та обставина, що відповідачу наразі належить тільки 1/2 частка квартири і вона може нести відповідальність тільки у розмірі своєї частки у майні, не впливає на можливість стягнення з неї повної суми боргу за отримані послуги з огляду на таке.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц та від 13 грудня 2018 року у справі № 592/3181/16-ц.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (стаття 1218 ЦК України).

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо наявності боргових зобов`язань у відповідача перед позивачем за надані житлово-комунальні послуги і підстав для покладення саме на неї як співвласника квартири обов`язку відповідати за пред`явленим позовом.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні стороною відповідача спірних правовідносин та положень законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції по суті спору визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги відповідача.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

Зважаючи на положення частини третьої статті 389 ЦПК України, судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді: С.А. Голуб

Т.О. Писана

Д.О. Таргоній