Рішення

від 16.02.2024 по справі 676/4075/23

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/4075/23

Номер провадження 2/676/289/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Бондаря О.О.

за участю секретаря судового засідання Лук`яниця А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу , уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Староушицької селищної ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах: Староушицької селищної ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 28.09.2016 року №22-25478-СГ, ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. В подальшому затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 , та на підставі зазначеного наказу 27.02.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 118249768224.

22 травня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 земельну ділянку відчужив ОСОБА_2 .. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.11.2017 року ОСОБА_2 земельну ділянку відчужив ОСОБА_1 . Водночас встановлено, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 у 2017 році вже отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_3 , не повідомив, що раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Просить витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади в особі Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 03308388) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822489500:07:009:0035, що розташована на території Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 09 червня 2023 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 27 вересня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Прокурор в судовому засідання позов підтримала.

Представник Староушицької селищної ради в судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Шеховцов Є.С. в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що відповідачка є добросовісним набувачем земельної ділянки і витребування в неї спірної земельної ділянки буде втручанням в її право на мирне володіння майном.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, подав суду письмові пояснення в яких просить слухати справу у відсутності представника.

Треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши прокурора, представник відповідача , вивчивши матеріали справи в повному об`ємі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 січня 2017 року за № 22-1491-СГ ОСОБА_3 було передано в приватну власність земельну ділянку , кадастровий номер 6825884400:04:021:0005 , цільове використання для ведення особистого селянського господарства ( т. 1 , а.с. 27).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 28.09.2016 року за №22-25478-СГ, ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16 лютого 2017 року за № 22-2856-СГ затверджено проект землеустрою та передано в приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822489500:07:009:0035, що розташована на території Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області , цільове використання для ведення особистого селянського господарства ( т. 1 , а.с. 28).

Тобто ОСОБА_3 повторно приватизував земельну ділянку з одним і тим же цільовим використанням для ведення особистого селянського господарства

22 травня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 земельну ділянку відчужив ОСОБА_2 ..

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.11.2017 року ОСОБА_2 земельну ділянку відчужив ОСОБА_1 .

Таким чином, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_3 не повідомив до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, що раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. У зв`язку із цим, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6822489500:07:009:0035, що розташована на території Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, цільове використання для ведення особистого селянського господарства вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_3 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України (статті 13, 14) визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом., проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що безоплатна передача громадянам земельних ділянок державної чи комунальної власності понад норми, визначені пунктом «б» ч.1 ст.121 ЗК України, та більше одного разу по кожному виду використання, заборонена. Для ведення особистого селянського господарства громадяни можуть приватизувати земельну ділянку у розмірі, що не перевищує 2 га. Додатково земельні ділянки громадяни можуть отримати на конкурентних засадах.

Аналогічну позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 24.04.2019 по справі №525/1225/15-ц.

Проте, ОСОБА_3 скористався своїм правом, передбаченим ст.116 Земельного кодексу України, повторно, з порушенням визначеного земельним законодавством порядку, а тому земельну ділянку кадастровим номером 6822489500:07:009:0035 набув у власність незаконно.

За змістом ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (п .4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи та інтереси позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право та інтерес мають бути захищені у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

Серед способів захисту порушених прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння. Такий спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

В силу ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду №922/614/19 від 11.02.2020 року позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.

Також, у п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 зазначено, що для витребування майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16, від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17.

Крім того, у п. 10.10 постанови Верховного Суду від 10.12.2021 №924/454/20 зазначено, що позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункти 84-86 у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20).

Пред`явлення прокурором цього позову не порушує принципу рівності сторін, адже його процесуальні права мають такий же обсяг як і відповідача по справі, оскільки органи або інші особи, які відповідно до ст.56 цього ЦПК звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. Окрім цього, представництво інтересів відповідача в ході судового розгляду здійснював адвокат.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності на господарювання, тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.

Частиною 4 ст. 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача, (абз. 2 ч. 5 ст. 56 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовам, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави), що означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п.п.77-78).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 79).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (п.80).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку,

передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим (п. 81).

Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою 23.03.2023 на адресу Староушицької селищної ради спрямовано лист із викладенням факту повторного безоплатного отримання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, що розташована на території цієї громади та пропозицією вжиття заходів щодо повернення земельної ділянки у комунальну власність, у тому числі в судовому порядку, та встановлення чи вживатимуться такі заходи селищною радою в подальшому.

На адресу Кам`янець-Подільської окружної прокуратури 28.03.2023 надійшов лист Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району №52-2435 вих-23 про те, що територіальна громада самостійно вживати заходи представницького характеру не буде.

Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою 24.04.2023 надіслано лист за №52-3450вих.23 до Староушицької селищної ради про намір здійснювати представництво інтересів держави щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:07:009:0035.

Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор, у даному випадку, виконує субсидіарну роль та на законних підставах замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону такого захисту не здійснив. Крім того, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором, у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, п. 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17).

Сам факт неподання сільською радою позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо належного розпорядження землями селищної ради , у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національномузаконі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно іззакономі з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

При вирішенні спору суд враховує, що звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Також суд враховує, що звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес.

Так, реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності набуття права власності на землю, яке здійснене з порушенням вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Незаконне вилучення із державної власності спірної земельної ділянки грубо порушило майнові права держави.

Крім того , втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Так, інтереси суспільства в частині дотримання вимог закону при реєстрації права власності на спірну земельну ділянку явно переважають приватний інтерес ОСОБА_1 бути її власником, незважаючи на те, що волі держави на її передачу не було.

Також суд враховує, що при витребуванні спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 , остання не нестиме «надмірний тягар» в зв`язку з позбавленням її права власності на спірну земельну ділянку, оскільки вона вправі буде компенсувати кошти, сплачені за її придбання, шляхом пред`явлення відповідного позову до особи, яка відчужила їй спірну земельну ділянку.

Оцінивши докази, кожен окремо та в їх сукупності на предмет їх належності, допустимості, достатності та достовірності, за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов Керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українипідлягають стягненню з відповідача на користь Хмельницької обласної прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258 260, 263 265 ЦПК України, ст. 116, 121 ЗК України, ст. 317, 387, 388 ЦК України, суд, -

Вирішив :

Позов задовольнити .

Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади в особі Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 03308388) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822489500:07:009:0035, що розташована на території Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури ( код ЄДРПОУ 02911102) судовий збір в сумі 2684 гривень 00 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку , передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Орган що має право звернутись з позовом в інтересах інших осіб Керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури ( вул.Драгоманова, 11, м.Кам`янець-Подільський, 32302)

Позивач Китайгородська сільська рада ( вул. Центральна, буд. 70, с. Китайгород, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 04406934)

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ( вул. Інститутська, 4/1, м.Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 39767479).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ),

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Повне рішення складено 16 лютого 2024 року.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Бондар О.О