Постанова

від 07.02.2024 по справі 369/12596/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 369/12596/19

провадження № 61-7506св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - державний реєстратор Клімкіна Наталія Іванівна, Комунальне підприємство «Реєстрація нерухомості», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвест Фінанс»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Клімкіної Н. І., Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» (далі - КП «Реєстрація нерухомості»), ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвест Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Інвест Фінанс»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського нотаріального округу Скульська Т. А., про визнання недійсним договору відступлення прав та скасування рішення державного реєстратора.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 14 березня 2014 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - ПАТ «КБ «Український фінансовий світ») укладений договір № 008/2341Кс про надання споживчого кредиту, за яким банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 451 820,00 грн для придбання нерухомості - двокімнатної квартири, загальною площею 110,20 кв. м, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Строком повернення кредиту визначено 13 вересня 2014 року. Розмір річної процентної ставки за користування кредитом - 3,0 % річних.

Попередньо позивач сплатив частину вартості квартири у розмірі 446 304,36 грн.

На забезпечення зобов`язань позичальника за договором кредиту 14 березня 2014 року між ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 008/2341/Кс/1. Як предмет іпотеки передана квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі Національний банк України прийняв рішення про ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ». Із 15 серпня 2014 року почала роботу тимчасова адміністрація банку, а 13 листопада 2014 року безпосередньо розпочалася ліквідація банку.

18 серпня 2016 року між ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого банк передав за плату новому кредитору право вимоги до боржника за кредитним договором від 14 березня 2014 року № 008/2341Кс.

19 серпня 2016 року між ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» укладено договір відступлення прав за іпотечним договором № 008/2314Кс/І, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель приймає всі права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим 14 березня 2014 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Семчук М. А. та зареєстрованим у реєстрі за № 1482, що укладений між первісним іпотекодержателем та фізичною особою - громадянином Китаю ОСОБА_1 .

Надалі між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги від 26 серпня 2016 року, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за кредитним договором від 14 березня 2014 року № 008/2341Кс/І, укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1

26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення прав за іпотечним договором № 008/2314Кс/І, посвідченим 14 березня 2014 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Семчук М. А. та зареєстрованим у реєстрі за № 1428.

18 квітня 2019 року позивач отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що право власності на належну йому квартиру на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2018 року зареєстроване за ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності на цю квартиру є договір відступлення прав за іпотечним договором від 16 серпня 2016 року, вимога про виконання порушеного зобов`язання, дублікат іпотечного договору від 02 червня 2016 року.

Позивач вважає, що договір відступлення прав за іпотечним договором є недійсним, враховуючи, що у порушення положень частини другої статті 24 Закону України «Про іпотеку» ні ОСОБА_2 , ні ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» його не повідомили про зміну іпотекодержателя.

Відступлення права за кредитним договором про надання споживчого кредиту та, відповідно, договором іпотеки на користь фізичної особи суперечить положенням статей 512, 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор-банк або інша фінансова установа.

Також позивач зазначає, що вимог про усунення порушень основного зобов`язання він не отримував та не був повідомлений щодо наміру іпотекодавця задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. На момент звернення стягнення на іпотечне майно оцінка предмета іпотеки не була проведена.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд:

визнати недійсним договір відступлення прав за іпотечним договором, серія та номер: 2272, виданий 26 серпня 2016 року, видавник Скульська Т. А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, укладений між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та фізичною особою ОСОБА_2 ;

скасувати рішення державного реєстратора Клімкіної Н. І., КП «Реєстрація нерухомості», про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), за індексним номером 43102510 від 20 вересня 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 28008298, дата та час державної реєстрації - 20 вересня 2018 року, 11:42:18).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 26 серпня 2016 року, укладений між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_2 , не є договором факторингу, оскільки не містить ознак договорів факторингу чи договору фінансових послуг. Спірний договір не містить умов, які б передбачали передання грошових коштів новим кредитором у розпорядження первісному кредитору за плату, тобто умови договорів не передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за спірними правочинами не є відносинами у сфері факторингу. Правочин є купівлею-продажем прав вимоги та за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги, укладення яких регулюється статтями 512-519 ЦК України і суб`єктний склад на укладення яких не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, тому наявність у відповідача як нового кредитора ліцензії, необхідної для здійснення фінансових послуг факторингу, не вимагається.

Крім того, позивач не довів суду наявності свого, як заінтересованої особи, порушеного права щодо договору відступлення права вимоги, оскільки оспорюваний правочин про відступлення прав за іпотечним договором є похідним від договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 26 серпня 2016 року, що укладений між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_2 .

Суд не встановив порушення прав позивача у зв`язку з рішенням реєстратора Клімкіної Н. І. , КП «Реєстрація нерухомості» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції під час розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевий суд всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку.

Вирішуючи спір, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Встановивши правову природу укладеного 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_2 договору відступлення прав за іпотечним договором № 008/2314Кс/І, посвідченого 14 березня 2014 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Семчук М. А. та зареєстрованого у реєстрі за № 1428 (далі - договір відступлення прав за іпотечним договором), за яким останній не набув право здійснювати фінансові операції стосовно боржника ОСОБА_1 , а лише набув право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором і за договором іпотеки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки.

Сам договір відступлення прав за іпотечним договором не може бути визнаний недійсним з підстави неможливості набуття ОСОБА_2 права вимоги за кредитним договором, оскільки договір іпотеки слідує за основним зобов`язанням і, відповідно, кредитором за договором іпотеки може бути лише особа, яка є кредитором за основним договором.

Доводи заявника про те, що на момент укладення договору відступлення права вимоги за кредитним договором та договору про відступлення прав за іпотечним договором ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» не було банківською установою, не перебувало у стані ліквідації, тому відповідно ні ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», ні ОСОБА_2 не є суб`єктами, на яких поширюється норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не можуть бути взяті до уваги як підстави для скасування рішення суду. Як установлено судом, ОСОБА_2 придбав у ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» право вимоги, яке було придбано товариством у неплатоспроможного банку, а саме у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Оскільки предметом укладеного між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_2 договору відступлення права вимоги за кредитним договором є вимога, яка належала неплатоспроможному банку, відсутні підстави вважати, що фізична особа не могла укладати договір відступлення прав за іпотечним договором із ТОВ «ФК «Інвест Фінанс». Таким чином, місцевий суд під час вирішення спору правильно врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.

Посилання заявника на те, що ОСОБА_2 не дотримався порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме не направив позивачу вимогу про усунення порушень, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи. Зокрема, серед документів, які подавалися державному реєстратору для проведення державної реєстрації звернення стягнення на предмет іпотеки, міститься вимога ОСОБА_2 від 12 червня 2017 року, направлена позивачеві та отримана ним особисто.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що місцевий та апеляційний суди повно і всебічно не з`ясували обставини справи.

Заявник вказує, що місцевий суд безпідставно врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, оскільки ТОВ «ФК «Інвест Фінанс»не перебуває на стадії ліквідації, тому права вимоги за кредитними правовідносинами не могли бути передані фізичній особі. ОСОБА_2 не є суб`єктом, на якого поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, на думку заявника, рішення у справі ухвалено без урахуваннявисновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 203, 215, 509, 510, 512, 1054, 1077, 1079 ЦК України), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 та у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 161/13889/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17, від 19 січня 2022 року у справі № 766/10404/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 523/70/17, від 12 квітня 2022 року у справі № 214/932/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказує, що сам договір відступлення прав за іпотечним договором підлягає визнанню недійсним з підстави неможливості набуття ОСОБА_2 права вимоги за кредитним договором, оскільки договір іпотеки слідує за основним зобов`язанням і, відповідно, кредитором за договором іпотеки може бути лише особа, яка є кредитором за основним договором.

Зазначає, що на момент укладення договору відступлення права вимоги за кредитним договором та договору відступлення прав за іпотечним договором ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» не було банківською установою, не перебувало у стані ліквідації, відповідно ні ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», ні ОСОБА_2 не є суб`єктами, на яких поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Посилається на те, що ОСОБА_2 не дотримався порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме не направив позивачу вимогу про усунення порушень щодо виконання зобов`язання.

Провадження у суді касаційної інстанції

27 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

08 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

23 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «ФК «Інвестстандарт», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Ю. О., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм О. В., ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гугель С. Ю., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним та скасування договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором, визнання недійсним та скасування договору відступлення прав вимоги за кредитним договором, визнання незаконним та скасування рішення нотаріуса щодо реєстрації права власності за договором іпотеки, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння (справа № 206/4841/20, провадження № 14-55цс22), за касаційною скаргою ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , поданою представником ОСОБА_11 , на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року.

27 листопада 2023 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «ФК «Інвестстандарт», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Ю. О., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм О. В., ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гугель С. Ю., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним та скасування договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором, визнання недійсним та скасування договору відступлення прав вимоги за кредитним договором, визнання незаконним та скасування рішення нотаріуса щодо реєстрації права власності за договором іпотеки, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння (справа № 206/4841/20, провадження № 14-55цс22), за касаційною скаргою ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , поданою представником ОСОБА_11 , на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року.

07 грудня 2023 року у зв`язку із обранням до Великої Палата Верховного Суду судді Мартєва С. Ю. та відставкою судді ОСОБА_12 у касаційному провадженні № 61-7506св22, на підставі повідомлення судді Сердюка В. В., здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії: Фаловську І. М., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. та Пророка В. В.

12 грудня 2023 року у зв`язку із перебуванням судді Пророка В. В. у відпустці, у касаційному провадженні № 61-7506св22, на підставі повідомлення судді Сердюка В. В., здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії: Фаловську І. М., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. та Олійник А. С.

13 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду поновлено провадження у справі № 369/12596/19 (провадження № 61-7506св22).

Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» укладений договір № 008/2341Кс про надання споживчого кредиту, за яким банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 451 820,00 грн для придбання нерухомості - двокімнатної квартири, загальною площею 110,20 кв. м, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Строком повернення кредиту визначено 13 вересня 2014 року. Розмір річної процентної ставки за користування кредитом - 3,0 % річних.

Попередньо позивач сплатив частину вартості квартири у розмірі 446 304,36 грн.

На забезпечення зобов`язань позичальника за договором кредиту 14 березня 2014 року між ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 008/2341/Кс/1. Як предмет іпотеки передана квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі Національним банком України прийнято рішення про ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ». Із 15 серпня 2014 року почала роботу тимчасова адміністрація банку, а 13 листопада 2014 року безпосередньо розпочалася ліквідація банку.

18 серпня 2016 року між ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого банк передав за плату новому кредитору право вимоги до боржника за кредитним договором від 14 березня 2014 року № 008/2341Кс.

За пунктом 2.3 договору відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» зобов`язується сплатити первісному кредитору оплату за право вимоги. За вказаним договором кредитні правовідносини між банком і позивачем були припинені. Новим кредитором позивача з цього моменту стало ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», при цьому за товариством було також зареєстроване і право іпотекодержателя (відповідно до договорів про відступлення прав за договорами іпотеки).

19 серпня 2016 року між ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» укладено договір відступлення прав за іпотечним договором № 008/2314Кс/І, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель приймає всі права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим 14 березня 2014 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Семчук М. А. та зареєстрованим у реєстрі за № 1482, що укладений між первісним іпотекодержателем та фізичною особою - громадянином Китаю ОСОБА_1 .

Надалі між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги від 26 серпня 2016 року, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за кредитним договором від 14 березня 2014 року № 008/2341Кс/І, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

За пунктом 2.3 договору відступлення права вимоги новий кредитор сплатив первісному кредитору вартість відступленого права вимоги. За умовами пункту 2.5 договору про відступлення права вимоги вбачається, що із підписанням цього договору сторони засвідчують, що первісний кредитор отримав від нового кредитора всю суму, яка вказана у пункті 2.3 цього договору.

26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення прав за іпотечним договором № 008/2314Кс/І, посвідченим 14 березня 2014 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Семчук М. А. та зареєстрованим у реєстрі за № 1428.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду у справі, яка переглядається, наведеним критеріям відповідають.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей.

Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до абзацу другого статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки від 14 березня 2014 року) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об`єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частини перша-третя статті 24 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до сталої практики Верховного Суду відступлення права вимоги за кредитним договором може відбуватися лише на користь установ, наділених правом надавати фінансові послуги. Проте і фізичні особи можуть викупити у банків заборгованість за кредитними зобов`язаннями їхніх клієнтів, але за умов, якщо банк перебуває на стадії ліквідації, а право вимоги реалізується на електронних торгах (постанова Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19, провадження № 61-6649св20).

Продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, провадження № 14-181цс20).

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження

№ 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду також висловилася щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами

не тільки на користь фінансових установ, а й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та

перебуває у процедурі ліквідації.

З урахуванням наведеного, відступлення права вимоги за кредитним і

забезпечувальним договорами на користь фізичних осіб є можливим за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.

Національний банк України прийняв рішення про ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ». Із 15 серпня 2014 року почала роботу тимчасова адміністрація банку, а 13 листопада 2014 року безпосередньо розпочалася ліквідація банку.

18 серпня 2016 року між ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого банк передав за плату новому кредитору право вимоги до боржника за кредитним договором від 14 березня 2014 року № 008/2341Кс.

19 серпня 2016 року між ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» укладено договір відступлення прав за іпотечним договором № 008/2314Кс/І, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель приймає всі права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим 14 березня 2014 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Семчук М. А. та зареєстрованим у реєстрі за № 1482, що укладений між первісним іпотекодержателем та фізичною особою - громадянином Китаю ОСОБА_1 .

26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 14 березня 2014 року № 008/2341Кс/І та договір відступлення прав за іпотечним договором № 008/2314Кс/І.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що у справі,

яка переглядається, діяльність ПАТ «КБ «Український фінансовий світ»як юридичної особи припинено 14 серпня 2019 року.

Таким чином, наявні правові підстави для укладення оспорюваного договору

між фінансовою установою та фізичною особою, оскільки діяльність первісного кредитора-банка припинено.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором, правильно зазначили, що ОСОБА_2 як фізична особа мав право бути стороною такого правочину.

ОСОБА_2 придбав у ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» право вимоги, яке було придбано товариством у неплатоспроможного банку, а саме у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, зважаючи на те, що предметом укладеного між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_2 договору відступлення права вимоги за кредитним договором є вимога, яка належала неплатоспроможному банку, підстав вважати, що фізична особа не могла укладати договір купівлі-продажу права вимоги за договором іпотеки з ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», суди не встановили. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 295/13441/19, провадження № 61-5839св22.

Ухвалюючи рішення у справі, суди керувалися висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21).

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила про можливість відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, а й на користь фізичних осіб лише за умови, що первісний кредитор-банк був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, яка вимагає вчинення дій із метою максимального задоволення інтересів кредиторів банку, зокрема його вкладників.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22) не вбачала підстав для відступлення від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21).

Враховуючи, що у справі, яка переглядається, вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги є безпідставними, а судом не встановлено факту порушеного права позивача, то й вимога про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги про те, що рішення у справі ухвалено судами без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 та у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 161/13889/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17, від 19 січня 2022 року у справі № 766/10404/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 523/70/17, від 12 квітня 2022 року у справі № 214/932/16, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18),незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22).

Враховуючи висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду України від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) та від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22), які ухвалені у подібних правовідносинах, колегія суддів не бере до уваги посилання заявника на неврахування місцевим та апеляційним судами висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 та у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 161/13889/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17, від 19 січня 2022 року у справі № 766/10404/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 523/70/17, від 12 квітня 2022 року у справі № 214/932/16.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до незгоди з оскарженими судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального права і порушення норм процесуального праває безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк