Рішення

від 02.02.2024 по справі 205/8369/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

02.02.2024 Єдиний унікальний номер 205/8369/23

єдиний унікальний номер № 205/8369/23

провадження № 2/205/229/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання Саруханової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «І.Мазепи-21», про визнання спадщини відумерлою,

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада 14 серпня 2023 року звернулась до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеною позовною заявою, в якій просила суд визнати відумерлою спадщину, що складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передати її у власність територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради; визнати відумерлою спадщину, що складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передати її у власність територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Позов мотивований тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 06 грудня 2002 року, виданого ВАТ ДМЗ ім. Петровського по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на 1/3 частину вказаної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , після його смерті відкрилась спадщина на 1/3 частину спірної квартири. Листом від липня 2022 року голова правління ОСББ «І.Мазепи-21» Нікітін І.В. повідомив, що власник 1/3 квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вже понад 7 років проживає в Австралії. Відповідач в квартирі не проживає, проживає в іншій державі, до нотаріальної контори не звертався, спадкові права не оформлював, інші спадкоємці відсутні. Тому в позивача наявні правові підстави для визнання після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відумерлою.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 16 серпня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 06 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд по суті.

Представник позивача Дніпровської міської ради надала клопотання з проханням розглядати справу без застосування технічних засобів, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Письмових заяв та/або відзиву від нього не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, письмово просив розглядати справу без його участі відповідно до діючого законодавства.

Представник третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «І.Мазепи-21» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належить по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 грудня 2002 року, виданого ВАТ ДМЗ ім. Петровського (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с. 11). Після її смерті відкрилась спадщина на 1/3 частину вищезазначеної квартири.

Згідно з відповіддю Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09 вересня 2023 року після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась (а.с. 33).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (а.с.10).Після його смерті відкрилась спадщина на 1/3 частину спірної квартири.

З матеріалів спадкової справи № 638/2011, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що:

-23 липня 2011 року з заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулась донька ОСОБА_4 ;

-16 серпня 2011 року з заявою про прийняття спадщини після його смерті звернувся син ОСОБА_1 ;

-17 серпня 2011 року з заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулась донька ОСОБА_5 (а.с. 34-49).

Також встановлено,що ОСОБА_1 зареєстрований заадресою: АДРЕСА_2 з 24липня 1989року,що підтверджуєтьсякопією паспорту та довідкою № 6601 від 29 жовтня 2012 року (а.с. 41-43).

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

На підставі статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом частини 1 статті 1277 ЦК України уразі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (ч. 2 ст. 1277 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно за його місцезнаходженням.

Згідно статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Приймаючи до уваги те, що після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем є її син ОСОБА_1 , який проживав зі спадкодавцем на час її смерті, та відповідно до ст. 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину, до складу якої входить спірне нерухоме майно, а також останній не звертався до нотаріальної контори із заявою про відмову від її прийняття; крім того, після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями є його діти ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які прийняли спадщину шляхом звернення у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, тому суд доходить висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач, відповідно до вимог ст. ст. 335, 1277 ЦК України не довів належними, допустимими та достатніми доказами факт відсутності спадкоємців за законом або за заповітом, усунення їх від права на спадкування чи про неприйняття ними спадщини або про відмову від її прийняття.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п. 15-1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», його позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15-16, 321, 338, 1216-1218, 1220, 1268-1270, 1277, 1296-1297 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 247, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26510514, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Метробудівська, 1), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «І.Мазепи-21» (місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Івана Мазепи, буд. 21), про визнання спадщини відумерлою відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.В. Басова