Ухвала

від 13.02.2024 по справі 1-664/2010

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-664/2010

Провадження № 4-с/161/1/24

У Х В А Л А

13 лютого 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кихтюка Р.М.,

секретаря Дмитроци В.М.,

представника скаржника Гурби М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ).

В обґрунтування скарги посилається на те, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2010 року у справі №1-664/2010 року його було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2-3 ст. 191 КК України та звільненого від призначеного основного покарання з випробовуванням.

Також, вказаним вироком було частково задоволено цивільний позов ПП «Тор-Тех» та стягнуто з нього на користь підприємства 189401,17 грн.

В подальшому, був виданий виконавчий лист та пред`явлений до виконання і під час здійснення виконавчого провадження №24670324 постановою старшого державного виконавця Замостянського відділу ДВС міста Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області було накладено арешт на належне йому майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , транспортний засіб «Renault Major», 1996 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , автомобіль «ВАЗ 21093», 1998 року випуску, р.н. НОМЕР_2 .

Вказує, що постановою державного виконавця від 27.02.2014 року виконавче провадження №24670324 було завершено у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу ПП «Тор-Тех» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що стягувач перешкоджав здійсненню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій.

При цьому, стягувач мав можливість повторно подати виконавчий лист для примусового виконання, однак з такою заявою не звертався.

Зазначає, що станом на день звернення до суду будь-яких відкритих виконавчих проваджень відносно нього немає, матеріали виконавчого провадження №24670324 знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання, однак арешт накладений постановою державного виконавця знятий не був.

Вважає, що оскільки він, як власник майна, не є боржником у будь-якому виконавчому провадженні, стягувач протягом дев`яти років повторно не звертався до виконавчої служби з приводу примусового виконання виконавчого документу, то належне йому майно безпідставно перебуває під обтяженням, чим порушуються його майнові права щодо розпорядження власністю.

У зв`язку з чим, просить визнати бездіяльність начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) стосовно незняття арешту з його майна протиправною та зобов`язати скасувати арешт з нерухомого майна.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав з підстав викладених у ній та просив її задовольнити.

Представник Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) в судове засідання не з`явився, подав суду клопотання про слухання справи у його відсутності, при прийнятті рішення покладався на розсуд суду. Крім того, у поданому відзиві просив відмовити у задоволенні скарги.

Представник стягувача ПП «Тор-Тех» в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце слухання справи був неодноразово повідомлений судом належним чином.

Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи слідує, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 2, 191 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно- розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України його звільнено від призначеного основного покарання з випробувальним терміном строком на 3 роки (а.с. 8-9).

Крім того, вказаним вироком частково задоволено цивільний позов ПП «Тор-Тех» та стягнуто з ОСОБА_2 на користь підприємства 189401,17 грн. (а.с. 8-9).

Судом з`ясовано, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та інформації ВП-спецрозділу слідує, що на підставі постанови старшого державного виконавця Замостянського відділу ДВС міста Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області в рамках виконавчого провадження № 24670324 було накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , транспортний засіб «Renault Major», 1996 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , автомобіль «ВАЗ 21093», 1998 року випуску, р.н. НОМЕР_2 (а.с. 4).

Вказане виконавче провадження було відкрито на примусове виконання виконавчого листа у справі № 1-664/10, виданого 30.12.2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області (а.с. 19-20).

Водночас, з повідомлення Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 20.10.2023 року слідує, що постановою державного виконавця від 27.02.2014 року виконавче провадження №24670324 було завершено у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу ПП «Тор-Тех» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, матеріали виконавчого провадження №24670324 знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 19-20).

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Ч. 1 ст. 319ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Із постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року слідує, що застосовуючи положеннястатті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із наступного.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно ч. 4 ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1)отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2)надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3)отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4)наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності -суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6)отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7)погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8)отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч. 2 ст.451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, оцінивши зібрані і дослідженні докази в їх сукупності, зважаючи, що суду не представлено доказів наявності у заявника інших боргових зобов`язань та враховуючи відсутність іншого способу зняття арешту з майна не інакше як за рішенням суду, то суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення.

Крім цього, суд враховує наявність постанови слідчого судді від 22.07.2019 року про скасування арешту на майно ОСОБА_1 , а саме: квартири в АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю виконавчого провадження, де є боржником ОСОБА_1 , а також через те, що ПП «Тор-Тех» станом на 25.06.2019 року перебуває у стані припинення у відповідності до рішення Волинського окружного суду від 18.09.2015 року, правонаступники відсутні (а.с. 15-18).

А тому, керуючись статтями 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд-

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати бездіяльність начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні №24670324 протиправною.

Зняти арешт з належного ОСОБА_1 , накладеного постановою головного державного виконавця Замостянського відділу ДВС міста Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області від 20.12.2011 року у виконавчому провадженні №24670324, а саме з:

- квартири АДРЕСА_2 ;

- транспортного засобу «Renault», модель «Major», 1996 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_3 , р.н. НОМЕР_1 ,

- транспортного засобу «ВАЗ 21093», 1998 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_4 , р.н. НОМЕР_2 .

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлений 23 лютого 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Кихтюк Р.М.