Ухвала

від 23.02.2024 по справі 149/1424/23

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/1424/23

Провадження №2-ві/149/2/24

Номер рядка звіту 75

УХ ВА ЛА

"23" лютого 2024 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Павлюк О. О.,

за участі секретаря Олійник І. С.,

розглянувши заяву КНП "Територіальне медичне об`єднання "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради" про відвід судді Вергелеса В.О. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до КНП "Територіальне медичне об`єднання "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання незаконним наказу,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Вергелеса В. О. перебуває вказана цивільна справа.

22.02.2024 року відповідачем КНП "Територіальне медичне об`єднання "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради" в особі директора А.Пірникози подано заяву про відвід головуючого судді Вергелеса В.О., яка мотивована незгодою з процесуальними рішеннями головуючого судді у справі. Вважають, що суддя Вергелес В.О. не зможе неупереджено та об"єктивно розглянути справу.

Ухвалою суду від 22.02.2024 вказаний відвід визнано необґрунтованим та відповідно до порядку, визначеного статтею 33 ЦПК України, розгляд питання про відвід судді Вергелеса В.О. у цивільній справі № 149/1424/23 передано судді, що не входить до складу суду, що розглядає справу.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 22.02.2024 вказана заява про відвід надійшла в провадження судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Павлюк О. О.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву, суд приходить до наступного висновку.

Підстави для відводу судді визначено статтею 36 ЦПК України. При цьому частиною другою вказаної статті закріплено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також у випадку існування обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України, яка, в свою чергу, визначає випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.

Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (пункти 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України).

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішене як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (стаття 40 ЦПК України).

Згідно ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставами для відводу.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.

Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

Одночасно висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.

Оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, суд констатує, що відсутні будь-які підстави стверджувати, що суддя Вергелес В. О має та виявляє особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто.

За об`єктивним критерієм судом підлягає встановленню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним, при цьому, є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно підтвердженими.

Доводи заяви про відвід судді Вергелеса В. О. не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість судді, а також відповідних доказів, отже, заявлений відвід є необґрунтованим. Доводи заявника щодо підстав для відводу судді обґрунтовуються помилковим тлумаченням норми процесуального закону.

Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Враховуючи необґрунтованість заявленого судді Вергелесу В. О. відводу, суд вважає за неохідне відмовити у вказаній заяві.

На підставі викладеного, керуючись статтею 36,37,40 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви КНП "Територіальне медичне об`єднання "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради" в особі директора А.Пірникози про відвід головуючому судді Вергелесу В.О. у цивільній справі № 149/1424/23, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Павлюк О. О.