Постанова

від 15.02.2024 по справі 914/3711/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2024 р. Справа №914/3711/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Костерева О.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «МАГНАТ»

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.12.2023 (повний текст ухвали складено 25.12.2023, суддя Березяк Н.Є)

у справі № 914/3711/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «МАГНАТ»

до відповідача держави Російська Федерація в особі Генерального консульства Російської Федерації в Україні у Львові, Міністерства юстиції Російської Федерації, Міністерства оборони Російської Федерації

про стягнення збитків у розмірі 116022764400,00 грн, що еквівалентно 3963148733 Євро

за відсутності представників сторін

20.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «МАГНАТ» (далі ТОВ «МАГНАТ») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до держави Російська Федерація в особі Генерального консульства Російської Федерації в Україні у Львові, Міністерства юстиції Російської Федерації, Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення збитків у розмірі 116022764400,00 грн, що еквівалентно 3963148733 Євро, які виникли, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України. Позивач зазначає, що його збитками є упущена вигода, яка викликана неможливістю реалізації Інтегрованого проекту, отримання позивачем прибутку на який він свідомо розраховував та спрямував свої дії та зусилля на реалізацію складного міжнародного інтегрованого комбінованого проекту Україна-Оман.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд першої інстанції встановив, що така не підсудна Господарському суду Львівської області, відтак, ухвалою від 25.12.2023 постановив передати за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області позовну заяву ТОВ «МАГНАТ» до держави Російська Федерація про стягнення 116022764400,00 грн збитків, у відповідності до вимог ст. 31 ГПК України.

Позивач не погодився з вказаною ухвалою та оскаржив її в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду. В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що місцевий господарський суд, постановляючи означену ухвалу, дійшов хибних висновків щодо предмета позову та наголошує, що спір у даній справі стосується стягнення упущеної вигоди від неможливості реалізації Інтегрованого комбінованого проекту Україна-Оман, що зумовлено протиправними діями відповідача, які були вчинені не виключно на території Чернігівської області, а мають складний та міжнародний характер, який стосується неможливості побудови об`єктів і здійснення комерційної діяльності на території України та Султанату Оман, внаслідок протиправної агресії Російської Федерації проти України. Обґрунтовуючи своє звернення з даним позовом саме до Господарського суду Львівської області, позивач покликається на положення ч. 6 ст. 29 ГПК України та зазначає, що останнім відомим місцем постійної діяльності та офіційного місцезнаходження в Україні відповідача, місцезнаходженням його майна є м. Львів, вул. Левицького, 95 (Генеральне консульство Російської Федерації в Україні у Львові). З огляду на наведене, позивач вважає висновки суду першої інстанції щодо підсудності даного спору Господарському суду Чернігівської області помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Процесуальний хід розгляду даної апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

Сторони участі уповноважених представників в дане судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом надіслання ухвал в підсистемі "Електронний суд" та розміщення відповідних повідомлень на офіційному сайті Західного апеляцінйого господарського суду.

Розглянувши матеріали справи в сукупності з доводами апеляційної скарги, приймаючи до уваги пояснення представника позивача, надані у попередньому судовому засіданні, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «МАГНАТ» звернулося з позовом до держави Російська Федерація в особі Генерального консульства Російської Федерації в Україні у Львові, Міністерства юстиції Російської Федерації, Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення збитків у розмірі 116022764400,00 грн, що еквівалентно 3963148733 Євро, які виникли, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу; відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, відповідач за своєю суттю є особою, яка за позовною заявою позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорювання її прав та охоронюваних законом інтересів, а також у передбачених законом випадках, й інші особи, на адресу яких спрямована вимога позивача, яка знайшла своє аргументування та вираження у відповідній позовній заяві, тобто між позивачем та відповідачем має існувати правовий зв`язок щодо предмету позову, обумовлений певними господарськими правовідносинами.

Відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Крім цього за наведеними положеннями предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача (відповідачів) щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З аналізу позовної заяви вбачається, що предметом спору за вимогами позивача є відшкодування шкоди у вигляді збитків у формі упущеної вигоди, завданої позивачу, незаконною військової агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Правовідносини щодо відшкодування збитків/шкоди врегульовані, зокрема положеннями глави 25 «Відшкодування збитків у сфері господарювання» Господарського кодексу України та глави 82 «Відшкодування шкоди» Розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» Книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України.

Положення статей 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, притаманні розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

За сталою позицією Верховного Суду у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц та в постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 201/7038/20 (провадження № 61-16141св20), належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою, є держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

З наведених вище висновків Касаційного господарського суду вбачається, що органи держави не є самостійними суб`єктами, а виконують представницьку функцію держави.

Відповідно до положень Консульської конвенції між Україною і Російською Федерацією, підписаною 15.01.1993, ратифікованою 04.02.1994 (дата набрання чинності 13.11.1995 та чинною на даний час) до повноважень Консульських установ не належить право представляти Російську Федерацію в судах.

Загальновідомим є факт, що за військові дії на території України відповідальна Російська Федерація.

Належним відповідачем у справах про відшкодування збитків, завданих воєнними діями, є саме - Російська Федерація в особі міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля, 1, електронна пошта: info@minjust.gov.ru), оскільки повноваження цього органу найбільш наближенні до представництва інтересів РФ в іноземних судах.

Визначення міністерства юстиції Російської Федерації представником є необхідним у цій справі через особливий статус держави, яка може вступати у правовідносини лише через свої компетентні органи.

Відповідно до указу президента Російської Федерації від 28.05.2018 року № 271 «Про внесення змін до положення про міністерство юстиції російської федерації, затвердженого Указом президента Російської Федерації від 13.10.2004 № 1313» в Положення про міністерство юстиції Російської Федерації, затверджене Указом президента Російської Федерації від 13.10.2004 № 1313 «Питання міністерства юстиції російської федерації» внесено зміни: пункт 1 доповнено підпунктом 5, відповідно до якого функції щодо забезпечення в межах своїх повноважень представництва і захисту інтересів Російської Федерації в судах іноземних держав і міжнародних судових (арбітражних) органах, включаючи Європейський Суд з прав людини і Суд Євразійського економічного розвитку.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Міністерство юстиції Російської Федерації є компетентним органом, який уповноважений здійснювати повноваження щодо представництва і захисту інтересів Російської Федерації в межах цього спору.

За загальним правилом, у відповідності до частин 1, 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Звертаючись до Господарського суду Львівської області з даним позовом, ТОВ «МАГНАТ» покликався на положення ч. 6 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності.

Як стверджує позивач, останнє відоме місце постійної діяльності та офіційного місцезнаходження в Україні відповідача є місто Львів, вул. Левицького,95, оскільки за вказаною адресою знаходилось Генеральне консульство Російської Федерації в Україні у Львові.

У зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації, дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією з 24.02.2022 розірвано, функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено, відтак на час звернення позивача до суду з даним позовом Російська Федерація не мала в Україні офіційного місцезнаходження її представництва.

Звертаючись з даним позовом до Господарського суду Львівської області позивач вказує, що останнім відомим місцем постійної діяльності та офіційного місцезнаходження в Україні відповідача було м. Львів, в якому на вул. Левицького, 95 знаходилось Генеральне консульство Російської Федерації в Україні у Львові. Проте, позивач ні до позовної заяви, ані до апеляційної скарги не долучив жодних належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували наведені обставини. Варто зауважити, що до початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації в Україні діяло декілька Консульських установ, зокрема, Консульський відділ Посольства Росії в Києві, Генеральне консульство Росії у Львові, Генеральне консульство Росії в Харкові, Генеральне консульство Росії в Одесі, Почесне консульство Росії в Чернігові. Відтак, позивачем не обґрунтовано звернення з даним позовом саме до Господарського суду Львівської області.

Як вбачається зі змісту позовної заяви предметом даного спору є стягнення з відповідача 116022764400,00 грн (3963148733 Євро) збитків, заподіяних товариству. Серед іншого, в позовній заяві позивач вказує на те, що такі збитки він отримав через неправомірні дії відповідача, що полягають у збройній агресії, окупації частин території України (у тому числі Чернігівської області).

Згідно з ч. 8 ст. 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «МАГНАТ» зазначає, що на виконання та реалізацію ним Інтегрованого комбінованого проекту Україна-Оман, ним було модернізовано існуючий автопарк зерновозів, побудовано на території Чернігівської області: потужний елеваторний комплекс, сучасну високотехнологічну станцію технічного обслуговування автомобілів та сільськогосподарської техніки, розроблено проект для будівництва офісу з готельно-оздоровчим комплексом, затверджено проект фінансування будівництва стадіону з спортивним комплексом, автостоянкою, парковкою у селі Талалаївка, Чернігівської області та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, в основному господарська діяльність позивача здійснюється саме в Чернігівській області, де також знаходиться майно позивача та його офіційне місце реєстрації. Матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди позивачеві завдано саме через протиправні дії відповідача, зокрема і на території Чернігівської області, де знаходиться майно позивача, та частково на території Тернопільської області, де він планував будівництво виробничого комплексу для зберігання та переробки сільськогосподарських культур.

З огляду на те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, у зв`язку з неможливістю реалізації Інтегрованого проекту, який частково збудований і знаходиться у Чернігівській області, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вирішення даного спору віднесено до територіальної юрисдикції Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Спори між судами щодо підсудності, за приписами частини 6 статті 31 ГПК України, не допускаються.

Встановивши, що дана справа не підсудна Господарському суду Львівської області, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно вказав, що така підлягає передачі за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника, у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволені вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «МАГНАТ» відмовити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.12.2023 про передачу справи № 914/3711/23 за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Справу направити в Господарський суд Чернігівської області (14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20).

повний текст постанови складено 21.02.2024

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік