Постанова

від 15.02.2024 по справі 922/2323/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/2323/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі судового засідання , Погребняк А.М.,

за участі сторін:

прокурор, Мурза О.В.,

від відповідача, Яценко А.О.,

від інших, не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, за вх. №2377 Х/1 , відповідача, за вх. №2348 Х/1 ,на рішення господарського суду Харківської області від "04" жовтня 2023 р. (повний текст складено 16.10.23, суддя Пономаренко Т.О.) та додаткове рішення від 18.10.2023 у справі № 922/2323/23

за позовом Заступника керівника Луганської обласної прокуратури , в інтересах держави, в особі:

1) Луганської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація , Луганська обл., м.Сєвєродонецьк,

2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України , м. Київ,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Акціонерне товариство «Українська залізниця» , м. Київ,

до ТОВ "Олімп", м.Харків,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

02.06.2023 заступник керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" до Державного бюджету України внаслідок порушення грошового зобов`язання за договором на постачання продовольчих товарів інфляційні витрати у розмірі 255 478,77 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" до Державного бюджету України внаслідок порушення грошового зобов`язання за договором на постачання продовольчих товарів 3% річних у розмірі 24 740,51 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" до Державного бюджету України внаслідок порушення грошового зобов`язання за договором на постачання продовольчих товарів пеню у розмірі 291 811,09 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" до Державного бюджету України внаслідок порушення грошового зобов`язання за договором на постачання продовольчих товарів штраф у розмірі 180 091,14 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на постачання продовольчих товарів в частині поставки товару в строк, встановлений договором.

Господарським судом Харківської області 04.10.2023м. прийнято рішення по справі № 922/2323/23, яким позовну заяву заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Акціонерне товариство «Українська залізниця», до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" про стягнення заборгованості задоволено частково.

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" про зменшення розміру штрафних санкцій (вх.№26924 від 04.10.2023) задоволено частково.

Зменшено розмір штрафних санкцій на 50%.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" (61007, м. Харків, вул.Свистуна, 3-А; код ЄДРПОУ: 30035671) до Державного бюджету України інфляційні витрати у розмірі 255478 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 24740 (двадцять чотири тисячі сімсот сорок) грн. 51 коп., пеню у розмірі 145 905 (сто сорок п`ять тисяч дев`ятсот п`ять) грн. 55 коп. та штраф у розмірі 90 045 (дев`яносто тисяч сорок п`ять) грн. 57 коп. внаслідок порушення грошового зобов`язання за договором на постачання продовольчих товарів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" (61007, м. Харків, вул. Свистуна, 3-А; код ЄДРПОУ: 30035671) на користь Луганської обласної прокуратури (93405, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, 27; код ЄДРПОУ: 02909921) судові витрати у розмірі 11281 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 82 коп.

Крім того, господарським судом Харківської області від 18.10.2023 р. у справі №922/2323/23 прийнято додаткове рішення, яким у задоволенні заяви (вх. №27520 від 10.10.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" Яценка А.О. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд поновити строк на звернення з апеляційною скаргою та скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про повну відмову у задоволені позову. Крім того, просить суд поновити строк на звернення з апеляційною скаргою на додаткове рішення по справі та прийняти нове додаткове рішення про стягнення з бюджетних асигнувань заявника позову та позивачів витрати на професійну правничу допомогу у сумі 45 000 грн.

Вважає, що рішення по справі прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування усіх обставин справи. Зокрема посилається, що в даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах не належного позивача. Звертає увагу суду, що умовами договору не передбачено сплату пені та штрафу саме до Державного бюджету. Згідно наданого прокурором тексту Договору на постачання продовольчих товарів в п.п.6.1., 6.2. у розділі 6 «Штрафні санкції» встановлено, що пеня та штраф мають сплачуватися на рахунок платника АТ «Укрзалізниця». Водночас одержувач грошових коштів ( АТ «Укрзалізниця») не є позивачем у справі. Відповідач не одержував грошові кошти від позивачів по справі. Крім того, у листі Луганської ОВА від 27.04.2022 № 1114 щодо повернення коштів зазначається саме рахунок АТ «Укрзалізниця». Заявник апеляційної скарги також зазначає, що платіж на рахунок Відповідача здійснювався саме АТ «Укрзалізниця». Повернення грошових коштів здійснювалося на рахунок АТ «Укрзалізниця». За таких обставин, права зазначених у позові позивачів , на думку відповідача взагалі не порушувалися. Вважає, що висновок суду суперечить п.2 Постанови КМУ № 185 від 02.03.2022 . Наполягає, що грошові кошти отримувалися ним зі звичайного рахунку АТ «Українська залізниця». Посилання суду на постанову КМУ № 528 від 03.05.2022 є безпідставним оскільки ця постанова була прийнята після укладання договору та після його розірвання 27.04.2023 р.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 р. у справі №922/2323/23 апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 04.10.2023 від 18.10.2023 у справі №922/2323/23 залишено без руху з підстав зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 р. у справі №922/2323/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, за вх.№2348 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "04" жовтня 2023 р. та на додаткове рішення від 18.10.2023 у справі № 922/2323/23. Встановлено учасникам справи строк до 01.01.2024 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи. Витребувано матеріали справи №922/2323/23 з Господарського суду Харківської області.

Крім того, не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2023 р. у справі № 922/2323/23 в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2023 у справі № 922/2323/23 в частині задоволення клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» про зменшення розміру штрафних санкцій (вх.№ 26924 від 04.10.2023 ) та зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги прокурора про стягнення пені у розмірі 291 811 грн та штрафу 180 091 грн 14 коп задовольнити повністю. Судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури.

Вважає, що рішення по справі в частині зменшення пені прийнято без урахування усіх обставин справи. Наполягає на відсутність підстав для зменшення пені.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11. 2023 року у справі №922/2323/23 апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, за вх.№2377 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 04.10. 2023 р. у справі № 922/2323/23 залишено без руху з підстав зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12. 2023 року у справі №922/2323/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, за вх. №2377 Х/1 , на рішення Господарського суду Харківської області від 04.10.2023 у справі №922/2323/23 та розгляд скарг об`єднано в одне апеляційне провадження зі скаргою відповідача, за вх. №2348 Х/1 .Встановлено учасникам справи строк до 01.01.2024 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12. 2023 року у справі №922/2323/23 розгляд справи призначено на 17. 01.2024 р.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.01.2024 р. приймали участь прокурор та представник відповідача, які підтримали свої вимоги та заперечення.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.02.2024 р.

25.01.2024 р. від прокурора надійшли пояснення щодо стягнення штрафних санкцій саме на користь Державного бюджету з посиланням на Бюджетний кодекс України.

30.01.2024 р. від відповідача по справі через систему Електронний суд надійшли пояснення на пояснення прокурора щодо вимог про стягнення штрафних санкцій саме до Державного бюджету України, в яких зазначається, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, які не регулюються Бюджетним кодексом України. Крім того, якщо прокурор наполягає, що між сторонами виникли зобов`язання, які регулюються саме Бюджетним кодексом, то провадження по справі повинно бути закрито, оскільки господарські суди не розглядають зазначені спори.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.02.2024 р. приймали участь прокурор та представник відповідача.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі ( ч.1 ст.270 ГПК України).

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційні скарги, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.

З метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану Луганською обласною військовою адміністрацією здійснено закупівлю продовольчих товарів у постачальника, включеного до Переліку підприємств для забезпечення нагальних потреб функціонування держави, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.03.2022 №148.

На офіційному веб-сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням: https://uz.gov.ua/about/procurement/ опубліковано проект договору на постачання продовольчих товарів, форму та умови якого затверджено рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022 (витяг з протоколу № Ц-54/29 Ком. т).

Відповідно до п. 11.2 проекту цього договору він може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником і усіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього Договору. Доказом повного та, беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього Договору.

23.03.2022 Луганська обласна військова адміністрація звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" із заявкою на отримання продовольчих товарів (ДК 021:2015:1560000-7 крупа ячмінна у кількості 26 500 кг, ДК 021:2015:1560000-7 рис у кількості 5 300 кг, ДК 021:2015:15850000-1 макаронні вироби у кількості 53 000 кг, ДК 021:2015:1510000-9 консерви м`ясні у кількості 15 900 кг) (на 10 календарних днів) (надалі - Заявка) (а.с.42 т.1).

24.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп" виставило Луганській обласній військовій адміністрації рахунок №7/22/3 на оплату товару (ДК 021:2015:1560000-7 крупа ячмінна у кількості 26 500 кг, ДК 021:2015:1560000-7 рис у кількості 5 300 кг, ДК 021:2015:15850000-1 макаронні вироби у кількості 53 000 кг, ДК 021:2015:1510000-9 консерви м`ясні у кількості 15 901,2 кг) на суму 8 575 768,73 грн., з них аванс 30% в сумі 2 572 730,62 грн. та остаточна оплата 70% у сумі 6 003 030,11 грн. (разом з ПДВ). Рахунок було видано на підставі договору на постачання продовольчих товарів (в редакції, оприлюдненій на сайті АТ "Укрзалізниця" та посиланням - https://uz.gov.ua/about/procurement/), затверджений рішенням правління від 12.03.2022 витяг з протоколу № Ц-54/29 Ком. т за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620) (а.с.43 т.1).

З огляду на наведене, судом першої інстанції було встановлено, що між Луганською обласною військовою адміністрацією (замовником), АТ «Укрзалізниця» (платником) та ТОВ «Олімп» (постачальником) було укладено договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів (ДК 021:2015:1560000-7 крупа ячмінна у кількості 26 500 кг, ДК 021:2015:1560000-7 рис у кількості 5 300 кг, ДК 021:2015:15850000-1 макаронні вироби у кількості 53 000 кг, ДК 021:2015:1510000-9 консерви м`ясні у кількості 15 901,2 кг), який оприлюднено на веб-сайті АТ «Укрзалізниця» в редакції, затвердженій рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022, за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620 (надалі - Договір) (а.с.31-41 т.1).

Зазначена копія Договору на постачання продовольчих товарів є належним доказом у даній справі у розумінні ст.76 ГПК України.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, як належний доказ, копію Договору на постачання продовольчих товарів (а.с.7-13 т.2), яку подано прокурором разом з відповіддю на відзив, оскільки текст такого договору відрізняється від копії Договору, який подано разом з позовною заявою.

Згідно з п.1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари, перелік, кількість, ціни та умови поставки яких зазначаються замовником у заявках. Замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.

Відповідно до п. 10.1 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Обсяги поставки товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреб замовника (п.1.2.Договору).

У заявці обов`язково зазначається назва предмету закупівлі із зазначенням коду ДК 021:2015 (Єдиний закупівельний словник) згідно з показником четвертої цифри (п.1.3.Договору).

Загальна ціна (вартість) Договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів (п.2.1.Договору).

Згідно з п.2.2. Договору оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі змінами), на таких умовах:

1.2.1. Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару проводиться протягом З (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

1.2.2. Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом З (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрній політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі товару та/або накладної (товаро транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.

Поставка товару за цим Договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії Договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього Договору, на підставі письмових заявок замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару (п.5.1.Договору).

Постачальник зобов`язаний розглянути заявку замовника у строк не більше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту її отримання та надати письмове повідомлення про прийняття заявки повністю або частково (в якій частині) шляхом направлення постачальником сканованої копії рахунку у порядку, визначеному п.2.2 цього Договору, після чого заявка вважається узгодженою. Повідомлення постачальника про прийняття заявки замовника (сканована копія рахунку на попередню оплату) направляється на ту електронну адресу замовника, з якої надійшла заявка, визначена пунктом 1.1 цього Договору або за допомогою інших засобів передачі електронних повідомлень, що визначені заявкою. Якщо постачальник не має можливості виконати поставку на умовах, викладених у заявці, постачальник повинен письмово відмовити в заявці (із зазначенням причин такої відмови) та направити таку відмову замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень у строк, що не перевищує 24 (двадцять чотири) години з моменту отримання відповідної заявки. У разі, якщо постачальник протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту отримання відповідної заявки замовника не вчинив або вчинив із запізненням дії визначені у цьому пункті вище, то така заявка замовника вважається не прийнятою постачальником та не узгодженою сторонами (п.5.3.Договору).

Товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково (п.5.4.Договору).

Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим Договором порядку (п.5.5.Договору).

Поставка товару здійснюється постачальником за власний рахунок автомобільним транспортом, який мас санітарний паспорт, водій якого повинен мати санітарну книжку відповідно до вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», або залізничним транспортом відповідно до вимог законодавства України (п.5.6.Договору).

Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товаро-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього Договору) та підписані уповноваженими особами (п.5.7.Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому Договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки (п.6.1.Договору).

Замовник має право розірвати Договір достроково у разі порушення постачальником договірних зобов`язань (у разі поставки неякісного товару, недотримання термінів постачання, ненадання сертифікатів якості товару (продукції), при відсутності санітарного паспорту на транспорт, санітарної книжки водія тощо) з обов`язковим письмовим повідомленням про це постачальника за 5 (п`ять) календарних днів до запланованої дати розірвання та проводить остаточні розрахунки за фактично поставлений товар протягом 10 (десяти) робочих днів з дня розірвання Договору (п.6.3.Договору).

У разі невиконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та цього Договору, за винятком випадків, коли виконання таких стає неможливим в силу обставин форс-мажору, зміни законодавства та ін (п.6.4.Договору).

Постачальник зобов`язаний у разі не здійснення ним поставки товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього Договору авансовий платіж не пізніше, ніж протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка (п.6.8.Договору).

Пунктом 8.1. Договору сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням протягом 20 (двадцяти) календарних днів підтверджуючих документів (п.8.2.Договору).

Належним доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або її регіональними представництвами (п.8.3.Договору).

Згідно з п.10.1. Договору, Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п.11.1 Договору сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього Договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами).

28.03.2023 АТ «Укрзалізниця» згідно платіжного доручення №347 від 28.03.20022 здійснено попередню оплату в розмірі 2 572 730,62 грн. за договором на постачання продовольчих товарів на підставі виставленого рахунку постачальника (а.с. 44 т.1).

З урахуванням сплати 28.03.2022 авансового платежу поставка товару за Договором мала бути здійснена до 30.03.2022 (включно), а у разі виникнення обставин, передбачених п.6.8. Договору, авансовий платіж мав бути повернутий протягом п`яти банківських днів від цієї дати, тобто до 06.04.2022 (включно).

Таким чином у відповідача на підставі вищезазначеного договору виникло наступне зобов`язання:

-Поставити товар до 30.03.2022 р., враховуючи перерахування авансового платежу 28.03.2022 р.

-У разі не поставки товару у строк до 30.03.2022 р. повернути АТ «Укрзалізниця» протягом п`яти банківських днів від цієї дати ( до 06.04.2022 включно) авансовий платіж у розмірі 2 572 730,62 грн, що прямо передбачено п.6.8. Договору.

ТОВ «Олімп» вищезазначені зобов`язання за договором не виконало, поставку обумовленого товару не здійснило та своєчасно не повернуло авансовий платіж.

У зв`язку з порушенням постачальником договірних зобов`язань, Луганська обласна військова адміністрація листом №1114 від 27.04.2022 повідомила відповідача про дострокове розірвання договору на постачання продовольчих товарів, а також вимагала повернення авансового платежу та сплати штрафних санкцій (а.с.45 т.1)

Листом №157 від 03.08.2022 відповідач повідомив Луганську обласну військову адміністрацію про те, що свої зобов`язання за Договором на постачання продовольчих товарів Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп" не мало можливості виконати внаслідок форс-мажорних обставин, а саме неможливістю поставки продукції у зону бойових дій. Жоден перевізник не погоджувався доставляти товар в зону бойових дій, наражаючи життя водіїв на небезпеку. В телефонному режимі замовник про це був повідомлений. В якості причини несвоєчасного повернення авансового платежу постачальником вказано про спрямування всіх отриманих за Договором коштів на придбання продуктів харчування на виконання інших договорів, укладених з Київською, Херсонською, Донецькою, Запорізькою, Сумською обласними та м. Києва військовими адміністраціями (а.с.46 т.1).

Авансовий платіж ТОВ «Олімп» повернуло лише 02.08.2022, що підтверджується платіжним дорученням №2589 від 02.08.2022 (п.47 т.1).

На думку прокурора, враховуючи, що відповідач усупереч умовам укладеного Договору постачання продовольчих товарів для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану не здійснив, отриманий аванс, який згідно з Порядком №528 є субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, у сумі 2 572 730,62 грн. своєчасно не повернув, очевидним є порушення майнових інтересів держави в бюджетній сфері. Непостачання продовольчих товарів протягом тривалого часу призвело до втрати інтересу покупцем щодо їх подальшого отримання від постачальника.

Оскільки ТОВ «Олімп» прострочило виконання грошового зобов`язання та не повернуло 2 572 730,62 грн. отриманої попередньої оплати (авансу) до 06.04.2022 (включно), відповідач з 07.04.2022 фактично протиправно користувався чужими коштами, а відтак, прокурор просить стягнути з відповідача інфляційні витрати, 3% річних, пеню та штраф за порушення грошового зобов`язання за договором на постачання продовольчих товарів на користь Державного бюджету України.

Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги було задоволено повністю.

Відповідно до приписів частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею11 Цивільного кодексу України.

Згідно до приписів частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом першої інстанції між Луганською обласною військовою адміністрацією (замовником, позивач по цій справі), АТ «Укрзалізниця» (платником, третя особа по цій справі) та ТОВ «Олімп» (постачальником, відповідач) було укладено договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів (ДК 021:2015:1560000-7 крупа ячмінна у кількості 26 500 кг, ДК 021:2015:1560000-7 рис у кількості 5 300 кг, ДК 021:2015:15850000-1 макаронні вироби у кількості 53 000 кг, ДК 021:2015:1510000-9 консерви м`ясні у кількості 15 901,2 кг), який оприлюднено на веб-сайті АТ «Укрзалізниця» в редакції, затвердженій рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022, за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620 (надалі - Договір)

Згідно вище зазначеного Договору у відповідача виник обов`язок поставити товар до 30.03.2022 р. (враховуючи перерахування авансового платежу 28.03.2022 р.), а у разі не поставки товару у строк до 30.03.2022 р. повернути АТ «Укрзалізниця» протягом п`яти банківських днів від цієї дати ( до 06.04.2022 включно) авансовий платіж у розмірі 2 572 730,62 грн, що прямо передбачено п.6.8. Договору.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ч.1 ст.530 ЦК України)

Згідно до приписів статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем обов`язок щодо постачання товару у строки, обумовлені договором, виконано не було, у зв`язку з чим Луганська обласна військова адміністрація листом №1114 від 27.04.2022 р. повідомила відповідача про розірвання договору та вимагала повернення авансу та сплати штрафних санкцій.

Зобов`язання щодо повернення третій особі АТ «Українська залізниця», перерахованого нею авансу, у строки, встановлені Договором, також виконано не було.

Предметом розгляду у цій справі є вимога прокурора про стягнення з відповідача штрафних санкцій, 3 % річних та збитків від інфляції, у зв`язку з невиконання останнім своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасного повернення авансу. Тобто у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання перед АТ «Українська залізниця», яке виникало на підставі господарського Договору. При цьому, прокурор наполягає на стягненні цих штрафних санкцій, а також 3 % річних та збитків від інфляції саме на користь Державного бюджету України.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Згідно до приписів статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. ( ч.1 ст.611 ЦК України)

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, унормовано, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до приписів Стаття 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу

Стаття 231 Господарського кодексу України встановлює розмір штрафних санкцій.

Так, частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 232 Господарського кодексу України встановлює порядок застосування штрафних санкцій.

Так, відповідно до частини 1 статті 232 Господарського кодексу України, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Частиною 3 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. ( ч.4 ст 232 ГК України)

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. ( ч.6 ст. 232 ГК України)

Відповідно до приписів частини 7 статті 232 Господарського кодексу України, у випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов`язань стягуються судом у доход держави.

Як зазначалося вище, прокурор просить стягнути штрафні санкції за порушення умов договору в частині не повернення авансу, а саме пеню, штраф, три відсотка річних та інфляційні на користь Державного бюджету.

Про те, як встановлено судом апеляційної інстанції, Договором взагалі не передбачено стягнення штрафних санкції на користь Державного бюджету за порушення строків повернення авансу.

Прокурором, як і судом першої інстанції не зазначено жодного нормативного акту , зокрема закону, якими передбачено стягнення штрафних санкцій саме на користь Державного бюджету за не повернення авансу за договорами поставки або договору купівлі-продажу.

Твердження суду першої інстанції про те, що оскільки грошові кошти які було перераховано АТ «Укрзалізниця» на рахунок відповідача є субвенцією, а тому штрафні санкції повинні бути стягнути на користь Державного бюджету , не підтверджено посиланням на жодний нормативний акт та на матеріали справи.

В матеріалах справи відсутні жодні докази перерахування коштів з Державного бюджету чи з бюджетного рахунку будь-якого з позивачів та користь як відповідача чи на користь АТ «Українська залізниця».

При цьому, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 02.03.2022 фінансування видатків акціонерного товариства «Українська залізниця» для здійснення закупівлі товарів, робіт, послуг здійснюється за рахунок власних коштів, коштів державного бюджету, інших залучених коштів незалежно від того, чи передбачені такі видатки, обсяги та джерела фінансування планом зазначеного акціонерного товариства.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України № 185 від 02.03.2022 передбачає три джерела фінансування, а тому твердження прокурора про те, що перераховані відповідачу кошти є саме субвенцією, підлягають доведенню.

Зазначена обставина матеріалами справи не доведена.

Крім того, ані постанова Кабінету Міністрів України № 185 від 02.03.2022, ані інші постанови КМУ, на які послався прокурор у позові, не передбачають стягнення штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання до Державного бюджету.

Судовою колегією також враховується, що між сторонами спору було укладено господарський договір, на підставі якого між сторонами виникли саме господарські зобов`язання, а не бюджетні відносини.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського кодексу України, не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини за участю суб`єкта господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

Відповідно до статті 1 Бюджетного кодексу України, Бюджетним кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питань відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Стаття 29 Бюджетного кодексу України визначає склад доходів Державного бюджету.

Відповідно до пункту 23 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду Державного бюджету України, належать кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону.

Таким чином, вище зазначена норма встановлює лише джерела доходів державного бюджету та не містить положень про стягнення штрафних санкцій за порушення господарських зобов`язань саме на користь Державного бюджету.

Крім того, 3 % річних та збитки від інфляції, які були нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України і які прокурор просить також стягнути на користь Державного бюджету , не є за своєю правовою природою штрафними санкціями ( штрафом, пенею тощо)

З огляду на наведене, судова колегія погоджується зі ствердженням заявника апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора в частині стягнення штрафних санкцій за не повернення авансового платежу саме на користь Державного бюджету.

Крім того, на думку колегії суддів, з вимогами про стягнення штрафних санкцій має право звернутися Акціонерне товариство «Українська залізниця», яка є платником за вище зазначеним Договором та якій необхідно було повернути аванс у разі не виконання відповідачем своїх обов`язків щодо постачання товару, що прямо передбачено п.6.8. Договору.

Зазначений обов`язок було виконано відповідачем але з порушенням строку, встановленого Договором, у зв`язку з чим у АТ «Українська залізниця» виникало право звернутися до суду з відповідним позовом.

Проте, АТ «Українська залізниця», у цій справі не є позивачем по справі, а тому, судова колегія приходить до висновку, що позов заявлено в інтересах не належних позивачів.

Відповідно до правової Позиції Верховного Суду, яка викладена постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22, звернення прокурора в інтересах держави в особі неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора.

Крім того, судова колегія бере до уваги, до частина 2 статті 231 Господарського кодексу України, на яку послався прокурор та суд першої інстанції, визначає відповідальність сторін саме у разі не виконання зобов`язання щодо поставки товарів за договором постачання, та не розповсюджується на випадки порушення саме грошового зобов`язання.

Тому є безпідставним розрахунок штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, виконаний прокурором саме на підставі приписів частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, оскільки остання визначає розмір штрафних санкцій саме за порушення не грошового зобов`язання ( не своєчасне постачання товару)

В той же час відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання встановлена у частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, якою передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, частини 6 статті 231 Господарського кодексу України не встановлює конкретний розмір ( відсоток) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період протягом якого може бути застосовано таку санкцію.

Судова колегія також бере до уваги, що умовами Договору взагалі не передбачена відповідальність за порушення строків повернення авансу.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду , які викладено у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, за відсутністю умов договору про застосування конкретного розміру штрафних санкцій такі штрафні санкції в тому числі у відносинах з суб`єктами державного сектору економіки не можуть бути застосовані і у задоволені позову в цій частині має бути відмовлено.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Стаття 277 Господарського процесуального кодексу України визначає підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Так, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема, не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі судом першої інстанції прийнято без урахування усіх обставин справи з неправильним застосуванням норм матеріального права у зв`язку з чим, апеляційна скарга відповідача в частині скасування рішення по справі підлягає задоволенню, рішення по справі - скасуванню з прийняттям нового рішення по відмову у задоволенні позовних вимог.

Що стосується додаткового рішення по справі, яким у задоволенні заяви (вх. №27520 від 10.10.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" Яценка А.О. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відмовлено.

Як убачається з матеріалів справи, 10.10.2023 через канцелярію суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" надійшла заява (вх.№27520 від 10.10.2023) про розподіл судових витрат, в якій просить суд покласти витрати відповідача на професійну правничу допомогу у сумі 45 000,00 грн. на заявника позову та всіх позивачів.

З матеріалів справи також убачається, що відповідач разом з відзивом надав попередній розрахунок судових витрат на загальну суму 43 000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Дослідивши матеріали справи судова колегія констатує, що правовідносини між відповідачем та Адвокатським бюро "Андрій Яценко" в особі керуючого бюро адвоката Яценко А.О. на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання професійної правничої/правової допомоги б/н від 22.11.2018 та договором б/н від 16.06.2023 на доповнення договору про надання професійної правничої/правової допомоги б/н від 22.11.2018.

На підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 45 000,00 грн. представник відповідача акт приймання виконаних робіт/послуг про надання професійної правничої/правової допомоги із детальним описом робіт/послуг від 06.10.2023.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з прийняттям нового рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог, додаткове рішення по справі підлягає скасуванню, а судові витрати підлягають перерозподілу з покладанням цих витрат на прокурора.

Крім того, у зв`язку зі скасуванням рішення по справі та прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, оскільки прокурор оскаржував рішення по справі в частині зменшення штрафних санкцій, а судова колегія прийшла до висновку, що позов заявлено в інтересах не належних позивачів та про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій саме на користь Державного бюджету.

Судові витрати по справі покладаються на прокуратуру .

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, за вх.№2377 Х/1 , на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2023 у справі №922/2323/23 залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", за вх.№2348 Х/1, на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2023 та на додаткове рішення від 18.10.2023 у справі №922/2323/23 задовольнити.

3.Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2023 та додаткове рішення від 18.10.2023 у справі № 922/2323/23.

4.Прийняти нове рішення по справі.

Відмовити у задоволенні позовної заяви Заступника керівника Луганської обласної прокуратури, в інтересах держави, в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Акціонерне товариство «Українська залізниця», до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору.

5.Стягнути з Луганської обласної прокуратури (93405, Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, 27; код ЄДРПОУ 02909921) , за рахунок їх бюджетних асигнувань, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" (м.Харків, вул.Свістуна,3-А, 61007, код ЄДРПОУ 30035671) , витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 16 923, 00 грн., а також витрати на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 45 000, 00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.02.2024

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян