Ухвала

від 08.04.2024 по справі 922/2323/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2323/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т.Є. - головуючого, Булгакової І.В., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024

у справі

за позовом Заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Луганської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація;

2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України;

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп»

про стягнення заборгованості 752 121, 51 грн,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2024 Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024.

21.03.2024 до Касаційного господарського суду надійшло заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» проти відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, оскільки вважає викладені скаржником підстави подання скарги необґрунтованими.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги з урахуванням заперечень проти відкриття касаційного провадження, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 922/2323/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2023 році. При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову є вимоги про стягнення боргу у сумі 752 121, 51 грн за договором на постачання продовольчих товарів, з яких: 24 740, 51 грн - 3% річних, 291 811, 09 грн - пеня, 255 478,77 грн - інфляційні втрати та 180 091, 14 грн - штраф. Отже, сума позовних вимог не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідач обґрунтовує значним суспільним інтересом та винятковим значенням справи для скаржника, оскільки правовідносини у даній справі стосуються питання укладання договорів за кошти державного бюджету з порушенням вимог законодавства.

Стосовно значного суспільного інтересу цього спору та виняткового його значення для скаржника, колегія суддів звертає увагу на таке.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для суспільства в цілому, певних його груп, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого в ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи, й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Твердження ж скаржника про те, що справа становить виняткове значення також не підтверджене належними доказами, а лише носять декларативний характер та, очевидно, відхиляються колегією суддів, оскільки жодним чином не обґрунтовують, не доводять та не свідчать про обставини дійсної "винятковості" цієї справи, які б виділяли вимоги скаржника у вказаному спорі в якусь особливу категорію спорів, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Однак, наведені Заступником керівника Харківської обласної прокуратури доводи у зв`язку з оскарженням спірного судового акта, не дають Верховному Суду підстав для висновку про те, що спір становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача. Отже, справа не підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Фактично скаржник заперечує встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів", та положень статті 300 ГПК України, й враховуючи предмет та підстави позову, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі.

При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі № 922/2323/23, оскільки вона подана на судові акти, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/2323/23 за касаційною Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.Є. Жайворонок

Судді: І.В. Булгакова

І.Б. Колос