Постанова

від 20.02.2024 по справі 905/644/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 905/644/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Сурикової І. А. (адвокат),

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Нива" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" на рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 (суддя Сковородіна О. М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (головуючий - Бородіна Л. І., судді Здоровко Л. М., Мартюхіна Н. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Нива"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі"

про стягнення 1 327 924,70 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі - ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія", Компанія, постачальник, позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Нива" (далі - ТОВ "Нова Нива", Товариство, Споживач, відповідач), за участю третьої особи: Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", Оператор, третя особа) про стягнення з ТОВ "Нова Нива" 1 327 924,70 грн заборгованості за активну електроенергію, поставлену в лютому, квітні та травні 2022 року (далі - спірний період), з посиланням на положення статей 525, 526, 530, 610, 625, 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пунктів 4.13, 4.14, 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила № 312).

2. Позовна заява обґрунтовується виникненням у Товариства заборгованості в спірній сумі в зв`язку з неналежним виконанням ним зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу від 10.09.2021 № 100/126 (далі - договір № 100/126) в частині оплати вартості спожитої електричної енергії.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.08.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Нова Нива" на користь ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" 935 973,67 грн заборгованості. В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 391 951,03 грн заборгованості) відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 525, 526, 530, 610, 625, 629, 714 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 56, 72 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 8.6.9- 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі - Кодекс КОЕЕ), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 311, пунктів 3.1.1, 3.1.6- 3.1.8, 3.2.6, 4.3, 4.12- 4.14 Правил № 312, пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, чинного з 06.05.2022 до 05.12.2023 (далі - Положення № 148), статей 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

1) відповідач не надав належних доказів як на підтвердження припинення Товариством своєї діяльності або введення простою в зв`язку з воєнними діями, які тривали за його місцезнаходженням (с. Новокраснівка Маріупольського району Донецької області), та повідомлення постачальника як сторони договору про виникнення аварійних ситуацій, знеструмлення або припинення електропостачання, так і на підтвердження відсутності електропостачання об`єктів Споживача в спірний період, а навпаки в судовому засіданні, яке відбулося 01.11.2022, директорка ТОВ "Нова Нива" Мінаєва Т. Л. особисто повідомила про те, що під час тимчасової окупації с. Новокраснівки підприємство частково працює та споживає електричну енергію, при цьому не заперечуючи споживання електричної енергії в спірний період і наполягаючи лише на тому, що обсяг її споживання є меншим. Зокрема в листі Нікольської селищної ради Донецької області від 26.10.2022 № 271, на який відповідач посилається на обґрунтування припинення електропостачання з 27.02.2023, міститься інформація про відновлення електропостачання з 15.03.2022 для побутових споживачів шляхом перепідключення ліній живлення Нікольської територіальної громади, а повне відновлення живлення громади відбулося з 11.04.2022, що спростовує доводи Товариства щодо відсутності електропостачання в квітні та травні 2022 року;

2) оскільки відповідач у спірний період не надав третій особі звітів про показники лічильників щодо обсягів споживання електричної енергії, а обсяги споживання електричної енергії, які зазначено АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" в інформації щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів, які приєдналися до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності Оператора, та в подальшому враховано позивачем під час здійснення розрахунку вартості спожитої електричної енергії, визначалися третьою особою розрахунковим шляхом, але з порушенням вимог пункту 9 Положення № 148, а саме обсяги споживання електричної енергії визначалися не за його середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього (2021) року;

3) при розрахунку заборгованості за спірний період необхідно виходити з даних обсягу споживання електричної енергії за лютий (132 107 кВт*год), квітень (83 366 кВт*год) і травень 2021 року (83 105 кВт*год), а вартість спожитих кВт*год слід брати з рахунків Компанії, виставлених у 2022 році (2,51085 грн (без ПДВ) за 1 кВт*год у лютому, 2,70850 грн (без ПДВ) за 1 кВт*год у квітні, 2,67710 грн (без ПДВ) за 1 кВт*год у травні), внаслідок чого обґрунтованим є стягнення з ТОВ "Нова Нива" заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 935 973,67 грн, визначеному на підставі обсягів середньодобового споживання в аналогічному періоді 2021 року.

Водночас суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими посилання позивача на обсяги споживання відповідачем електричної енергії, що зазначені третьою особою в інформації щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів, які приєднані до електричних мереж або відносяться території ліцензованої діяльності АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", та необхідність врахування саме цих обсягів для визначення вартості спожитої відповідачем електричної енергії, оскільки, як встановлено судом, вказаний розрахунок обсягів споживання відповідачем електричної енергії здійснено Оператором із порушенням норм чинного законодавства, а тому не може бути врахований при визначенні обсягу та вартості спожитої відповідачем електричної енергії у спірний період.

Натомість суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про помилкове незастосування судом першої інстанції коефіцієнту приросту/зниження споживання електричної енергії під час здійснення розрахунку вартості спожитої електричної енергії, оскільки по-перше, за змістом положень пункту 8.6.11 Кодексу КОЕЕ коефіцієнт приросту/зниження споживання застосовується до індивідуальних побутових споживачів, яким Товариство не є, а по-друге, матеріали справи не містять доказів, які би свідчили про обсяги відпуску електричної енергії Споживачу в кожному спірному розрахунковому місяці за наявними в Оператора фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, що унеможливлює визначення судом такого коефіцієнта.

Також апеляційний суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на положення статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки порядок надіслання актів та рахунків за спожиту електричну енергію за допомогою електронної пошти визначено положеннями пункту 4.14 Правил № 312, а також погоджено сторонами в комерційній пропозиції до договору № 100/126.

Крім того, не беручи до уваги аргументи ТОВ "Нова Нива" про те, що в силу вимог частини 2 статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з 05.03.2022 Компанія взагалі не мала права (через законодавчу заборону) постачати електроенергію на об`єкти відповідача з причин їх знаходження на тимчасово окупованій території, апеляційний суд зазначив, що станом на 31.05.2022 Рада національної безпеки і оборони України не приймала рішення про визнання території с. Новокраснівки Маріупольського району Донецької області тимчасово окупованою в зв`язку із повномасштабним військовим вторгненням російської федерації 24.02.2022 на територію України, як це передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, так само як у квітні-травні 2022 року Кабінет Міністрів України не приймав рішення щодо застосування положень статті 131 цього Закону щодо територій, тимчасово окупованих починаючи з 24.02.2022.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Нова Нива" (далі - скаржник-1) звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 935 973,67 грн заборгованості та направити справу на новий розгляд у цій частині позову до суду першої інстанції.

В свою чергу, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі - скаржник-2) звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 391 951,03 грн заборгованості та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник-1 посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 в подібних правовідносинах (в контексті необхідності визначення обсягів споживання електроенергії споживачами, розташованими на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, за середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, а не в цілому за відповідні періоди попереднього року та без застосування зазначеного коефіцієнта); 2) суд першої інстанції необґрунтовано відхилив заяву Товариства про витребування від АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" відомостей з метою встановлення обставин припинення електропостачання об`єктів ТОВ "Нова Нива" наприкінці лютого та впродовж березня 2022 року, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема, копій рахунків і складених позивачем в односторонньому порядку актів про прийняття-передавання товарної продукції за лютий, квітень, травень 2022 року, які не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки створені без накладання електронного цифрового підпису, а тому не можуть вважатися електронними первинними документами.

В свою чергу, на обґрунтування своїх вимог скаржник-2 посилається на неправильне застосування і порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм пунктів 4.3, 4.12, 4.13 Правил № 312 у подібних правовідносинах, якщо є розбіжності щодо обсягів споживання електричної енергії між Споживачем (відповідачем) та адміністратором комерційного обліку, функції якого в межах території ліцензованої діяльності виконує відповідний оператор системи розподілу (третя особа);

2) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування/незастосування положень пунктів 2.1.1, 2.1.2, 9.14.1, 9.14.3 Кодексу КОЕЕ при наявності суперечок між сторонами щодо обсягів споживання електричної енергії, а також чим повинен керуватися постачальник при формуванні платіжних документів для здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію, якщо законодавством не визначено іншого порядку отримання постачальником даних комерційного обліку;

3) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування/незастосування норм статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" в спорах між постачальником та Споживачем щодо даних комерційного обліку електричної енергії організація, отримання та формування яких відповідно до положень Правил № 312 та Кодексу КОЕЕ покладається на адміністратора комерційного обліку.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача вважає викладені в ній доводи безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ "Нова Нива" та ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" на рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 905/644/22 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 20.02.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 10.09.2021 між ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" (постачальник) і ТОВ "Нова Нива" (Споживач) укладено договір № 100/126, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.2 якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу постачальником та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил № 312 і є однаковими для всіх споживачів. За цим договором постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну або господарську діяльність. Малі непобутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної та підприємницької діяльності.

10. В пунктах 5.1, 5.2, 5.4, 5.5, 5.7, 5.10, 5.12 договору № 100/126 сторони погодили, що Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки. Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника, або безпосередньо оператору системи, з яким Споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії. Спосіб оплати послуги з розподілу(передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору. Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної Споживачем.

11. Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору № 100/126 Споживач має право, зокрема, отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі; безоплатно отримувати всю інформацію стосовно його прав та обов`язків, інформацію про ціну, порядок оплати спожитої електричної енергії, а також іншу інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та/або цього договору; безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші параметри власного споживання електричної енергії; звертатися до постачальника для вирішення будь-яких питань, пов`язаних з виконанням цього договору; вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку. Споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; мати діючий договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії з оператором системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого приєднана електроустановка Споживача.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 договору № 100/126 постачальник має право: отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію; проводити разом зі Споживачем звіряння фактично використаних обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акта. Постачальник зобов`язується, зокрема, нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами № 312 та цим договором.

12. Згідно з пунктами 12.4, 12.5 договору № 100/126 сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.

Пунктами 13.1, 13.4 договору № 100/126 передбачено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. Якщо інше не передбачено обраною Споживачем комерційною пропозицією, постачальник має право розірвати цей договір достроково, повідомивши Споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадку якщо, зокрема, Споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з договором у розмірі, більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, за умови, що постачальник здійснив попередження Споживачу про можливе розірвання цього договору.

13. Відповідно до пункту 2 комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до договору № 100/126, оплата за електричну енергію здійснюється за фактичними обсягами споживання електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Рахунок на оплату за фактично спожиту за розрахунковий період електричну енергію має бути оплачений Споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. У випадку співпадіння дати оплати з вихідним чи святковим днями, Споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню. Датою оплати рахунка вважається дата надходження коштів на рахунок постачальника.

За змістом пункту 3 комерційної пропозиції постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає Споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: elektropostach.mk.ua (далі - Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі - ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, "Акт прийняття-передавання товарної продукції" та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі незавантаження Споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку Споживача без зауважень. Платіжний документ формується постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до договору. Платіжні документи на оплату надаються Споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті постачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором. Якщо рахунок за електроенергію не був отриманий споживачем ні через персональну сторінку Споживача, ні у паперовому вигляді у постачальника на 6 (шостий) робочий день місяця, наступного після розрахункового - він вважаться таким, що вручений постачальником споживачу та споживач вважається таким, що з ними ознайомлений. Сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою сервісу) ідентичний за документацією та реквізитами з документом на папері, та кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Використання сервісу надає Споживачу можливість надавати/отримувати електронні документи, використовуючи електронно-цифровий підпис (ЕЦП) для забезпечення виконання умов цього договору.

Пунктом 4 комерційної пропозиції визначено, що Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії напряму оператору системи.

Відповідно до пункту 8 комерційної пропозиції договір про постачання електричної енергії Споживачу набирає чинності з дати підписання Споживачем заяви-приєднання до договору і укладається на строк до 31.12.2021 (включно) та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, а в частині розрахунків договір діє до повного їх завершення.

14. За змістом заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, що є додатком № 1 до договору № 100/126, початок постачання електричної енергії визначено з 20.09.2021.

У додатку до вказаної заяви-приєднання визначено види об`єктів Споживача, до яких здійснюється постачання електричної енергії, їхня адреса та ЕІС-коди точок комерційного обліку за об`єктами Споживача.

15. На виконання умов договору № 100/126/2/1 постачальник виставив Споживачу рахунки на оплату поставленої електричної енергії:

1) рахунок від 10.03.2022 № 100/126/2/1 за лютий 2022 року на суму 398 041,03 грн, споживання 132 107 кВт*год;

2) рахунок від 09.05.2022 № 100/126/4/1 за квітень 2022 року на суму 460 036,56 грн, споживання 141 541 кВт*год;

3) рахунок від 07.06.2022 № 100/126/5/1 за травень 2022 року на суму 469 847,11 грн, споживання 146 255 кВт*год.

Постачальником також сформовано акти про прийняття-передавання товарної продукції від 28.02.2022 на суму 398 041,03 грн за 132 107 кВт*год, від 30.04.2022 на суму 460 036,56 грн за 141 541 кВт*год, від 31.05.2022 на суму 469 847,11грн за 146 255 кВт*год.

Зазначені акти підписано представником постачальника, проте не містять підписів споживача.

Вказані рахунки та акти направлялися на електронну пошту Споживача "novaniva@ukr.net", а саме: рахунок та акт за лютий 2022 року - 14.03.2022; рахунок та акт за квітень 2022 року - 15.05.2022, рахунок та акт за травень 2022 року - 07.06.2022.

16. Відповідно до наданих відповідачем актів приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" та ТОВ "Нова Нива" загальна кількість спожитої електричної енергії у лютому 2021 року становила 132 107 кВт*год, у квітні 2021 року - 83 366 кВт*год, у травні 2021 року - 83 105 кВт*год.

АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" у відповідь на лист ТОВ" Миколаївська електропостачальна компанія" від 05.09.2022 № 03/13-844 повідомило, що по Споживачу (00694824) фактичний обсяг розподіленої електричної енергії за періоди становить: лютий 2022 року - 132 107 кВт*год, квітень 2022 року - 141 541 кВт*год, травень 2022 року - 146 255 кВт*год.

Листом від 14.12.2022 № 32/183-22 відділ НКРЕКП у Дніпропетровській області повідомив Товариство про те, що згідно з наданою на запит відділу АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" листом від 29.09.2022 № 6/12604-вих інформацією встановлено, що нарахування за лютий 2022 року АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" відповідно до пункту 8.6.9 Кодексу КОЕЕ в зв`язку з ненаданням Споживачем звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць по об`єктах Споживача, було визначено Оператором розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання. В зв`язку з неотриманням Оператором від Споживача фактичних показів лічильника(ів) до кінця третього календарного дня місяця, що настає за розрахунковим, за умови відсутності підтвердженої інформації щодо пошкодження/руйнування електроустановок Споживача до непридатного для споживання стану, за умови відсутності підтвердженої інформації щодо припинення відпуску електричної енергії тривалістю більше ніж 24 години з вузлів Нікольського РЕМ до об`єктів Споживача, оціночні покази лічильника(ів) на початок першої доби відповідних календарних місяців (за квітень і травень 2022 року) визначено Оператором системи розподілу за середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року.

17. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження ТОВ "Нова Нива" (ідентифікаційний код 00694824) є: вул. Миру, 42, с. Новокраснівка, Нікольський район, Донецька область, 87022.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX "Про утворення та ліквідацію районів" утворено Маріупольський район (з адміністративним центром у місті Маріуполь) у складі територій Кальчицької сільської, Мангушської селищної, Маріупольської міської, Нікольської селищної, Сартанської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, всю територію Маріупольського району з 05.03.2022 по теперішній час віднесено до територій України, що тимчасово окуповані російською федерацією.

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційних скарг наведені в них доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги сторін необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Щодо касаційної скарги відповідача (скаржника-1)

19. Товариство в поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 3, 4 статті 310 цього Кодексу, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

20. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність Товариством належними доказами обставин припинення електропостачання об`єктів Споживача впродовж спірного періоду, оскільки в судовому засіданні, яке відбулося 01.11.2022, директорка ТОВ "Нова Нива" Мінаєва Т. Л. особисто повідомила про те, що навіть під час тимчасової окупації с. Новокраснівки підприємство частково працює та споживає електричну енергію, при цьому не заперечуючи факт споживання електричної енергії в спірний період і наполягаючи лише на тому, що обсяг її споживання є значно меншим, чим зумовлено виникнення заборгованості Товариства за поставлену йому в спірний період електроенергію, розрахунок обсягів споживання якої здійснено судом першої інстанції на підставі пункту 8.6.9 Кодексу КОЕЕ за значенням середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року (лютий, квітень, травень 2021 року), але без урахування коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії з тих підстав, що, по-перше, за змістом положень пункту 8.6.11 цього Кодексу зазначений коефіцієнт застосовується до індивідуальних побутових споживачів, яким Товариство не є, а по-друге, матеріали справи не містять доказів, які би свідчили про обсяги відпуску електричної енергії Споживачу в кожному спірному розрахунковому місяці за наявними в Оператора фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, що унеможливлює визначення судом відповідного коефіцієнта, тому і виключає застосування до спірних правовідносин норм абзаців 5, 6 підпункту 2 пункту 9 Положення № 148, якими регулюються питання постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану.

21. Проте колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог і водночас погоджується з доводами скаржника-1 про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 в подібних правовідносинах (в контексті необхідності визначення обсягів споживання електроенергії споживачами, розташованими на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, за середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, а не в цілому за відповідні періоди попереднього року та без застосування зазначеного коефіцієнта) в подібних правовідносинах з огляду на таке.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

22. Зі змісту пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

23. Відповідно до частин 2, 4, 9 статті 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Оператор системи передачі та оператори систем розподілу забезпечують приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж у порядку, встановленому статтею 21 цього Закону. Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками. Правила роздрібного ринку оприлюднюються на офіційних веб-сайтах Регулятора та електропостачальників. Споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.

24. Пунктом 4.12 Правил № 312 передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 4.13 Правил № 312 для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв`язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії (підпункт 5 пункту 4.14 Правил № 312).

25. Відповідно до пунктів 8.6.7, 8.6.8 Кодексу КОЕЕ зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.

Згідно з пунктом 8.6.11 Кодексу КОЕЕ (в редакції, чинній з 01.01.2022) середньодобовий обсяг споживання електричної енергії електроустановками споживача для цілей розрахунків визначається у кВт·год з округленням до чотирьох цифр після коми на основі фактичного споживання в аналогічному періоді попереднього року, розрахованого з урахуванням знятих фактичних або (у разі їх відсутності) оціночних показів лічильника та коефіцієнта приросту/зниження споживання (для індивідуальних побутових споживачів). У разі відсутності відповідних історичних даних середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи). Для непрацюючих лічильників визначення середньодобового обсягу споживання електричної енергії проводиться після відновлення роботи вузла обліку на основі двох найближчих до періоду розрахунку зчитаних та переданих фактичних показів лічильника при умові, що між датами зняття цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи). Коефіцієнт приросту/зниження споживання розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми як співвідношення приросту/зниження величини усередненого середньодобового обсягу споживання всіх індивідуальних побутових споживачів, для яких в ОСР (оператора системи розподілу) наявні фактичні (отримані з лічильників) дані на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, щодо їх споживання у розрахунковому місяці, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. У разі сумніву споживача у правильності розрахунку величини середньодобового обсягу споживання електричної енергії він може звернутися до оператора системи або відповідного ППКО для здійснення контрольного зчитування та звірки показів або надання детальних пояснень щодо здійсненого розрахунку та/або ініціювати розгляд та вирішення суперечки згідно з цим Кодексом.

26. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

27. Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19).

Таким чином, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми. Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). В решті, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма.

28. Відповідно до пункту 1 Положення № 148, яким передбачено особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, учасники роздрібного ринку електричної енергії керуються вимогами Закону України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням цього Положення, для забезпечення стабільної роботи ринку електричної енергії в умовах воєнного стану.

Так, підпунктами 1, 2 пункту 9 Положення № 148, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування яких у подібних правовідносинах посилається скаржник-1 на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбачено, що: 1) обсяги споживання електричної енергії на об`єктах споживачів визначаються відповідно до вимог Кодексу КОЕЕ, крім об`єктів споживачів, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях; 2) обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються:

з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);

приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам;

приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача;

у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи.

29. Таким чином, нормами підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 як спеціального підзаконного нормативно-правового акта встановлено особливості правового регулювання відносин, пов`язаних із визначенням обсягів споживання електричної енергії споживачами незалежно від їх категорії (побутові, малі непобутові, інші непобутові), об`єкти яких розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, чим спростовується помилкове посилання апеляційного суду на пункт 8.6.11 Кодексу КОЕЕ на обґрунтування застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання лише щодо індивідуальних побутових споживачів, яким відповідач не є.

Адже, як правильно зауважує скаржник-1, зазначені норми Положення № 148, на відміну від пункту 8.6.11 Кодексу КОЕЕ, поширюють необхідність застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії стосовно всіх категорій споживачів (тобто не тільки стосовно індивідуальних побутових) при визначенні обсягів споживання електроенергії за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року, а такий коефіцієнт має розраховуватися для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснює розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Водночас зі змісту абзацу 6 підпункту 2 пункту 9 Положення № 148 вбачається, що розрахунок коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи розподілу має здійснювати вказаний оператор за наявними фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим.

30. При цьому Верховний Суд наголошує на тому, що як положення Кодексу КОЕЕ, так і норми Положення № 148 вимагають від постачальника послуг розрахунку саме середньодобового споживання електроенергії в аналогічному періоді попереднього року, а не шляхом прийняття за основу розрахунку обсягу середньомісячного електроспоживання в аналогічному періоді попереднього року в цілому, що в межах цієї справи покладено місцевим господарським судом в основу здійсненого перерахунку розміру заборгованості відповідача виходячи із підтверджених даних щомісячного споживання електроенергії за лютий (132 107 кВт*год), квітень (141 541 кВт*год) і травень 2022 року (146 255 кВт*год).

31. Отже, чинне в спірний період (лютий, квітень, травень 2022 року) законодавство в сфері електроенергетики стосовно будь-яких споживачів електричної енергії, чиї заживлені об`єкти розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, дозволяло визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах таких споживачів за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року виключно із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання, в зв`язку з чим колегія суддів вважає помилковим здійснений судом першої інстанції розрахунок розміру заборгованості Товариства, який (розрахунок) зроблено без використання відповідного коефіцієнта та ґрунтується насамперед на передчасному застосуванні до спірних правовідносин положень пунктів 8.6.9, 8.6.11 Кодексу КОЕЕ, тоді як вміщене в підпункті 1 пункту 9 Положення № 148 застереження, як виняток, чітко виключає поширення вказаних норм Кодексу КОЕЕ щодо такого майна, як об`єкти споживачів, розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях.

Тобто відносини щодо визначення обсягу електроспоживання таких об`єктів під час дії в Україні воєнного стану є предметом окремого правового регулювання згідно з Положенням № 148, яке було чинним у період з 06.05.2022 до 05.12.2023.

32. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується з доводами скаржника-1 про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 в подібних правовідносинах, проте, враховуючи загально-правовий принцип пріоритету спеціального законодавства над загальним, спрямований в цьому випадку на розмежування відносин визначення обсягів споживання електроенергії в мирний час і в період дії воєнного стану, встановлені судами фактичні обставини споживання Товариством електричної енергії на тимчасово окупованій території, та особливий (трьохсторонній) суб`єктний склад спірних правовідносин (за участю постачальника, оператора системи розподілу та споживача, об`єкти (електроустановки) якого розташовані на тимчасово окупованій території), Верховний Суд вважає за необхідне сформулювати такі висновки щодо застосування норм підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 в подібних правовідносинах:

"Обов`язковою передумовою для правильного визначення постачальником обсягів споживання електричної енергії будь-якими категоріями споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, є застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання, розрахованого для відповідного періоду електроспоживання та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснює розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Таким чином, оператору системи розподілу належать повноваження щодо розрахунку коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи розподілу, який (оператор) має здійснювати зазначений розрахунок за наявними фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим.

При цьому визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах таких споживачів із застосуванням відповідного коефіцієнта має відбуватися саме за даними (показниками) їх середньодобового, а не середньомісячного споживання в аналогічному періоді попереднього року, що об`єктивно може бути зумовлено непостійністю електропостачання в звітний період з причин знеструмлення або відключення електроустановок споживачів у зв`язку з пошкодженням чи руйнуванням об`єктів енергетичної інфраструктури (електричні станції, трансформаторні підстанції, лінії та вузли електромереж тощо) внаслідок ведення бойових дій під час воєнного стану.

Водночас норми підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, на відміну від пункту 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, зобов`язують електропостачальника застосовувати коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії для всіх категорій споживачів, а не лише для індивідуальних побутових споживачів.

Таким чином, незастосування електропостачальником в умовах воєнного стану коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії при розрахунку обсягів електроспоживання призведе до неправильного розрахунку вартості фактично спожитої електричної енергії, а тому незалежно від причин нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов`язку оплатити поставлену електроенергію лише за даними її середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року, як це допускається пунктами 8.6.9, 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, оскільки викладене в підпункті 1 пункту 9 зазначеного Положення застереження виключає поширення норм цього Кодексу щодо такого майна, як об`єкти (електроустановки) споживачів, розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях".

33. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

34. Перевіряючи застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд звертає увагу на те, що, суд першої інстанції, обмежившись помилковим посиланням на необхідність застосування до спірних правовідносин норм пункту 9 Положення № 148 в сукупності з пунктами 8.6.9, 8.6.11 Кодексу КОЕЕ, в подальшому здійснив власний розрахунок заборгованості Товариства виходячи із середньомісячних обсягів електроспоживання за лютий, квітень і травень 2021 року, а не виходячи з даних середньодобового споживання в зазначений період, та при цьому безпідставно не застосував коефіцієнт приросту/зниження споживання, що не відповідає вимогам підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148.

35. В свою чергу, суд апеляційної інстанції, загалом погодившись із зазначеним розрахунком суду першої інстанції, передчасно дійшов висновку про незастосування коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії стосовно Товариства, яке не є індивідуальним побутовим споживачем, однак такий висновок є наслідком помилкового застосування судом положень пункту 8.6.11 Кодексу КОЕЕ, який в силу підпункту 1 пункту 9 Положення № 148 не регулює спірні правовідносини, пов`язані із визначенням обсягів споживання електричної енергії споживачами незалежно від їх категорії (побутові, малі непобутові, інші непобутові), об`єкти яких розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях.

Крім того, помилковим є посилання апеляційного суду на неможливість визначення судом відповідного коефіцієнта з причин відсутності в матеріалах справи доказів, які би свідчили про обсяги відпуску електричної енергії Споживачу в кожному спірному розрахунковому місяці за наявними в Оператора фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, оскільки, по-перше, вказаний коефіцієнт має розраховуватися третьою особою, а судом лише перевірятися відповідний розрахунок. По-друге, застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання є обов`язковою передумовою для правильного визначення постачальником обсягів споживання електричної енергії будь-якими категоріями споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, а тому нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта незалежно від причин (ненадання інформації Оператором тощо) не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов`язку оплатити поставлену електроенергію лише за даними її середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року, позаяк свідчитиме про порушення постачальником імперативних вимог абзацу 5 підпункту 2 пункту 9 Положення № 148.

36. Враховуючи вимоги статей 79, 86 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

37. Отже, на порушення вимог статей 86, 269, 282 ГПК України суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що спірні правовідносини підлягають пріоритетному регулюванню нормами пункту 9 Положення № 148 (як спеціального нормативно-правового акта в період дії воєнного стану) в співвідношенні із загальними положеннями пунктів 8.6.9, 8.6.11 Кодексу КОЕЕ, внаслідок чого безпідставно ухилилися від здійснення перерахунку розміру заборгованості за спожиту електроенергію із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електроенергії та даних її середньодобового, а не середньомісячного обсягу споживання в спірний період, що, в свою чергу, свідчить як про передчасність висновку судів щодо часткового задоволення позову, так і про неповне з`ясування ними обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору.

38. Проте колегія суддів не має права здійснити перевірку наданого позивачем суперечливого розрахунку розміру заборгованості відповідача, як і здійснити її перерахунок, оскільки достовірне з`ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та може бути проведено лише в ході нового розгляду справи (схожий за змістом висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 924/195/22, від 31.10.2023 у справі № 922/606/23).

39. За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена скаржником-1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

40. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник-1 посилається на те, що:

1) суд першої інстанції відхилив заяву Товариства про витребування від АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" відомостей з метою встановлення обставин припинення електропостачання об`єктів ТОВ "Нова Нива" наприкінці лютого та впродовж березня 2022 року, які мають істотне значення для правильного вирішення справи;

2) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема, копій рахунків і складених позивачем в односторонньому порядку актів про прийняття-передавання товарної продукції за лютий, квітень, травень 2022 року, які не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки створені без накладання електронного підпису, а тому не можуть вважатися електронними первинними документами.

41. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника-1 в частині необґрунтованого відхилення судом першої інстанції заяви Товариства про витребування від АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" відомостей з метою встановлення обставин припинення електропостачання об`єктів ТОВ "Нова Нива" наприкінці лютого та впродовж березня 2022 року, які мають істотне значення для правильного вирішення справи з огляду на таке.

42. За змістом положень пункту 4 частини 2 статті 287 та пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

43. Відповідно до частини 3 статті 169 та частини 4 статті 170 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини 1 або 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

44. З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2022 через систему "Електронний суд" ТОВ "Нова Нива" звернулося до місцевого господарського суду з клопотанням про витребування доказів, в якому, зокрема, просило витребувати від Оператора відомості щодо припинення та відновлення електропостачання на об`єктах Товариства в період з 01.02.2022 по 31.05.2022.

45. Проте, як з ухвали Господарського суду Донецької області від 01.11.2022 у цій справі, в якій непрямо вказується про подання відповідачем зазначеного клопотання (без повного викладення його змісту), так і з інших постановлених у подальшому численних ухвал Господарського суду Донецької області та оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції взагалі не розглянув вказане клопотання, не відхилив і не повернув його з підстав, передбачених процесуальним законом, тобто фактично залишив це клопотання без розгляду.

Всупереч вимогам абзацу 2 частини 2 статті 277 ГПК України суд апеляційної інстанції на вказане процесуальне порушення помилково уваги не звернув.

46. Як зазначено апеляційним судом, з листів Нікопольської селищної ради Донецької області від 26.10.2022 № 271 та від 02.05.2023 №1/03/392/4-23 вбачається, що внаслідок бойових дій 27.02.2022 були знеструмлені та частково зруйновані певні трансформаторні підстанції, від яких живляться об`єкти на території ТОВ "Нова Нива". Проте з 15.03.2022 відбувалося й перепідключення абонентів до інших трансформаторних підстанцій, що дозволило подати струм побутовим споживачам почасово з 5-00 до 11-00 та з 16-00 до 19-00. Повне відновлення живлення відбулося з 11.04.2022. "Сергіївську" ТП 35/10 кВ відновити не вдалося, тому за наявною інформацією 27.04.2022 всі абоненти були перепідключені на живлення "Куйбишевській" ТП 35/10 кВ.

47. Однак, зважаючи на те, що апеляційним судом мотивовано відхилено листи Нікопольської селищної ради Донецької області від 26.10.2022 № 271, від 02.05.2023 №1/03/392/4-23 і лист НКРЕКП від 24.05.2023 № 5471/21.3/7-23 (в ньому містяться відомості про втрату АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" з 30.03.2022 контролю над діяльністю, майном та працівниками Маріупольського РЕМ в м. Маріуполі, смт Ялта, смт Мангуш, смт Нікольське, с. Зелений Яр, с. Малоянисоль) як неналежні докази, а також враховуючи детально викладений в пункті 32 цієї постанови правовий висновок, згідно з яким, зокрема, визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах Споживача із застосуванням відповідного коефіцієнта має відбуватися саме за даними їх середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року, в зв`язку з чим важливе значення для правильності розрахунку заборгованості має точне встановлення кількості діб припинення електропостачання в спірному періоді (з причин руйнування, пошкодження трансформаторних підстанцій та знеструмлення об`єктів Товариства внаслідок бойових дій), Верховний Суд, вважає, що допущене судом першої інстанції процесуальне порушення у виді безпідставного залишення без розгляду клопотання ТОВ "Нова Нива" від 19.10.2022 унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому в розумінні пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

Тим більше, що виходячи зі змісту абзацу 3 підпункту 2 пункту 9 Положення № 148 обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам.

48. Що стосується доводів скаржника-1 про встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема, копій рахунків і складених позивачем в односторонньому порядку актів про прийняття-передавання товарної продукції за лютий, квітень, травень 2022 року, які не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки створені без накладання електронного підпису, а тому не можуть вважатися електронними первинними документами, колегія суддів зазначає таке.

49. В розумінні статті 77 ГПК України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

50. Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22).

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (такий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17).

51. Колегія суддів не бере до уваги недоречні доводи скаржника-1 про те, що копії рахунків і складених позивачем в односторонньому порядку актів про прийняття-передавання товарної продукції за лютий, квітень, травень 2022 року є недопустимими доказами, які не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", бо створені без накладання електронного підпису, тому не можуть вважатися електронними первинними документами, позаяк зазначені доводи скаржника-1 обґрунтовано відхилено апеляційним судом, зокрема, з огляду на те, що порядок надіслання актів та рахунків за спожиту електричну енергію за допомогою електронної пошти визначено положеннями пункту 4.14 Правил № 312, а також погоджено самими сторонами в пункті 3 комерційної пропозиції до договору № 100/126, згідно з яким відповідач має право самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг "elektropostach.mk.ua" та в разі реалізації такого права зобов`язаний використовувати ЕЦП при підписанні відповідних документів, тоді як умовами договору № 100/126 на постачальника (позивача) не покладено обов`язку накладати ЕЦП на надіслані Споживачу документи (рахунки, акти тощо), але водночас дозволено надсилати їх за допомогою електронної пошти.

52. Отже, скаржник не зазначає, в чому саме проявилося порушення саме статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судом докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи.

Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Більше того, скаржник помилково ототожнює правила належності та допустимості доказів, не враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

53. Викладеним спростовується аргумент скаржника на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України (в частині недопустимості доказів).

54. Разом з тим із мотивів, наведених у пунктах 41- 47 цієї постанови, колегія суддів вважає, що інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження (в частині пункту 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу), а тому викладений вище висновок про необхідність здійснення судом першої інстанції перерахунку розміру позовних вимог з огляду на підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, в сукупності свідчать про наявність достатніх підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови в частині задоволених позовних вимог з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

55. За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами скаржника-1 про неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору, що в сукупності з підтвердженням під час касаційного провадження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, зумовлює скасування оскаржуваних судових рішень як таких, що ухвалені судами попередніх інстанцій внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Щодо касаційної скарги позивача (скаржника-2)

56. Тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Зі змісту пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

57. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

58. Оскільки особливості правового регулювання відносин, пов`язаних із визначенням обсягів споживання електричної енергії споживачами незалежно від їх категорії (побутові, малі непобутові, інші непобутові), об`єкти яких розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, чітко визначено нормами підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 як спеціального підзаконного нормативно-правового акта, який в період дії воєнного стану підлягає пріоритетному застосуванню щодо вказаних споживачів у співвідношенні із загальними положеннями Кодексу КОЕЕ та Правил № 312, а висновок щодо застосування норм підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 в подібних правовідносинах наразі детально викладено в пункті 32 цієї постанови, то колегія суддів відхиляє передчасні доводи скаржника-2 про необхідність формування Верховним Судом додаткових висновків:

1) щодо питання застосування норм пунктів 4.3, 4.12, 4.13 Правил № 312 у подібних правовідносинах, якщо є розбіжності щодо обсягів споживання електричної енергії між Споживачем (відповідачем) та адміністратором комерційного обліку, функції якого в межах території ліцензованої діяльності виконує відповідний оператор системи розподілу (третя особа);

2) щодо питання застосування/незастосування положень пунктів 2.1.1, 2.1.2, 9.14.1, 9.14.3 Кодексу КОЕЕ при наявності суперечок між сторонами щодо обсягів споживання електричної енергії, а також чим повинен керуватися постачальник при формуванні платіжних документів для здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію, якщо законодавством не визначено іншого порядку отримання постачальником даних комерційного обліку;

3) щодо питання застосування/незастосування норм статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" в спорах між постачальником та Споживачем щодо даних комерційного обліку електричної енергії організація, отримання та формування яких відповідно до положень Правил № 312 та Кодексу КОЕЕ покладається на адміністратора комерційного обліку.

59. Крім того формування Верховним Судом висновків щодо застосування норм статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 4.3, 4.12, 4.13 Правил № 312 і пунктів 2.1.1, 2.1.2, 9.14.1, 9.14.3 Кодексу КОЕЕ суперечитиме принципу диспозитивності господарського судочинства та вимогам частини 3 статті 300 ГПК України, оскільки свідчитиме про вихід за межі предмета спору в цій справі (за участю постачальника та Споживача). Адже така передчасна пропозиція скаржника-2 (позивача) спрямована передусім на вирішення спірних питань із третьою особою як оператором системи розподілу, зокрема, щодо вчинення/невчинення нею дій з надання достовірної інформації про обсяги електроспоживання в спірний період із застосуванням відповідного коефіцієнта, що може бути лише предметом іншого позовного провадження (зобов`язання Оператора вчинити певні дії тощо), як наслідок, висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права можуть формуватися саме в межах відповідного судового провадження, тобто за результатами касаційного перегляду судових рішень в іншій справі.

60. Незважаючи на те, що наведена скаржником-2 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, проте з мотивів, наведених у пунктах 26-32, 34- 39 цієї постанови, колегія суддів вважає, що викладений нижче правові висновки вимагають здійснення судом першої інстанції перерахунку всього розміру заявлених позовних вимог (в тому числі в оскаржуваній позивачем частині позовних вимог про відмову в стягненні 391 951,03 грн заборгованості) із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електроенергії, а тому свідчить про наявність достатніх підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови повністю (тобто як в частині задоволених позовних вимог про стягнення 935 973,67 грн заборгованості, так і в частині відмови в задоволенні 391 951,03 грн заборгованості) як таких, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, що відповідатиме принципу процесуальної економії.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

61. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

62. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог не відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, оскільки, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

63. Отже, зазначені скаржником-1 підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, отримали підтвердження під час касаційного провадження, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень повністю та направлення справи на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

64. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

65. Зважаючи на те, що порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права допустили суди першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг шляхом скасування оскаржуваних рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

66. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Висновки про застосування норм права

67. Враховуючи фактичні обставини справи та зважаючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 в подібних правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне в контексті застосування зазначених правових норм до спірних правовідносин сформулювати такі правові висновки:

"Обов`язковою передумовою для правильного визначення постачальником обсягів споживання електричної енергії будь-якими категоріями споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, є застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання, розрахованого для відповідного періоду електроспоживання та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснює розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Таким чином, оператору системи розподілу належать повноваження щодо розрахунку коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи розподілу, який (оператор) має здійснювати зазначений розрахунок за наявними фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим.

При цьому визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах таких споживачів із застосуванням відповідного коефіцієнта має відбуватися саме за даними (показниками) їх середньодобового, а не середньомісячного споживання в аналогічному періоді попереднього року, що об`єктивно може бути зумовлено непостійністю електропостачання в звітний період з причин знеструмлення або відключення електроустановок споживачів у зв`язку з пошкодженням чи руйнуванням об`єктів енергетичної інфраструктури (електричні станції, трансформаторні підстанції, лінії та вузли електромереж тощо) внаслідок ведення бойових дій під час воєнного стану.

Водночас норми підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, на відміну від пункту 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, зобов`язують електропостачальника застосовувати коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії для всіх категорій споживачів, а не лише для індивідуальних побутових споживачів.

Таким чином, незастосування електропостачальником в умовах воєнного стану коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії при розрахунку обсягів електроспоживання призведе до неправильного розрахунку вартості фактично спожитої електричної енергії, а тому незалежно від причин нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов`язку оплатити поставлену електроенергію лише за даними її середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року, як це допускається пунктами 8.6.9, 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, оскільки викладене в підпункті 1 пункту 9 зазначеного Положення застереження виключає поширення норм цього Кодексу щодо такого майна, як об`єкти (електроустановки) споживачів, розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях".

Розподіл судових витрат

68. Оскільки касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційних і касаційних скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Нива" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 905/644/22 скасувати.

Справу № 905/644/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай