Постанова

від 19.02.2024 по справі 490/7096/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 490/7096/21

провадження № 61-11721св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: дочірнє підприємство «БАЗІС АВТО», товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан Авто Миколаїв»,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу дочірнього підприємства «БАЗІС АВТО» на додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2023 року в складі колегії суддів Шаманської Н. О., Крамаренко Т. В., Кушнірової Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до дочірнього підприємства «БАЗІС АВТО» (далі - ДП «БАЗІС АВТО»), товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Авто Миколаїв» (далі - ТОВ «Богдан Авто Миколаїв»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» (далі - ТОВ «Хюндай Мотор Україна»), в якому просила суд стягнути з відповідача неустойку за кожен день невиконання зобов`язання в розмірі 1 % за кожен день затримки усунення недоліків транспортного засобу в розмірі 1 418 990 грн (з розрахунку 143 дні затримки х 9 930 грн - 1 % від вартості автомобіля у 993 000 грн).

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

14 липня 2023 року від ДП «БАЗІС АВТО» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додані копії наступних документів: детального опису робіт від 10 липня 2023 року, договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2021 року № 10/12/21, додаткової угоди до договору від 25 травня 2023 року № 2 та додаткової угоди від 30 червня 2023 року № 3, акта виконаних робіт від 10 липня 2023 року, платіжного доручення від 25 травня 2023 року № 5096 про сплату ДП «БАЗІС АВТО» адвокатському об`єднанню «Де-Юре» 20 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції і мотиви її ухвалення

Додатковою постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2023 року заяву представника ДП «БАЗІС АВТО» - Щукіна О. С. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ДП «БАЗІС АВТО» 3 500 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що колегія суддів не може погодитись з часом витраченим адвокатом на складання та подання до Миколаївського апеляційного суду від імені та в інтересах ДП «БАЗІС АВТО» відзиву на апеляційну скаргу (20 годин), оскільки позиція, викладена у відзиві на апеляційну скаргу фактично повторює позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, та враховуючи характер виконаної роботи вважала, що розумним часом на складання відзиву на апеляційну скаргу слід вважати 3 години. До того ж участь у двох судових засіданнях, у яких адвокат Щукін О. С. брав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EasyCon, тривало 03 липня 2023 року - 13 хвилин 86 сек, а 10 липня 2023 року - 36 хвилин.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, обсяг і складність таких дій у справі, а також витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт, приймаючи до уваги, що згідно рахунків на оплату виконаних робіт вартість наданих адвокатом послуг визначена з розрахунку 1 000 грн за годину роботи, та виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу на користь ДП «БАЗІС АВТО» у розмірі 3 500 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ДП «БАЗІС АВТО», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2023 року, ухвалити нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

01 серпня 2023 року ДП «БАЗІС АВТО»надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 14 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «БАЗІС АВТО»на додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2023 року.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення ДП «БАЗІС АВТО» посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 та постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 03 серпня 2022 року у справі № 758/15888/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не заявлялось жодних письмових заперечень щодо заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, не подавалось жодних доказів на спростування розумності та співмірності заявлених до стягнення судових витрат, не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу. Також, відповідно до умов додаткових угод № 2 та № 3 сторони погодили загальну вартість послуги щодо складання відзиву на апеляційну скаргу і загальну вартість підготовки та участі у судових засіданнях в апеляційному суді, а не погодинну оплату, як зазначено в оскаржуваній постанові апеляційного суду.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суд встановив, що до суду апеляційної інстанції 14 липня 2023 року від ДП «БАЗІС АВТО» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додані копії наступних документів: детального опису робіт від 10 липня 2023 року, договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2021 року № 10/12/21, додаткової угоди до договору від 25 травня 2023 року № 2 та додаткової угоди від 30 червня 2023 року № 3, акта виконаних робіт від 10 липня 2023 року, платіжного доручення від 25 травня 2023 року № 5096 про сплату ДП «БАЗІС АВТО» адвокатському об`єднанню «Де-Юре» 20 000 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до заяви від 14 липня 2023 року адвокат Щукін О. С. додав копії наступних документів: детального опису робіт від 10 липня 2023 року, договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2021 року № 10/12/21, додаткової угоди до договору від 25 травня 2023 року № 2 та додаткової угоди від 30 червня 2023 року № 3, акта виконаних робіт від 10 липня 2023 року, платіжного доручення від 25 травня 2023 року № 5096 про сплату ДП «БАЗІС АВТО» адвокатському об`єднанню «Де-Юре» 20 000 грн. Платіжного доручення про сплату 5 000 грн за участь представника у судовому засіданні Миколаївського апеляційного суду адвокатом не надано.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 договору від 10 грудня 2021 року № 10/12/21, укладеного між ДП «БАЗІС АВТО» та адвокатським об`єднанням «Де-Юре» об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу. Під правничою (правовою) допомогою розуміється багатоаспектна, різна за змістом, обсягом та формами діяльність, що може включати, зокрема, але не виключно: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва в усіх без винятку державних, суспільних установах та організаціях, органах місцевого самоврядування незалежно від форм власності та підпорядкування, судах всіх інстанцій.

Участь у двох судових засіданнях, у яких адвокат Щукін О. С. брав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EasyCon, тривало 03 липня 2023 року - 13 хвилин 86 сек, а 10 липня 2023 року - 36 хвилин.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню з позивача на користь ДП «БАЗІС АВТО», дійшов правильного висновку про присудження ДП «БАЗІС АВТО» не всіх заявлених витрат на професійну правничу допомогу, а тільки частини розміру цих витрат у сумі 3 500 грн, врахувавши, зокрема, характер правовідносин, обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 та постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 03 серпня 2022 року у справі № 758/15888/17, та на те, що позивачем не заявлялось жодних письмових заперечень щодо заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, не подавалось жодних доказів на спростування розумності та співмірності заявлених до стягнення судових витрат, не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, як зазначено вище, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Оскаржуване судове рішення прийнято на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були надані до суду у визначеному процесуальним законом порядку та були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

З огляду на викладене та встановлені у цій справі обставини, правильними по суті є висновки суду апеляційної інстанції.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження суду з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України»).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства «БАЗІС АВТО»залишити без задоволення.

Додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник

І. М. Фаловська