Рішення

від 01.04.2024 по справі 490/7096/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2-др/490/6/23 Справа № 490/7096/21

Центральний районний суд м. Миколаєва

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А ., при секретарі Красноноженко Л.О., бкз участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження заяву представника відповідача ДП «Базіс Авто» адвоката Щукіна О.С про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Базіс Авто", ТОВ "Богдан Авто Миколаїв", третя особа - ТОВ "Хюндай Мотор Україна" про відшкодування матеріальної шкоди,-

встановив:

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.04.2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ДП "Базіс Авто"( код ЄДРПОУ : 35991758) , ТОВ "Богдан Авто Миколаїв" ( код ЄДРПОУ :38086440) , третя особа - ТОВ "Хюндай Мотор Україна"( код ЄДРПОУ :33261252) про відшкодування матеріальної шкоди - відмовлено.

02 травня 2023 року від представника відповідача ДП "Базіс Авто" адвоката Щукіна О.С. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник відповідача просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Заява мотивована тим, що в рішенні суду судом не вирішено питання про стягнення на користь відповілача з позивача витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи, що договірні зобов`язання між сторонами виконані в повному обсязі, а також враховуючи відмову у задоволенні позову, наявні підстави для стягнення з позивача понесених відповідачем при розгляді даної справи витрат на правову допомогу у вказаному розмірі.

Так, розгляд заяви був призначений судом на 29.05.2023 року , проте судове засідання було відкладено на 29 серпня 2023 року ( з урахуванням періоду перебування судді у щорічній плановій відпустці) в зв`язку з тим, що спроаву було витребувано судом апеляційної інстанції для перегляду рішення суду від 20.04.2023 року за апеляційною скаргою позивача .

29 серпня 2023 року судом було з`ясовано, що цивільну справу № 490/7096/21 було повернуто з Миколаївського апеляційного суду до канцелярії Центрального районного суду м.Миколаєва 27 липня 2023 року ( під час перебування судді Гуденко О.А, у щорічній плановій відпустці) .

Цивільна справа не була передана на розгляд судді Гуденко О.А., а 17 серпня 2023 року була направлена до КЦС Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції про витребування цивільної справи.

Ухвалою суду від 09.11.2023 року було відкладено судове засідання з розгляду заяви представника відповідача ДП «Базіс Авто» адвоката Щукіна О.С про ухвалення додаткового рішення - до повернення матеріалів цивільної справи з суду касаційної інстанції.

04 березня 2024 року справу повернуто з суду касаційної інстанції на адресу центрального районного суду м.Миколаєва,судове засідання було призначене на 01 квітня 2024 року, про що повідомлено сторони.

Сторони в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, до минулих судових засідань надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності .

Від позивача ОСОБА_1 , надійшли заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення оскільки розмір витрат на професійну праничу допомогу адвоката є не обгрунтованою та не відповідає критеріям розумної необхідності. Так, в обгрунтування таких витрат адвркат Щукін О.С , надав детальний опис робіт від 25.04.2023 року, згідно якого 14.02.2022 року витартив 23 години на підготовку відзиву на позов та 20.04.2023 року витратив 2 години на участьу судовому засіданні в режимі відеоконференції. При цьому Акт виконаних робіт був підписаний між адвокатом та відповідачем 25.04.2023 року, а оплата послуг адвокат у розмірі 25 000 грн була здійснена щк в грудні 2021 року. Отже витрати відповідача за 25 годин роботи адвокатат не є обгрунтованими. Просили зменшити розмір судових витарт на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи та заяву про ухвалення додаткового рішеня про стягнення судових витрат, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин другої, третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

20 квітня 2023 року Центральним районним судом міста Миколаєва ухвалено рішення у даній справі, повний текст рішення суду складено 24 квітня 2023 року.

До закінчення судових дебатів у справі у суді представник ДП «БАЗІС АВТО» - адвокат Щукін О.С.- зробив заяву про компенсацію судових витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді , докази щодо розміру яких мав намір надати протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Заява подана предстанвиком відповідача до суду 25 квітня 2023 року, тобто в межах строків, встановлених ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, представником відповідача ДП «БАЗІС АВТО» - адвокатом Щукіна О.С. до заяви у її обґрунтування на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додані копії наступних документів: детального опису робіт від 25.04.2023 року, з якого вбачається що адвокатом витрачено 23 години робочого часу на складання та подання до суду відзиву на позовну заяву 14 лютого 2022 року та 2 години робочого часу на підготовку та участь 20 квітня 2023 року у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

копію договору про надання правової допомоги № 10/12/21 від 10 грудня 2021 року, додаткової угоди до договору № 1 від 10.12.2021 року , з якої слідує, що сторони узгодили , що загальна вартість юридичних послуг Адвокатського об`єднання "ДЕ-ЮРЕ" складатиме 25 000 грн і включатиме складання там подання до Центрального районного суду м.миколаєва усіх процесуальних документів по справі та підготовка та участь у трьох судових засіданнях у режимі відеоконференції;

- копію акту виконаних робіт від 25 квітня 2023 року, платіжного доручення № 1961 від 13.12.2021 року про сплату ДП «БАЗІС АВТО» адвокатському об`єднанню «Де-Юре» 25000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ДП «БАЗІС АВТО» у суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Щукін О.С. на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги № 10/12/21 від 10 грудня 2021 року.

Згідно із статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Відповідно до абзацу першого п. 1 договору № 10/12/21 від 10 грудня 2021 року, укладеного між ДП «БАЗІС АВТО» та адвокатським об`єднанням «Де-Юре» об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу. Під правничою (правовою) допомогою розуміється багатоаспектна, різна за змістом, обсягом та формами діяльність, що може включати, зокрема, але не виключно: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва в усіх без винятку державних, суспільних установах та організаціях, органах місцевого самоврядування незалежно від форм власності та підпорядкування, судах всіх інстанцій.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, при ухваленні Центральним районним судом м.Миколаєва рішення від 20.04.2023 року не було вирішено, що є підставою для ухвалення додаткового рішення.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-V «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з тим, фіксація розміру гонорару відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 20 січня 2021 року по справі № 357/11023/18 (провадження № 61-18258св19), у якій зазначено, що «… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності».

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не може прийняти як обгрунтовані заперечення позивача проти того, що зазначений адвокатом час на складання та подання до суду від імені та в інтересах ДП «БАЗІС АВТО» відзиву на позов (23 годин) є завизеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг , оскільки такі заперечення взагалі нічим не обгрунтовані та є власною думкою позивача. Так, ціна позову , визначена позивачем, складада майже півтора мільйони гривень, отже погоджена сторонами загальна вартість юридичних послуг по справі щодо складання та подання до суду першої інстанції усіх процесуальних документів ( в тому числі відзиву) у розмірі 23 000 грн є співмірною ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Позиція, викладена у відзиві на позов, є досить об`ємною, містить детальний аналіз усіх подій, що відбувалися у правовідносинах між сторонами спірних правовідносин, містить аналіз ревалентних норм права та судової практики. Отже, враховуючи характер виконаної роботи адвокатат, суд погоджується з тим, що розумним часом на складання відзиву на позов, враховуючи також , що представником відповідача адвокатом Щукіним О.С. було подано численні клопотання та заяви з процесуальних питань під час розгляду справи у суді, слід вважати 23 години.

Проте, суд не може погодитись з часом витраченим адвокатом на участь у двох судових засіданнях, у яких адвокат Щукін О.С. брав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EasyCon), тривало 20 квітня 2023 року - 24 хвилин.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, приймаючи до уваги, що згідно рахунків на оплату виконаних робіт вартість наданих адвокатом послуг визначена з розрахунку 1 000 грн. за годину роботи, та виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку , що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню з позивача на користь ДП "БАЗІС АВТО" витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 23 500 грн.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 15, 133-134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву представника Дочірнього підприємства «БАЗІС АВТО» - Щукіна Олександра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "БАЗІС АВТО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан Авто Миколаїв", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна", про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ДП "Базіс Авто"( код ЄДРПОУ : 35991758) 23 500 ( двадцять три тисячі п`ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи у суді першої інстанції.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Гуденко О.А.