Рішення

від 23.01.2024 по справі 761/28717/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/28717/21

Провадження № 2/761/869/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Мальцева Д.О.,

при секретарі: Панчоха Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітній центр «Інтелект Гід» про зобов`язання оформлення трудових відносин, стягнення заробітної плати, визнання формулювання причини звільнення неправильними, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітній центр «Інтелект Гід» (далі - відповідач), відповідно до якого просила:

1. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Освітній центр «Інтелект Гід» оформити трудові відносини з ОСОБА_1 , яка фактично працювала в період з 27.01.2021 року по 23.04.2021 року на посаді експерта-консультанта з освіти у Польщі з посадовим окладом 14000,00 грн на випробувальний термін 2 місяці та 16000,00 після закінчення випробувального терміну;

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Освітній центр «Інтелект Гід» нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період із 27.01.2021 року по 23.04.2021 року за ОСОБА_1 згідно із ставками посадового окладу;

3. Визнати формулювання причини звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин) неправильним та змінити формулювання причини звільнення на: звільнення за власним бажанням згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України;

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітній центр «Інтелект Гід» фактично невиплачену заробітну плату за період з 01.04.2021 року по 23.04.2021 року у розмірі 9636,36 грн.;

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітній центр «Інтелект Гід» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 47894,00 грн.;

6. Судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.01.2021 року позивач ОСОБА_1 фактично приступила до виконання трудових обов`язків в «Освітній центр «Інтелект Гід» на посаді Експерта-консультанта з освіти в Польщі. 23.04.2021 року позивач написала заяву про звільнення за власним бажанням з поважної причини (виїзд на місце реєстрації). 09.07.2021 року надійшов Лист від ТОВ «Освітній центр «Інтелект Гід» від 09.07.2021 № 0907/К1 з повідомленням того, що позивач звільнена з 23.04.2021 року відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин). Також, при звільненні, всупереч ч. 1 ст. 116 КЗпП України, позивачеві не було виплачено заробітну плату, у зв`язку з чим вона звернулася з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021 матеріали позовної заяви було передано на розгляд судді Мальцева Д.О.

13.08.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.

07.09.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року у справі відкрито провадження, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022 року у справі було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, причину неявки не повідомила, відзив на позов не надала.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Щодо вимог позову про зобов`язання оформлення трудових відносин за період із 27.01.2021 року по 23.04.2021 року, та про нарахування та сплату податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період із 27.01.2021 року по 23.04.2021 року, судом встановлено наступне.

Як вбачається з позовної заяви, 27.01.2021 року позивач ОСОБА_1 фактично приступила до виконання трудових обов`язків в «Освітній центр «Інтелект Гід» на посаді Експерта-консультанта з освіти в Польщі з посадовим окладом на випробувальний строк у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень на місяць (протягом двох місяців) та після нього - 16000 (шістнадцять тисяч) гривень на місяць.

Разом з тим, як стверджує позивач, на неодноразові прохання із офіційного працевлаштування відповідач не реагував.

При цьому, за період з 27.01.2021 року до 30.03.2021 року позивачу сплачували заробітну плату готівковим коштом та на особисту картку в повному обсязі, який передбачався пропозицією роботи (14000 (чотирнадцять тисяч) гривень на місяць за 2 місяці випробувального терміну). Крім того, 23.04.2021 року на банківську картку позивача також було перерахований аванс за квітень 2021 року у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

В зв`язку з тим, що умови праці та відсутність офіційного працевлаштування позивача не задовольняли (в тому числі перерахування авансу за квітень не в повному обсязі та не в домовлені строки), з урахуванням встановлення на території міста Києва карантинних обмежень - повного «локдауну» у період з 05.04.2021 року по 30.04.2021 року, що унеможливлювало пересування позивача по місту, позивач вирішила написати заяву про звільнення за власним бажанням з поважної причини (виїзд на місце реєстрації).

При цьому, згідно матеріалів справи, відповідно до Наказу № 27к від 09.07.2021 року - позивача звільнено з 23.04.2021 року відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин).

Так, згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року №77-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі Закон) внесено зміни, зокрема до статті 24 КЗпП України звідки виключено частину четверту у якій йшлося про те, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Частину третю викладено у новій редакції : "Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Одночасно цим Законом змінено назву статті 235 КЗпП України та доповнено її після частини п`ятої новою частиною наступного змісту:

"При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи".

Отже, зміни, які внесені до трудового законодавства за своїм змістом не тягнуть погіршення становища працівників які фактично були допущені до роботи тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані власником чи уповноваженим ним органом.

Суть внесених змін до зазначених норм матеріального права направлена на, зокрема, легалізацію фонду оплати праці та покращення становища працівників у відносинах з працедавцями при оформленні трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно частини другої статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Відповідно до вимог статті 212 ЦПК України суд оцінює докази своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. В матеріалах справи відсутні заява про прийняття на роботу та відповідний наказ, не має підписів сторін на трудовому договорі від 02.04.2021, позивач також не надавала трудову книжку роботодавцю та інших документів. При цьому, все вище викладене підтверджується і самим позивачем в електронному листуванні з відповідачем.

Крім цього, посилання позивача щодо сплати на її банківську картку сум заробітної плати від імені керівника ОСОБА_2 та співробітників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , судом до уваги не приймається, оскільки, згідно наданих копій квитанцій - в призначенні платежів зазначено «переказ власних коштів, поповнення картки», а не «заробітна плата».

Зважаючи на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про недоведеність тих обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своєї вимоги. З огляду на це, вимога позивача про зобов`язання оформлення трудових відносин за період із 27.01.2021 року по 23.04.2021 року не підлягає задоволенню.

При цьому, відповідно до вимог частини 6 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Оскільки, судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо оформлення трудових відносин за період із 27.01.2021 року по 23.04.2021 року, а вимога про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період із 27.01.2021 року по 23.04.2021 року за ОСОБА_1 згідно із ставками посадового окладу є похідною - то в її задоволенні також слід відмовити.

Щодо вимог позову про визнання формулювання причини звільнення неправильним, судом встановлено наступне.

Як вбачається з позовної заяви та встановлено судом, 05.04.2021 року позивач ОСОБА_1 була зарахована в «Освітній центр «Інтелект Гід» на посаду Експерта-консультанта з освіти в Польщі.

В зв`язку з тим, що умови праці позивача не задовольняли, з урахуванням встановлення на території міста Києва карантинних обмежень - повного «локдауну» у період з 05.04.2021 року по 30.04.2021 року (відповідно до Протоколів № 29 від 01.04.2021 року та № 34 від 14.04.2021 року Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуації КМДА), що унеможливлювало пересування позивача по місту, позивач написала заяву про звільнення за власним бажанням з поважної причини (виїзд на місце реєстрації) з розрахунком належної до сплати заробітної плати у електронній формі та відправила її 23.04.2021 року на електронну поштову скриньку керівника ОСОБА_2 .

У відповідь на заяву позивача керівник відповідача 26.04.2021 року попросила написати письмово заяву про дані платіжної картки позивача для оплати належної суми заробітної плати.

26.04.2021 позивач направила на електронну поштову скриньку керівника ОСОБА_2 заяву про перерахунок заробітної плати за період з 01.04.2021 по 23.04.2021 року із вказанням реквізитів платіжної картки позивача.

На електронну поштову скриньку позивача із електронної поштової скриньки керівника ОСОБА_2 09.07.2021 року надійшов Лист від ТОВ «Освітній центр «Інтелект Гід» від 09.07.2021 № 0907/К1 з повідомленням того, що позивач звільнена з 23.04.2021 року відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин), а до листа додано також відповідний Наказ № 27к від 09.07.2021 року.

Також, оформлення позивача відповідачем на період з 05.04.2021 року по 23.04.2021 року підтверджується Довідками Пенсійного фонду України з РЗСДРЗДСС по ОСОБА_5 від 21.05.2021 року.

У ч. 1 ст. 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Поняття строку та терміну розкрито у ст.251ЦК України. Так, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок ( Ст. 253 ЦК України).

Написавши заяву про звільнення і надіславши її на електронну адресу роботодавця, позивачка висловила своє бажання бути звільненою за власним бажанням з поважної причини (виїзд на місце реєстрації).

З огляду на приписи ст. 253 ЦК України, керівник ОСОБА_2 , отримавши заяву про звільнення 23.04.2021 року, мала 24.04.2021 року видати наказ про звільнення позивача.

Незважаючи на це, відповідач здійснила звільнення позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 23.04.2021 року.

Зважаючи на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо звільнення позивача з роботи за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст.40 КЗпП України є незаконними. З огляду на це, вимога позивача щодо зміни формулювання причини звільнення з п. 4 ч. 1 ст. 40 на ч. 1 ст. 38 КЗпП України підлягає задоволенню.

Щодо вимог позову про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судом встановлено наступне.

05.04.2021 року позивач ОСОБА_1 була зарахована в «Освітній центр «Інтелект Гід» на посаду Експерта-консультанта з освіти в Польщі.

Відповідно до Наказу № 27к від 09.07.2021 року - позивача звільнено з 23.04.2021 року відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин).

Як зазначає позивач, відповідач не розрахувався з нею по заробітній платі за період з 01.04.2021 по 23.04.2021 року у сумі 9636,36 грн.

Також, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.04.2021 року по 06.08.2021 року у загальній сумі 47894,00 грн.

Згідно з положеннями ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, а саме: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установленні норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, роботодавець має право звільнити працівника у випадку змін в організації виробництва і праці, зокрема ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організації повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

За весь час розгляду справи, відповідачем сума заборгованості не спростована.

Зважаючи на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - підлягають задоволенню.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.

В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, на підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у розмірі 1 816,00 грн.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 94, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», ст. 4, 5,12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 275, 279, 352-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітній центр «Інтелект Гід» про зобов`язання оформлення трудових відносин, стягнення заробітної плати, визнання формулювання причини звільнення неправильними, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити частково.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 на: «звільнення за власним бажанням згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітній центр «Інтелект Гід» на користь ОСОБА_1 фактично невиплачену заробітну плату за період з 01.04.2021 року по 23.04.2021 року у розмірі 9 636,36 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітній центр «Інтелект Гід» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 47 894,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітній центр «Інтелект Гід» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Освітній центр «Інтелект Гід» - адреса: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139, код ЄДРПОУ 41086131.

Суддя: