Рішення

від 22.02.2024 по справі 640/9558/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року № 640/9558/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного грошового забезпечення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі також Головне управління, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 08 березня 2022 року № 55 в частині притягнення старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09 березня 2022 року № 45 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області в раніше присвоєному званні капітана поліції;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09 березня 2022 року по день винесення судового рішення у даній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Колесніковій І.С.

Ухвалою суду від 23 серпня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність у відповідача законних підстав для звільнення позивача з посади.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує на прийнятті оскаржуваних рішень відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому відзиві.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 08 березня 2022 року №288 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено проведення службового розслідування.

Службовим розслідуванням встановлено, що у діях старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 вбачаються порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 05 по 08 березня 2022 року для виконання завдань пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.

08 березня 2022 року начальником Головного управління Національної поліції в Київській області затверджено висновок службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими Головного управління.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 08 березня 2022 року №55 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 09 березня 2022 року № 45 о/с старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції без виплати грошового забезпечення.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», яким затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України.

Згідно з пунктами 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, з-поміж іншого, зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Правила етичної поведінки поліцейських поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

В силу положень частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові.

Аналіз тексту Присяги поліцейського дає суду підстави для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію України» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

З огляду на приписи пунктів 1, 4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію України», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Законодавство встановлює підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Правову позицію аналогічного змісту викладено в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За змістом частин 1-3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Отже, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, в тому числі звільнення зі служби в поліції.

Так, під час проведення службового розслідування встановлено, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05:00 год 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб, в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 лютого 2022 року під час «бойової тривоги», на постійне носіння в черговій частині відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області позивач отримав табельну вогнепальну зброю ПМ та два споряджених магазини до неї.

ОСОБА_1 23 лютого 2022 року був ознайомлений під підпис з Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 лютого 2016 року № 70.

Після розстановки сил та засобів відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 з`являвся на роботі та був задіяний на службі до 27 лютого 2022 року.

Надалі, ОСОБА_1 не виходив на службу, проте повідомив, що з 28 лютого 2022 року відкрив електронний лікарняний листок непрацездатності.

05 березня 2022 року до відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУ з відділення поліції № 1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області надійшла інформація про виявлення на блок-посту в смт Любар, Житомирської області, за кермом автомобіля марки «Фольсваген Т-5» старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 ,.

По вказаному факту останній перебував в іншій області у форменому одязі та покинув межі свого гарнізону не повідомивши будь-кого з керівників.

По даному факту за вих. №№ 5899, 5902 від 06 березня 2022 року та № 5914 від 08 березня 2022 року у Білоцерківському РУП ГУ було складено акти про не вихід на службу 05, 06, 07 та 08 березня 2022 року щодо ОСОБА_1 .

Після вказаного за місцем проживання ОСОБА_1 начальником сектору моніторингу відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області підполковником поліції ОСОБА_2 та т.в.о. начальника сектору превенції відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 було вилучено табельну вогнепальну зброю з двома спорядженими магазинами до неї, які були передані та поміщені до кімнати зберігання зброї ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУ.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 лютого 2016 року № 70, поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов`язаний здати зброю і боєприпаси до чергової частини органу (закладу, установи) поліції негайно після виконання службових обов`язків. У разі неможливості своєчасного прибуття до органу (закладу, установи) поліції повідомити про це безпосереднього керівника і далі діяти за його наказом.

Таким чином, аналізуючи наявні у справі матеріали службового розслідування, вбачається, що у діях старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 вбачаються порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 05 по 08 березня 2022 року для виконання завдань пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.

Порушення допущенні позивачем, стали можливими у зв`язку з низькими морально-діловими якостями останнього, особистою недисциплінованістю, оскільки після початку вторгнення військ окупанта, а саме російської федерації, після початку бойових дій на території Київської області, він повинен був залишатися вірними і відданим народу України, сумлінно і чесно виконувати свій професійний обов`язок, накази начальників, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського.

Щодо доводів позивача про порушення процедури проведення службового розслідування, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.?

Актом відмови від надання письмових пояснень від 08 березня 2022 року підтверджується, що позивач у телефонному режимі відмовився прибувати для написання письмових пояснень в рамках службового розслідування.

Зазначене свідчить про те що позивач на власний розсуд відмовився скористатись наданим йому правом на захист відповідно до вимог Дисциплінарного статуту, а також вказує на його обізнаність про проведення відносно нього службового розслідування.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Горовенки та Бугара проти України» зазначив, що уряди та правоохоронні органи забезпечують те, щоб усі посадові особи з підтримання правопорядку мали відповідні моральні, фізичні та психологічні якості для ефективного виконання своїх функцій і проходили безперервну та ретельну професійну підготовку. Необхідно періодично здійснювати перевірку їхньої придатності для виконання таких функцій.

Суд повторив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 17 червня 2008 року у справі «Абдулла Їлмаз проти Туреччини».

Застосування дисциплінарного стягненні у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Даний правовий висновок зазначено і у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 824/227/17-а.

В контексті наведеного та за наслідком аналізу наведених вище обставин, суд доходить висновку про те, що позивач своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, який з урахуванням загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов`язків на службі в органах поліції.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15; код ЄДРПОУ 40108616) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного грошового забезпечення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.