Постанова

від 21.02.2024 по справі 826/5183/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 826/5183/18

касаційне провадження № К/9901/65245/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018 (головуючий суддя - Петрик І.Й., судді - Собків Я.М., Чаку Є.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оквилан» (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2018 № 0013371404.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ПП «Охорона-Гуард» щодо придбання послуг з охорони та супроводження вантажу на залізничному транспорті згідно договору про надання послуг № 111 від 01.11.2016 підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; посилання контролюючого органу на те, що оскільки за інформацією ПАТ «Укрзалізниця» ПП «Охорона-Гуард» у червні 2017 року не придбавало у ПАТ «Укрзалізниця» послуг воєнізованої охорони то, відповідно, не могло надавати такі послуги позивачу, є безпідставними, оскільки шлак не відноситься до переліку вантажу щодо якого ПАТ «Укрзалізниця» надаються послуги воєнізованої охорони, що не обмежувало позивача у праві придбати послуги охорони вантажу у інших суб`єктів господарювання, які надають такі послуги; посилання Управління на те, що ПП «Охорона-Гуард» є фігурантом кримінальних проваджень, з огляду на інформацію, викладену в ухвалі Оболонського районного суду міста Києві від 22.12.2017 у справі № 756/16479/17, є безпідставними, оскільки вказана ухвала є процесуальним документом, згідно якого слідчий суддя у передбаченому КПК України порядку надав дозвіл на проведення слідчих дій; посилання Управління на те, що ПП «Охорона-Гуард» має ознаки фіктивності, оскільки не має необхідної кількості трудових ресурсів та основних засобів, суперечить подальшим висновкам контролюючого органу про те, що у ПП «Охорона-Гуард» обліковується 2 штатних працівника і 3 працівника за цивільно-правовими договорами, а також про наявність у ПП «Охорона-Гуард» основних засобів вартістю 190 тис.грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25.07.2018 у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Товариство не довело, що надані контрагентом послуги використовувались в господарській діяльності позивача, як не довело й надання таких послуг ПП «Охорона-Гуард». Враховуючи розмір сплачених коштів - 4215000,00 грн та відсутність будь-яких документів, які були б похідними від наданої послуги, суд не вбачає розумної економічної мети в досліджених господарських операціях. Також, суд вказав, що згідно з пунктом 1.1 договору про надання послуг № 111 від 01.11.2016, виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги з охорони та супроводження вантажу на залізничному транспорті від станції відправлення до станції призначення, в той же час в матеріалах справи відсутні завдання замовника.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.09.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21.03.2018 № 0013371404.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ПП «Охорона-Гуард» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що зазначені послуги придбавалися позивачем з метою супроводження вантажу, який придбавався позивачем у ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» і ТОВ «ЮМДЖИ Ресурм» та реалізовувався на користь ПАТ «Євроцемент-Україна», тобто такі послуги були використані Товариством у власній господарській діяльності; Управлінням під час розгляду справи не було надано будь-яких доказів, які б вказували наявність вироку щодо посадових осіб ПП «Охорона-Гуард», постановленого за результатами розслідування кримінального провадження № 32016100050000055 від 30.06.2016, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України; податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентом, а також іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання.

Управління оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 07.12.2018 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: аналізом наявної податкової інформації встановлено, що ПП «Охорона-Гуард» не має достатньої кількості трудових ресурсів та основних засобів для здійснення господарської діяльності; у реквізитах ПП «Охорона-Гуард» вказаний номер рахунку підприємства, відкритого у ПАТ «СБЕРБАНК» за № НОМЕР_1 , який за інформацією банківської установи був відкритий лише 07.12.2016, тоді як сам договір був укладений 01.11.2016, що свідчить про підробку документів виключно для вигляду господарської операції; Крім того, скаржник вказує на те, що перевезення вантажів залізничним транспортом здійснюється на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.200 № 644 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Подача вагонів під навантаження здійснюється відповідно до розділу ІІІ Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Наказом Міністерства транспорту України від 20.01.1997 № 18 «Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено перелік вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України, тоді як Товариством під час розгляду справи не було надано жодного належного та допустимого доказів, який би підтверджував надання ПАТ «Укрзалізниця» згоди/погодження на перебування третіх осіб (не працівників залізниці) у складі рухомого складу потягу під час перевезення вантажу. При цьому, Управління зазначає, що шлак гранульований не є цінним об`єктом, з огляду на що відсутня економічна доцільність укладання договорів про надання послуг охорони та супроводження такого вантажу.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 21.02.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди установили, що Управління провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Охорона-Гуард» за червень 2017 року, результати якої оформлені актом від 26.02.2018 №186/26-15-14-04-04/39529361, за висновками якого встановлено порушення Товариством пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 702500,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість по господарських операціях з ПП «Охорона-Гуард», оскільки: Товариство не надало до перевірки залізничні накладні на перевезення товару, охорону та супроводження якого здійснювало ПП «Охорона-Гуард»; за даними АІС «Податковий блок» ПП «Охорона-Гуард» не має необхідної кількості трудових ресурсів та основних засобів для надання відповідних послуг, оскільки у ПП «Охорона-Гуард» обліковується лише 2 штатних працівника і 3 працівника за цивільно-правовими договорами; згідно ухвали Оболонського районного суду міста Києві від 22.12.2017 у справі № 756/16479/17 слідчим було встановлено, що невстановлені особи незаконно використовуючи реквізити ряду суб`єктів господарської діяльності, у тому числі ПП «Охорона-Гуард», надавали послуги з безпідставного формування податкового кредиту та витрат реально-діючим підприємствам - вигодонабувачам.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Управління прийняло податкове повідомлення-рішення від 21.03.2018 №0013371404, яким збільшила Товариству грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 702500,00 грн. - за основним платежем та на 175625,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанцій, між Товариством (замовником) та ПП «Охорона - Гуард» (виконавцем) був укладений договір надання послуг з охорони та супроводження вантажів на залізничному транспорті від 01.11.2016 № 111, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги з охорони та супроводження вантажу на залізничному транспорті від станції відправлення до станції призначення, в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 статті 1). Згідно пункту 2 договору вартість послуги визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги. Акт про надані послуги підписується сторонами до 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги. Замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначену в акті про надані послуги протягом 30 днів з моменту підписання такого акту. Вартість послуги 3020,23 грн (у тому числі ПДВ) за охорону та супровід 1 умовного вагона з вантажем.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «Охорона - Гуард» Товариство надало: податкові накладні, банківські виписки, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та додаток до нього, в якому наведений перелік та реквізити вагонів, станцій призначення, дат, вартості послуги.

Водночас, будь-яких документів та матеріалів, які повинні створюватись в процесі надання таких послуг, як-то: накази про призначення відповідальних осіб за охорону та супроводження вантажу на залізничному транспорті; перелік працівників, які здійснювали охорону та супроводження вантажу на залізничному транспорті; документи, складені за результатами такої охорони; переписка сторін з цього питання тощо Товариством в процесі розгляду справи надано не було, як залізничних накладних на перевезення товару, охорону та супроводження якого здійснювало ПП «Охорона-Гуард».

В свою чергу, матеріали справи містять відповідь ПАТ «Укрзалізниця» від 31.05.2018 за вих. № ЦЦТех-10/466, надану на запит Управління, у якій вказано, що відповідно до даних Єдиної електронної картотеки клієнтів Товариство та ПП «Охорона-Гуард» не є зареєстрованими користувачами послуг залізничного транспорту України.

Верховний Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких належних доказів та/або пояснень позивача стосовно того, яким саме чином здійснювалося перевезення товару, охорону та супроводження якого здійснювало ПП «Охорона-Гуард» на всьому шляху прямування залізницями України, чи залучалися до цього процесу треті особи (експедитори), хто саме виступав замовником послуг транспортування, а також яким саме чином ПП «Охорона-Гуард» надавало свої послуги з охорони та супроводження вантажу під час його слідування між залізничними станціями, з урахуванням того, що вантажні залізничні вагони не передбачають можливості перевезення людей, як окремо, так і разом з вантажем.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, а отже, відсутні підстави для його скасування.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга Управління підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2024 підлягає скасуванню, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018 - залишенню в силі.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2024 скасувати, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова В.В. Хохуляк