Постанова

від 27.09.2018 по справі 826/5183/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5183/18 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрика І.Й.

суддів Собківа Я.М., Чаку Є.В.

при секретарі Кузьміній Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оквилан

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2018 року

у справі № 826/5183/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оквилан

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

ТОВ Оквилан звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2018 року №0013371404.

Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 25 липня 2018 року відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2018 року та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позов. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 13.02.2018 року по 19.03.2018 року працівниками ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Оквилан (код ЄДРПОУ 39529361) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП Охорона Гуард (код ЄДРПОУ 35924283) за період з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено п. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ Оквилан занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 702500 грн., у т.ч. по періодах: за червень 2017 року на суму 452500 грн. та за липень 2017 року на суму 250000 грн.

Результати перевірки оформлені актом від 26.02.2018 року № 186/26-15-14-04-04/39529361.

21.03.2018 року на підставі висновків вказаного вище акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0013371404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 878125,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 702500 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 175625 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся з позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Оквилан (замовник) та ПП Охорона - Гуард (виконавець) укладено договір надання послуг з охорони та супроводження вантажів на залізничному транспорті від 01.11.2016 року № 111.

Згідно умов вказаного договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги з охорони та супроводження вантажу на залізничному транспорті від станції відправлення до станції призначення, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Вартість послуги визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги. Акт про надані послуги підписується сторонами до 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги. Замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті про надані послуги протягом 30 днів з моменту підписання такого акту.

Також, умовами договору передбачено вартість послуги (охорони та супровід 1 умовного вагона з вантажем) у розмірі 3020,23 грн. (у тому числі ПДВ).

На підтвердження реальності проведення господарських операцій з отримання вказаних послуг за вищенаведеним договором, позивачем надано до суду: копію договору, акт здачі-прийняття робіт від 30.06.2017 року № ОХ-0000152, додаток №5 до акту № ОХ-0000152, в якому зазначено, що ПП Охорона-Гуард здійснила в червні 2017 року охорону 522 вагонів з вантажем шлак гранульований до станції призначення Шебелинка.

Також, ТОВ Оквилан надано до суду податкові накладні, які були виписані виконавцем на користь Товариства, та які були зареєстровані у передбаченому законом порядку, виписки з рахунку.

На підтвердження придбання та подальшої реалізації перевезеного вантажу (шлак гранульований) позивачем надано до суду:

- договір від 03.02.2017 року № 07-04/17 та специфікації №№ 9,10, укладені між Товариством (продавець) та ПАТ Євроцемент-Україна (покупець), згідно умов яких покупець придбав у позивача 40 000 тон шлаку гранульованого за ціною 312,50 грн (і 330 грн) без ПДВ за1 тону.

- договір від 15.02.2017 року № ШМ-2017-15-02 та специфікації №3, укладені між Товариством (покупець) та ТОВ ЮМДЖИ Ресурс (продавець), згідно умов яких продавець у червні 2017 року на умовах передплати був зобов'язаний поставити покупцю 20 000 тон шлаку доменного гранульованого на умовах СРТ, залізничним транспортом.

- договір від 22.02.2017 року №175S17 та специфікації №3, укладені між Товариством (покупець) та ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг (продавець), згідно умов яких продавець на умовах передплати зобов'язаний був поставити до 20 000 тон шлаку доменного гранульованого для цементів, бетонів та будівельних розчиних залізничним транспортом. Вартість 1 тони шлаку гранульованого без транспортування - 100 грн без ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до ч.1,2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарської операції пов'язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Згідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, визначеному платником податку в документах обліку, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави ( податковий кредит).

Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року №2а-1670/7908/12.

Дослідивши всі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що наявні у справі господарські договори і складені на їх виконання первинні бухгалтерські та податкові документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами у даній справі, дійсність і достовірність яких не була спростована відповідачем.

Дані докази підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом та правомірність відображення ним цих операцій у податковому обліку за вказаний звітній період, а також спростовують висновки перевірки про заниження суми податку на додану вартість.

Водночас, зазначені в акті перевірки висновки про відсутність реального виконання господарських зобов'язань, порушення позивачем вимог податкового законодавства є нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Зокрема, у акті перевірки зазначено, що відповідно до проведеного аналізу ІС єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ПП Охорона - Гуард за червень 2017 року здійснила придбання товарів широкого асортименту, які не пов'язані з охоронною діяльністю (тушки курячі, м'ясо свині, яловичина, наповнювач для туалетів, наповнювачів для котячих туалетів, зубні щітки, дитячі триколісні велосипеди, цукор, посуд та прибори кухонні з фарфору). Отже, на думку контролюючого органу, ПП Охорона-Гуард не могло надавати послуги з охорони та супроводження вантажу.

Також, відповідно до ІС Податковий блок ПП Охорона-Гуард зареєстровано 27.05.2008 році, перебуває на обліку в Кропивницькій ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, вид діяльності - діяльність приватних охоронних служб, штатна чисельність працюючих 2 чоловіка, кількість осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру 3 чоловіка.

Згідно узагальненої податкової інформації Кропивницької ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 09.08.2017 року № 80/11-28-14-04/35924283 з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період червень 2017 року, встановлено, що ПП Охорона-Гуард не могла фізично здійснювати господарської операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, віддаленості контрагентів один від одного.

Проте, колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів вказує на те, що сам по собі факт наявності податкової інформації, яка свідчить про порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем з його контрагентом.

Доказів наявності вироків суду відносно контрагентів позивача за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даним товариством не визнано недійсними.

Щодо посилання відповідача на те, що у контрагента позивача відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, зокрема: штатна чисельність працюючих 2 чоловіка, кількість осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру 3 чоловіка та інше,колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що "компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків".

Викладені відповідачем аргументи для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання контрагентами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи, відповідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт здійснення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту та заявлення його до бюджетного відшкодування за реально вчиненими господарськими операціями.

Враховуючи наведене вище, а також те, що під час розгляду справи судом було встановлено необґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправним

та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2018 року №0013371404, прийнятого Головним управлінням Державної фіскальної служби у м.Києві.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242,243, 250, 308, 312, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ``Оквилан`` - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2018 року - скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ``Оквилан`` -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0013371404 від 21.03.2018, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м.Києві.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Суддя - доповідач Петрик І.Й.

Судді Собків Я.М.

Чаку Є.В.