Рішення

від 25.07.2018 по справі 826/5183/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2018 року № 826/5183/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В.,

за участі представників сторін:

від позивача - Смосюк С.М.

від відповідача - Косіч Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оквилан

до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві

про визнання протиправним та скасування ппр

Товариство з обмеженою відповідальністю Оквилан (надалі по тексту - ТОВ Оквилан та/або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (надалі - ГУ ДФМ у м.Києві та/або відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0013371404 від 21.03.2018, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м.Києві.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на необґрунтованість доводів контролюючого органу, викладених в акті перевірки щодо порушення позивачем норм ПК України при визначенні суми податку на додану вартість в перевіряємому періоді.

Представник відповідача проти позову заперечував, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення контрольного заходу було встановлено господарські взаємовідносини позивача з контрагентом, які носять безтоварний характер, внаслідок чого оскаржуване ППР є цілком правомірним, обґрунтованим та таким, що скасуванню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ГУ ДФС у м.Києві від 09.02.2018 № 2189 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Оквилан з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП Охорона-Гуард (код ЄДРПОУ 35924283) за період з 01.06.2017 по 30.06.2017.

За результатами перевірки складено акт 26.02.2018 № 186/26-15-14-04-04-39529361 та встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 702 500 грн, у тому числі по періодах : за червень 2017 року на суму 452 500 грн та липень 2017 року на суму 250 000 грн.

ТОВ Оквилан не погоджуючись з висновками акта перевірки від 26.02.2018 № 186/26-15-14-04-04-395296321, подало заперечення від 12.03.2018 № 312.

За результатами розгляду заперечень, відповідачем прийнято рішення від 21.03.2018 № 11683/10/26-15-14-04-04 про залишення висновків акта без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки заступником начальника ГУ ДФС у м.Києві З.В. Лагутіною прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2018 № 0013371404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 878 125,00 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням 702 500 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 175 625 грн.

Підставою для нарахування ТОВ Оквилан податкових зобов'язань з податку на додану вартість, стало те, що під час проведення перевірки та дослідження інформації про контрагента позивача були виявлені ознаки, які ставлять під сумнів фактичне здійснення господарських операцій із позивачем.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, ТОВ Оквилан звернулося до суду з позовом про його скасування.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю Оквилан (замовник) укладено договір надання послуг з охорони та супроводження вантажів на залізничному транспорті від 01.11.2016 № 111 з Приватним підприємством Охорона - Гуард (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги з охорони та супроводження вантажу на залізничному транспорті від станції відправлення до станції призначення, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.2 договору вартість послуги визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги.

Акт про надані послуги підписується сторонами до 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

Замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті про надані послуги протягом 30 днів з моменту підписання такого акту.

Вартість послуги 3020,23 грн (у тому числі ПДВ) за охорону та супровід 1 умовного вагона з вантажем.

На виконання умов договору постачальником ТОВ Охорона Гуард оформлені податкові накладні а загальну суму 4 215 000, в тому числі ПДВ 702 500 грн за надання послуг з охорони та супроводження вантажу.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, яка відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним з декларації з ПДВ за червень 2017 в сумі 452 500 грн та за липень 2017 року в сумі 250 000 грн.

Приватним підприємством Охорона-Гуард надання послуг з охорони та супроводження вантажу оформлено актом здачі-прийняття робіт від 30.06.2017 № ОХ-0000152.

В додатку № 5 до акту № ОХ-0000152 про надання послуг охорони та супроводження вантажу зазначено ПП Охорона-Гуард здійснила в червні 2017 року охорону 522 вагонів з вантажем шлак гранульований до станції призначення Шебелинка.

Так, ПАТ Євроцемент-Україна за договором з позивачем № 07-04/17 від 03.02.2017 та специфікацій №№ 9,10 придбав у позивача 40 000 тон шлаку гранульованого за ціною 312,50 грн (і 330 грн) без ПДВ за1 тону.

У відповідності до договору № ШМ-2017-15-02 від 15.02.2017, укладеного між позивачем і ТОВ ЮМДЖИ Ресурси та специфікацій № 3 до цього договору, ТОВ ЮМДЖИ Ресурс у червні 2017 року на умовах передплати був зобов'язаний поставити 20 000 тон шлаку доменного гранульованого на умовах СРТ, залізничним транспортом.

За договором № 175S17 від 22.02.2017 укладеним між позивачем і ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг та специфікацією №3 до цього договору, ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг на умовах передплати зобов'язаний був поставити до 20 000 тон шлаку доменного гранульованого для цементів бетонів та будівельних розчиних залізничним транспортом. Вартість 1 тони шлаку гранульованого без транспортування - 100 грн без ПДВ.

Податковим органом відповідно до проведеного аналізу ІС єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ПП Охорона - Гуард за червень 2017 року здійснила придбання товарів широкого асортименту, які не пов'язані з охоронною діяльністю (тушки курячі, м'ясо свині, яловичина, наповнювач для туалетів, наповнювачів для котячих туалетів, зубні щітки, дитячі триколісні велосипеди, цукор, посуд та прибори кухонні з фарфору).

Таким чином, враховуючи вищевикладене ПП Охорона-Гуард не могло надавати послуги з охорони та супроводження вантажу.

Відповідно до ІС Податковий блок ПП Охорона-Гуард зареєстровано 27.05.2008, перебуває на обліку в Кропивницькій ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області,вид діяльності - діяльність приватних охоронних служб, штатна чисельність працюючих 2 чоловіка, кількість осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру 3 чоловіка.

ГУ ДФС у м.Києві отримано узагальнену податкову інформацію Кропивницької ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 09.08.2017 № 80/11-28-14-04/35924283 з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період червень 2017 року, відповідно до якої встановлено, що ПП Охорона-Гуард не могла фізично здійснювати господарської операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, віддаленості контрагентів один від одного.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставо для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На платників податків покладаються такі обов'язки, як вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансову - господарську діяльність, так і забезпечувати її зберігання в терміни, встановлені законами (лише дійсно проведених господарських операцій).

Згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст.14 ПКУ розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПКУ податковий кредит, це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розд. V ПКУ.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПКУ та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 ПКУ протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. а) п. 198.1 ст.198 ПКУ право на податковий кредит виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (в тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІУ, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

При цьому, п. 198.6 ст.198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПКУ.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПКУ.

За загальним правилом відповідальність платника податків є індивідуальною, і позивач не має відповідати за дії свого контрагента, але в даному спірному випадку, суд звертає увагу на те, що право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, виникає лише за тими витратами, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами, а податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у справах, з подібним предметом спору, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інших суттєвим обставин, від яких залежить здійснення господарських операцій.

Враховуючи правову позицію Верховного суду України, суд акцентує увагу на тому, що при вирішенні питання правомірності включення платником податків витрат до складу податкового кредиту, а також правильності документального оформлення ним господарських операцій, неприпустимо розглядати господарську діяльність цього платника податків відокремлено від діяльності його контрагента, яка має безпосередній зв'язок з поставкою товарів (послуг) і їх документальним оформленням, оскільки для ведення податкового обліку будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Тобто, якщо господарські операції фактично не відбулися, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту, а обов'язок суду саме в тому і полягає, щоб встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін, що випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України ( Ухвала ВАСУ від 16.05.2017 у справі № К/800/16138/16). А наявність у контрагента позивача реальної можливості здійснити поставку товарів (послуг) та реальність його витрат у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які були в подальшому поставлені позивачу - є безпосередньо пов'язаними з правом формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за період, що перевірявся контролюючим органом

Послуги з охорони та супроводження вантажу на залізничному транспорті за вищезазначеним договором мають свою специфіку, а також мають досить конкретний перелік документів та матеріалів, які повинні створюватись в процесі надання таких послуг. Такими матеріалами, наприклад, можуть бути накази про призначення відповідальних осіб за охорону та супроводження вантажу на залізничному транспорті, перелік працівників, які здійснювали охорону та супроводження вантажу на залізничному транспорті, документи складені за результатами такої охорони, переписку сторін з цього питання та інше. Жодного з таких документів за результатами наданих послуг складено не було, фактично єдиним документом є акт здачі-прийняття послуг підписаний сторонами.

Більше того, як слідує з п.1.1 договору про надання послуг № 111 від 01.11.2016, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з охорони та супроводження вантажу на залізничному транспорті від станції відправлення до станції призначення, в той же час в матеріалах справи відсутні завдання замовника.

Товариство не довело, що надані контрагентом послуги використовувались в господарській діяльності позивача, як не довело й надання таких послуг ПП Охорона-Гуард . Враховуючи розмір сплачених коштів - 4 215 000 грн та відсутність будь-яких документів, які були б похідними від наданої послуги, суд не вбачає розумної економічної мети в досліджених господарських операціях.

Враховуючи те, що за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються в процесі її здійснення, в даному випадку, встановлення фактичного виконавця послуг, тобто особи з відповідним рівнем кваліфікації та досвідом зазвичай є передумовою укладення договору про надання послуг.

Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні вибору постачальника таких послуг суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але й ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Натомість, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, податковим органом встановлено відсутність залучення протягом господарської діяльності ПП Охорона-Гуард підрядних робіт, пов'язаних із охороною.

Таким чином, наявність незначної кількості працівників (2 працівника) унеможливлює виконання одночасно операцій з охорони та супроводження вантажу залізничним транспортом, з врахуванням специфіки конкретної операції з поставки шлаку у кількості 522 вагонів.

При цьому, позивачем до матеріалів справи не надано жодних документів, які б підтверджували надання ПАТ Укрзалізниця згоди/погодження на перебування третіх осіб (не працівників залізниці) у складі рухомого складу потягу під час перевезення вантажу. Одночасно, представником позивача не пояснено, яким чином фізично відбувалась охорона вантажу під час його слідування між залізничними станціями, з урахуванням того, що вантажні залізничні вагони не передбачають можливості перевезення людей, як окремо, так і разом з вантажем.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, матеріалами справи не підтверджується реальність проведення господарських операцій між платником податків ТОВ Оквилан та ПП Охорона-Гуард , документування зазначених операцій та відображення їх в бухгалтерському обліку здійснювалося без мети отримання результатів таких операцій в дійсності.

Судом враховується також те, що у своїй постанові від 22 вересня 2015 року по адміністративній справі № 826/16369/13, Верховний Суд України зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень. Хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

Так, надані позивачем документи не є достатніми доказами фактичного виконання вищевказаних договорів.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагентів. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку відповідних товарів чи послуг, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Одними із належних рівнів обачності є: відсутність інформації про фактичне місцезнаходження контрагента, а також про місцезнаходження складських (виробничих та/або торгових) приміщень, відсутність інформації про спосіб отримання відомостей про контрагента, відсутність реклами в ЗМІ, рекомендації партнерів або інших осіб, сайту контрагента, тощо).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність позивача з його контрагентом здійснювалась поза межами правового поля, а укладений правочин (договір) є таким, що вчинений без мети настання реальних наслідків.

За наведених обставин, зібраних доказів у їх сукупності, суд приходить висновку щодо протиправності відображення даних у податковому обліку за спірними операціями, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21.03.2018 № 0013371404 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Оквилан (02140, м.Київ, просп.Миколи Бажана, 16, код ЄДРПОУ 39529361) до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (04119, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013371404 від 21.03.2018 - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 31 липня 2018 року.

Суддя Р.О. Арсірій