Постанова

від 23.02.2024 по справі 300/2289/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 300/2289/23

адміністративне провадження № К/990/38289/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Єзерова А.А., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Івано-Франківської міської ради

до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство «Металспецмонтаж»

про скасування рішення

за касаційною скаргою Івано-Франківської міської ради

на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі судді Главач І.А. від 22 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Запотічного І.І., Бруновської Н.В., Глушка І.В. від 26 жовтня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2023 року Івано-Франківська міська рада (далі - Івано-Франківська міськрада, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Виконком, відповідач 1), Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (далі - Департамент, відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство «Металспецмонтаж» (далі - ПП «Металспецмонтаж», третя особа), в якому просила:

- скасувати пункт 1.2 рішення Виконкому від 16 грудня 2021 року № 1723 «Про надання вихідних даних - містобудівних умов та обмежень (далі - МУО) для проектування об`єкта будівництва» ПП «Металспецмонтаж» для нового будівництва господарської будівлі з допоміжними приміщеннями на вулиці Кардинала Любомира Гузара, 31 у місті Івано-Франківську (кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:04:002:0300);

- скасувати МУО забудови земельної ділянки для проєктування об`єкта будівництва (реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:0598-7399-7770-1314, реєстраційний номер 103-31.2.1-01 від 17 грудня 2021 року) «Нове будівництво господарської будівлі з допоміжними приміщеннями на вулиці Кардинала Любомира Гузара, 31», затверджені наказом Департаменту № 119 від 17 грудня 2021 року.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначається, що спірні МУО надані третій особі з порушенням містобудівного законодавства, без дотримання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з огляду на невідповідність намірів забудови земельної ділянки з кадастровим № 2610100000:04:002:0300 містобудівній документації на місцевому рівні.

3. Івано-Франківська міськрада на підтвердження свого права на звернення з адміністративним позовом до суду посилається на положення статті 55 Конституції України, статтю 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» та зазначає, що відповідно до чинної редакції статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» скасування МУО можливе, зокрема за рішенням суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.

5. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався статтями 2, 4 та 5 КАС України, що за змістом яких до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

За висновком судів попередніх інстанцій, один орган державної влади (його посадова чи службова особа) не може звертатися з позовом до іншого органу (її посадової особи), бо це означатиме позов держави до неї самої.

6. Суди також врахували, що Виконком та Департамент є виконавчими органами ради, підзвітними і підконтрольними Івано-Франківській міськраді, а тому Рада наділена повноваженнями щодо скасування актів цих органів, у тому числі МУО, якщо такі не відповідають, зокрема законам України.

7. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на те, що 16 травня 2023 року до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб на стороні позивачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з позовом до Виконкому, Департаменту та Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради з такими ж самими позовними вимогами.

8. Наведене вище у сукупності зумовило висновок судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги Івано-Франківської міськради, заявлені в адміністративному позові у цій справі, не підлягають розгляду жодним судом, а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, Івано-Франківська міськрада звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У касаційній скарзі Івано-Франківська міськрада зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням статей 26, 59 та 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 24, 25 та 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також порушили положення статті 19 КАС України.

11. На підтвердження своїх доводів скаржник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 10 квітня 2018 року у справі №1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі №161/14920/16-а, від 15 травня 2018 року у справі №520/10754/14-ц та від 22 квітня 2019 року у справі №369/3043/17-ц, від 5 червня 2019 року у справі №812/1234/18, та Верховного Суду, викладені у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі №813/2243/17 та від 17 грудня 2019 року у справі № 816/844/18.

12. Скаржник звертає увагу, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України; визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору; публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

13. Крім того, скаржник зазначає, що у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/2243/17, Суд зазначив, що спір належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки має всі ознаки публічно-правового спору, а саме: відповідачем виступає суб`єкт владних повноважень, оскаржувані рішення та припис є результатом здійснення цим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій; позов подано органом місцевого самоврядування, право якого на звернення до суду визначено статтею 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

14. До того ж, Івано-Франківська міськрада зазначає, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що містяться, зокрема у постановах від 10 квітня 2018 року у справі №1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі №161/14920/16-а, від 15 травня 2018 року у справі №520/10754/14-ц та від 22 квітня 2019 року у справі №369/3043/17-ц, у разі, якщо позивачем є орган місцевого самоврядування, судами має враховуватися дуалістичний характер повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, як власних, так і делегованих, а саме, що одні повноваження є владними, інші - такими, що спрямовані на реалізацію цими органами повноважень власника, управителя, знаходяться поза межами публічно-правової сфери. Тому, якщо такі органи звертаються з позовом з метою захисту суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні, то такі справи підсудні адміністративним судам, а якщо з метою захисту права комунальної власності, то - цивільним або господарським.

15. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Івано-Франківської міськради не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Учасники справи були належним чином повідомлені про відкриття касаційного провадження у справі шляхом направлення копії ухвали Верховного Суду від 27 листопада 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі № 300/2289/23, що підтверджують поштове повідомлення про вручення поштового відправлення з ідентифікатором № 0600235791630 та довідки про доставку електронного листа 28 листопада 2023 року.

Ухвала Верховного Суду від 27 листопада 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі № 300/2289/23 також була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28 листопада 2023 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16. Івано-Франківська міськрада подала касаційну скаргу до Верховного Суду 15 листопада 2023 року.

17. Верховний Суд ухвалою від 27 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у справі № 300/2289/23, витребував матеріали адміністративної справи та надав сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу Івано-Франківської міськради.

18. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

20. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

21. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

22. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

23. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на таке.

24. У касаційній скарзі Івано-Франківська міськрада зазначає, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування положень статей 26, 59 та 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 24, 25 та 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також недотрималися вимог статті 19 КАС України.

25. На підтвердження своїх доводів скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій під час застосування цих норм права правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а, від 15 травня 2018 року у справі № 520/10754/14-ц та від 22 квітня 2019 року у справі № 369/3043/17-ц, від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, та Верховного Суду, викладених у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/2243/17 та від 17 грудня 2019 року у справі № 816/844/18.

26. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів керується таким.

27. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

29. Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

30. За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

31. Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

32. Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

33. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

34. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 та Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19.

35. При цьому приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

36. Публічно-правовим є, зокрема спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема, між двома суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

37. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

38. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, дійшли висновку про те, що Виконком та Департамент - відповідачі у цій справі, є виконавчими органами Івано-Франківської міськради та є підконтрольними та підпорядкованими останній.

39. З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у силу приписів частини дев`ятої статті 59 Івано-Франківська міськрада уповноважена самостійно скасувати рішення її виконавчого органу у разі невідповідності такого рішення вимогам законодавства.

40. Крім того, суди попередніх інстанцій вказали, що за змістом статей 2, 4 та 5 КАС України суб`єкт владних повноважень може звернутися до адміністративного суду лише у компетенційних спорах або якщо право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень надано такому суб`єкту законом. Оскільки цей спір не є компетенційним, а право звернення органу місцевого самоврядування з позовом до суду у спірних правовідносинах не передбачено законом, то, відповідно, Івано-Франківська міськрада не може звертатися з цим позовом до суду.

41. Водночас, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

42. Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

42. Статтею 140 Основного Закону України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

43. Відповідно до статті 145 Конституції України гарантовано судовий захист прав місцевого самоврядування.

44. Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована відповідно до Закону України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР):

місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення (частина перша статті 3);

органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу (частина друга статті 4);

повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними; вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом (частина четверта статті 4);

органи місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і вимагати поваги до принципів місцевого самоврядування, які закріплені в конституції чи національному законодавстві (стаття 11).

45. Аналогічні за суттю гарантії місцевого самоврядування також містяться у Всесвітній декларації місцевого самоврядування (прийнята XXVII Конгресом Міжнародного союзу місцевої влади (International Union of Local Authorities; IULA) 26 вересня 1985 року у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія), а також Європейській Хартії міст (Charte urbaine europeenne) (прийнята Постійною конференцією місцевих і регіональних органів влади Європи Ради Європи (Congress of Local and Regional Authorities; CLRA) 18 березня 1992 року у м. Страсбург (Франція).

46. Крім того, згідно із зобов`язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій; гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.

47. Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється на принципах, зокрема, судового захисту прав місцевого самоврядування.

48. Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.

49. Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

50. Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

51. Згідно з частиною першої статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема такі власні (самоврядні) повноваження, як управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

52. У свою чергу частинами дев`ятою та десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Тобто, за змістом положень цієї норми, право самостійно скасовувати рішення виконавчого комітету виникає у відповідної ради у разі, якщо виконком ухвалює рішення на виконання власних повноважень. Натомість, у випадку, якщо таке рішення прийняте на виконання делегованих повноважень та якщо воно не відповідає Конституції України та/або закону, то таке рішення підлягає оскарженню в судовому порядку.

53. Разом з тим, відповідно до пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження, зокрема: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

54. Право органу місцевого самоврядування на звернення до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, передбачено статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (частина четверта статті 71).

55. Колегія суддів також враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 804/3091/18, від 6 червня 2018 року у справі № 811/289/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 822/1544/16, постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 806/1592/16, від 21 листопада 2018 року у справі №504/4148/16-а, від 11 червня 2019 року у справі № 820/2639/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 804/2272/17, від 21 листопада 2019 року у справі №325/283/16-а (2-а/325/3/2016), від 5 грудня 2019 року у справі № 400/2509/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 816/844/18 неодноразово висловлювався правовий висновок стосовно права органу місцевого самоврядування на звернення до адміністративного суду з позовом до іншого органу місцевого самоврядування або органу державної влади, іншого суб`єкта публічно-владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з метою захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади чи належного виконання своїх функцій.

56. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що містяться, зокрема у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а, від 15 травня 2018 року у справі № 520/10754/14-ц та від 22 квітня 2019 року у справі № 369/3043/17-ц, у разі, якщо позивачем є орган місцевого самоврядування, судами має враховуватися дуалістичний характер повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, як власних, так і делегованих, а саме, що одні повноваження є владними, інші - такими, що спрямовані на реалізацію цими органами повноважень власника, управителя, знаходяться поза межами публічно-правової сфери. Тому, якщо такі органи звертаються з позовом з метою захисту суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні, то такі справи підсудні адміністративним судам, а якщо з метою захисту права комунальної власності, то - цивільним або господарським.

57. До того ж Суд враховує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/2243/17, спір належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, якщо він має всі ознаки публічно-правового спору, а саме: відповідачем виступає суб`єкт владних повноважень, оскаржувані рішення та припис є результатом здійснення цим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій; позов подано органом місцевого самоврядування, право якого на звернення до суду визначено статтею 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

58. Отже, органи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду з позовом з метою реалізації своїх повноважень та забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, а також захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади.

59. У цій справі предметом позовних вимог є пункт 1.2 рішення Виконкому від 16 грудня 2021 року № 1723 «Про надання вихідних даних - МУО для проектування об`єкта будівництва» ПП «Металспецмонтаж» для нового будівництва господарської будівлі з допоміжними приміщеннями на вулиці Кардинала Любомира Гузара, 31 у місті Івано-Франківську та МУО забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва (реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:0598-7399-7770-1314, реєстраційний номер 103-31.2.1-01 від 17 грудня 2021 року), затверджені наказом Департаменту № 119 від 17 грудня 2021 року.

60. Як убачається зі змісту позовних вимог, Івано-Франківська міськрада на обґрунтування протиправності спірних МУО та дозволу на виконання будівельних робіт посилається на порушення порядку їх надання, зокрема у зв`язку з непроведенням уповноваженими органами перевірки відповідності намірів забудови земельної ділянки з кадастровим № 2610100000:04:002:0300 містобудівній документації, а також невідповідністю виданих МУО встановленим вимогам законодавства.

61. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

62. Спеціальним нормативно-правовим актом, що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

63. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

64. Згідно з положеннями частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів):

- виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів;

- виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів.

Частиною сьомою цієї ж статті визначено, що структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад у межах делегованих цим Законом державних повноважень є підконтрольними центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а їхні рішення можуть бути розглянуті у порядку державного архітектурно-будівельного нагляду або оскаржені до суду.

65. Відповідно до частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: за заявою замовника або за рішенням суду.

У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

66. Крім того, згідно з положеннями частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

67. Відповідно до статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) звертатися до суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи; 7) зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності (крім документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів), з одночасним поданням позову до суду про скасування такого рішення та подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи.

68. Зі змісту наведених норм права вбачається, що скасування оскаржуваних у цій справі пункту 1.2 рішення Виконкому від 16 грудня 2021 року № 1723 «Про надання вихідних даних - МУО для проектування об`єкта будівництва» та МУО забудови земельної ділянки, затверджених наказом Департаменту № 119 від 17 грудня 2021 року, можливе, без згоди суб`єкта містобудівної діяльності, лише у судовому порядку.

При цьому право звернення до суду має відповідний виконавчий орган з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду.

69. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 1 травня 2023 року у справі № 420/1471/21.

70. Колегія суддів також враховує, що відповідно до абзацу четвертого пункту 3 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 (далі - Положення № 1340), основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, під час провадження ними містобудівної діяльності.

71. Отже, ДІАМ є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, який може здійснювати державний архітектурно-будівельний нагляд та перевіряти рішення об`єкта нагляду та, у разі виявлення порушень норм законодавства об`єктом нагляду під час прийняття такого рішення, - звертатися до суду з позовом про скасування відповідного рішення.

72. Крім того, Івано-Франківська міська рада рішенням від 24 грудня 2020 року № 413-3 затвердила Положення про Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (далі - Положення № 413-3).

73. Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Положення № 413-3 Департамент є виконавчим органом Івано-Франківської міської ради.

Департамент утворюється Івано-Франківською міською радою, підзвітний і підконтрольний міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету, міському голові, першому заступнику міського голови.

74. Згідно з пунктом 1.5 цього ж Положення Департамент є спеціально уповноваженим органом з питань містобудування, архітектури Івано-Франківської міської ради, крім видачі містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва та надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради є уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва та надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

75. Пунктом 2.3 Положення № 413-3 передбачено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань у сфері регулювання забудови територій в межах Івано-Франківської міської територіальної громади, зокрема:

2.3.1. Визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та забезпечує отримання інших вихідних даних на проєктування об`єктів, а також іншої інформації з містобудівного кадастру відповідно до законодавства.

2.3.2. Готує проєкти рішень на розгляд виконавчого комітету міської ради щодо надання містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва.

76. Отже, за встановленого правового регулювання в м. Івано-Франківську між Виконкомом та Департаментом повноваження розподілені таким чином, що Виконком є уповноваженим органом щодо вирішення питань про видачу МУО забудови земельної ділянки, проте, перевірку відповідності намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні та підготовку проєкту рішення щодо надання МУО для подання цього рішення на розгляд Виконкому здійснює Департамент.

77. При цьому Виконком і Департамент є виконавчими органами Івано-Франківської міськради, кожен з яких виконує відповідні функції згідно з встановленим радою розподілом повноважень, з огляду на що Івано-Франківська міськрада має право, зокрема відповідно до пункту 3 частини другої статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» самостійно змінювати або скасовувати акти підпорядкованих їх відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Водночас, частиною десятою цієї ж статті визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

78. Як убачається з вимог позовної заяви, Івано-Франківська міськрада вказує на те, що під час прийняття Виконкомом пункту 1.2 рішення від 16 грудня 2021 року № 1723 про надання ПП «Металспецмонтаж» МУО та затвердження наказом Департаменту № 119 від 17 грудня 2021 року цих МУО, відповідачі не перевірила відповідність намірів забудови земельної ділянки з кадастровим № 2610100000:04:002:0300 містобудівній документації на місцевому рівні, яка відповідно до Генерального плану м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міськради від 3 липня 2001 року, відноситься до садибної забудови.

Крім того, позивач стверджує, що спірні МУО містять не всі визначені частиною п`ятою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме - вимоги щодо гранично допустимої щільності населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); мінімально допустимої відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд.

79. Тобто, за твердженням Івано-Франківської міськради, спірні МУО видані з порушенням встановленої процедури та не відповідають вимогам закону, а саме - частині п`ятій статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому прийняття спірних рішень Виконкому та Департаменту порушують інтереси територіальної громади м. Івано-Франківська у сфері планування та забудови територій, а також права мешканців територіальної громади, які проживають поблизу земельної ділянки з кадастровим № 2610100000:04:002:0300, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, гарантовані статтею 50 Конституції України.

80. На підставі вищезазначеного, колегія суддів доходить висновку, що оскільки спеціальним законом у сфері регулювання містобудівної діяльності є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», то звернення до суду з позовом про скасування МУО має здійснюватися з урахуванням вимог цього Закону.

81. Зокрема, враховуючи визначений у м. Івано-Франківськ порядок розподілу повноважень між виконавчими органами Івано-Франківської міськради, а також з огляду на те, що саме ДІАМ є центральним органом виконавчої влади, уповноваженим здійснювати державний архітектурно-будівельний нагляд, відповідно, правом на звернення до суду з позовом про скасування МУО у порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду наділений ДІАМ.

Крім того, МУО можуть бути скасовані за рішенням суду відповідно до частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». З урахуванням положень частини десятої статті 52 та статті 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правом звернення до суду з таким позовом має відповідним орган місцевого самоврядування або на підставі статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - виконавчий орган сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю у порядку реалізації своїх повноважень у сфері здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

82. У цій справі Суд враховує, що про відсутність у міськради права самостійно скасовувати рішення підконтрольного та підзвітного їй органу - виконавчого комітету та органу державного архітектурно-будівельного контролю, а саме - МУО наголосив Верховний Суд у постанові від 27 липня 2022 року у справі № 727/399/17, зазначивши, що МУО можуть бути скасовані у зв`язку з їх невідповідністю містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, проте таке скасування може бути наслідком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду.

83. Отже, враховуючи особливості правового регулювання підстав та порядку скасування МУО, визначених частиною восьмою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у системному зв`язку з положеннями частини десятою статті 52 та статті 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Суд доходить висновку про наявність у Івано-Франківської міськради права самостійно звертатися до суду в інтересах територіальної громади та на виконання покладених на неї функцій, зокрема у сфері охорони встановленого порядку планування та забудови території, про скасування МУО, затверджених наказом Департаменту № 119 від 17 грудня 2021 року.

84. Суд вважає необґрунтованим посилання судів попередніх інстанцій, що підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі є звернення 16 травня 2023 року до Івано-Франківського окружного адміністративного суду фізичних осіб з позовом до Виконкому, Департаменту та Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради з такими ж самими позовними вимогами, з огляду на таке.

85. Відповідно до частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо:

1) позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі;

3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб`єктом владних повноважень, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

4) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

86. Отже, зі змісту наведеної норми процесуального права вбачається, що підставою відмови у відкритті провадження в адміністративній справі може бути перебування на розгляді справи між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав або наявність судового рішення, що набрало законної сили, у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

87. У даному ж випадку суди встановили факт звернення з позовом з тими самими позовними вимогами до тих самих відповідачів, однак, іншими позивачами.

88. Як вбачається з відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень, Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 червня 2023 року відкрив провадження в адміністративній справі № 300/3197/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів приватне підприємство «Металспецмонтаж», Івано-Франківська міська рада, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про скасування пункту 1.2 рішення від 16 грудня 2021 року № 1723 та МУО забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва, визнання дій протиправними та скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

89. Отже, на розгляді у суді першої інстанції перебуває справа № 300/3197/23 з тими ж самими позовними вимогами, з тих самих підстав та до тих самих відповідачів, що і у справі № 300/2289/23, проте, за зверненням інших позивачів, а тому вказане не може бути підставою, у силу положень частини першої статті 170 КАС України, для відмови у відкритті провадження у справі № 300/2289/23.

90. Натомість, для реалізації принципу процесуальної економії та недопущення існування різних судових рішень у тих самих спірних правовідносинах, КАС України визначений інститут об`єднання позовів.

91. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 172 КАС в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

92. Об`єднання позовів, які містять пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами вимоги, є одним із засобів реалізації принципу процесуальної економії, який спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду таких справ та зменшення судових витрат.

93. Аналогічна позиція щодо застосування положень статті 172 КАС України застосована, зокрема, в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2019 року у справі № 9901/309/19, від 19 серпня 2020 року у справі № 9901/242/20, від 26 серпня 2020 року у справі №9901/257/20, від 26 серпня 2020 року у справі № 9901/260/20, від 28 серпня 2020 року у справі № 9901/261/20, від 31 серпня 2020 року у справі № 9901/267/20 та від 09 вересня 2020 року у справі № 9901/280/20.

94. Як убачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень підготовче засідання у справі № 300/3197/23 станом на дату перегляду справи № 300/2289/23 у касаційному порядку не проведено. Позаяк, суд першої інстанції може вирішити питання про об`єднання позовів, проте, не про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

95. Отже, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Івано-Франківської міськради до Виконкому та Департаменту про скасування МУО та рішення про їх видачу, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме - положень статей 26, 59 та 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 24, 25 та 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також недотрималися вимог статті 19 КАС України, оскільки не врахували під час застосування цих норм права правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі №1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі №161/14920/16-а, від 15 травня 2018 року у справі №520/10754/14-ц та від 22 квітня 2019 року у справі №369/3043/17-ц, від 5 червня 2019 року у справі №812/1234/18, та Верховного Суду, викладених у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі №813/2243/17 та від 17 грудня 2019 року у справі № 816/844/18.

96. Неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права зумовило постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

97. З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та про направлення у цій частині справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі частини першої статті 353 КАС України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

98. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Івано-Франківської міськради, скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

99. Оскільки суд касаційної інстанції направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, то у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 238, 345, 353, 355, 356 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року скасувати.

Справу за позовом Івано-Франківської міської ради до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство «Металспецмонтаж» про скасування рішення направити для продовження розгляду до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк

Судді: А.А. Єзеров

В.М. Шарапа