Рішення

від 06.02.2024 по справі 947/16988/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/16988/22

Провадження № 2/947/182/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді Коваленко О.Б.,

За участю секретаря Маценко В.В.,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні вм.Одесіцивільнусправу запозовом ОСОБА_1 доТоваристваз обмеженоювідповідальністю«АльянсФінанс», ОСОБА_2 ,приватногонотаріусаОМНО СегеченкоІриниМиколаївни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договору відступлення права вимоги недійсним та скасування реєстрації права власності на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулая до Київського районного суду міста Одеси з позовом, який під час розгляду справи неодноразово змінювала, та згідно з останньою редакцією від 26.10.2023 року просить суд: визнати недійсним та скасувати договір б/нвід 22.03.2016р., укладенийміж ТОВ«Альянс фінанс»та ОСОБА_2 ,про відступленняправа вимогиза кредитнимдоговором №115/1-11 від 18.03.11р.; визнати недійсним та скасувати договір №347від 22.03.2016р., укладенийміж ТОВ «Альянс фінанс» та ОСОБА_2 , про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 573, на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати договір №11/12/15-1від 11.12.2015р., укладенийміж ТОВ «Альянс фінанс» та ОСОБА_2 , про відступлення права вимоги за кредитним договором №172/2-11 від 28.04.11р.; визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30613661 від 25.07.2016 12:11:08, про реєстрацію права власності, на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за відповідачкою ОСОБА_2 , номер запису про право власності 15559149, прийняте на підставі недійсного договору № 347 від 22.03.2016р., про відступлення права вимоги за іпотечним договором; визнати недійсним договором купівлі-продажу, серія та номер: 115 від 17.01.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., за яким ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 , трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та скасувати рішення, індексний номер про державнуреєстрацію 66121473 від 17.01.2023р.; визнати недійсним договором купівлі-продажу, серія та номер: 3758 від 18.09.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омарова В.С., за яким ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 , трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та скасувати рішення, індексний номер про державнуреєстрацію 66121473 від 17.01.2023р.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що 18.03.2011 року між ОСОБА_5 та ПАТ АБ «Порто-Франко» був укладений кредитний договір №115/1-11, в забезпечення виконання умов якого, між позивачкою ОСОБА_1 , та ПАТ АБ «Порто-Франко» був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., зареєстрований в реєстрі за №537, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належне їй нерухоме майно трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

28.04.11 року між ОСОБА_5 та ПАТ АБ «Порто Франко» був укладений кредитний договір №172/2-11 в забезпечення виконання зобов`язання, за даним кредитним договором, між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Порто Франко» був укладений договір поруки № 28-04-2011/6 від 28.04.11р. за яким позивач несе солідарну відповідальність перед кредитором по виконанню зобов`язання ОСОБА_5 за кредитним договором № 172/2-11 від 28.04.11р.

Рішенням Приморського районного суду від 4 березня 2013 року по справі номер 1522/26674/12, було в повному обсязі задоволено позов ПАТ АБ «Порто - Франко» до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та солідарно стягнено заборгованості за кредитним договором № 115/1-11 від 18.03.11р. та за кредитним договором №172/2-11 від 28.04.2011р. в сумі 2321395, 05 гривень.

11.12.2015 року відповідно до договору №11/12/15 відповідач 1, ТОВ «Альянс фінанс», відступив відповідачці 2, ОСОБА_2 , право вимоги за кредитним договором №172/2-11 від 28.04.2011р. та договорами забезпечення в тому числі договором поруки № 28-04-2011/6 від 28.04.11р. укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Порто Франко».

16.03.2016 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Порто - Франко» та ТОВ «Альянс фінанс» був укладений договір № 7 про відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 115/1-11, укладеним з ОСОБА_5 , а також за договором № 309 відступив право вимоги за договором іпотеки № 573, на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс фінанс».

22.03.16 року між відповідачем 1, ТОВ «Альянс фінанс», та відповідачкою 2, ОСОБА_2 , був укладений договір б/н про відступлення права вимоги за кредитним договором № 115/1-11, а також за договором № 347 відступив право вимоги за договором іпотеки № 573, на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

07.04.2016 року Державним реєстратором Томащук О.Д., Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Київ, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Київ номер 761/11925/16-к від 01.04.2016 року, в рамках кримінального провадження № 22014000000000515 від 19.11.2014 року, проведено державну реєстрацію обтяження квартири АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю ОСОБА_1 , шляхом накладення арешту.

Всупереч наявної заборони приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, відповідачка 3, ОСОБА_6 , 25.07.2016р. о 12:11:08 рішенням про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 30613661 від 25.07.16р. о 12:11:08, зареєструвала право власності на спірну трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за відповідачкою 2, ОСОБА_2 , при цьому не маючи жодних повноважень змінила дату реєстрації обтяження арешту нерухомого майна вищезазначеної квартири, що був зареєстрований на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Київ №761/11925/16-к від 01.04.2016 року, 07.04.2016 року індексний номер 29145335 на індексний номер 30613661 від 25.07.16р. о 12:11:08.

Про порушення своїх прав, в частині переуступки прав вимоги за кредитним договором № 115/1-11 від 18.03.11р. та договорами забезпечення, позивачка дізналась 15.07.2019 року в приміщені Київського районного суду м.Одеси під час ознайомлення з копіями матеріалів реєстраційної справи №980912651101, що була надана відділом документального та інформаційного забезпечення Управлінням державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради 05.07.2019 року та отримана Київським судом 08.07.2019 вхідний номер 34127, а в частині порушення прав за кредитним договором №172/2-11 від 28.04.2011р. та договорами забезпечення їй стало відомо в серпні 2020 року.

17.01.2023р. за договором купівлі-продажу, серія та номер: 115, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., відповідачка, ОСОБА_2 продала відповідачці, ОСОБА_3 , спірну трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер рішення про державну реєстрацію 66121473.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 17.08.23 року була задоволена заява позивачки щодо забезпечення позову та накладено арешт на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що інформація про обтяження була внесена до реєстру лише 22.09.23 року квартира, 18.09.22р., була продана відповідачці 5 ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу №3758.

З огляду на таке позивачка ОСОБА_1 вважає, що вищезазначені дії відповідачів суперечить чинним нормам законодавства і слугують підставою для звернення позивачки до суду з цим позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподіллено судді Коваленко О.Б..

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 23.09.2022 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Відповідач 1, ТОВ «Альянс фінанс», був належно сповіщеним про розгляд справи але в судове засідання не з`явився, жодних пояснень, відзивів та заперечень не надав.

Відповідачка 2, ОСОБА_2 , була належно сповіщена про розгляд справи але в судове засідання не з`явилась. Через свого представника адвокатеси Гусельщикової М.А. надала суду письмові пояснення якими заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

17.03.23 року відповідачка 2, ОСОБА_2 , недобросовісно скориставшись відсутністю судового рішення щодо забезпечення даного позову, за договором купівлі-продажу, серія та номер: 115, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., продала відповідачці 4, ОСОБА_3 , спірну трикімнатну квартиру.

Дізнавшись про таке представник позивачки адвокат Волинець В.В., 31.07.23 року, звернувся до суду з заявою про зміну предмета позову, а також з заявою про витребування доказу.

Ухвалою Київського районного суду від 01.08.23 року заява про витребування доказів була задоволена.

Також ухвалою Київського районного суду від 17.08.23 року була задоволена заява позивачки про забезпечення позову.

Відповідачка 4, ОСОБА_3 , була належно сповіщена про розгляд справи але в судове засідання не з`явилась натомість недобросовісно скориставшись тим, що інформація про обтяження була внесена до реєстру лише 22.09.23 року квартира, 18.09.22р., була продана відповідачці 5, ОСОБА_4 , за договором купівлі-продажу №3758.

Відповідно представник позивачки адвокат Волинець В.В., 26.10.23 року, звернувся до суду з заявою про зміну предмета позову.

Ухвалою Київського районного суду від 27.10.23 року відповідачка 5, ОСОБА_4 , була залучена до розгляду справи в якості співвідповідача та належно була сповіщена про розгляд справи.

Ухвалою Київського районного суду від 27.10.23 року підготовче провадження по цивільній справі № 947/16988/22 було закрите і призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 06.02.2024 року о 15.15. у приміщенні Київського районного суду м. Одеса.

В судовому засіданні 06.02.2024 року представник позивачки позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідачі по справі та їх представники у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням думки позивача та її представника, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 06.02.2024 року за відсутності відповідачів та їх представників.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.03.2011 року між ОСОБА_5 та ПАТ АБ «Порто-Франко» був укладений кредитний договір №115/1-11, в забезпечення виконання умов якого, між позивачкою ОСОБА_1 , та ПАТ АБ «Порто-Франко» був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., зареєстрований в реєстрі за №537, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належне їй нерухоме майно трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 14.06.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстрований в реєстрі за №7959.

Також судом встановлено, що 28.04.11 року між ОСОБА_5 та ПАТ АБ «Порто Франко» був укладений кредитний договір №172/2-11 в забезпечення виконання зобов`язання, за даним кредитним договором, між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Порто Франко» був укладений договір поруки № 28-04-2011/6 від 28.04.11р. за яким позивач несе солідарну відповідальність перед кредитором по виконанню зобов`язання ОСОБА_5 за кредитним договором № 172/2-11 від 28.04.11р.

Рішенням Приморського районного суду від 4 березня 2013 року по справі номер 1522/26674/12, було в повному обсязі задоволено позов ПАТ АБ «Порто - Франко» до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та солідарно стягнено заборгованості за кредитним договором № 115/1-11 від 18.03.11р. та за кредитним договором №172/2-11 від 28.04.2011р. в сумі 2 321395, 05 гривень.

11.12.2015 року відповідно до договору №11/12/15 відповідач 1, ТОВ «Альянс фінанс», відступив відповідачці 2, ОСОБА_2 , право вимоги за кредитним договором №172/2-11 від 28.04.2011р. та договорами забезпечення в тому числі договором поруки № 28-04-2011/6 від 28.04.11р. укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Порто Франко».

В матеріалах справи відсутній договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 172/2-11 від 28.04.2011 року від ПАТ АБ „Порто-Франко" до ТОВ „Альянс Фінанс" та договір №11/12/15 від 11.12.2015 року про відступлення прав вимоги за даним кредитним договором від ТОВ „Альянс Фінанс" до ОСОБА_2 .

Проте з умов нотаріально посвідченого договору №2399 від 11.12.2015 року про відступлення прав за договором іпотеки №1223 від 28.04.2011 року, укладеним між ОСОБА_5 та ПАТ АБ „Порто-Франко", як забезпечення виконання умов кредитного договору № 172/2-11 від 28.04.2011, вбачається, що ТОВ «Альянс Фінанс», як кредитор, передав, а ОСОБА_2 , як новий кредитор, прийняла право вимоги за кредитним договором № 172/2-11 від 28.04.2011 року і відповідно договорами забезпечення.

Крім того, позивачкою надано копію кредитного договору № 172/2-11 від 28.04.2011 року та копію договору поруки № 28-04-2011/6 від 28.04.11р. за яким позивачка несе солідарну відповідальність перед кредитором по виконанню зобов`язання ОСОБА_5 за кредитним договором № 172/2-11 від 28.04.11р.

Також надано копію Довідки з Державного реєструречових правна нерухоме майно та Реєстру права власності, Державного реєстру іпотек №217235812 та №217235782 від 21.07.2020р. з яких вбачається, що за іпотечним договором №1223 від 28.04.2011 року, предметом іпотеки є житловий будинок РПВН 32244337 та земельні ділянки, кадастрові номери 5122783200:02:001:0362 та 5122783200:02:001:2149, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_5 ..

З огляду на можливі правові підстави, якими керувались ПАТ АБ „Порто-Франко" та ТОВ „Альянс Фінанс" при укладені договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 172/2-11 від 28.04.2011 року, суд приходить до наступного висновку:

Частиною першою ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в редакції від 28.06.15 року визначено:

1) фінансова установа юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

2) кредитна установа фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик;

6) ринки фінансових послуг сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів;

7) учасники ринку фінансових послуг особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України.

За змістом ч.2 ст.5 цього ж Закону виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, а надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів, у відповідності до ч.3 цієї статті, має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Постановою Верховного Суду у справі № 760/16751/15-ц від 11.11.2019р. визначено, що відступлення права вимоги є підставою сингулярного правонаступництва у зазначених кредитних правовідносинах, тобто правові відносини зберігаються із попереднім змістом, відбувається лише заміна сторони договору в особі кредитора, а положення ст. 514 ЦК визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Разом з тим у відповідності до ч.3 ст.5 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» право надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів має, на підставі відповідної ліцензії, лише кредитна установа, тобто банк, то в такому випадку відступлення права вимоги за договором, з якого випливає право грошової вимоги, набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди можливий лише на підставі договору факторингу.

Отже, договір укладений між ПАТ АБ «Порто - Франко» та ТОВ «Альянс Фінанс», про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 172/2-11 від 28.04.2011 року, за своєю природою є договором факторингу.

Статтею третьою Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відносини, що виникають у зв`язку з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті другої Закону, фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 4 Закону, фінансовими вважаються послуги з факторингу.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону, фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Відповідно до статті 350 Господарського кодексу України, загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно статті 1077 ЦК, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1079 ЦК, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до статті 1083 ЦК, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

З огляду на таке наступне відступлення прав вимоги від ТОВ «Альянс Фінанс» до ОСОБА_2 суперечить чинному законодавству і тому договір №11/12/15 від 11.12.2015 року про відступлення прав вимоги за даним кредитним договором від ТОВ „Альянс Фінанс" до ОСОБА_2 підлягає скасуванню.

Разом з тим Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №909/968/16 від 11.09.2018р., а також у справі №465/646/11 від 31.10.2018р. зазначено, що статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

В правовій позиції Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи № 465/646/11. Переуступка кредитного боргу на користь фізичних осіб не вкладається в рамки чинного законодавства.

«Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 і статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерний спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор банк або інша фінансова установа», підкреслюється в постанові Великої палати Верховного суду.

Як зазначалось вище судом встановлено, що 18.03.2011 року між ОСОБА_5 та ПАТ АБ «Порто-Франко» був укладений кредитний договір №115/1-11, в забезпечення виконання умов якого, між позивачкою ОСОБА_1 , та ПАТ АБ «Порто-Франко» був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., зареєстрований в реєстрі за №537, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належне їй нерухоме майно трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 14.06.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстрований в реєстрі за №7959.

16 березня 2016 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» і ТОВ «Альянс Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги №7 зокрема за кредитним договором №115/1-11 від 18.03.2011 року; за іпотечним договором № 573, посвідченим приватним нотаріусом 18.03.2011 року з усіма додатками та доповненнями де відповідно до п.1,7 вартість відступленого права вимоги за даним кредитним договором у розмірі 207 710,40 грн., становить 31754,77 гривень.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Як зазначалось вище у відповідності до ч.3 ст.5 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» право надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів має, на підставі відповідної ліцензії, лише кредитна установа, тобто банк, то в такому випадку відступлення права вимоги за договором, з якого випливає право грошової вимоги, набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди можливий лише на підставі договору факторингу.

Визначення факторингу міститься у статті 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг вважається фінансовою послугою. Фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Отже, суб`єкт господарювання ПАТ АБ «Порто-Франко» та суб`єкт господарювання фінансова установа ТОВ «Альянс Фінанс» 16.03.2016р. уклали договір №7 про відступлення права вимоги в тому числі за кредитним договором №115/1-11 від 18.03.2011 року та договором забезпечення іпотечним договором № 573.

У статті 350 ГКУ вказано, що банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Таким чином, у ЦК України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Учасниками цесії виходячи зі змісту статей 512-518 ЦК України можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи. Натомість зі змісту частини першої статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини п`ятої статті 5 «Про банки та банківську діяльність» слідує, що суб`єктний склад факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України), та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Предметом відступлення за договором цесії може бути право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги) (стаття 1078 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). У свою чергу, вимоги до договору факторингу визначені у статті 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки у пункті 3 частини першої статті 49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» факторинг визначено кредитною операцією.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, а метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Ще однією відмінністю між цесією і факторингом є те, що при цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Уклавши договір № 7 про відступлення права вимоги зокрема за кредитним договором №115/1-11 від 18.03.2011 року, первісний кредитор отримав фінансування у розмірі 31754,77 гривень, а новий кредитор набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги 207 710,40 грн., що передбачена договором про відступлення права вимоги.

Отже, укладений 16.03.2016р. між суб`єктом господарювання ПАТ АБ «Порто-Франко» та суб`єктом господарювання фінансовою установою ТОВ «Альянс Фінанс» договір №7 за своєю юридичною природою є договором факторингу. Сама по собі назва договору не змінює його правової природи, оскільки відступлення права вимоги та тристоронній суб`єктний склад є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу.

22.03.16 року між відповідачем 1, ТОВ «Альянс фінанс», та відповідачкою 2, ОСОБА_2 , був укладений договір б/н про відступлення права вимоги за кредитним договором № 115/1-11, а також за договором № 347 від 22.03.2016р. відступив право вимоги за договором іпотеки № 573 від 18.03.2011р., на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1083 ЦК, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Як вбачається з умов договору №7 від 16 березня 2016 року про відступлення права вимоги зокрема за кредитним договором №115/1-11 від 18.03.2011 року відступлення права грошової вимоги третій особі не передбачено.

Разом з тим, як зазначалось вище Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №909/968/16 від 11.09.2018р., а також у справі №465/646/11 від 31.10.2018р. зазначено, що статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

«Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 і статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерний спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор банк або інша фінансова установа», підкреслюється в постанові Великої палати Верховного суду при розгляді справи № 465/646/11.

З огляду на таке наступне відступлення прав вимоги від ТОВ «Альянс Фінанс» до ОСОБА_2 суперечить чинному законодавству і тому договір б/н від 22 березня 2016 року про відступлення прав вимоги за даним кредитним договором від ТОВ „Альянс Фінанс" до ОСОБА_2 підлягає скасуванню і відповідно підлягає скасуванню договір № 347 від 22.03.2016р. за яким ТОВ «Альянс Фінанс» відступив ОСОБА_2 права за договором іпотеки № 573 від 18.03.2011р., на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Суд не бере до уваги посилання представниці відповідачки 2, ОСОБА_2 , адвокатеси Гусельщикової М.А., як заперечення на позовні вимоги позицію ВП ВС у постанові 906/1174/18 року оскільки правовідносини, які досліджував суд, по-перше стосуються юридичних осіб які не є фінансовими установами, по-друге ТОВ «Альянс Фінанс» не є банківською установою, не позбавлявся ліцензії та не розпродував свої активи на торгах, по-третє відступлення від загального висновку це радше виняток з правил, який був застосований в конкретному випадку.

Судом встановлено, що 07.04.2016 року Державним реєстратором Томащук О.Д., Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Київ, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Київ номер 761/11925/16-к від 01.04.2016 року, в рамках кримінального провадження № 22014000000000515 від 19.11.2014 року, проведено державну реєстрацію обтяження квартири АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю ОСОБА_1 , шляхом накладення арешту. Номер запису про обтяження: 14061285 (спеціальний розділ), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29145335 від 07.04.2016 року.

За змістом п.5 ч.1 ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Отже, ухвалою Шевченківського районного суду м.Київ від 01.04.2016 року була встановлена заборона на відчуження спірної квартири в тому числі і звернення стягнення на предмет іпотеки.

20.07.2016 року, відповідачка 3, приватний нотаріус Сегеченко Ірина Миколаївна, видала нотаріально завірене Свідоцтво №948, відповідачці 2, ОСОБА_2 , яким посвідчено, що заяви ОСОБА_2 від 25.05.2016 року, приватний нотаріус Сегеченко І.М., 06.06.2016 року передала ОСОБА_5 , номер заяви 949, та ОСОБА_1 , номер заяви 950, в яких містилось повідомлення про те, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_5 зобов`язання, забезпеченого іпотекою, ОСОБА_2 буде звернено стягнення позасудовим способом шляхом прийняття у власність предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю ОСОБА_1 ..

Як зазначається в свідоцтві дані заяви були направлені рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та повернуті.

Суд ставить під сумнів факт належного повідомлення ОСОБА_5 та ОСОБА_1 оскільки відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, в редакції від 11.02.2016р. рекомендоване поштове відправлення реєстрований лист, який приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, а реєстроване поштове відправлення поштове відправлення, яке приймається для пересилання з наданням розрахункового документа та пересилається з приписуванням до супровідних документів і вручається одержувачу під розписку.

За змістом п.6.10 Порядку пересилання відправлень «Укрпошта Документи» при прийманні відправлення працівник ОПЗ присвоює номер відправленню, тобто кожен окремий лист має свій унікальний номер.

За змістом п.116 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження та повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі закінчення встановленого строку зберігання.

З огляду на таке обставини повернення поштового підправлення адресованого ОСОБА_5 не вкладається в загальний Порядок послуг поштового зв`язку. Відправлений 06.06.2016 року лист не міг повернутись 14.06.2016р.

Також в Свідоцтві не вказані унікальні номера поштових відправлень, які згідно з п.6.10. Порядку присвоюються останнім.

В своїй позовній заяві позивачка ОСОБА_1 зазначає, що при ознайомлені з копіями матеріалів реєстраційної справи №980912651101 в них відсутній будь-який доказ надсилання чи повернення вищезазначених поштових відправлень.

Відповідачка 3 ОСОБА_6 суду не надала ніяких пояснень чи доказів які б спростували дану обставину.

Обов`язковими умовами для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, визначені приписами ст.35 ЗУ «Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, за яким, в тому числі подаються - копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі

З огляду на таке суд приходить до висновку, що вищезазначені умови не виконані.

У своїй постанові по справі 3645/1979/15-ц від 23.06.2020 року в ч.49 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Судом встановлено, що 25.07.16р. о 12:11:08 відповідачка 3, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_6 , рішенням про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 30613661 від 25.07.16р. о 12:11:08, зареєструвала право власності на спірну трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за відповідачкою 2, ОСОБА_2 , при цьому не маючи жодних повноважень змінила дату реєстрації обтяження арешту нерухомого майна вищезазначеної квартири, що був зареєстрований на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Київ №761/11925/16-к від 01.04.2016 року, 07.04.2016 року індексний номер 29145335, на індексний номер 30613661 від 25.07.16р. о 12:11:08. Тобто у такий спосіб створюючи ілюзію проведення реєстрації права власності до проведення обтяження.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Таку правову позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові по справі №755/5072/17 від 03.04.2019 року.

Разом з тим Верховний Суд України у Постанові від 25.05.2016 р. по справі №6 605цс16 зазначив, що якщо відчужується майно, на яке був накладений арешт, це порушує публічний порядок (на підставі ст. 228 ЦК України), навіть якщо така заборона з тих чи інших причин не була зареєстрована у відповідному реєстрі. Аналогічний висновок викладений в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.03.2013 р. у справі №6 21 250св13.

Отже, суд приходить до висновку, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер 30613661 від 25.07.16р., за відповідачкою 2, ОСОБА_2 підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 , на момент реєстрації за нею права власності на предмет іпотеки не володіла правами іпотекодержателя, належним чином не виконала умови стягнення на предмет іпотеки, а відповідачка 3, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_6 , провела реєстрацію права власності вищезазначеного майна отяженого накладеним арештом.

Судом встановлено, що 17.01.2023р., відповідачка 2, ОСОБА_2 , за договором купівлі-продажу номер 115, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., продала відповідачці 4, ОСОБА_3 , спірну трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер рішення про державну реєстрацію 66121473.

Враховуючи те, що на момент вчинення правочину, ОСОБА_2 , у зв`язку з вищезазначених причин не володіла повним обсягом прав та повноважень на вчинення правочину продажу спірної квартири, суд, керуючись положеннями ст.203, 215 ЦК приходить до висновку, що договір купівлі-продажу номер 115 від 17.01.2023р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., про продаж квартиру АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.08.23 року позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 було забезпечено шляхом накладення арешту квартири АДРЕСА_1 та 22.09.2023 року проведено державну реєстрацію обтяження Київським відділом Державної виконавчої служби у місті Одесі, рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, серія та номер: АСВП № 72855824.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу №3758 від 18.09.22р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С., відповідачка 4, ОСОБА_3 , продала відповідачці 5, ОСОБА_4 , квартири АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 набула права власності на спірну квартиру за недійсним договором купівлі-продажу і відповідно не володіла повним обсягом прав та повноважень на вчинення правочину продажу спірної квартири, а також у зв`язку з тим, що Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.08.23 року було накладено арешт на дану квартиру, суд, на підставі ст. 203, 215 та ст. 228 ЦК приходить до висновку, що договір купівлі-продажу №3758 від 18.09.22р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним та скасувати договір б/н від 22.03.2016р., укладений між ТОВ «Альянс фінанс» та ОСОБА_2 , про відступлення права вимоги за кредитним договором №115/1-11 від 18.03.11р.

Визнати недійсним та скасувати договір № 347 від 22.03.2016р., укладений між ТОВ «Альянс фінанс» та ОСОБА_2 , про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 573, на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним та скасувати договір №11/12/15-1 від 11.12.2015р., укладений між ТОВ «Альянс фінанс» та ОСОБА_2 , про відступлення права вимоги за кредитним договором №172/2-11 від 28.04.11р.

Визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30613661 від 25.07.2016 12:11:08, про реєстрацію права власності, на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за відповідачкою ОСОБА_2 , номер запису про право власності 15559149, прийняте на підставі недійсного договору № 347 від 22.03.2016р., про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер: 115 від 17.01.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., за яким ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 , трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та скасувати рішення, індексний номер про державну реєстрацію 66121473 від 17.01.2023р.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер: 3758 від 18.09.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омарова В.С., за яким ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 , трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та скасувати рішення, індексний номер про державну реєстрацію 66121473 від 17.01.2023р.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення суду буде складено у строк до 16.02.2024 року включно.

Суддя: Коваленко О.Б.