Рішення

від 15.02.2024 по справі 497/2071/23

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.02.2024

Справа № 497/2071/23

Провадження № 2/497/44/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2024 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Раца В.А.,

секретаря судового засідання Божевої І.Д.,

за участю представника Болградської окружної прокуратури - прокурора Карапіря О.М.,

представника позивача - Мєржева І.К.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом Виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури Цоєва Д. в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави,-

ВСТАНОВИВ:

11.09.2023 року Виконувач обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури Цоєв Д. звернувся до суду в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з позовом до ОСОБА_1 та просить суд припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 5121482000:01:001:1298, площею 2,3698 га, розташовану на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави та просить стягнути судові витрати з відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є громадянином Республіки Молдова, та володіє на праві приватної власності земельною ділянкою сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 5121482000:01:001:1298, що розташована на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області в Україні (на даний час Болградської об`єднаної громади). 07.06.2017 року його право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №20849987. Підставою для реєстрації став державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку, серія ЯЖ 711925, виданий 10.03.2009 року Болградською районною державною адміністрацією. Даний факт порушує вимоги ст.ст.13,14,41 Конституції України, ст.ст.80, 81, 145 Земельного кодексу України, зокрема щодо володіння на праві приватної власності громадянином іншої держави земельною ділянкою на території Україна сільськогосподарського призначення, що стало приводом для звернення до суду з цією позовною заявою.

Звернення до суду з цім позовом в інтересах держави в.о.керівника прокуратури обґрунтовує тим, що органи уповноваженні на звернення з відповідними вимогами до ОСОБА_1 протягом тривалого часу з моменту виникнення порушення, а також протягом місяця з часу повідомлення про виявлення порушення прокурором, заходів спрямованих на усунення зазначених порушень земельного законодавства не вживались. Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельної ділянки у власність держави та її подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України. Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, що кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства, була безумовно повернута у власність держави. З огляду на викладене, у даному випадку наявні підстави для представництва інтересів держави Болградською окружною прокуратурою, що й стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

Ухвалою судді від 14.09.2023 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.86), сторони повідомлено про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання (а.с.89). Окрім цього в цей день була розглянута заява позивача про забезпечення позову та накладено арешт на предмет спору - земельну ділянку (а.с.87-88).

02.10.2023 року до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (а.с.92-94) від представника - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - Степко Е.В., яка здійснює свої повноваження на підставі довіреності у порядку передоручення від 28.12.2022 року, строком дії до моменту її скасування (а.с.95), в яких просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

21.11.2023 року відповідач ОСОБА_1 з`явився в підготовче судове засідання, зазначив, що дійсно є громадянином Республіки Молдова, просив зняти арешт з земельної ділянки, щоби він мав можливість її відчужити, з позовними вимогами не погодився (а.с.107).

Ухвалою суду від 21.11.2023 року підготовче провадження по справі було закрито та справу призначено до судового розгляду, про що повідомлено сторони, в тому числі відповідача (а.с.110).

Прокурор - Карапіря О.М., яка здійснює свої повноваження на підставі довіреності від 19.01.2024 року №3ВН-24, строком дії до 31.12.2024 року (а.с.121), в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, зазначила, що відповідачу ОСОБА_1 достеменно було відомо про знаходження даної справи в суді та в листопаді він був присутній під час підготовчого розгляду справи, але ніяких процесуальних дій по справі не вчинив, тому на її думку можливо розглянути цю справу в даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Представник позивача - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - Мєржев І.К., який здійснює свої повноваження на підставі довіреності від 28.12.2023 вих.№31-15-0.6-34/62-23 строком дії до 31.12.2024 року (а.с.120), в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою: http://bg.od.court.gov.ua/sud1507/, та надіслання судової повістки за місцем реєстрації, причину неявки суду не повідомив, з заявою про відкладення розгляду справи не звертався, про те, що справа перебуває на розгляді в суді йому було відомо. Він був присутній в судовому засіданні, що відбулося 21.11.2023 року, висловив свою позицію з приводу заявлених вимог, а саме заперечував позовні вимоги, просив суд надати йому можливість відчужити належну йому земельну ділянку, але більше до суду жодного разу не з`явився.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В частині 2 ст. 43 ЦПК України визначені процесуальні обов`язку учасників справи, а саме: вони повинні виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом, тощо.

Відповідач не скористувався своїми правами та не виконав свої процесуальні обов`язки, тому на підставі вищезазначеного суд вважає за можливим розглянути справу у цьому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо повноважень прокурора зі звернення з даним позовом.

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінює докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 89 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 3 та 4 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно зі ст. 170 ЦК України встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) зокрема, в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства саме Головне управління Держгеокадастру в Одеській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням частин другої та четвертої статті 145 Земельного кодексу України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Так, керівник Болградської окружної прокуратури Домущей І. 16.03.2023 року звернувся у порядку ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з повідомленням за вих. №;57-1221, в якому просив терміново повідомити про вжитті управлінням заходи щодо конфіскації земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 5121482000:01:001:1298 (а.с.66-68).

На це повідомлення прокуратури, 04.05.2023 року надійшла відповідь від ГУ Держгеокадастру в Одеській області, в якій було повідомлено, що заходів державного контролю Головним управлінням щодо вказаних земельних ділянок не проводилось, позови щодо конфіскації зазначеної земельної ділянки не подавалися. Також управління додатково повідомило, що Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період дії воєнного стану (а.с.69-70).

Оскільки ГУ Держгеокадастру у Одеській області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 року по справі №912/2385/18.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільний», «публічний» інтерес, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Окрім того, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову та ухвалення судом відповідного рішення відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003 року, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року).

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції» від 31.03.2005 року заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009 року, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію: «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад. При захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року № 1604 «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Як вбачається з Постанови Верховного Суду від 20.09.2018 року Справа №924/1237/17 захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Суд вважає, що в даному випадку звернення прокурора з вищезазначеним позовом було необхідне, так як особи, якім законодавством надано право на звернення до суду з відповідними позовами не вчинили відповідних дій направлених на стягнення завданої державі шкоди.

Щодо заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином Республіки Молдова, що підтверджується відповідними даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме на момент реєстрації права власності позивач користувався паспортом громадянина Республіки Молдова НОМЕР_1 , виданий Міністерством Внутрішніх Справ Республіки Молдова 14.7.1998 року, що фактично не оспорював позивач в підготовчому судовому засіданні 21.11.2023 року. Тобто цей факт сторонами не оспорюється.

Як вбачається з Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-5100276362023 від 08 березня 2023 року та поземельної книги відкритої 10 березня 2009 року, відповідними органами було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5121482000:01:001:1298, площею 2,3698 га, яка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області (на даний час це землі об`єднаної громади Болградської міської ради), з грошовою оцінкою 58 787,43 грн., форма власності приватна, власником є ОСОБА_1 , документом, що посвідчує право власності є державний акт серія ЯЖ 711925, реєстраційний номер 010951800045, земельна ділянка знаходиться в оренді у Селянського (фермерського) господарства «ГІК», 17.06.2017 року відбулася реєстрація права оренди строком 10 років (а.с.21-43).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №344674388, сформованою прокурором Івановим Р.В. 30.08.2023 року, 07.06.2017 року було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 5121482000:01:001:1298, площею 2,37 га, розташовану на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер відомостей про речове право 20849987 на підставі рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг при Ренійській районній державній адміністрації Федотовим Ю.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35616435 від 12.06.2017 року. Підставою для реєстрації був державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯЖ 711925, виданий 10.03.2009 року Болградською районною державною адміністрацією (а.с.16-17). При цьому при зазначенні громадянства власника на період реєстрації є відмітка: країна громадянства - Молдова.

З наданої суду копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №711925, що виданий 10 березня 2009 року Болградською районною державною адміністрацією та підтверджує право власності відповідача на вищезазначену земельну ділянку, вбачається, що підставою видачі акту стало розпорядження Болградської районної державної адміністрації від 14.05.2008 року №287/А-2008 року. В цьому акті громадянство власника не зазначено, але є запис про місце його проживання - АДРЕСА_1 (а.с.98).

Підставою звернення до суду з позовом про припинення права приватної власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації є на думку позивача виявлені факти порушення статей 13,14,41 Конституції України, статей 80,81,145 Земельного кодексу України при володінні ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою.

В силу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, БулвесАД проти Болгарії від 22 січня2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі -ЗК України).

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

За змістом ч. ч. 3-4 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з ч. «е» ст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. «в» ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України визначено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

В силу ч.4 ст. 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

За змістом вказаної норми права, передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом, а тому, в даному випадку, наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До звернення в.о.керівника Болградської окружної прокуратури Кацарський В.В. без перешкод володів спірною земельною ділянкою на території України.

Отже, за відсутності добровільного відчуження іноземним громадянином ОСОБА_1 протягом року після набуття права власності та по теперішній час земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на неї підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду на користь держави, а саме продажу земельної ділянки на земельних торгах, відповідатиме нормам чинного законодавства.

Зазначений спосіб захисту прав відповідає положенням ч. 4 ст. 81, ч.ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України.

Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

За встановлених обставин, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн. (а.с.15).

Керуючись ст.ст.12,81,141,263 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури Цоєва Д. в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави - задовольнити.

Припинити право приватної власності ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина Республіки Молдова, на земельну ділянку із кадастровим номером 5121482000:01:001:1298, площею 2,3698 га, розташовану на території Болградської міської ради Одеської області ( території колишньої Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області (РНОНМ 1271542851241 ), шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина Республіки Молдова, на користь Одеської обласної прокуратури (юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, р/р НОМЕР_4 в ДКСУ м.Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552) сплачений судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца