Ухвала

від 09.10.2024 по справі 497/2071/23

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.10.24

Справа № 497/2071/23

Провадження № 6/497/71/24

УХВАЛА

09.10.24 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Раца В.А.,

за участю секретаря Божевої І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Болграді скаргу виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури Цоєва Дмитра на дії начальника Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івашинського В.І. та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

02.08.2024 року виконувач обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івашинського В.І. в частині повідомлення про повернення виконавчого листа від 09.05.2024 року у справі №497/2071/23 стягувачу без прийняття до виконання; просить визнати ці дії неправомірними та зобов`язати вирішити питання про прийняття до виконання цього виконавчого документу.

Скарга мотивована тим, що рішенням Болградського районного суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі № 497/2071/23 задоволено позов виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5121482000:01:001:1298 площею 2,3698 га, що розташована на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, шляхом її конфіскації на користь держави. Вказане рішення набрало законної сили 18.03.2024 року та на його виконання щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Одеської обласної прокуратури судового збору у сумі 2684,00 грн., судом 09.05.2024 року було видано виконавчий лист. Боржник ОСОБА_2 є громадянином Республіки Молдова. З метою примусового виконання рішення, прокуратура звернулася до Болградського районного відділу ДВС про примусове виконання рішення суду, за місцем знаходження нерухомого майна боржника. Разом з тим, 22.07.2024 року начальником Болградського районного відділу ДВС прийнято рішення шляхом винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Причиною повернення вказано п.10 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме боржник не є громадянином та не проживає на території України. Заявник посилається на вимоги ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження», вважає прийняте рішення неправомірним та просить його скасувати. Також зазначає, що 31.07.2024 року прокуратурі стало відомо про прийняте рішення начальника відділу ДВС, отже строк оскарження рішення не сплинув.

Ухвалою судді від 07.08.2024 скаргу прийнято до провадження для розгляду.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник скаржника (заявника) прокурор Болградської окружної прокуратури Карапіря О.М., перед початком судового засідання 09.10.2024 року надала заяву, в якій підтримала скаргу, просила її задовольнити, визнати неправомірним та скасувати повідомлення начальника Болградського РВ ДВС, зобов`язати вирішити питання про прийняття виконавчого листа до виконання. Просила розглянути справу без її участі.

29.08.2024 року в.о.начальника Болградського ВДВС у Болградському районі Одеської області ПМУ МЮ (м.Одеса) Пуртова І. надала суду письмові пояснення, в яких заперечує вимоги скаржника, посилаючись на п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме державний виконавець виносить відповідне повідомлення про повернення виконавчого документу пред`явленого не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Вважає доводи скарги не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню. Просить залишити скаргу без задоволення, а про результати розгляду справи повідомити відділ.

Дослідивши матеріали справи, надані докази та доводи сторін, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII із подальшими змінами та доповненнями.

За змістом ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ст. 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Судом встановлено, що на підставі рішення Болградського районного суду Одеської області від 15.02.2024 року по справі № 497/2071/23, провадження № 2/497/44/24, яке набрало законної сили 18 березня 2024 року, було видано 09 травня 2024 року виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 судового збору в розмірі 2684,00 грн., при цьому в листі вказаний ідентифікаційний номер боржника ОСОБА_2 НОМЕР_1 (а.с.11-12).

Виконавчий лист за заявою керівника Болградської окружної прокуратури Бахчиванжи Є. за вих №57-3258вих-24 від 16.07.2024 року було пред`явлено до Болградського відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) для примусового виконання (а.с.9-10).

Але начальником Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івашинським В.І., 22 липня 2024 року було складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.10 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме боржник ОСОБА_2 не є громадянином та не мешкає на території України (а.с.8).

Відповідно до положень статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка кореспондується з нормами статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Згідно з частинами 1 та 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника .

Отже, зі змісту наведених норм закону, зокрема частин 1 та 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" вбачається, що виконавець (державний / приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.

Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах 2 - 4 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі- Інструкція).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

З огляду на викладене стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом пункту 21 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження (тобто після його відкриття) має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, або наявності у боржника певного майна.

З аналізу цих норм Закону України "Про виконавче провадження", а також зокрема в цілому статей 13, 18, 26, 36, 48 Закону України "Про виконавче провадження", вбачається, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документу до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника: стану рахунків боржника у банках, розшук боржника та/або його майна, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушені їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.10 ч.4. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною 1 ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.

У постанові від 25 червня 2021 року у справі № 905/2214/14/908/5734/14 Верховний Суд дійшов висновку, що у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби.

Судом у рішенні від 15.02.2024 року по справі № 497/2071/23, провадження № 2/497/44/24, встановлено що 07.06.2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером 5121482000:01:001:1298, площею 2,37 га, розташовану на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підставою для реєстрації був державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯЖ 711925, виданий 10.03.2009 року Болградською районною державною адміністрацією (а.с.16-17). При цьому при зазначенні громадянства власника на період реєстрації є відмітка: країна громадянства Молдова.

І хоча судом було вирішено питання про припинення права власності на цю земельну ділянку за боржником ОСОБА_2 , але суду не надано доказів виконання рішення суду, тобто на момент звернення до суду з цією скаргою за боржником все ще наявне нерухоме майно на території Болградського району.

Враховуючи, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та єдність виконавчих дій щодо одного судового рішення, суд дійшов висновку, що за вказаних обставин відсутні підстави для висновку про застосування держаним виконавцем п. 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження".

Суд вважає, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання є передчасними, державний виконавець, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов`язані з розшуком майна боржника, не перевіривши наявність у боржника на території України нерухомого майна, відкритих рахунків, тощо, при наявності РНОКПП, вказав на той факт, що боржник не є громадянином України та не проживає на території України.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про задоволення скарги виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури Цоєва Дмитра на дії начальника Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івашинського В.І. та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 447, 451 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури Цоєва Дмитра на дії начальника Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івашинського В.І. та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати повідомлення начальника Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івашинського В.І. від 22.07.2024 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання щодо виконавчого листа № 497/207/23, що виданий 09.05.2024 року Болградським районним судом Одеської області.

Зобов`язати Болградський відділ державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа від 09 травня 2024 у справі № 497/2071/23 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Одеської обласної прокуратури судового збору в розмірі 2 684,00 грн..

Копію ухвали надіслати для відома учасникам судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя В.А.Раца