Рішення

від 16.02.2024 по справі 274/4247/23

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/4247/23

Провадження № 2/0274/107/24

Рішення

Іменем України

( заочне)

16.02.2024 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Бердичівська міська рада Житомирської області, Управління містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Бердичівської міської ради про відновлення становища, яке існувало до порушення -

в с т а н о в и в :

03.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Бердичівського міськрайонного суду з даним цивільним позовом, відповідно до якого просить суд відновити становище, яке існувало до порушення його прав, шляхом зобов"язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 від установленого ОСОБА_2 сміттєвого контейнера; змінити напрямок здійснення відеозйомки камерою зовнішнього відеоспостереження, установленою ОСОБА_2 на стіні торгово - офісного центру за адресою АДРЕСА_1 , таким чином, щоб камерою не здійснювалась фото-, кіно - або відеозйомка квартири АДРЕСА_2 та прилеглої до квартири земельної ділянки; зобов"язати демонтувати самовільно встановлену ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 без дозвільних документів тимчасову споруду торгового павільйону.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він та його родина зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_2 , власником квартири АДРЕСА_3 в даному будинку є відповідач ОСОБА_2 . Він має право сервітутного користування частиною земельної ділянки, належної до квартири АДРЕСА_3 , шляхом проїзду та проходу до квартири АДРЕСА_4 та земельної ділянки належної до даної квартири.

В 2022 році ОСОБА_2 самовільно, без дозвільних документів та будь-якої реальної потреби, а виключно з метою створення йому нестерпних умов проживання, привіз та систематично почав ставити на земельній ділянці, що перебуває в його сервітутному користуванні сміттєвий контейнер. Вказаний контейнер заважає йому проходити та проїздити по сервітутній земельній ділянці до його квартири. У зв"язку з тим, що сміття часто не вивозиться тривалий час, це призводить до антісанітарії. Іноді біля контейнера він виявляв навіть трупи щурів та інших гризунів, що становить небезпеку поширення інфекцій та загрожує його здоров"ю та здоров"ю його родини. На його зауваження з приводу неприпустимості розміщення сміттєвого контейнера на сервітутній території відповідач не реагує, тому він змушений був звертатися за допомогою до поліції. Такі дії ОСОБА_2 грубо порушують принципи добросусідства, призводять до порушення його прав та прав членів його родини на безпечне довкілля.

Також відповідач аби зробити проживання його родини максимально дискомфортним, розмістив на стіні торгово - офісного центру камеру відеоспостереження, яку без його згоди розмістив таким чином, що вона знімає безпосередньо його подвір"я, внаслідок чого відповідач отримав можливість знімати та накопичувати відзняту інформацію про обставини його особистого життя та життя членів його родини.

Крім того біля побудованого торгово - офісного центру відповідач самовільно, без звернення до виконавчого комітету Бердичівської міської ради, без отримання дозвільних документів та без дотримання правил благоустрою розмістив на суміжній із його житлом земельній ділянці тимчасову споруду торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності (кіоск), у якому здійснюється торгівля. Функціонування даного кіоску може загрожувати його життю та здоров"ю, а також членам його родини, оскільки кіоск не обладнаний первинними засобами пожежегасіння, що може створити небезпеку перекидання пожежі із кіоску на його житло.

З приводу самовільного розміщення відповідачем кіоску він неодноразово звертався зі скаргами до органів місцевого самоврядування, йому порадили звернутися до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 04.07.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху ( а.с.46-47).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 04.09.2023 року в справі відкрито загальне позовне провадження ( а.с.54 -55).

Протокольною ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 02.10.2023 року підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду ( а.с.70).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та представники третіх осіб, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з"явилися, причину неявки суду не повідомлено.

Суд за згодою позивача ухвалює заочне рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить вимогам ст. 280 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування ( ст. 80 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.15- зворот).

Як вбачається з кадастрового плану земельної ділянки АДРЕСА_4 , зазначено, що земельна ділянка від Б до В належить ОСОБА_3 ( 1810400000:01:020:0140), від В до Г - ОСОБА_2 ( кадастровий номер відсутній), даний план датований 2020 роком ( а.с.17).

Згідно кадастрового плану, кадастровий номер 1820880601:03:002:020, датованого 2016 роком, власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 кадастровий номер 1810400000:01:020:0140) ( а.с.18).

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки № 1 ( 1810400000:01:020:0281) земельна ділянка по АДРЕСА_1 від позначки А до Б належить ОСОБА_2 ( кадастровий номер відсутній), від позначки Б до В належить ОСОБА_3 ( 1810400000:01:020:0140). План датований 2020 роком ( а.с. 18-зворот).

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 має сервітутне користування - право проходу та проїзду на велосипеді.

Станом на 2015 рік земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810400000:01:020, від позначки Б до В з кадастровим номером 1810400000:01:020:0140 належить ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ( а.с.19-зворот).

На фотокарточках, які позивачем долучено до матеріалів справи та які оглянуті в судовому засіданні, зображено будинок, що розташований по АДРЕСА_1 біля якого розташований сміттєвий контейнер, на деяких фотокарточках є зображення воріт, земельної ділянки, по якій позивач, з його слів, має право проїзду та проходу, пакетів зі сміттям, щура, відеокамер, які розташовані на будівлі торгово - офісного центру, кіоску з надписом " ІНФОРМАЦІЯ_1" . Дані фотокарточки не датовані ( а.с. 20-23, 36-37).

Як вбачається з розпорядження міського голови м. Бердичева № 126 від 21.10.2022 року " Про створення робочої групи з розгляду звернення ОСОБА_1 ", судом встановлено, що згідно Протоколу засідання робочої групи відповідно до розпорядження міського голови від 21.10.2022 № 126, дата проведення 26.10.2022 року, вирішили: рекомендувати ОСОБА_2 у добровільному порядку демонтувати тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_1 . Працівникам муніципальної інспекції продовжувати контроль за додержанням вимог у галузі законодавства. В зв"язку з тим, що тимчасова споруда знаходиться на земельній ділянці, яка знаходиться у приватній власності, ОСОБА_1 може самостійно звернутися до суду з метою захисту його прав та інтересів.

Згідно даного протоколу судом встановлено, що права Бердичівської міської громади не порушені. Земельна ділянка приватизована, для проведення демонтажу за процедурою, передбаченою Тимчасовим порядком демонтажу тимчасових споруд, затвердженого рішенням Бердичівської міської ради від 01.03.2012 № 349, немає законних підстав ( а.с. 38-39).

Як вбачається з звернення Бердичівської міської ради до ФОП ОСОБА_2 від 27.07.2022 року, до виконавчого комітету Бердичівської міської ради неодноразово звертаються громадяни з приводу тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 . Просять в термін до 10.08.2022 надати підтверджуючі документи на тимчасову споруду ( а.с.40-зворот).

Згідно листа від 21.06.2019 на ім"я ОСОБА_1 від Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області, судом встановлено, що в травні 2019 року ОСОБА_1 звертався до Бердичівського ВП із заявою по факту неправомірних дій з боку ОСОБА_2 який незаконно поставив камери відеонагляду. Як вбачається з довідки про результати розгляду звернення, ОСОБА_2 пояснив, що дійсно на своїй території поставив камери спостереження, так як при будівництві мали місце крадіжки будівельних матеріалів, але в сусіда ( ОСОБА_1 ) теж є камера спостереження, але відео з неї останній не надав, тому він і встановив свої камери спостереження ( а.с. 41, 41- зворот).

Відповідно до довідки про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 19.10.2022, встановлено, що 13.10.2022 до Бердичівського ВП надійшло звернення з приводу неправомірних дій ОСОБА_2 . В ході розгляду звернення встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_5 . Будинок має два господарі, власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 з яким у ОСОБА_1 склалися неприязні відносини через будівлю торгового комплексу біля будинку на якому по периметру розміщені камери спостереження, які заважають ОСОБА_1 , оскільки на його думку вони знімають частину його присадибної ділянки та втручаються в особисте життя .

В ході бесіди з ОСОБА_2 було встановлено, що він дійсно є власником кв. АДРЕСА_6 . Поруч розміщено трьох поверховий торговий комплекс на якому розміщені з метою безпеки камери спостереження, розміщення камер спостереження є недовподоби ОСОБА_1 , який з цього приводу вчиняє конфліктні ситуації та пише скарги в різні інстанції ( а.с.42- зворот).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки по АДРЕСА_1 від сміттєвого контейнера.

Згідно зі статтею 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав, особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди довкіллю. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням права в інших формах.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (ч. 1-5 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Згідно до статті 293 ЦК України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення.

Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.

Згідно статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Статтею 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право: 1) користуватись об`єктами благоустрою населених пунктів; 2) брати участь в обговоренні правил та проектів благоустрою території населених пунктів; 3) вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій пропозиції з питань благоустрою населених пунктів.

Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом (статті 20 вищенаведеного Закону).

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" елементами (частинами) об`єктів благоустрою є, зокрема, будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи» визначено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення;

збирання відходів - діяльність, пов`язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення;

зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах (до їх утилізації чи видалення);

розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах;

об`єкти поводження з відходами - місця чи об`єкти, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів;

відведені місця чи об`єкти - місця чи об`єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення;

послуги з вивезення побутових відходів - збирання, зберігання та перевезення побутових відходів, що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування;

послуги з поводження з побутовими відходами - послуги з вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів, що надаються в населеному пункті згідно з правилами благоустрою території населеного пункту, розробленими з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими органом місцевого самоврядування.

Стаття 14 Закону України "Про відходи" визначає права громадян України, іноземців та осіб без громадянства у сфері поводження з відходами.

Так, громадяни України, іноземці та особи без громадянства у сфері поводження з відходами мають, зокрема, право на: а) безпечні для їх життя та здоров`я умови при здійсненні операцій щодо поводження з відходами; в) відвідування в установленому порядку спеціально відведених місць чи об`єктів поводження з відходами; г) участь в обговоренні питань, пов`язаних із розміщенням, проектуванням, спорудженням та експлуатацією об`єктів поводження з відходами.

Статтею 15 Закону України "Про відходи" визначено обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства у сфері поводження з відходами, а саме: а) дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами; б) вносити в установленому порядку плату за послуги з поводження з побутовими відходами; в) виконувати інші обов`язки, передбачені законами, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Розділ IV регулює компетенцію органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами.

Так, статтею 21 Закону України "Про відходи" встановлено, що органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: а) виконання вимог законодавства про відходи; б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; д) вжиття заходів для стимулювання суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами; з) здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; й) надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об`єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю; м) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами.

Згідно статті 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність, зокрема, за: а) порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини та економічних збитків; б) самовільне розміщення чи видалення відходів; г) невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами та за місцями їх видалення.

Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України (стаття 43 Закону України "Про відходи").

Статтею 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.

Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Положення про інспекцію з благоустрою населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною або міською радою на підставі Типового положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 березня 2011 року N145 встановлено, що контейнер для зберігання побутових відходів (контейнер) - металева або пластикова ємність, призначена для збирання та зберігання побутових відходів, виготовлена згідно з вимогами державних стандартів.

Контейнерні майданчики повинні мати водонепроникне тверде покриття та бути обладнані навісами, огорожею та ізольовані від об`єктів обслуговування населення, господарських дворів і магістральних вулиць смугою зелених насаджень шириною не менше 1,5 м, не повинні бути прохідними для пішоходів і транзитного руху транспорту (п.2.7).

Контейнерні майданчики повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м (п. 2.8).

На території садибної забудови населених пунктів відстань від контейнерних майданчиків до меж присадибних ділянок зі сторони вулиць повинна складати не менш як 5 м.

Так, звертаючись до суду із дійсним позовом, ОСОБА_1 зазначив, що сміттєвий контейнер, який розташований на земельній ділянці належній ОСОБА_2 , встановлено без дозвільних документів та будь якої реальної потреби, вказаний контейнер заважає йому проходити та проїздити до його квартири. Відстань між його квартирою та контейнером є невеликою.

Надані останнім фотокартки, на яких зафіксований сміттєвий контейнер, свідчать лише про дійсне існування такого контейнера на земельній ділянці належній ОСОБА_2 ( а.с. 20-23).

У разі наявності будь-яких фактів порушення відповідачем принципів добросусідства чи порушення права власності позивача, останній не позбавлений звернутися до суду із відповідним позовом, обравши належний спосіб захисту та навівши належне правове обґрунтування.

Крім того, суд зауважує, позивачем не надано суду належних та достовірних доказів, окрім його припущень, що розміщення сміттєвого контейнера суперечить чинному законодавству, та не відповідає Державним санітарним нормам та правилам утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 березня 2011 року N145.

В той же час, у разі виявлення будь-яких санітарних порушень позивач не позбавлені права звернутися до державної санітарно-епідеміологічної служби, яка здійснює державний нагляд за санітарним законодавством у порядку запобіжного та поточного нагляду.

Крім того, сам висновок державної санітарно-епідеміологічної служби про порушення будь-яких санітарних норм в матеріалах справи відсутній, як і відсутні докази, що вказаний контейнер заважає відповідачу проходити та проїздити до його квартири, встановленням сміттєвого контейнеру захаращено прохід та проїзд до належної йому частини будинку.

Враховуючи вище наведене в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки по АДРЕСА_1 від сміттєвого контейнера суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги про зобов"язання ОСОБА_2 змінити напрямок здійснення відеозйомки камерою зовнішнього відеоспостереження, установленою ОСОБА_2 на стіні торгово - офісного центру за адресою АДРЕСА_1 , таким чином, щоб камерою не здійснювалась фото-, кіно - або відеозйомка квартири АДРЕСА_2 та прилеглої до квартири земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Необхідно зазначити, що кожен має право на повагу до його гідності; ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації; право особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію може бути обмежене, зокрема, для захисту репутації або прав інших людей (ст.28, 32, 34 Конституції України, ст. 201, 270, 271, 297, 301, 302 ЦК України).

Діяльність фізичних осіб не може порушувати особисті немайнові права; фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб, який може здійснюватися способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення; обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою; негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного; згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається лише якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру, знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом (ст. 273 ч. 3, ст. 275, ст. 277 ч. 3, ст. 301 ч. 4, ст. 307 ч.ч. 1, 3 ЦК України).

Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом; порушення законодавства про інформацію тягне за собою, зокрема, цивільно-правову відповідальність, в т.ч. у вигляді відшкодування моральної шкоди (ст.ст. 23, 47, 48, 49 Закону України "Про інформацію").

Конституційний Суд України у рішенні від 30 жовтня 1997 року № 5-зп у справі № 18/203-97 щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" розтлумачив, що до конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров`я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані). Цей перелік не є вичерпним.

На підтвердження позовних вимог щодо встановлення відеокамер позивач надав фотознімки на яких зображено будівлю торгово - офісного центру, який належить ОСОБА_2 , по периметру якого встановлені камери зовнішнього відеоспостереження ( а.с. 36-37). Однак суд звертає увагу на те, що в порушення вимог ст. 12-13,81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів, що дані відеокамери здійснюють відеозйомку подвір"я АДРЕСА_2 , де проживає він та його родина, і докази того, що дані відеокамери взагалі є працюючими.

Тому враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги про зобов"язання ОСОБА_2 змінити напрямок здійснення відеозйомки камерою зовнішнього відеоспостереження, установленою на стіні торгово - офісного центру за адресою АДРЕСА_1 , таким чином, щоб камерою не здійснювалась фото-, кіно - або відеозйомка квартири АДРЕСА_2 та прилеглої до квартири земельної ділянки слід відмовити за їх недоведеністю.

Щодо позовної вимог ОСОБА_1 про зобов"язання ОСОБА_2 демонтувати самовільно встановлену, без дозвільних документів, тимчасову споруду торгового павільйону за адресою АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з частиною другою статті 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( Закон № 3038-VI) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Частиною четвертою статті 28 Закону № 3038-VI передбачено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 року № 507, міститься визначення терміну "будівля", їх перелік та класифікація - тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.

Отже, тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх призначення.

Оскільки тимчасова споруда не є нерухомістю, то законом не вимагається обов`язкове нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору відчуження чи оренди такої споруди, відсутня необхідність державної реєстрації вказаного майна.

Згідно п.п. 2.2, 2.4, 2.6, 2.7 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244 замовник, який має намір встановити тимчасову споруду (ТС), звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС. Для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю.

Для оформлення паспорта прив`язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС. Паспорт прив`язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Як встановлено судом з Протоколу засідання робочої групи відповідно до розпорядження міського голови від 21.10.2022 № 126, дата проведення 26.10.2022 року, вони вирішили: рекомендувати ОСОБА_2 у добровільному порядку демонтувати тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_1 . Працівникам муніципальної інспекції продовжувати контроль за додержанням вимог у галузі законодавства. В зв"язку з тим, що тимчасова споруда знаходиться на земельній ділянці, яка знаходиться у приватній власності, ОСОБА_1 може самостійно звернутися до суду з метою захисту його прав та інтересів.

Згідно даного протоколу судом також встановлено, що права Бердичівської міської громади не порушені. Земельна ділянка приватизована, для проведення демонтажу за процедурою, передбаченою Тимчасовим порядком демонтажу тимчасових споруд, затвердженого рішенням Бердичівської міської ради від 01.03.2012 № 349, немає законних підстав ( а.с. 38-39).

Більш того, відповідно до положень статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 458/1173/14-ц.

Однак позивач доказів істотного порушення його прав діями відповідача, пов`язаними з встановленням спірного торговельного павільйону не надав, вказівка позивача на те, що розміщення павільйону на належній відповідачу земельній ділянці може в майбутньому загрожувати його життю та здоров"ю , життю та здоров"ю його родини оскільки він розміщений з порушенням Правил пожежної безпеки, не облаштований первинними засобами пожежегасіння, що може створити небезпеку, перекидання пожежі з кіоску на його житло, є лише його припущеннями, які не доведені належними доказами в судовому засіданні. Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України суд захищає порушені права особи, а не права, які в майбутньому можуть бути порушені.

Враховуючи вище наведене суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги щодо зобов"язання відповідача демонтувати самовільно встановлений торговий павільйон слід також відмовити без безпідставністю.

ВІдповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати суд залишає за позивачем, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Керуючись ст. 4,12- 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Бердичівська міська рада Житомирської області, Управління містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Бердичівської міської ради про відновлення становища, яке існувало до порушення відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2024 року

Суддя Т.М. Вдовиченко