Ухвала

від 19.02.2024 по справі 641/11400/13-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 4-с/641/3/2024 Справа № 641/11400/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Зелінської І.В.,

за участю секретаря Надьон Я.В.,

представника скаржника ОСОБА_1 ,

представника стягувача Сандуляк С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу божника ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Бабенка Дмитра Анатолійовича, стягувач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця в порядку ст. 447 ЦПК України, в якій просив постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. про відкриття виконавчого провадження №64340149 від 01.11.2021 року визнати неправомірною і зобов`язати приватного виконавця усунути допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті до виконання виконавчого листа №641/11400/13-ц, виданого 29.11.2016 року Комінтернівським районним судом м. Харкова ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

В обґрунтування посилався на те, що 01.11.2021 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №67340149 по примусовому виконанню виконавчого листа №641/117400/13-ц, виданого 23.11.2016 року Комінтернівським районним судом м. Харкова, яким на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в рахунок погашення боргу ОСОБА_3 за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, належну заявнику на праві власності квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною 2857334 грн.. В постанові про відкриття виконавчого провадження стягувачем вказано АТ «Райффайзен Банк», код ЄДРПОУ 142305909, стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 28518,54 доларів США. Зазначив, що виконавчий лист виданий на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» (м. Харків, вул. Новгородська, 11, ЄДРПОУ 23321095), в той час як в оскаржуваній постанові виконавця вказана назва стягувача АТ «Райффайзен Банк» (м. Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909). Між тим діюче законодавство не уповноважує приватного виконавця вчиняти заміну сторони виконавчого провадження, це право виключно суду. Крім того, в постанові про відкриття виконавчого провадження з боржника стягнуто основну винагороду приватного виконавця у розмірі 28518, 54 доларів США. Між тим діючим законодавством не передбачено можливості стягнення основної винагороди приватного виконавця в іноземній валюті. Крім того, початкова вартість квартири, на яку звернуто стягнення визначена у національній валюті, тож основна винагорода мала бути розрахована від вартості квартири.

Приватним виконавцем в особі представника подано заперечення проти скарги, згідно яких у задоволенні скарги просив відмовити та стягнути зі скаржника на його користь витрати на професійну правову допомогу в сумі 24000 грн.. Зазначив, що до нього звернувся представник стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №641/11400/13-ц, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова 23.11.2016 року. Стягувачем у виконавчому листі вказано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль». Харківська обласна дирекція «Райффайзен Банк Аваль» є відокремленим підрозділом юридичної особи АТ «Райффайзен Банк» (колишні назви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Райффайзен Банк Аваль»). Отже стягувач у виконавчому провадженні не змінювався, мінялась лише назва, а заява про відкриття виконавчого провадження подана повноважним представником АТ «Райффайзен Банк Аваль». Вказав, що ОСОБА_2 вже подавалася скарга з частково аналогічним предметом в частині прийняття виконавчого документу від особи, що не вказана у виконавчому листі, яка судом залишена без задоволення. Вказав, що в день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження винесена постанова про стягнення основної винагороди виконавця, яка вирахувана у розмірі 10% від суми боргу, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Зазначив, що 29.11.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, постанова про стягнення основної винагороди виконавця до примусового виконання не пред`являлася. Вважав, що належним способом захисту для заявника є оскарження саме постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди.

Представником стягувача також подано заперечення проти скарги, згідно яких у задоволенні скарги просила відмовити. Зазначила, що стягувачем у виконавчому листі у справі №641/11400/13-ц, виданому Комінтернівським районним судом м. Харкова 23.11.2016 року, вказано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль». Харківська обласна дирекція «Райффайзен Банк Аваль» є відокремленим підрозділом Банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську господарську діяльність від імені Банку. Стягувачем же є юридична особа. Вказала, що з аналогічного питання скаржник вже звертався до суду зі скаргою, що залишена без задоволення судом. Щодо основної винагороди виконавця вказала, що в день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження винесена постанова про стягнення основної винагороди виконавця, яка вирахувана у розмірі 10% від суми боргу, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Крім того, вказала що приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, постанова про стягнення основної винагороди виконавця до примусового виконання не пред`являлася.

Представник скаржника у судовому засіданні скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник стягувача просила відмовити у задоволенні скарги.

Приватний виконавець в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду скарги.

Згідно ч. 2ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають розгляду скарги.

Суд, заслухавши представників скаржника та стягувача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Статтею 447 ЦПК Українипередбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1ст. 448 ЦПК Українискарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1, 2ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»(далі Закон) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗакономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що 23.11.2016 Комінтернівським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист №641/11400/13-ц на вимогу: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №014/02/3-1300-06 від 11.08.2006 у розмірі 285185,37 доларів США, що еквівалентно 2 279 486,64 грн., із яких: прострочена заборгованість за кредитом - 172779,47 доларів США, що еквівалентно 1 381 026,30 грн.; прострочена заборгованість по процентам - 81911,68 доларів США, що еквівалентно 654720,04 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 20324, 25 доларів США, що еквівалентно 162 454,73 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 10160,97 доларів США, що еквівалентно 81 288,57 грн.,звернути стягнення на предмет іпотеки- квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 136,8 кв.м, житловою площею 87,3 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Зубарєвим Ігорем Юрійовичем 08.09.2004 за р. №8099, шляхом продажу квартири на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченоїЗаконом України «Про виконавче провадження»,за початковоюціною 2857334,00грн. Боржник Новіков Віталій Володимирович; стягувач Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», ЄДРПОУ 23321095.

23.09.2020 року вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. від 01.11.2021, на підставі заяви стягувача АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909), відкрито виконавче провадження №67340149 з примусового виконання виконавчого листа №641/11400/13-ц. Постановлено зобов`язати боржника ОСОБА_2 подати декларацію про доходи та майно протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 28518,54 доларів США.

01.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д.А. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 28518,54 доларів США.

Згідно статуту АТ «Райффайзен Банк», затвердженого протоколом Загальних зборів акціонерів АТ «Райффайзен Банк» №Зб-62 від 23.04.2021 року, змінено найменування ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який є правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», на АТ «Райффайзен Банк Аваль», а потім на АТ «Райффайзен Банк».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Харківська обласна дирекція «Райффайзен Банк Аваль» є відокремленим підрозділом АТ «Райффайзен Банк», що не має статусу юридичної особи, однак може надавати послуги від імені юридичної особи, здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. від 29.11.2021 року виконавчий лист №641/11400/13-ц, виданий 23.11.2016 року Комінтернівським районним судом м. Харкова, повернуто стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

З огляду на викладене, твердження боржника, що ВП №67340149 відкрито за заявою неналежного стягувача - АТ «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ - 14305909), а не ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської дирекції банку (ЄДРПОУ - 23321095), як зазначено у виконавчому документі, суд відхиляє, як неспроможні, зумовлені зміною організаційної-правової форми юридичної особи стягувача на момент видачі виконавчого документа та його повторного пред`явлення до виконання.

Відповідно до положень ст. 31 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За ч. 7 цієї статті приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно ст. 42 ЗУ "Про виконавче провадження", кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно ст. 45 ЗУ "Про виконавче провадження", розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) - тощо.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець непізніше наступногоробочого дняз днянадходження донього виконавчогодокумента виноситьпостанову провідкриття виконавчогопровадження,в якійзазначає прообов`язок боржникаподати деклараціюпро доходита майноборжника,попереджає боржникапро відповідальністьза неподаннятакої деклараціїабо внесеннядо неїзавідомо неправдивихвідомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленомустаттею 27цього Закону.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 - заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист №641/11400/13-ц від 13.11.2016 року видано на вимогу в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №014/02/3-1300-06 від 11.08.2006 у розмірі 285185,37 доларів США, що еквівалентно 2 279 486,64 грн..

Таким чином, суд відхиляє доводи скаржника щодо неправомірності дій державного виконавця щодо визначення суми основної винагороди, виходячи з визначеної суми заборгованості у доларах США за виконавчим документом у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення скарги та визнання неправомірними дій приватного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3ст. 451 ЦПК Україниякщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 1ст. 452 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, приватним виконавцем заявлено до стягнення зі скаржника витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000 грн..

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником приватного виконавця адвокатом Компанієць О.А. надано Договір про надання правової допомоги №б/н від 07.02.2022 разом із Додатковою угодою №1 від 07.02.2022, а також платіжну інструкцію від 11.02.2022 про Оплату правової допомоги за договором №б/н від 07.02.2022 на загальну суму 24000 грн..

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, зі скаржника на користь приватного виконавця слід стягнути 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.259,261,353,354,447-451 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги божника ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Бабенка Дмитра Анатолійовича, стягувач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного виконавця Бабенка Дмитра Анатолійовича витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 ( чотири тисячі) грн..

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 26.02.2024 року.

Суддя -І. В. Зелінська