Ухвала

від 07.02.2024 по справі 1601/5666/2012

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 1601/5666/2012

Провадження № 6/524/4/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року Автозаводський районний суд Кременчука у складі головуючого судді Рибалки Ю.В., за участю секретаря судового засідання Панченко А.О., представника боржника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду із заявоюпро визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заяву обґрунтувала тим, що між нею та ПАТ «Ерсте Банк» укладений кредитний договір №014/6212/2/20435 від 23 липня 2008 року, згідно з яким нею отримано в кредит грошові кошти в сумі 41 300 (сорок одна тисяча триста доларів США). В забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором нею укладено з банком договір іпотеки №014/6212/2/20435 від 23 липня 2008 року, згідно з яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

У подальшому станом на грудень 2011 року за кредитним договором виник борг, у зв`язку з невиконанням взятих кредитних зобов`язань.

З метою погашення заборгованості сторони досягли згоди щодо подальшої добровільної реалізації ОСОБА_2 предмету іпотеки шляхом укладання договору купівлі-продажу вищенаведеної квартири (предмету іпотеки), що відповідало умовам договору іпотеки. Квартира була реалізована, а кошти від її реалізації у сумі 30000 доларів США внесені на рахунок банку. Таким чином боржник повністю погасила заборгованість за кредитним договором і відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» всі інші вимоги за кредитним договором є недійсними.

Разом з цим рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2012 року (справа №1601/5666/2012) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 задоволені. Цим рішенням постановлено стягнути з ОСОБА_2 борг за вищенаведеним кредитним договором у сумі 25229 доларів США, що еквівалентно 201 472 грн.82 коп. На виконання рішення суду Автозаводським районним судом м. Кременчука від 18.12.2012 виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у сумі 201 472 грн. 82 коп. та судових витрат у сумі 2014 грн. 73 коп.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що у ОСОБА_2 були припинені кредитні зобов`язання, заборгованість за кредитним договором відсутня, будь-які наступні вимоги кредитора за даним договором є недійсними, що є підставою для визнання виконавчого листа про стягнення заборгованості за наведеним кредитним договором таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні представник заявниці підтримала заяву, просила її задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник стягувача ТОВ «Грифон Капітал» та державний виконавець до суду не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Також до суду надійшла заява від представника ТОВ «Дебт Форс» з клопотанням про відкладення розгляду справи та надання для ознайомлення її матеріалів, оскільки відповідно до укладених угод право вимоги за оскаржуваним виконавчим листом перейшло від ТОВ «Грифон капітал» до ТОВ «Дебт Форс».

07.02.2024 протокольною ухвалою суду відповідне клопотання залишено без задоволення, так як в матеріалах справи і в додатках до клопотання відсутні докази заміни, у передбаченому ст. 442 ЦПК України порядку, стягувача у виконавчому провадженні з ТОВ «Грифон капітал» про заміну стягувача на ТОВ «Дебт Форс». Відповідна заява правонаступником не подавалася і відповідне судове рішення на даний час не ухвалювалося.

Згідно зі ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву стягувача або боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Оскільки боржник та стягувач у виконавчому провадження неодноразово повідомлені про дату та час розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути відповідну заяву і не вбачає підстав для відкладення її розгляду.

Вислухавши пояснення представника боржника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» укладений кредитний договір №014/6212/2/20435 від 23 липня 2008 року, згідно з яким заявницею отримано в кредит грошові кошти у сумі 41 300 доларів США.

В забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором нею укладено з банком договір іпотеки №014/6212/2/20435 від 23 липня 2008 року, згідно з яким нею передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Пунктом 5 Договору іпотеки визначено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 5.4 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставах: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому у ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 5.5.2 Договору іпотеки іпотекодержатель має право організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладання договору купівлі-продажу іпотекодавцем та покупцем, який укладається за письмовою згодою з іпотекодержателем в порядку, визначеному ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечні сертифікати». При цьому кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки іпотекодержателя.

Згідно з п. 5.6 Договору іпотеки право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, встановлених п. 5 цього договору належить іпотекодержателю.

У подальшому станом на грудень 2011 року за кредитним договором виникла заборгованість, у зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе кредитних зобов`язань.

З метою погашення заборгованості позичальник ОСОБА_2 досягла згоди з іпотекодержателем - ВАТ «Ерсте Банк» на добровільну реалізацію позичальником ОСОБА_2 , предмету іпотеки квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з договором купівлі-продажу від 16 грудня 2011 року, укладеним між позичальником продавцем ОСОБА_2 і покупцем ОСОБА_3 , за згодою Іпотекодержателя АТ Ерсте Банк, предмет іпотеки квартира АДРЕСА_1 , проданий, а виручені кошти в сумі 30 000 доларів США сплачені позичальником ОСОБА_2 на рахунок Іпотекодержателя АТ Ерсте Банк, що підтверджується договором купівлі-продажу, квитанцією №13 від 16 грудня 2011 року та Інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а. с. 196-197, 200, 210).

Отже відбулося задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до п. 5.5.2 договору іпотеки №014/6212/2/20435 від 23 липня 2008 року.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2012 року (справа №1601/5666/2012) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 задоволені. Цим рішенням постановлено стягнути з ОСОБА_2 борг за кредитним договором №014/6212/2/20435 від 23 липня 2008 року в сумі 25229 доларів США, що еквівалентно 201 472 грн.82 коп. та судові витрати у сумі 2014 грн. 73 коп. (а.с. 122-123).

На виконання рішення суду Автозаводським районним судом м. Кременчука 18.12.2012 виданий виконавчий лист № 2-1620/12 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у сумі 201 472 грн. 82 коп. та судових витрат у сумі 2014 грн. 73 коп.

23.01.2013 державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження про примусове виконання судового рішення від 07.11.2012 року.

Ухвалою суду від 22.01.2015 року у даній цивільній справі ПАТ «Ерсте Банк», перейменоване на ПАТ «Фідокомбанк», як стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2012 року, замінено на його правонаступника - ТОВ «Грифон Капітал».

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 Цивільного процесуального кодексу України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме задоволення вимог іпотеко держателя), передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки(частина друга статті 36 цього Закону).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними (ч.2, 3, 4 цього Закону).

Пунктом 5.4 Договору іпотеки №014/6212/2/20435 від 23 липня 2008 року сторони затвердили право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», тобто за згодою Іпотекодержателя(а. с. 190).

Така згода стверджується заявою Іпотекодержателя АТ Ерсте Банк від 16.12.2011 за №7619089, посвідченого Приватним нотаріусом Татаринцевою І.А., про що є відмітка про таку реєстрацію за договором іпотеки №014/6212/2/20435 від 23 липня 2008 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Інформація про деталізацію)(а. с. 210).

За викладених обставин, оскільки Іпотекодержатель - АТ Ерсте Банк дав згоду від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі, даний об`єкт був проданий, тобто відбулося позасудове врегулювання, то будь-які наступні вимоги Іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання, як це вбачається із змісту статті 36 Закону України «Про іпотеку», є недійсними.

Крім того сторони погодили, що відповідно до п. 5.5.2 Договору іпотеки іпотекодержатель має право організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладання договору купівлі-продажу іпотекодавцем та покупцем, який укладається за письмовою згодою з іпотекодержателем в порядку, визначеному ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечні сертифікати». При цьому кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки іпотекодержателя. Згідно з п. 5.6 Договору іпотеки право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, встановлених п. 5 цього договору належить іпотекодержателю.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечні сертифікати» (в редакції чинній на час задоволення вимог іпотекодержателя в добровільному порядку), передбачено, що іпотекодержатель має організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем або продати від свого імені, якщо це передбачено іпотечним договором або іпотекодержатель та іпотекодавець досягли відповідної згоди шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки іпотекодержателя. Після продажу предмета іпотеки та розподілу коштів в установленому законом порядку вимоги інших осіб на предмет іпотеки є недійсними.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право на справедливий суд.

Відповідно до змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Із змісту частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Отже, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим і справедливим.

Таким чином, станом на 16.12.2011 року зобов`язання за договором кредиту боржником виконані відповідно до чинного на той момент Закону України «Про іпотеку», а тому всі вимоги після цієї дати стали недійсними.

Оскільки іпотекодержатель реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб захисту за відповідним застереженням в іпотечному договорі, що стало підставою для продажу об`єкта іпотеки за згодою іпотекодержателя та отримання ним виручених від продажу коштів, тому після цього вимоги за виконавчим документом є недійсними в силу закону, а отже виконавчий документ не підлягає подальшому виконанню.

Відповідно дост.432ЦПК Українисуд,який видаввиконавчий документ,може зазаявою стягувачаабо боржникавиправити помилку,допущену прийого оформленніабо видачі,чи визнативиконавчий документтаким,що непідлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Ураховуючи вищенаведені обставини, суд прийшов до висновку, що заяву слід задовольнити та визнати відповідний виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись статтями 2, 3, 10, 263, 264, 265, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Визнати виконавчий лист виданий 18.12.2012 Автозаводським районним судом міста Кременчука Полтавської області, боржник - ОСОБА_2 , стягувач - ТОВ «Грифон Капітал», про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Грифон Капітал» заборгованості за кредитним договором у сумі 201472 грн. 82 коп. та судових витрат 2014 грн. 73 коп., таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення (підписання суддею).

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Рибалка