Ухвала

від 22.02.2024 по справі 761/6222/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/6222/24

Провадження № 2/761/5731/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Пономаренко Н.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: Макарівський ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року на адресу Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: Макарівський ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідно до, якої позивач просить суд: визнати виконавчий напис, який вчинено Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кобелєвою А.М. зареєстрованим №685 від 24 червня 2014 року таким, що не підлягає виконанню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 року в провадження судді Пономаренко Н.В. надійшла вказана цивільна справа.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування , якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язкуз нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.

Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно доп.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача: ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором оренди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 24.06.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. було видано виконавчий напис №685 про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, кадастровий номер: 3222783801:01:002:0036, яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, с. Липівка, у зв`язку із боргом за кредитним договором, укладеним між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Надра» і запропоновано задовольнити вимоги кредитора у розмірі 770 101,39 грн.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що предметом даного позову є визнати виконавчий напис, який вчинено Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кобелєвою А.М. зареєстрованим №685 від 24 червня 2014 року, яким звернено стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, кадастровий номер: 3222783801:01:002:0036, яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, с. Липівка, у зв`язку із боргом за кредитним договором, укладеним між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Надра» і запропоновано задовольнити вимоги кредитора у розмірі 770 101,39 грн., таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що правовідносини та спір у даній справі виник із приводу нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер: 3222783801:01:002:0036, яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, с. Липівка, хоч воно і не виступає безпосереднім об`єктом спірних правовідносин, однак, вимоги за даним спором її стосуються, а тому підсудність даного спору має визначатися за правилами, встановленими ч.1 ст.30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.

Так, нерухоме майно - земельна ділянка, кадастровий номер: 3222783801:01:002:0036, яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, с. Липівка, територіально не відноситься до дислокації Шевченківського району м. Києва, однак вказаний об`єкт нерухомого майна територіально відноситься до дислокації Бучанського районну Київської області.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» в Україні утворено 136 нових та ліквідовано існуючі 490 районів. У Київській області, зокрема Фастівський район (з адміністративним центром у місті Фастів) у складі територій Бишівської сільської, Боярської міської, Гатненської сільської, Глевахівської селищної, Калинівської селищної, Кожанської селищної, Томашівської сільської, Фастівської міської, Чабанівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. 19.07.2020 року зазначена постанова набрала чинності.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Суди утворюються, реорганізуються і ліквідуються законом.

Система судоустрою хоча і будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності, однак на практиці вона не завжди може співпадати з існуючим адміністративно-територіальним поділом держави. Зміна ж адміністративно-територіального устрою може бути лише підставою для перегляду існуючої системи судоустрою в порядку визначеному Конституцією та законами України.

Відповідно, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, кожен місцевий загальний суд продовжує здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою.

Законом України «Про внесення зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо територіальної юрисдикції місцевих судів на території України до прийняття закону щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів від 03.11.2020 року, розділ XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 31, ст. 545 із наступними змінами) доповнено пунктом 3-1 такого змісту, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не пізніше 1 січня 2022 року". В подальшому, термін здійснення місцевими судами своїх повноважень у межах раніше визначеної (до утворення (ліквідації) районів згідно Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX) територіальної юрисдикції, продовжено на один рік, але не пізніше 1 січня 2023 року.

В свою чергу, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суддя передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Із наведеного вбачається, що позов надано з порушенням правил виключної підсудності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дана справа відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Макарівського районного суду Київської області.

Таким чином, оскільки нерухоме майно розташоване поза межами дислокації Шевченківського району м. Києва, існують підстави для передачі матеріалів вказаної справи на розгляд до Макарівського районного суду Київської області, як суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вказаний позов.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: Макарівський ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - передати на розгляд до Макарівського районного суду Київської області.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: