Постанова

від 21.02.2024 по справі 906/884/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року Справа № 906/884/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Коростенської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.12.2023 у справі № 906/884/23 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олевської міської ради Житомирської області та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

прокурор - Беспалов А.В.;

позивачів - не з`явилися;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростенської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Олевської міської ради Житомирської області (далі - позивач-1, Міська рада) та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - позивач - 2, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) звернувся із позовом до Господарського суду Житомирської області про витребування із чужого незаконного володіння Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі - відповідач, СТОВ "Україна") на користь Олевської об`єднаної територіальної громади в особі Олевської міської ради земельних ділянок з кадастровими номерами: 1824487200:02:000:0010, загальною площею - 4,1957 га; 1824487200:05:000:0192, загальною площею - 0,5668 га; 1824487200:05:000:0194, загальною площею - 3,6541 га; 1824487200:08:000:0260, загальною площею - 0,3437 га; 1824487200:11:000:0164, загальною площею - 3,3558 га; 1824487200:08:000:0261, загальною площею - 2,9738 га; 1824487200:05:000:0173, загальною площею - 1,2097 га; 1824487200:02:000:0009, загальною площею - 1,5034 га; 1824487200:05:000:0200, загальною площею - 0,384 га; 1824487200:04:000:0396, загальною площею - 2,1453 га; 1824487200:05:000:0202, загальною площею - 0,8118 га; 1824487200:04:000:0397, загальною площею - 0,633 га; 1824487200:05:000:0203, загальною площею - 0,9418 га; 1824487200:04:000:0204, загальною площею - 0,7509 га; 1824487200:05:000:0205, загальною площею - 1,4736 га; 1824487200:05:000:0206, загальною площею - 4,5484 га; 1824487200:12:000:0570, загальною площею - 1,7228 га; 11824487200:05:000:0207, загальною площею - 1,7902 га (далі - спірні земельні ділянки).

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що підставою для реєстрації за СТОВ "Україна" права власності на земельні ділянки став Державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ-20-14-03 від 12.02.1997, виданий КСП "Україна" площею 2480,4 га. із загальної площі (2156,2 га) сільськогосподарських угідь. Згідно вказаного державного акту, прийнято до розподілу на земельні частки (паї) 1365,91 га, а відповідно до довідок Тепеницької сільської ради № 65 від травня 2006 та № 320 від 21.10.2008 по сільській раді набули право на земельну частку пай 615 громадян, вийшли із земельними паями 60 громадян, до розрахунку враховано 556 власників земельних паїв. Із земель, які б залишились не розпайовані або земель, які залишились у спільній власності членів реформованого КСП на території Тепеницької сільської ради не залишилось взагалі. СТОВ "Україна" не є правонаступником КСП "Україна", оскільки реорганізація КСП шляхом перетворення у СТОВ не відбулася, а здійснено реєстрацію нового підприємства СТОВ "Україна". Отже, останнє не набуло статусу землекористувача чи власника спірних земельних ділянок.

26.12.2023 до суду першої інстанції надійшла заява Коростенської окружної прокуратури про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) об`єктів нерухомого майна, до набрання законної сили рішенням у справі № 906/884/23, а саме спірних земельних ділянок.

Підставою для забезпечення позову у даній справі, на думку прокурора, є те, що відповідачем вчинено дії, спрямовані на затягування судового розгляду, а саме подано клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.12.2023 відмовлено прокурору в задоволенні заяви про забезпечення позову. Суд першої інстанції дійшов висновку, що використання учасником справи своїх процесуальних прав за відсутності факту зловживання ними, не є підставою вжиття заходів забезпечення позову.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Коростенської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.12.2023 у справі № 906/884/23, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду, прийняти нове рішення, яким задоволити заяву про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- забезпечення позову у справі направлене на охорону інтересів позивача від недобросовісних дій відповідача, які він не обмежений вчиняти щодо спірного майна;

- від часу відкриття провадження у справі відповідачем вчиняються дії, спрямовані на затягування судового розгляду відносно спірних земельних ділянок, які перешкоджають здійсненню ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача;

- відповідачем у будь - який час можуть бути вчинені дії щодо відчуження спірних земельних ділянок на користь третіх осіб, що ускладнить виконання рішення, або призведе до неможливості його виконання в частині, у разі задоволення позову.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/884/23 у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Листом від 11.01.2024 витребувано у Господарського суду Житомирської області матеріали оскарження ухвали суду у справі № 906/884/23.

19.01.2024 матеріали оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 27.12.2023 у справі № 906/884/23 надійшли до суду.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою керівника Коростенської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.12.2023 у справі № 906/884/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.02.2024 о 14:30 год.

Представник СТОВ "Україна" - адвокат Кобилянський В.А. надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справу у зв`язку із неможливістю з`явитися у судове засідання через перебування у відпустці.

Розглянувши в судовому засіданні 21.02.2024 клопотання представника СТОВ "Україна" - адвоката Кобилянського В.А. про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Подаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, представник відповідача жодним чином не обґрунтовує необхідність такого відкладення з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують особистої його явки в судове засідання. Одночасно, відповідач мав достатньо часу для подання до суду всіх необхідних доказів та пояснень для спростування доводів прокурора.

Також суд вказує, що господарський суд із урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги те, що інші представники відповідача (з числа як його працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами) не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні, зокрема і в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Отже, встановивши дані обставини, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а також беручи до уваги відсутність будь - яких інших обґрунтованих доводів необхідності відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку відмовити в задоволенні клопотання представника СТОВ "Україна" - адвоката Кобилянського В.А. про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 21.02.2024 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задоволити заяву про забезпечення позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія апеляційного суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора в судовому засіданні, зазначає наступне.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як встановлено апеляційним господарським судом, керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олевської міської ради Житомирської області та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області звернувся із позовом до суду про витребування із незаконного володіння СТОВ "Україна" спірних земельних ділянок. Тобто із вимогами майнового характеру.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі слугує те, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на затягування судового розгляду, а саме заявив клопотання про призначення у справі судової експертизи, а також відповідач у будь - який час може вчинити дії щодо відчуження спірних земельних ділянок на користь третіх осіб, що ускладнить виконання рішення, або призведе до неможливості його виконання в частині, у разі задоволення позову.

В той же час, суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. В свою чергу, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з позовом про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд призначити у справі судову експертизу, що чітко визначено ст. 99 ГПК України.

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що використання відповідачем своїх процесуальних прав шляхом заявлення клопотання про призначення у справі судової експертизи в порядку ст. 99 ГПК України, не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Суд звертає увагу, що умовою застосування заходів забезпечення позову за позовними вимогами у даній справі, тобто вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення заявника, що майно (земельні ділянки), яке є у відповідача, на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Прокурором не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 ГПК України вчинення відповідачем дії (чи їх підготовку) щодо відчуження спірних земельних ділянок на користь третіх осіб, а саме лише посилання заявника на можливість вчинення таких дій (без подання доказів наявності даних фактичних обставин) не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, враховуючи те, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується на недостатньо обґрунтованих припущеннях заявника, ним не обґрунтовано належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст. ст. 76-78 ГПК України в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що доводи прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 27.12.2023 у справі № 906/884/23 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги, у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Коростенської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.12.2023 у справі № 906/884/23 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено26 лютого 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.