Постанова

від 14.02.2024 по справі 902/662/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року Справа № 902/662/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІГОЛД" на рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2023 року по справі №902/662/23 (суддя - Нешик О.С.)

час та місце ухвалення рішення: 10 жовтня 2023 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; повний текст рішення складено 20 жовтня 2023 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІГОЛД"

до Приватного акціонерного товариства "Сад Поділля"

про 1 467 976 грн 22 коп.

за участю представників:

від Позивача - Ткачук В.В.;

від Відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРІГОЛД" (надалі Позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Сад Поділля" (надалі Відповідач) про стягнення 673267 грн 20 коп. боргу розрахованого у відповідності до пункту 3.2 Договору поставки №15-04-01/2021 від 15 квітня 2021 року, 317266 грн 15 коп. пені, 110720 грн 56 коп. штрафу, 179590 грн 88 коп. збитків від інфляції та 187131 грн 43 коп. 20 % річних.

В обгрунтування позовної заяви Позивач посилався на те, що в зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором поставки №15-04-01/2021 від 15 квітня 2021 року в частині здійснення оплати за отриманий товар, Позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2023 року позов задоволено частково (а.с. 127-132). Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 647112 грн 82 коп. основного боргу, 22144 грн 11 коп. штрафу, 63453 грн 23 коп. пені, 37426 грн 29 коп. 20% річних. В позові в частині стягнення 26154 грн 38 коп. основного боргу, 88576 грн 45 коп. штрафу, 253812 грн 92 коп. пені, 149705 грн 14 коп. 20% річних, 179590 грн 88 коп. інфляційних втрат - відмовлено. Також даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 18933 грн 46 коп..

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що в матеріалах справи наявний обопільно підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 30 червня 2021 року (а.с.71), відповідно до якого Відповідачем сплачено вартість поставленого Товару по додатках №1-5 до Договору (видаткові накладні №347 від 14 травня 2021 року, №348 від 14 травня 2021 року, №349 від 14 травня 2021 року, №399 від 21 травня 2021 року, №400 від 21 травня 2021 року); неоплаченим залишився поставлений товар по додатках №8, 11 (видаткові накладні №573 від 22 червня 2021 року, №645 від 29 червня 2021 року) та видаткових накладних №571 від 18 червня 2021 року, №572 від 22 червня 2021 року, №677 від 30 червня 2021 року, №678 від 30 червня 2021 року з загальною сумою заборгованості 271985 грн 24 коп..

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що здійснивши перевірку правильності нарахування належної до оплати суми відповідно до пункту 3 Договору, суд дійшов висновку про правомірність позову в межах вимог про стягнення 647112 грн 82 коп. основного боргу, а тому у задоволенні вимог про стягнення 26154 грн 38 коп. основного боргу суд відмовив.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд вказав, що положеннями пункту 7 Договору визначено, що в разі прострочення Відповідачем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, Позивач сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого Товару, та констатував, що матеріалами справи підтверджено порушення своїх зобов`язань Відповідачем по додаткам №6-17 до Договору більше ніж на 10 днів, тому здійснивши перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову щодо стягнення 110720 грн 56 коп. штрафу.

Щодо вимог про стягнення пені, розрахованої в сумі 317266 грн 15 коп., то місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, суд визначив правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 317266 грн 15 коп. пені.

Розглянувши вимогу Позивача стосовно заявлених 20% річних, розрахованих в сумі 187131 грн 43 коп., місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що в пункті 7 Договору визначено, що в разі невиконання Відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору Відповідач відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Позивача крім суми заборгованості 20% річних, якщо інший розмір відсотків не встановлено відповідним додатком до Договору. Суд резюмував, що річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Здійснивши перевірку правильності компенсаційних нарахувань, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 187131 грн 43 коп. 20% річних.

Розглянувши вимогу Позивача про стягнення 179590 грн 88 коп. інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновків, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, та виснував, що у індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. Та зазначив, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти."

Враховуючи зміст договірних відносин між сторонами в задоволенні позову в частині стягнення 179590 грн 88 коп. інфляційний втрат місцевим господарським судом відмовлено, в задоволенні позову в цій частині.

Водночас, приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, пені та 20% річних місцевий господарський суд взяв до уваги такі обставини: розмір правомірно заявлених Позивачем штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань становить понад 95% від суми основної заборгованості; Позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків в зв`язку з простроченням оплати поставленого товару згідно Договору та їх розміру; покладення надмірного фінансового тягаря на Відповідача може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком його неплатоспроможність.

Окрім того при вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафу, судом першої інстанції в опорюваному рішенні було зазначено, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру штрафу, пені та 20% річних на 80% та вирішено, що до стягнення підлягає: штраф у розмірі 22144 грн 11 коп., пеня в розмірі 63453 грн 23 коп.. А також 20% річних в розмірі 37426 грн 29 коп..

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просить суд рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в стягненні штрафу, пені, 20 % річних та прийняти нове рішення в цій частині, яким такі позовні вимоги задоволити в повному обсязі (а.с. 171-174).

Мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав, та наголошено, що справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними в питаннях застосування господарсько-правової відповідальності, а завдання неустойки сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. На думку апелянта, в даній справі судом не враховано, що Відповідач в строк визначений положеннями Договору, своє грошове зобов`язання не виконав, товар не оплатив, хоча мав такий обов`язок здійснити протягом 10 днів з моменту поставки. Клопотань про зменшення розміру компенсаційних виплат не подавав, доказів наявності обставин, які можуть бути підставою для їх зменшення не надавав.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 грудня 2023 року справу №902/662/23 прийнято до провадження суду та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача та запропоновано Відповідачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 січня 2024 року справу №902/662/23 проведення підготовчих дій закінчено та розгляд апеляційної скарги призначено на 14 лютого 2024 року об 14:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 лютого 2024 року задоволено клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання від 14 лютого 2024 року представник Відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 15 січня 2024 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами та зважаючи на закінчення шістдесятиденного строку розгляду даної апеляційної скарги.

В судовому засіданні від 14 лютого 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в стягненні штрафу, пені, 20 % річних та прийняти нове рішення в цій частині, яким такі позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Представник Позивача вказав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду, при цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, справедливість, добросовісність, розумність має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи щодо ступеню вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Представник вказав, що в даній справі судом не враховано, що Відповідач в строк визначений положеннями договору, своє грошове зобов`язання не виконав, товар не оплатив, хоча мав такий обов`язок здійснити протягом 10 днів з моменту поставки. Також представник Позивача наголосив, що клопотань про зменшення розміру компенсаційних виплат не подавав, доказів наявності обставин, які можуть бути підставою для їх зменшення не надавав.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржуване рішення слід змінити в частині стягнення штрафу, пені, 20 % річних та судового збору, при цьому, апеляційну скаргу слід задоволити частково. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 15 квітня 2021 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №15-04-01/2021 (надалі Договір; а.с.10-11).

За умовами пункту 1.1 Договору, в терміни, визначені Договором, Позивач зобов`язався передати у власність Відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, а Відповідач зобов`язався прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За умовами пункту 2 Договору: ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, міндобрива та мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, насіння та мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбання Позивачем товару за зовнішньоекономічними контрактами); загальна сума Договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в пункті 2.1 та які є невід`ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною Договору та підписується з боку Відповідача особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Пунктом 3 Договору визначено такі умови оплати: порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного Договору; в тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківського валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = (А1 / А2) * В, де С - сума належна до оплати; В - ціна Товару на момент підписання додатку; А1 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів; А2 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного додатку.

Згідно пункту 4.1 Договору, при проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Відповідач зобов`язався сплатити Відповідачу як належну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого Товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо Долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов частини 1 цього пункту.

Всі платежі за цим Договором здійснюються Відповідачем з врахуванням пункту 3.2 Договору. На підтвердження виконання Відповідачем зобов`язань з оплати Товару з врахуванням пункту 3.2 даного Договору, Сторони, впродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним Додатком або Договором в цілому, підписують "Протокол погодження оплати". Ініціатива підписання "Протоколу погодження оплати" покладається на Відповідача; при відсутності підписаного сторонами "Протоколу погодження оплати", зобов`язання Відповідача щодо повної оплати вартості отриманого Товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами Договору.

Товар, що був переданий Відповідачу в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Відповідач при перерахуванні коштів за Товар в платіжному дорученні (в графі "Призначення платежу") повинен зазначити згідно якого Договору та якого додатку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, Позивач має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі, за ту, що поставлена в минулі періоди.

За згодою сторін, після укладення відповідної угоди, може використовуватись інша форма та спосіб розрахунків, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог та сільськогосподарською продукцією.

Строк поставки Товару визначається у відповідних додатках до цього Договору.

Положеннями підпункту 7.1.1 Договору визначено, що Позивач за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення. В разі прострочення Відповідачем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, Відповідачем сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого Товару. Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Пунктом 7 Договору визначено, що в разі невиконання Відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору Відповідач відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Позивача крім суми заборгованості 20% річних, якщо інший розмір відсотків не встановлено відповідним додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків ("Заключні положення" Договору).

На виконання умов Договору з метою конкретизації його положень, сторонами було укладено такі додатки до нього:

·додаток №1 від 14 квітня 2021 року (а.с.12), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 133372 грн 88 коп.; сплата вартості Товару до 14 квітня 2021 коп.;

· додаток №2 від 30 квітня 2021 року (а.с.13), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 45472 грн 50 коп.; сплата вартості Товару до 21 травня 2021 року;

· додаток №3 від 11 травня 2021 року (а.с.14), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 15899 грн 96 коп.; сплата вартості Товару до 13 травня 2021 року;

·додаток №4 від 17 травня 2021 року (а.с.15), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 39977 грн 76 коп.; сплата вартості Товару до 17 травня 2021 року;

·додаток №5 від 19 травня 2021 року (а.с.16), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 7800 грн; сплата вартості Товару до 21 травня 2021 року;

· додаток №6 від 28 травня 2021 року (а.с.17), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 61152 грн 26 коп.; сплата вартості Товару до 1 червня 2021 року;

· додаток №7 від 28 травня 2021 року (а.с.18), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 57769 грн 62 коп.; сплата вартості Товару до 1 червня 2021 року;

· додаток №8 від 10 червня 2021 року (а.с.19), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 19526 грн 40 коп.; сплата вартості Товару до 14 червня 2021 року;

· додаток №9 від 17 червня 2021 року (а.с.20), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 113200 грн 20 коп.; сплата вартості Товару до 22 червня 2021 року;

· додаток №10 від 7 липня 2021 року (а.с.21), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 90365 грн 88 коп.; сплата вартості Товару до 9 липня 2021 року;

· додаток №11 від 25 червня 2021 року (а.с.22), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 44657 грн 52 коп.; сплата вартості Товару до 30 червня 2021 року;

·додаток №12 від 12 липня 2021 року (а.с.23), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 19670 грн 40 коп.; сплата вартості Товару до 16 липня 2021 року;

· додаток №13 від 19 липня 2021 року (а.с.24), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 44605 грн 68 коп.; сплата вартості Товару до 29 липня 2021 року;

· додаток №14 від 21 липня 2021 року (а.с.25), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 64628 грн 36 коп.; сплата вартості Товару до 5 серпня 2021 року;

·додаток №15 від 29 липня 2021 року (а.с.26), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 19346 грн 40 коп.; сплата вартості Товару до 6 серпня 2021 року;

· додаток №16 від 10 серпня 2021 року (а.с.27), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 13403 грн 34 коп.; сплата вартості Товару до 13 серпня 2021 року;

· додаток №17 від 12 серпня 2021 року (а.с.28), відповідно до якого погоджено поставку Товару на загальну вартість 5276 грн 76 коп.; сплата вартості Товару до 19 серпня 2021 року.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними підтверджується отримання відповідачем від позивача Товару за Договором, а саме:

·за видатковою накладною №347 від 14 травня 2021 року (а.с.59) отримано товар на загальну вартість 133372 грн 88 коп. відповідно до додатку №1 до Договору;

·за видатковою накладною №348 від 14 травня 2021 року (а.с.60) отримано товар на загальну вартість 45472 грн 50 коп. відповідно до додатку №2 до Договору;

· за видатковою накладною №349 від 14 травня 2021 року (а.с.62) отримано товар на загальну вартість 15899 грн 96 коп. відповідно до додатку №3 до Договору;

·за видатковою накладною №399 від 21 травня 2021 року (а.с.63) отримано товар на загальну вартість 7800 грн відповідно до додатку №5 до Договору;

·за видатковою накладною №400 від 21 травня 2021 року (а.с.66) отримано товар на загальну вартість 39977 грн 76 коп. відповідно до додатку №4 до Договору;

·за видатковою накладною №571 від 18 червня 2021 року (а.с.64) отримано товар на загальну вартість 47400 грн 86 коп. по позиціям 1-3 додатку №6 до Договору;

· за видатковою накладною №572 від 22 червня 2021 року (а.с.52) отримано товар на загальну вартість 49222 грн 50 коп. по позиціям 1-3 додатку №7 до Договору;

· за видатковою накладною №573 від 22 червня 2021 року (а.с.50) отримано товар на загальну вартість 19526 грн 40 коп. відповідно до додатку №8 до Договору;

·за видатковою накладною №645 від 29 червня 2021 року (а.с.42) отримано товар на загальну вартість 44657 грн 52 коп. відповідно до додатку №11 до Договору;

·за видатковою накладною №677 від 30 червня 2021 року (а.с.54) отримано товар на загальну вартість 11255 грн 16 коп. по позиціям 4,5 додатку №6 до Договору;

· за видатковою накладною №678 від 30 червня 2021 року (а.с.56) отримано товар на загальну вартість 99922 грн 80 коп. по позиціям 1, 4-6 додатку 9 до Договору;

·за видатковою накладною №750 від 9 липня 2021 року (а.с.47) отримано товар на загальну вартість 2496 грн 24 коп. по позиції 5 додатку №6 до Договору;

· за видатковою накладною №751 від 9 липня 2021 року (а.с.48) отримано товар на загальну вартість 8547 грн 12 коп. по позиціям 4-5 додатку №7 до Договору;

· за видатковою накладною №752 від 9 липня 2021 року (а.с.45) отримано товар на загальну вартість 13277 грн 40 коп. по позиціям 2,3 додатку №9 до Договору;

· за видатковою накладною №774 від 15 липня 2021 року (а.с.36) отримано товар на загальну вартість 19670 грн 40 коп. відповідно до додатку №12 до Договору;

·за видатковою накладною №775 від 15 липня 2021 року (а.с.40) отримано товар на загальну вартість 90365 грн 88 коп. відповідно до додатку №10 до Договору;

· за видатковою накладною №879 від 10 серпня 2021 року (а.с.38) отримано товар на загальну вартість 44605 грн 68 коп. відповідно до додатку №13 до Договору;

· за видатковою накладною №882 від 11 серпня 2021 року (а.с.32) отримано товар на загальну вартість 19346 грн 40 коп. відповідно до додатку №15 до Договору;

· за видатковою накладною №933 від 18 серпня 2021 року (а.с.29) отримано товар на загальну вартість 5276 грн 76 коп. відповідно до додатку №17 до Договору;

·за видатковою накладною №944 від 19 серпня 2021 року (а.с.34) отримано товар на загальну вартість 64628 грн 36 коп. відповідно до додатку №14 до Договору;

· за видатковою накладною №945 від 19 серпня 2021 року (а.с.30) отримано товар на загальну вартість 13403 грн 34 коп. відповідно до додатку №16 до Договору.

В матеріалах справи міститься обопільно підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 30 червня 2021 року (а.с.71), відповідно до якого Відповідачем сплачено вартість поставленого Товару по додатках №1-5 до Договору (видаткова накладна №347 від 14 травня 2021 року, видаткова накладна №348 від 14 травня 2021 року, видаткова накладна №349 від 14 травня 2021 року, видаткова накладна №399 від 21 травня 2021 року, видаткова накладна №400 від 21 травня 2021 року); неоплаченим залишився поставлений товар по додатках №8, 11 (видаткова накладна №573 від 22 червня 2021 року, видаткова накладна №645 від 29 червня 2021 року) та видатковій накладній №571 від 18 червня 2021 року, видатковій накладній №572 від 22 червня 2021 року, видаткові накладній №677 від 30 червня 2021 року, видатковій накладній №678 від 30 червня 2021 року.

Згідно з наявною в матеріалах справи випискою (а.с.68), 26 листопада 2021 року Відповідачем сплачено 36000 грн в рахунок оплати поставленого товару за Договором.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань Договором, звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку права, із позовом про стягнення з Відповідача 673267 грн 20 коп. боргу розрахованого у відповідності до пункту 3.2 Договору 317266 грн 15 коп. пені, 110720 грн 56 коп. штрафу, 179590 грн 88 коп. збитків від інфляції та 187131 грн 43 коп. 20 % річних.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно з статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу дії статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

З поданої Позивачем апеляційної скарги, вбачається що всі її заперечення зводяться до скасування рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру штрафних санкцій та 20 % річних на 80 % .

Частиною 1 статті 25 ГПК України, передбачено, що апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду).

Колегія суддів констатує, що статтею 269 ГПК України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 ГПК України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вже вказано вище, предметом апеляційного оскарження та відповідно апеляційного розгляду у даній справі є рішення місцевого господарського суду в частині зменшення штрафних санкцій, та 20 % річних на 80 %.

Що ж до позовних вимог щодо стягнення 20% штрафу за Договором в сумі 110720 грн 56 коп., суд враховує таке.

У відповідності до вимог частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1,2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Положеннями пункту 7 Договору визначено, що в разі прострочення Відповідачем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, Позивач сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого Товару.

Доказами, долученими до матеріалів справи підтверджено порушення своїх зобов`язань Відповідачем по Додаткам №6-17 до Договору більше ніж на 10 днів.

Здійснивши перевірку правильності здійснених Позивачем нарахувань, колегія суду прийшла до висновку про правомірність та арифметичну вірність заявленого позову щодо стягнення 110720 грн 56 коп. штрафу.

До аналогічних висновків прийшов і місцевий господарський суд.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 317266 грн 15 коп., то колегія суду зауважує таке.

У відповідності до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до частини 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Положеннями підпункту 7.1.1 Договору визначено, що Відповідач за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців.

Положеннями пункту 7 Договору визначено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Відтак, колегія суду прийшла до висновку, що сторонами у Договорі встановлено інший термін для нарахування пені, який є більшим за той, що визначений у статті 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, колегія суду прийшла до висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 317266 грн 15 коп. пені.

До відповідного висновку прийшов і суд першої інстанції.

Що ж до позовних вимог про стягнення 20% річних в сумі 187131 грн 43 коп., то колегія суду зауважує таке наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 7 Договору визначено, що в разі невиконання Відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору Позивач відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Позивача крім суми заборгованості 20% річних, якщо інший розмір відсотків не встановлено відповідним додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Здійснивши перевірку правильності компенсаційних нарахувань, колегія суду прийшла до висновку про правомірність заявленого позову щодо стягнення 187131 грн 43 коп. 20% річних. Відповідно позовні вимоги про стягнення 20 % річних є підставними та обгрунтованими.

Відповідний висновок висвітлено і місцевим господарським судом в оспорюваному рішенні.

Разом з тим враховуючи заявлені Позивачем штрафні санкції та їхній розмір, колегія суду враховує, що із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статтею 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В той же час суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Дані висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України від 18 березня 2020 року в справі №902/417/18.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року в справі №914/2202/18, від 12 вересня 2019 року в справі №910/10427/18, від 11 вересня 2019 року у справі №905/2149/18, від 6 вересня 2019 року в справі №914/2252/18, від 27 вересня 2019 року в справі №923/760/16.

Зі змісту наведеного вище слідує, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Крім того, процесуальна норма щодо зменшення розміру пені може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Водночас, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши докази, долучені Позивачем до матеріалів справи вбачається, що заборгованість Відповідача виникла ще з липня 2021 року, при цьому, така заборгованість залишилася непогашеною впродовж трьох років, в тому числі й на момент винесення судового рішення, і за цей період кошти, котрі Відповідач мав сплатити Позивачу значно знецінилися.

Тобто, у разі віддачі боргу Відповідачем в липні 2021 року, Позивач отримав би суму, котра відповідала певному грошовому еквіваленту в конвертованій валюті, а за час прострочення майже в три роки дана різниця (еквіваленту) значно зменшилася, і при таких обставинах значне зменшення санкцій та річних на суму, що з урахуванням вказаних нарахувань і боргує меншою ніж еквівалент, котрий мав би первинно сплатити боржник є відступом від завдання господарського судочинства щодо справедливого судового рішення і по суті стимулюванням боржників не платити заборгованість роками (знецінило товар враховуючи його певну субівартість). На переконання колегії, у випадку коли суд з тої чи іншої обставини доходить висновку про необхідність зменшення розміру нарахувань, таке зменшення не може бути стимуляцією боржників до несплати та має враховувати інтереси й Позивача щодо отримання в кінцевому результаті коштів, котрі реально компенсують йому еквівалент коштів на менший, аніж той, на котрий він первинно очікував укладаючи з іншою стороною правочин і поставляючи їй певний товар.

З іншого боку, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відтак, приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу колегія суддів враховує вищеописані приписи і те, що: розмір правомірно заявлених Позивачем штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань становить понад 95% від суми основної заборгованості; правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись, а ні в стимулюваня боржників, а ні на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; Позивач застосував до Відповідача також штрафні санкції у вигляд пені, штрафу, 20 % річних.

З огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності та все описане вище в даній постанові, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та 20 % річних до 60%, та стягує з Відповідача на користь Позивача 66432 грн 34 коп. штрафу, 190359 грн 69 коп. пені, 112278 грн 86 коп. 20 % річних.

З огляду на викладене вище, в задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 44288 грн 22 коп. штрафу, 126906 грн 46 коп. пені, 74852 грн 57 коп. 20 % річних суд відмовляє.

Приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд змінює судове рішення в частині стягнення штрафу, пені та 20 % річних та вважає, що в даному випадку такий розподіл є справедливим по відношенню до обох сторін.

Що ж стосується доводу апелятна щодо самостійного зменшення, без клопотання сторони, місцевим господарським судом штрафних санкцій та річних, то колегія суду зауважує таке.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18).

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір пені та штрафу до її розумного розміру.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 січня 2022 року в справі №903/91/21.

Відтак, зменшення можливе як за заявою сторони так і за ініціативою суду. Саме тому в даному випадку, суд скористався своїми дискреційними повноваженнями щодо зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу з власної ініціативи, і відповідно жодних порушень саме в цьому аспекті апеляційним господарським судом не встановлено.

Враховуючи не врахування судом першої інстанції всіх підстав, що зумовили зменшення розміру штрафних санкцій та 20 % річних, Північно-західний апеляційний господарський прийшов до висновку, про часткове задоволеня апеляційної скарги Позивача шляхом прийняття його доводів та змінює судове рішення в частині стягнення штрафу, пені, 20 % річних шляхом зменшення їх розміру до 60 %.

Відповідно приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд частково задоволює апеляційну скаргу Позивача змінюючи судове рішення і в частині розподілу судового збору.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на все вищеописане колегія суду частково задоволює апеляційну скаргу Позивача, змінюючи оскаржуване рішення в частині зменшення розміру штрафу, пені та 20 % річних та розподілу судового збору, а також залишає без змін оспорюване рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу та відмови в стягнення 179590 грн 88 коп. інфляційних втрат (в частині котра не оспорювалася апелянтом в поданій апеляційній скарзі).

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та пропорційно задоволенню апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІГОЛД" на рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2023 року по справі №902/662/23 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2023 року по справі №902/662/23 - змінити, виклавши пункти 2 та 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2023 року по справі №902/662/23 в такій редакції:

"2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сад Поділля" (04071, м.Київ, вул.Верхній Вал, буд.28, ідентифікаційний код 00414291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІГОЛД" (22600, Вінницька область, Оратівський район, смт Оратів, 1 пров.Жовтневий, буд.5, ідентифікаційний код 39654672) - 647112 грн 82 коп. основного боргу, 66432 грн 34 коп. штрафу, 190359 грн 69 коп. пені, 112278 грн 86 коп. 20% річних та 18933 грн 46 коп. відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. В позові в частині стягнення 26154 грн 38 коп. основного боргу, 44288 грн 22 коп. штрафу, 126906 грн 46 коп. пені, 74852 грн 57 коп. 20% річних, 179590 грн 88 коп. інфляційних втрат - відмовити."

3. В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2023 року по справі №902/662/23 залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сад Поділля" (04071, м.Київ, вул.Верхній Вал, буд.28, ідентифікаційний код 00414291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІГОЛД" (22600, Вінницька область, Оратівський район, смт Оратів, 1 пров.Жовтневий, буд.5, ідентифікаційний код 39654672) 16 514 грн 73 коп. судових витрат за подання апеляційної скарги.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Справу №902/662/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови виготовлено 21 лютого 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.